1 семестр 7 клас Герой твору

1. Ой то добрий молодець . . . батьку матері уклоняється: «Благослови, батьку та матір рідна, у славний город Київ з’їздити».

2. Леді, прошу вас, прийміть оцей маленький подарунок від бідного мандрівника, готового завжди вам служити найкращими стрілами зі свого сагайдака. . . .

3. – Дякую вам, - відповіла . . . , лукаво звівши брівку й устромивши сяючу стрілу у своє темне волосся.

4. «Щодня, щогодини, лицарю мій, присягаєтесь ви в любові своїй – принести рукавичку прошу я вас!». . . .

5. Він рукавичку в лице їй кинув: »Подяки, дамо, не треба мені!» - сказав і її покинув. . . .

6. Каже : «Чи знаєте ви, що донині всіх, хто тут плавав зухвало, озеро, знявши вали білопінні, в прірві підводній ховало?»

7. Мене ж не злякає тортура, смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре таїна! . . .

8. Як тільки шолом був знятий, всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип’ятирічного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров’ю.

9. Мабуть, там когось ловили. «Біс із ним, з цим дівчиськом», - подумав . . . - треба було пробиратися далі, і він кинувся схилом.

10. . . . , підминаючи колодками маки, підскочила до хлопця, обіруч обвила його за шию, обпекла несподіваним п’янким поцілунком.

11. Найголовніше, - це правильно розрахувати, сказав . . . . – Коли вирівнюєш літак, треба, щоб відстань до землі була шість дюймів.

12. – Що мені робити? – кричав . . . . – Бачив, що з тобою сталося?. Я хотів тебе витягнути. Не можу, не знаю як.