«Тільки для своїх» — освітяни розкритикували «Серпневу» конференцію від МОН

Нещодавно МОН анонсувало щорічну «Серпневу» освітню конференцію, яка відбудеться 18 серпня. Цього разу захід проходитиме під гаслом «Освіта — справа кожного». Втім, конференцію розкритикували освітяни, адже потрапити на захід можуть тільки «свої». Реєстрація на офлайн-участь — відсутня. На це, зокрема, звернула увагу педагогиня Оксана Придан, яка записала відповідне відео.

Побачивши анонс, освітянка захотіла відвідати захід наживо. Розуміючи, що місць на всіх охочих не вистачить, вона спробувала знайти, де ж зареєструватися, щоб потрапити на конференцію.

І шо? А нічого! А немає там реєстрації на офлайн-участь. А це означає, що учасники цієї конференції заздалегідь визначені і ретельно відібрані, щоб своїм зовнішнім виглядом не зіпсували картину і, не дай Боже, не ляпнули чогось зайвого, — сказала Придан.

Для звичайних людей доступна лише онлайн-трансляція конференції в соцмережах.

Це, знаєте, як колись пан бал влаштовував, а кріпаки у вікна зазирали, — висловила думку освітянка.

У зв’язку з цим у жінки виникло два питання: чи знають іноземні спонсори, що на цьому заході не буде жодного справжнього вчителя? І яку практичну користь принесе ця конференція їй як учителю і її школі?

Вона також залишила коментар під дописом МОН, в якому обурилася, що захід лише для «своїх», тоді як саме звичайні українські педагоги тримають на собі нашу освіту.

Коментар Оксани Придан. Скріншот з її допису в соцмережах

На конференцію звернув увагу й освітній експерт Ігор Лікарчук, який акцентував на тому, що всі 17 організаторів конференції є іноземними партнерами або їхніми представництвами в Україні. На думку освітянина, західні донори приносять матриці, розроблені для мирних і стабільних європейських країн, часто ігноруючи український контекст та умови війни. Україна ж замість того, щоб залучати міжнародні кошти для реалізації власної стратегії розвитку освіти, часто йде шляхом найменшого опору: підлаштовує своє бачення під наявні грантові пропозиції.

Крім того, Лікарчук вважає, що зараз українським педагогам потрібен не фестиваль, а «чесна професійна розмова» про стан освіти.