Світлана Меркулова — вчителька англійської мови в Ірпінському ліцеї №2 та переможниця премії Global Teacher Prize 2026. Вона розповіла в інтерв’ю 24 Каналу про перемогу в конкурсі, методи проведення уроків та заохочення учнів до вивчення англійської мови, свій проєкт допомоги педагогам, міжнародний досвід, підвищення зарплат учителям, те, як вивчити іноземну мову самостійно, та інше.
Коли було оголошено ім’я переможниці премії, освітянка до останнього думала, що це не вона. Фінанси, отримані за перемогу, вона планує спрямувати на свій проєкт «Стійкі вчителі — стійкі діти». Щоліта протягом трьох років організатори збирають у Варшаві вчителів із різних регіонів України, зокрема й із прифронтових територій, і проводять для них п’ятиденні тренінги. Освітянка зазначила, що в Україні з різних причин такий тренінг неможливо провести, але завдяки німецьким і польським партнерам його вдалося організувати за кордоном.
Педагогів надихають, навчають психоедукації, допомагають відновитися, наповнитися та дбати про власний ресурс. Також для них влаштовують цікаву культурну програму — вчителі відвідують багато музеїв.
Освітянка на тренінгу з колегами. Фото: Світлана Меркулова
В Ірпінській школі, у якій працює Меркулова, навчається понад тисяча учнів, але сховище розраховане приблизно на 600 місць. Тому в закладі запровадили позмінне навчання, щоб діти могли навчатися очно. Зараз більшість навчання відбувається онлайн. Лише для учнів початкової школи, 7-х, 9-х та 11-х класів організовують навчання в сховищі. Але це колишній спортзал, тому ефективно проводити там уроки не вдається.
Щодо комунікації з батьками, то педагогиня зазначає, що вони часто підтримують учителів. Кажуть, що освітянам «треба пам’ятники ставити», бо не розуміють, як ті можуть усе це витримати.
Якщо ж у вас теж закрадається думка на кшталт: «Та що там той учитель робить на уроці?», запросіть додому 30 дітей і спробуйте нічого з ними не робити, — каже Меркулова.
Урок Меркулова починає з вимірювання емоційного фону. Це можна робити по-різному, наприклад, зайти в клас і попросити учнів показати свій стан на пальчиках від 1 до 10. А потім спитати, що потрібно дитині зараз для покращення стану.
Я пропоную їм різні емоції на зразок: «я сумний, я веселий, мені добре, я невиспаний, мені нудно». І вони не соромляться прямо про ці емоції заявляти. І це важливо, бо я розумію: якщо діти не виспалися, вони не сприйматимуть матеріал. Тому вимагати від них зараз вчити предмет, не враховуючи те, що вони всі перебувають у стресовому стані, — це некоректно, — каже освітянка.
Діти дуже люблять Kahoot та уроки-несподіванки. Kahoot — це гра на будь-яку тему з будь-якого предмета. Торік учителька організувала для них п’ятиденний марафон без підручників і «відправила» їх у подорож на безлюдний острів. Дала відповідні завдання, навіть дозволила користуватися штучним інтелектом. Але їм потрібно було подумати й попрацювати самостійно.
Діти мали написати про десять речей, які вони беруть із собою. До прикладу, розповісти, що вони робитимуть на острові протягом трьох днів. Такі елементи гейміфікації та несподіванок дають змогу легше будувати навчальний процес. Але бувають ситуації, коли дитині важко відповісти на творчі запитання, вона не може мріяти — це страшно, каже Меркулова.
Крім того, вона застосовує метод перевернутого класу: спочатку опрацьовується певна тема — вивчається лексика, пояснюється граматика. Далі діти створюють, наприклад, якусь страву на тему харчування: прописують її рецепт, приносять на урок, розповідають про неї і всі разом їдять. Зі старшокласниками Меркулова організувала «МастерШеф» на уроці. Дві команди готували свої страви й розповідали про них англійською. Також вона пропонувала учням дебати. Діти отримують тему і замість контрольної роботи обговорюють її на уроці. Але перед цим вони мають самі опрацювати певну літературу.
Старшокласників, які добре знають англійську мову, освітянка залучає до проєктів Erasmus+ або програм обміну.
Один із моїх випускників, Назар, їздив зі мною на третій Всесвітній форум у Корею. Він розповідав там про українську освіту під час війни. І учні мене прямо питають: «А ви нас кудись повезете?» А я відповідаю: «Будеш вчити англійську…» І це дуже їх стимулює, — каже Меркулова.
Світлана Меркулова з учнем під час відвідин Кореї. Фото: Світлана Меркулова
Якщо людина геть зневірилася у професії, варто з неї йти, якщо є така можливість, каже Меркулова. На її думку, вчитель — це не та професія, де можна, стиснувши зуби, просто йти вперед. Якщо ж такої можливості немає, варто змінювати підхід до роботи.
На думку освітянки, мають бути державні програми підтримки вчителів. Наприклад, у Польщі вчителі мають ретритні центри, де вони можуть не тільки вивчати професійні компоненти, а й займатися саморозвитком: гончарством, арттерапією, просто гуляти лісом, аби розвантажитися.
Головною інвестицією держави в українського вчителя Меркулова називає юридичний захист. Адже вчителі стикаються з принизливими «трендами» й образами від деяких школярів, тоді як правоохоронці не можуть нічого вдіяти.
Чому за неповагу до поліцейських під час виконання обов’язків передбачені адміністративні санкції, а до вчителів — ні? Я б, наприклад, запровадила посаду омбудсмена для вчителів. Чому, коли ми говоримо про булінг у школі, це завжди або діти булять одне одного, або вчитель булить дитину? Ніхто не згадує про те, що дитина так само некоректно поводиться, — каже педагогиня.
Коли людині здається, що вона виснажена й «хочеться лягти і вмерти», Меркулова радить поїхати туди, де можна відпочити й надихнутися. Наприклад, піти в похід у гори або з’їздити в ліс із родиною. Особисто Меркулова любить літати на дельтаплані над Карпатами або стрибати з парашутом.
Світлана Меркулова з учнями. Фото: Світлана Меркулова
Педагогиня вважає, що в питанні зарплати варто зважати на потреби, а не лише на стаж. Якщо молодий учитель, до прикладу, винаймає квартиру, створює молоду родину тощо, він не погодиться на низьку зарплату і просто не піде в професію. Але й учитель зі стажем і категоріями також скаже, що він працював, набув досвіду і має отримувати за свою роботу більше. Щонайменше зарплату педагогам треба підвищити уп’ятеро.
Тобто вчитель із досвідом має отримувати близько 50 тисяч гривень, а педагог-початківець — хоча б 30 тисяч, — каже освітянка.
Серед мрій учительки — закінчення війни і повернення українців додому.
Титульне фото: Global Teacher Prize Ukraine
Журналіст:
Огей Антон Володимирович