Сфера освіти є динамічною, постійно розвивається та підлаштовується до інтересів учасників освітнього процесу. Її головне завдання – дати актуальні знання учням та допомогти їм прийняти виклики сьогодення.
Якою ж повинна бути ідеальна школа майбутнього, яка задовольняла б виклики майбутнього покоління?
Над цим питанням на фейсбук-сторінці розмірковує освітній експерт Віктор #Громовий.
Насправді уже пізно будувати нову українську школу, настав час створювати «школу, яка не школа». Якими ж мають бути основні її характеристики?
Якщо ми на законодавчому рівні визнали право учня мати індивідуальну освітню програму та можливість рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією, це означає, що:
«Трьома китами», на яких базується сучасний заклад освіти, є свобода, індивідуальність, різноманітність.
Розмови про тривалість навчання втрачають сенс. Хтось може здобути загальну середню освіту за 10 років, хтось за 12. Хтось лише у зрілому віці складатиме екстерном ДПА та отримає омріяне свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти.
Школа більше не асоціюється із будівлею та класною кімнатою: це тепер здебільшого осередок індивідуальної педагогічної підтримки та стиль викладання. Здобувач може одночасно користуватись послугами кількох шкіл і обирати «сектор Альтернатива» шкільній формі навчання (наприклад, домашнє навчання).
Поурочна оплата праці вчителя та урок як основна форма здійснення освітнього процесу залишаються у минулому.
Потрібно відмовлятись від практики, коли зміст освіти кожного учня визначають перехожі на проспекті Перемоги, 10 у Києві ще до того, як він переступить поріг школи. На практиці це означає скасування базового навчального плану, який наразі є складовою частиною Державного стандарту.
Також треба забути про типові навчальні програми та предметне навчання, натомість запровадити широкий вибір освітнього меню та форм навчання.
Немає місця й для типової освітньої програми у #ЗЗСО ІІ-ІІІ ступенів, там повинні бути лише індивідуальні освітні програми! Орієнтовне співвідношення обов'язкового змісту освіти з вибором учня у початковій школі має бути 80% : 20%, у середній школі – 50% : 50% і у старшій школі – 20% : 80%.
Тільки так можливо перетворити індивідуалізацію (персоналізацію) з пустопорожнього лозунгу на «практику, яка працює», – підкреслив освітній експерт.
Професія вчителя радикально трансформується, він перетворюється з «урокодавця» у фахівця з індивідуального педагогічного супроводу здобувача освіти (тьютора, фасилітатора, консультанта, коуча тощо).
Замість застарілого «компетентісного підходу» поступово утверджуються метапідходи: від намагання вкласти в голови дітей, те, що вони не розуміють, до пошуку можливості навчити знанням, які ще не існують. Потрібно відійти від надмірної раціоналізованості освіти, яка позбавляє творчого натхнення, й почати викладати у школах та університетах навчальні дисципліни, які не дають очевидної негайної вигоди.
Віктор Громовий вважає, що майбутнє вже настало і потрібно негайно напрацьовувати моделі та практики «школи, яка не школа».
А чи погоджуєтесь ви з такою моделлю закладу освіти?
Вас також може зацікавити: Як відбуватиметься набір до 10-11 класів: роз'яснення МОН
Журналістка:
Старовойт Ольга ВалеріївнаВикористання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.
Видавництво «Всеосвіта» є незалежним, офіційно зареєстрованим ЗМІ. Ми не підтримуємо жодну політичну партію. Головна мета – прозоре та різнобічне висвітлення усіх подій, що відбуваються у сфері освіти.
Сподобався матеріал? Поділіться та залишете коментар!
