11-Є Відокремлені додатки, означення, обставини

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п'ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

У темному гаю, у зеленій діброві, на припоні коні отаву скубуть.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли із садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Одні сиділи на буреломні інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластившись.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Обганяючи Задорожний наддає швидкості.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

Розбудовуючись Київ зумів залишити живу природу найбільшою своєю красою.

Собака теж став веселий та покрутившись знехотя потюпав геть.

Опритомнівши Григорій почув зовсім недалеко глухі постріли.

Ні пів слова все мовчить і насупившись сидить.

Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

Сніг і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші й обличчя.

Степ зігнавши із себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке полум'я хмар.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Білій кінь повіддя попустивши летить у степи.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики й гомонимо.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Весело фиркаючи машина вирвалися на пагорбок помчала у видолинок.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Пожадливо втягуючи в себе повітря, Семен подався додому.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.

Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.

Усі тісніше оточують бійці танцюристів, у такт музиці сплескуючи в долоні.

Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.

В'їжджаючи на широке подвір'я, на гостей очікував пишний прийом.

Усю зиму піднімалися води Дніпра, заливаючи плавні й озера.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Шумлять білім цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

В обличчя вдарив свіжій день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем.

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими косами в білій сукні на високих підборах.

Подали чудовий торт із вишнями й горішками по біло-рожевому кремі із шоколадом по краях.

Невтомний розум людини втілений у корисну працю окрилює її та наповнює життя світлом.

Брянський із туго перетягнутим станом з білявою чуприною був облитий сонцем.