40. Відокремлені члени речення. Означення. Прикладка

Там, замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів.

По всім світі пронесу нашу гордіть і красу – рідну мову.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Небо розгорнуло намет свій – синій, широкий, глибокий.

Благословенним будь, світанок долі, мій добрий незабутній отчий дім.

З доріг життя сховавши втому, я в отчий край вернусь назад.

Я так люблю тебе, мій краю, красу твоїх степів і гір.

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Ночували гайдамаки в зеленій діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові.

Бо коли, закохані в минуле, прокуняєм свій великий час, наша лінь нікого не розчулить.

Буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік.

Там, у степу, схрестилися дороги, немов у герці дикому мечі.

Не шкодуй добра мені, людині, щастя не жалій моїм літам.

Чи винні ми щось комусь у житті, окрім наших батьків?

Окрім заповідників і національних парків, значну роль у збереженні флори та фауни відіграють заказники.

Заказники, місця тимчасової заборони полювання, створюють з метою відновлення народних комплексів.

Власники природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язані забезпечити режим охорони та збереження таких територій.

Поставивши за мету захист рослин і комах, в Україні створили кілька ботанічних та ентомологічних заказників.

Іноді заказник відіграє важливу, фактично вирішальну роль у збереженні й відновленні певного рідкісного виду.

В університеті Альфред Керхер, окрім механіки та електроінженерії, досконало вивчив будову парових машин і різних видів двигунів.

Далекого 1935 року молодий інженер відкриває власну справу, розпочавши будівництво свого першого заводу.

У конструктора А.Керхера не було надзвичайних статків, натомість він мав золотий капітал – патенти на свої винаходи.

На кошти, виручені за продаж кількох патентів, і було побудовано перший завод нині відомого світового бренда.

У Німеччині й Австрії слово KÄRCHER означає не лише назву компанії, а й чищення автомобіля за допомогою обладнання для миття водою під тиском.

Божий світ, оповитий красою, задрімав у легенькому сні.

Високих зір тополі не дістануть, але ростуть у небо крізь роки.

Солодкою стрілою пізній цвіт, скрадаючись, приморозок ранить.

Озброєні діти Залізнякові, ми пройдем шляхами при стиглому житі.

Не повертайтесь на круги своя: нічого це, крім болю, не приносить.

Який шумливий світ там, за вікном!

Оживлялася музика крапель, сумних і веселих, лінивих і жвавих.

Народе мій, уже пора настала для щедрих зерен Правди і Добра.

Осінь, найкраща пора, пахла з усіх підвід.

Усі прийшли на заняття, за винятком двох чергових.

Ніхто, крім тебе самого, цього не зробить.

У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.

І ми, поети атомного віку, останні трубадури на землі.

Заночував туман у полі, уранці плакав над рікою.

Усю зиму підіймалися води Дніпра, заливаючи плавні, озера.

Не кинувши у глиб надійний якір, пливу й пливу повз береги краси.

У березні, у березні земля прощається з торішніми снігами.

Овіяна степовими вітрами, стоїть на березі лиману хатина.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти на далекій полонині.

Ось вони, рідні озера та луки, у синім добрі солов’їних ночей.

Усе можна виправдати, крім освіченого варварства.

Осяяний сонцем, перед нами розкинувся зовсім інший світ.

На долині, край лісу, висить синя імла.

Старий вітряк, дубовий птах, стоїть на пагорбі в житах.

В саду ботанічнім невміло, незвично ловлю, доганяю кленові листки.

Не оравши й не сіявши, не будеш хліба їсти!

О земле втрачена, явися!

Новела, на відміну від оповідання, більш напружена й динамічна.

Василь, міцний чоловік, нагадував казкового богатиря.

Жах, німий, холодний, до світанку гримів прикладами на ґанку.

Що страшніше – детектор брехні чи дзеркало правди?

Увесь світ був як казка, повна чудес.

Похлипавши, гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію.

За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, крім пасіки.

З доріг життя сховавши втому, я в отчий край вернусь назад.

Переляканий, розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Мені вже, вірите, набридли мандри по чужих краях.

Заходив серпень – місяць снопів.

Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду.