Телефони здали, а тривога лишилась: чому скринька для смартфонів — не кабінет психолога

Телефон здано, а що далі?Я вчителька історії, і в нашій школі, як і в багатьох інших, біля дверей класу тепер стоїть скринька для телефонів. Діти здають смартфони на початку уроку й забирають після дзвоника. Тиші на уроці справді стало більше. Але я часто ловлю себе на думці: а чи стали мої учні від цього спокійнішими й щасливішими?

Ісландські науковці поставили собі те саме запитання й перевірили його на даних майже 24 тисяч анкет підлітків. Відповідь мене, чесно кажучи, здивувала.

Що з’ясували

Тривоги не поменшалоІ от тут прихильників заборон чекав холодний душ. Жодного помітного зв’язку між забороною телефонів і психічним здоров’ям учнів дослідники не знайшли. Депресії й тривоги не поменшало, булінгу теж, а підтримки між однолітками не додалося. Ба більше, загальний час біля екранів не скоротився, бо телефон просто терпляче чекав на свого власника до останнього дзвоника.

Самі автори при цьому не закликають повертати смартфони на парти. Їхній висновок обережніший: заборона сама по собі, без інших кроків, навряд чи зробить підлітків щасливішими, а от разом із програмами протидії булінгу та навчанням цифрової грамотності вона може спрацювати значно краще. Науковці чесно визнають і слабкі місця дослідження: школи запроваджували заборону самі, а скільки діти насправді сиділи в телефоні на уроках, ніхто не вимірював.

Як перевіряли

Дослідники з Університету Рейк’явіка взяли дані опитувань учнів 13–15 років із 70 шкіл країни, які проводили у 2016, 2018 і 2023 роках. За цей час 22 школи заборонили смартфони, а решта залишила все як було, тож науковці могли порівняти, як змінювалося самопочуття дітей у тих і в інших. Результати 27 жовтня опублікував науковий журнал JAMA Network Open.

Порівнювали чимало: симптоми депресії й тривожності, ворожість, загальне самопочуття, булінг, підтримку однолітків і навіть те, скільки часу діти проводять у соцмережах та іграх.

А що в інших країнах

Дивимось ширшеУ США науковці зі Стенфорда, Дюка, Мічиганського та Пенсильванського університетів проаналізували понад 43 тисячі шкіл. Оцінки й відвідуваність у середньому майже не змінилися, а в перший рік після заборони учнів навіть частіше відстороняли від уроків — приблизно на 16%. Спершу діти почувалися гірше, але на третій рік дисципліна повернулася до звичного рівня, а самопочуття стало кращим, ніж було до заборони. Схоже, до нових правил просто треба звикнути, і на це потрібен не тиждень.

У Норвегії дослідники помітили, що після заборони дівчата рідше зверталися по психологічну допомогу, менше потерпали від булінгу й краще навчалися. А в Англії у школах із суворими правилами телефоном на уроках справді користувалися менше, але на самопочуття учнів це не вплинуло.

Попри всі суперечки, заборон стає дедалі більше. За даними ЮНЕСКО, до березня 2026 року національні заборони телефонів у школах мали 114 освітніх систем, тобто 58% країн світу, тоді як ще у 2023 році таких було лише 24%.

Що думаю я

Дітям потрібні уважні доросліЯ не вважаю, що це дослідження — аргумент проти заборон. Без телефонів дітям легше зосередитися на уроці, а на перервах вони нарешті розмовляють одне з одним, і я бачу це щодня. Але чекати, що скринька для гаджетів сама вилікує тривогу, не варто. Телефон у шафці чимось схожий на парасольку в коридорі, яка може знадобитися під час дощу.

Я вже писала про «рефлекс Земмельвейса» і про те, як легко дорослим відкидати незручні факти. Тут ризик протилежний: легко повірити, що одна проста заборона розв’яже складну проблему, і на цьому заспокоїтись.

Психічне здоров’я дітей тримається на інших речах: на шкільному психологові, до якого не страшно прийти, на протидії булінгу, на довірі між учнями й дорослими і на вмінні жити поруч із гаджетами, а не лише ховати їх. А ще — на вчителеві, у якого після 18 уроків на тиждень, перевірки зошитів і звітів залишається час і сили просто поговорити з дитиною.

Тож скринька для телефонів — це добре, але без уважних дорослих поруч вона працює лише наполовину. А як у вашій школі: телефони здають чи ні? Напишіть у коментарях, мені справді цікаво.