Батько
Багато я бачив гарних людей ну такого як батько не(2) бачив. Голова в нього була темно(3)волоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьме(4)ності і несвободи. Весь в полоні у сумного, і весь в той же час із якоюсь внутрішн(5)ю високою культурою думок і почу(6)тів. Скільки він землі впорав, скільки хліба накосив(7). Як вправно робив, який був дужий і чистий! Тіло біле, без єдиної точ(8)чки, воло(9)ся бл(10)скуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, пi(11)тримуючи з(12)низу шкоринкою хліба, щоб не(13)покрапать рядно над самою (14)есною на траві. Жарт любив точене влучне слово(15). Такт розумів і шанобливість. Одне, що в батька було не(16)красиве,— одяг. Ну такий носив одяг не(17)гарний, такий бе(18)барвний, убогий! Не(19)наче(20) нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням. І все одно був красивий,— стільки крилося в ньому бага(21)тва. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня — однаково. З нього можна було писати (Л,л)ицарів, (Б,б)огів, (А,а)постолів(22), великих учених чи сіячів — він годився на все. Багато наробив він хліба, багат(23)х нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не(24) звільнився від свого смутку.
(O.Довженко,199 сл.)