11-Б Діагностувальна робота. Дієприкметник. Дієприслівник

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Серпанками прикрита, слуха солов'я срібна ніч.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Душа, переповнена щастям, часто буває німа.

Затуманилась весняна ніч, осяяна цвітом яблуні.

Внизу виднілися затоплені молочним туманом міжгір'я.

З уявленням про красу тісно пов'язана гармонія.

Синіють покриті нічним снігом високі гори.

Повитий ранковим туманом острів пливе у морі.

Пожовкле листя безшумно кружляє за вікном.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

Залиті сонцем лани стояли в імлистій далині.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала віл сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Довго чув я полонений сном солов'їну пісню за моїм вікном.

Перед очима ще жили картини навіяні піснею.

Обабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.

Співа трава ніким ще не зім'ята, і вабить таємницями.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.

Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

бувші випускники

діюче законодавство

головуючий на зборах

відстаючий vчень

ходяча енциклопедія

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом.

Сад давно підготовлений до зими.

Хай буде все небачене побачено.

Могили самотньо в степу бовваніють!

Усе заворожене чарами літньої ночі.

Майже три роки викреслені його життя.

Не знаючи броду, не лізь у воду.

Подорожуючи, не пускай коня галопом.

Залізо випробовують куючи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Не спечеш калачі, сидячи на печі.

вправно перепливш… річку

добре володіюч .. німецькою

ведуч .. шкільного вечора

знаюч .. свою історію

гойдаюч .. зелені віти

Тепер, співаючи, дівчата тією стежкою ідуть.

Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою потисла козакові руку

Незважаючи на втрати, настрій у бійців був піднесено войовничий.

Він не стогнав, він умирав стоячи і не знав, що так умирають у легендах.

З Ташані густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину.

Каштан зацвів білим цвітом, піднявши до сонця, свої свічки.

Листя на гіллі, передчасно пожовкло й осипалось встеляючи тротуар.

Дерево благало дощу, пожадливо ловлячи, життєдайні краплі роси.

Сумував каштан, затиснувши у своїх кулачках зеленаві їжачки.

Теплий дощ напоїв спраглу землю, повернувши каштану, молодість.

Рівна дорога роздвоюючись вужчала.

Річка звиваючись губилася в зелених шатах.

Листя боязко тремтить і не втримавшись летить.

Земля засинаючи п'є з вечірніх туманів.

Ліс на хвилину примовк ані шелесне завмерши.

Луги, струшуючи росу, розляглися співами солов'їв.

Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси.

Дерева зеленіли, кидаючи густий затінок на вулицю.

Травень дощами проллється, вкриваючи землю рястом.

Мандруючи горами, учнями було зібрано колекцію рослин.

черпаєш силу від дрімучих соснових лісів.

соснові ліси напувають тебе цілющою силою.

мені хочеться оздоровитися в соснових лісах.

у тебе залишаться яскраві враження надовго.

повітря соснових лісів допоможе зняти втому.

Визирнувши у вікно, на вулиці йшов сніг.

Зайшовши у парк, від снігу іскряться ялинки.

Готуючи вечерю, я слухаю новини по радіо.

Побачивши матір, у мене забилося серце.

Я купив цього собаку ще будучи цуценям.

хлопців зацікавили розлогі столітні дуби.

сповнюєшся дивовижною силою козацького краю.

запам'яталося місце освячення гайдамацької зброї.

нас здивував таємничий Мотронинський ліс.

нам розповіли про історію написання роману "Залишенець".

Ти не молися мовою чужою, бо, на колінах стоячи, умреш.

І стане рідна Україна усі, здолавши бурі злі, нам добрим раєм на землі.

Не мовчи, коли гордо пишаючись, велегласно брехня гомонить.

Зійшовши на берег, загін не відпочиваючи, рушив до Чигирина.

Передаючись із уст в уста, і, закріплюючись у текстах, мова єднає покоління.