10 клас Екстернат ІІ варіант

Гомер

Данте Аліг'єрі

Джованні Боккаччо

Вергілій

Класицизм

Модернізм

Античність

Відродження

Романтизм

Три золоті волосинки

Орден зелено-плямистого тигра

Срібний горшок

Магічне намисто, яке Рожабельверде подарувала Кандиді, щоб вона ніколи не дратувалася

Щастя — поруч, щастя — у нас самих, щастя — наша внутрішня гармонія та зв’язок із природою, минулим і майбутнім.

Утвердження високої ідеї любові до рідного краю та свого роду.

Мрія про духовне спасіння людини й усього світу. Утвердження думки, що людина вже на Землі має усвідомити своє становище, осмислити власні вчинки й стати морально кращою.

Утвердження віри у те, що людина навіть у жахливому світі зможе залишитися людиною, що вона зможе протистояти бруду й гнилизні. А головне — не втратити прагнення шукати сенс буття, навіть коли немає виходу

"Так. Бути чи не бути — ось питання. В чім більше гідності: терпіти мовчки Важкі удари навісної долі Чи стати збройне проти моря мук І край покласти їм борнею? Вмерти — Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться Сердечний біль і тисячі турбот, Які судились тілу. Цей кінець Жаданий був би кожному. Померти — Заснути. Може, й бачити сновиддя? У цьому й перепона. Що приснитись Нам може у смертельнім сні, коли Вантаж земної суєти ми скинем?"

"...Наш корабель переміг всі негоди, Скінчено подорож нашу жахливу, ми досягли нагороди,

Порт ось вже тут, дзвони гудуть, люд весь довкола святкує,

Очі всі стежать, кіль ваш тривкий, судно відважне і люте."

"Ви вбили моє кохання! Раніше ви розпалювали в мені уяву, а тепер навіть цікавості не збуджуєте. Тепер ви просто байдужа мені. Я покохав вас, бо ви чудово грали, бо я бачив у вас хист і розум, бо ви втілювали мрії великих поетів і вбирали в живу плоть і кров примарні образи мистецтва. Але тепер з цим усім покінчено. Ви — порожнє, бездарне створіння, та й годі. О Господи! Який божевільний я був, що покохав вас! Який же я був йолоп! Тепер ви для мене ніщо! Я не хочу вас більше бачити! Я ніколи більше не думатиму про вас, ніколи не згадуватиму вашого імені"

"Ходити по дошках природа не навчила —

Він присоромлений, хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна."

"А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О — про вас я нині б розповів: А — чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене; Е — шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне; І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, Сп’яніле каяття або нестримний гнів"

"Найперше — музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови"

"Природа — храм живий, де символів ліси Спостерігають нас і наші всі маршрути; Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути Підмурків та колон неясні голоси"

"Усміхнися і ти, млосна, із диханням свіжим, о земле! Земле сонних і вологих дерев! Земле погаслого заходу, земле гір, на вершинах яких спочиває мла! Земле склистих потоків місяця вповні, позначених злегка блакиттю! Земле світла і тіні…"

"Блакитний птах", "Монна Ванна", "Аріана і Синя Борода"

"Осіння пісня", "Поетичне мистецтво"

"Альбатрос", "Вечорова гармонія", "Відповідності"

"П'яний корабель", "Голосівки", "Моя Циганерія"