Євгеній Шваб — ветеран, який пережив три клінічні смерті, провів десятки днів у реанімації. Попри це Євген не зламався. З протезом він знайшов нове покликання — став учителем. Учні поважають і цінують його. Репортаж про шлях освітянина зробило «Еспресо».
Євгеній Шваб під час уроку. Фото Еспресо
На початку повномасштабного вторгнення Євгеній Шваб добровільно пішов на фронт. Пройшов навчання у Великій Британії, став кулеметником і потрапив до 95-ї десантно-штурмової бригади — частини, яку поважав ще з 2014 року.
Бойовий шлях розпочав на Луганщині. Там він отримав поранення у грудні 2022-го. Ворожий танк обстріляв бліндаж.
Два снаряди танкових впали біля мене, біля мого бліндажу… а третій влучив прямо в мій бліндаж, де від снаряду я отримав тяжкі поранення нижньої кінцівки. Також були поранення, осколки позалітали в спину, були наскрізні поранення, і також ушкоджені були внутрішні органи, — згадує ветеран.
Вивозили чоловіка під обстрілами. Його чекали госпіталі в Дніпрі, Києві та Львові, 40 днів реанімації і три клінічни смерті. Але Євген вижив. Протезувався в Центрі Unbroken у Львові. Звільнився зі служби. За словами воїна, після ампутації найважчим було не фізичне відновлення, а психологічне.
Найскладніше було, напевно, сприйняти самого себе в новому образі, показати себе на загал людям. Навіть елементарні прогулянки по площі Ринок вони не давалися доволі легко, тому що було усвідомлення того, що всі дивляться на кінцівку. Але навіть саме це суспільство допомогло мені зрозуміти, що це було все не дарма, що коли елементарно проходиш і тобі дивляться, дякують, — розповідає Євгеній.
Євгеній навчався на психолога — хотів допомагати пораненим. Згодом йому запропонували працювати в Центрі національно-патріотичного виховання з дітьми. Чоловік погодився.
Звичайно, мені було страшно. Я не розумів, як маю працювати з дітьми, але згодом адаптувався. Перші декілька занять пройшли, не скажу, що легко, але позитивно. І потім я зрозумів, що це не так страшно, як здається, — розповідає він.
Наразі він проводить уроки тактичної медицини для старшокласників. Після його занять діти не хочуть йти додому. У дні, коли фізично складно, він емоційно заряджається від дітей. А коли учні показують хороші результати — це дає особливу силу.
Чесне слово, ще жодного разу таких учителів не бачила, не зустрічала. Він готує нас до найважливішого. Дуже крутий, я навіть не знаю, що сказати, — каже учениця ліцею Катя.
Євгеній Шваб під час уроку. Фото Еспресо
Як пише «Еспресо», працевлаштування ветеранів після серйозних поранень — одна з найбільших невирішених проблем. Фізичні обмеження, психологічні травми, неготовність багатьох роботодавців створювати відповідні умови — усе це змушує багатьох залишатися поза повноцінним життям.
Історія Євгенія Шваба показує, що коли ветерану пропонують справу, в якій він може використати свій потенціал — виграє не тільки він. Виграють діти, які бачать перед собою живого, справжнього героя, а не картинку з екрану. Виграє суспільство, яке отримує свідоме покоління. Саме тому школи та освітні центри мають бути відкритими до таких вчителів. Адже від того, як ми виховуємо школярів сьогодні, залежить, якою буде країна завтра.
Титульне фото: Еспресо
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
