5 М СР Синтаксис і пунктуація. Повторення

сніг і вітер

дощ і сніг

зима і літо

сховатися від вітру

Прийшла біловолоса зима.

Гнуться віти до землі.

Ліс глухо мовчав.

Буяє трава молода.

Колючий вітер шарпав одяг.

Гайок привітно шелестить.

Хлопець ухопив сокиру.

Батько цвьохнув батогом.

Славко хитро глянув на Грицька.

Санки понеслися далі.

Непомітно підкрадається осінь.

Скоро прийдуть холоди.

Затихли останні звуки.

Пролунали гучні оплески.

Птахи голосно курличуть.

Сонце сховалося за хмари.

Коні звернули з дороги і побігли праворуч.

Дзеленчали дзвоники у школах, радісно горіли ліхтарі.

Василько підвівся, підбіг до саней.

Я подумав, що то пронеслась ворона.

Усе добре переймай, а зла—уникай.

Згадую: так я в дитинстві любив вибігти вранці із хати.

Завбачливі господарі нагадували:«Восени будь щедрим, а взимку – ощадливим».

«Почекаю, може, хто над'їде»,—подумав Василько.

«Так, бачу, ти усім тут добре надоїв»,— Кіт Вовкові сказав.

Мама сказала: «Цій дівчинці потрібно їсти мед і суниці».

«Ну, от і чуб цілий», — подумав хлопець і зрадів.

Дідусь дививсь кудись у далечину і не помічав нового сусіда.

Всі позадирали голови і стежили за польотом кульки.

Зірвався вітер, і над сквером виникла зловісна постать.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ.