27. Дієприкметник. Дієприкметниковий зворот

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

зніяковілий, змужнілий, існуючий

упорядкований, виконувана, в’ялий

пом’якшений, м’який, зм’якшений

працьовитий, працюючий, опрацьований

дрібненький, здрібнілий, подрібнений

зсунути, колоти

замкнути, знайти

полоти, здійснити

одягнути, замести

стрінути, посунути

Душа моя у кригу не закута, мов березнева гілка в заметіль.

Укрита садками балка ховалась у старому липовому лісі.

Мов спинився Дніпро, оточений передосінніми берегами.

Простяглася пухка чорна рілля, наповнена спокоєм і надією.

Благословенне життя, звеличене працею, осяяне любов’ю.

Я зачарований красою карпатських краєвидів.

Давні могили-кургани порозкидані серед степового роздолля.

Холодить розпашілі обличчя м’яка гірська прохолода.

На полонині пахло охолодженою за ніч землею.

Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.

Через вікно зазирнув клапоть неба, присипаний срібним пилом.

Під дубом зелененьким кінь утомлений стоїть.

За один рідний звук ладен буваєш заплатити роком життя.

Заспівали тяжкі краплини, спадаючи з листя й квіту на землю.

Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми гніздами.

Іноді зайде до них з півдня високий степовик попечений сонцем.

Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.

Якимові ноги взуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.

Позбавлений можливості говорити з людьми він у стократ сильніше переживав свою трагедію.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом.

Під насупленими волохатими бровами дідуся запали розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Нагріта за день весняним сонцем, чорна рілля дихала парою.

Ожила земля, скупана в молочних випарах ранкових туманів.

Свіжий перший сніг укрив долини ніби тонким дорогим полотном.

Я в людей попрошу тільки віри в кожне слово, почуте від мене.

Мешканці, виставивши голови з віконечок, ведуть розмови.

Вітер, сивіючи в лузі, гривою сивою грає.

Здаля виглядає із балки тополя, як зламаний спис.

Дністер тече, розштовхуючи гори.

Час летів, немов на крилах, і мов сон, життя минало.

Ніч, осяяна цвітом яблуні, затуманена, мов роса.

Ніч залита зоряним сяйвом поволі минала.

Залите сонячним теплом озеро ще далеко.

Пройдені шляхи безкінечні оспівані народом залишились у моєму серці.

Дівчина стримана чемна запросила гостей.

Високі кольорові жоржини дивилися нам услід.

Розтривожений думками він до самого ранку не міг заснути.

Квітки омиті холодними росами розтулюють повіки-пелюстки.

Ніколи я співати не покину про землю повну щастя і краси.

Акації стояли саме в цвіту заквітчані безліччю білих китиць.

Удалині виднілися облиті сонячним багрянцем верхівки сосен.

Розгляньмо зроблені висновки автором нового підручника з історії України.

Усі зусилля Ярослав спрямував на посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію.

Козацькі ватажки спромоглися на значні успіхи.

Сучасники Скоропадського й історики констатують певне економічне відродження України в добу гетьманату.

Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується непослідовністю й суперечливістю реформ.

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.