«Україна потребує фахівців». Сергій Бабак розповів про переваги та проблеми профтеху

Випускник профтеху на старті може заробляти у два-три рази більше за бакалавра, хоча українська система освіти й далі випускає близько 70% фахівців із дипломами про вищу освіту. Про це розповів голова парламентського Комітету з питань освіти Сергій Бабак в інтерв'ю «The Page».

Посадовець наголосив, що в Україні обов'язкове отримання вищої освіти — це вже частина культури. І змінювати це доведеться протягом цілого покоління. Зараз випускник професійної освіти на старті може отримувати в середньому у два-три рази більше, ніж випускник закладу вищої освіти.

Ми забуваємо, що вища освіта має готувати кадри вищої кваліфікації — інженерів, науковців, сильних гуманітаріїв і топменеджерів. Вона не повинна бути єдиним можливим продовженням школи для всіх, — сказав Бабак.

Перспективи профтеху

Наразі відбувається фактична девальвація дипломів, адже майже 70% українців мають вищу освіту. У суспільстві досі живе уявлення: якщо не здобудеш вищої освіти, залишиться лише некваліфікована праця. Бабак вказав, що це давно не відповідає реальності.

На тих же оборонних підприємствах інженерів-конструкторів високого рівня небагато. Але підприємствам потрібні сотні людей, які збирають продукцію та працюють на верстатах. Їхня зарплата може стартувати приблизно з тисячі євро і зростати до півтори-двох тисяч.

Я також проводив простий експеримент: відкрив сайт з вакансіями і пошукав роботу екскаваторника, бо від знайомих мерів чув, що таких фахівців важко знайти. Побачив пропозиції з зарплатою від 150 тис. грн. Це змушує замислитися, чи справді чотири роки в університеті завжди є найвигіднішою траєкторією, — сказав посадовець.

За нинішніми оцінками, економіці потрібно приблизно 70% людей із професійною або фаховою передвищою освітою і близько 30% фахівців із вищою освітою. Зараз же все навпаки — 70% отримують саме вищу освіту. Баланс почав дещо змінюватися на користь професійної освіти, але цього недостатньо.

Проблеми профтеху

Професійна освіта десятиліттями майже не оновлювалася. Обладнання та будівлі старіли, а за профтехами закріпився катастрофічний імідж «бурси», в які йдуть ті, хто нібито не зміг вступити кудись іще. Цей стереотип потрібно ламати.

Крім того, заклади повільно передаються у регіональну власність. Бабак пояснив, що професійний заклад, на відміну від університету, зазвичай готує фахівців передусім для свого регіону. Саме місцева влада краще розуміє, які підприємства працюють на території та яких професій вони потребують.

Втім, за дев'ять років регіонам передали менш як 30% закладів. При цьому місцева влада вже фінансує їхню поточну роботу, зокрема зарплати, але не поспішає вкладати кошти в будівлі та інфраструктуру. Майно досі залишається на балансі МОН, тому немає гарантії, що після ремонту заклад справді передадуть саме цій громаді чи області. У результаті профтех фактично залишається без повноцінного власника.

Це призводить до питання матеріальної бази. Наразі МОН реалізує проєкт «100 майстерень», але цього недостатньо. Одна майстерня — це лише один кабінет або лабораторія. Таких приміщень у кожному закладі може бути близько десятка.

В Україні працює понад 600 профтехів. Навіть якщо щороку оновлювати по 100 майстерень, лише для створення по одній у кожному закладі знадобиться шість-сім років. Для повноцінного переоснащення всієї системи можуть знадобитися десятиліття, — наголосив Бабак.

Крім того, існує розрив між необхідними роботодавцям навичками і навчальними програмами. Із 100 випускників профтеху можуть залишити на роботі лише п'ятьох.

Підприємства замовляють фахівців з одними навичками, а заклад продовжує готувати їх за іншими програмами. Частина предметів і технологій уже застаріла і не знадобиться людині на роботі. Натомість у програмах бракує нових компетентностей, зокрема роботи з електронними системами та сучасним автоматизованим обладнанням, — вказав посадовець. 

Саме тому новий закон передбачає участь роботодавців у наглядових радах. Бізнес, який готовий інвестувати в заклад, повинен мати змогу впливати на освітні програми та пояснювати, яких фахівців потребує.

Оновити лише обладнання недостатньо. Роботодавець може бути готовим передати закладу сучасну техніку, але самі педагоги все життя працювали з її старими версіями. Тому реформа має охоплювати не лише учнівські майстерні, а й систему підвищення кваліфікації педагогів.

Фото: Сергій Бабак