1 семестр 9 клас Герой твору

1. Я хотів підвестись, але не спромігся й ворухнутись: я лежав на спині, а мої руки та ноги були міцно з обох боків прив’язані до чогось на землі так само, як і моє довге, цупке волосся. . . .

2. Ну, тут я сиджу і формую людей на свій образ – поріддя, що подібне до мене, щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти, - і зневажати тебе, як я! . . .

3. Хлопчику любий, іди ж до нас! Дочки мої у танку і в цей час. Дочки мої тебе прийдуть стрічать, вітати, співати, тебе колихать!

4. Зникають в потоці бурхливім і човен, і хлопець з очей, і все це своїм співом зробила . . . .

5. Вони знайшли мене в долині, внесли, мов трупа, в ближчий дім і врятували … а потім я став гетьманом в їх державі. . . .

6. Ні: почуття пригасли юні; докучив рано світський шум; недовго вабили красуні нудьгу його всякчасних дум; лукаві зради натомили, і друзі, й дружба натомили. . . .

7. Я вам пишу – чи не доволі? Що можу вам іще сказать? Тепер, я знаю, в вашій волі мене презирством покарать. . . .

8. Юний пал дівочих гордощів розлився рум’янцем на її щоках. Все бачив . . . . У грудях вогонь ревнивий розгорівся.

9. . . . – юнкер. Він лише рік на службі, носить, з особливого виду франтівства, товсту солдатську шинелю. У нього георгіївський солдатський хрестик.

10. Легше пташки вона до нього підскочила, нагнулась, підняла склянку й подала йому, і цей її порух був сповнений невимовної краси. . . .

11. – Скажи мені, - нарешті прошепотіла . . . , - тобі дуже весело мене мучити? – Я б тебе повинна ненавидіти. Відтоді, як ми знаємо одне одного, ти нічого не дав мені, крім страждання.

12. – Оце вигадали! Я, направду, трошки залицявся до княжни, та й відразу відстав, бо не хочу одружуватися, а компрометувати дівчину не в моїх правилах. . . .