Статеве виховання для дітей з ООП

За статистикою діти з ООП в три рази частіше стають жертвами сексуального насильства, бо не можуть себе захистити. Саме тому статеве виховання – життєва необхідність для таких дітей.

Секс-педагогиня Юлія Ярмоленко розказує, чому важливо говорити з дітьми на «незручні теми» та наскільки це важливо для дітей з ООП.

Насамперед важливо зрозуміти, що сексуальне виховання – це не про секс та як їм займатися. Це про те, як бути здоровим та про вміння відрізняти насильство і берегти себе від нього.

«Діти з інвалідністю зазвичай знаходяться в інформаційному вакуумі. Якщо нормотипова дитина може від своїх однолітків дізнатися, звідки беруться діти, чим фізіологічно хлопчики відрізняються від дівчат, що таке секс, то дитині з інвалідністю просто нема де взяти ці знання. Її єдине джерело інформації – батьки, саме вони мають розповісти дитині про особливості її тіла, про статеві відмінності, про особисті межі тощо. Чим більше дитина знає, тим менше вона уразлива», – наголошує Юлія Ярмоленко.

Секс-педагогиня радить всім батькам починати з елементарних речей – називати речі своїми іменами. Замініть красномовні евфемізми на реальні назви – пеніс, вульва.   Ці слова мають бути для дитини такими ж природними, як назви інших частин тіла – «ніс», «рука», «живіт». Знання своєї анатомії, розуміння їхньої будови та принципів їх роботи допоможе дитині чітко сформулювати проблему, якщо вона раптом відчує біль або дискомфорт в інтимній зоні. Це також допоможе уникнути незручних, а часом й небезпечних ситуацій.

«Нещодавно мені розповіли випадок про хлопчика з аутизмом. На занятті вчитель помітив, що дитина хоче в туалет, і сказав: «Ідемо – відкриємо краник». Минув тиждень, і ось на занятті хлопчик каже вчителю, що йому треба відкрити кран. Вчитель сприйняв цей вислів буквально, повів дитину до їдальні, відкрив кран – і вже потім зрозумів, що малося на увазі геть інше. На жаль, є й дійсно страшні випадки. Зокрема, вже хрестоматійною стала історія жінки з Канади, яка у дитинстві зазнала сексуального насильства. Тоді дівчинку замість слова «вульва» навчили казати «печиво», і коли вона розповіла вчительці, що хтось хоче її печиво, та сказала дитині, що треба ділитися. І насильство продовжилося» - розказує Юлія Ярмоленко.

Діти не завжди розуміють, що прийнятно та нормально, а що – не дуже. Особливо гостро це питання стоїть у дітей з ООП. Саме через це важливо навчити дитину будувати особистісні кордони та вміти їх захищати. Тут прийдеться в нагоді розроблена Радою Європи брошура про правила спідньої білизни, або правила трусиків. У цій брошурі є поради, як пояснити дитини, що таке інтимні зони, за яких обставин їх можна показувати іншим людям (батькам, лікарям – тільки з дозволу самої дитини), які торкання до тіла безпечні, а які неприпустимі. З нормотиповою дитиною вивчати правила трусиків рекомендується у 2-3 роки, для дитини з інвалідністю це буде актуально і в більш дорослому віці.

Діти швидко ростуть та їхні тіла міняються. Інколи для дитини це може стати цілковитою несподіванкою, що в свою чергу може викликати стрес, дискомфорт, страх чи навіть відразу до себе. Це трапляється, бо батьки та вчителі не проговорюють з дітьми питання розвитку людини. Однак зупинити природні процеси неможливо, а ігнорувати їх – безглуздо. Батьки зобов’язані підготувати дитину до тих фізіологічних змін, які чекають на неї у пубертатному періоді. Це, зокрема, ріст грудей (у хлопців в 10-13 років теж часто припухають груди – і це абсолютно нормально!), поява волосся у пахвах і на лобку, виділення з піхви та менструація, полюції та спонтанна ерекція. Задача батьків – пояснити дитині, що це не ознаки якоїсь хвороби, а природні фізіологічні процеси. Якщо самим пояснити ці процеси складно, зверніться до спеціальної літератури, або скористайтеся нашими плакатами та відео про дорослішання хлопчиків та дівчаток.

Ще одна важлива, але табуйована тема, – дитяча мастурбація. Порада від секс-педагогині проста: адекватно та спокійно реагувати на це явище. Маленька дитина в такий спосіб пізнає своє тіло, підліток – приборкує власну сексуальну енергію. Сварити, забороняти не треба – краще відволікти бесідою, цікавим заняттям. Привід для занепокоєння є тоді, коли мастурбація стає патологічною: замість улюблених ігор, мультфільмів дитина постійно мастурбує. У дітей з інвалідністю так іноді буває, коли їм нудно і вони не вміють займати себе справами. Також це може бути реакцією на сильний стрес, наприклад, через скандали у родині, навантаження у школі і таке інше. В такому випадку слід звернутися до спеціаліста, який делікатно розбереться у причинах патологічної поведінки.

Мастурбація може бути великою проблемою для батьків підлітків з ментальними порушеннями або розумовою відсталістю. Адже дитина може робити це будь-де: у магазині, у школі, просто на вулиці. Юлія Ярмоленко рекомендує дати підлітку зрозуміти, що мастурбувати можна тільки наодинці у власній кімнаті або в туалетній кабінці. Привчити усамітнюватися можна навіть невербальну дитину – за допомогою серії відповідних картинок.


Джерело: osvmarker.com.ua

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.