+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о

Політичній агітації не місце в школі!

Як сказав французький політичний діяч Шарль Монталамбер «Якщо ви не займатиметесь політикою, вона займеться вами». Але хто ж міг подумати, що у XXI ст. цю аксіому застосовуватимуть відносно дітей?

Нас оточує велика кількість рекламних матеріалів, використані образи яких чітко націлені на дитячу психіку. Чомусь якщо питання стосується продажів, то більшість компаній не гребує отриманням прибутку, шляхом дитячих сліз та жалібного для батьків «Ну, купиии!». Проте сьогодні маніпулювання батьками через дітей сягнуло апогею, адже об’єктом впливу стала політика. Вкрай розповсюдженим явищем є розміщення партійної агітації у школах, проведення політичних акцій та залучення до них учасників освітнього процесу.

На жаль, така ситуація склалась не за рік і, навіть, не за п’ять, адже навіть у моєму житті був досвід, що вказує на політичну популяризацію конкретних партій у закладах освіти. У 2004 році, якраз у той час, коли Україну сколихнула Помаранчева революція. І у цьому, справді, не було нічого екстраординарного, адже кожен з українців, що тоді вийшов на Майдан Незалежності скористався своїм конституційним правом на висловлення власної думки, шляхом участі у мирному протесті. Більшість населення тоді розділилось на два табори – прибічників «помаранчевих» поглядів та на тих, хто їх відкидав чи заперечував. Але, як і будь-який поділ думок, цей не пройшов безслідно. Сотні тисяч українських родин стали жертвами конфліктів та міжусобиць на підґрунті політичних ідей.

Утім, справді дивні речі почали відбуватися тоді в школах. Учні, після того, як бачили сварки на кухнях чи телевізійні новини, між уроками також влаштовували бійки, але вже фізичні. Тоді ж, серед школярів почала поширюватися різноманітна агітаційна поліграфічна продукція. Хто її привозив та для чого було незрозуміло. Дитячі баталії розпалювались під відомі політичні гасла і, навіть, колір одягу у якому ти прийшов до школи міг зіграти з тобою невеселий жарт.

У цьому ж році, в одній зі столичних шкіл стався прикрий випадок – звільнили вчительку, яку надзвичайно поважали школярі та яка досконало володіла своїм предметом. За офіційною версією, підставою для звільнення стало порушення трудової дисципліни, але фактично, педагогиня була усунена від викладання через власні погляди.

Задовго до цього, директорка на пед. раді заявила, що на кожному уроці всі вчителі та вчительки мають обов’язково розповідати про одну з політичних сил, на що вищезазначена освітянка відповіла відмовою. Аргументом було те, що дітей важливо навчити аналітично мислити для того, аби в майбутньому вони самі змогли для себе зробити висновки хто для них правий, а хто – помилявся. І жодним чином школярів не стосуються політичні «війни» дорослих людей.

За тиждень, дізнавшись від школярів, що їхня вчителька не розповідає про «необхідну» політичну силу та й про події на Майдані загалом, директорка підготувала документи та звільнила викладачку. Тоді про цю історію дізнались батьки школярів та шляхом сутичок і погроз судовими позивами на директорат, домоглися повернення педагогині її робочого місця, а також отримали обіцянку від керівництва школи, що жодної агітаційної діяльності в освітньому закладі більше не буде.

Дехто, звісно, скаже, що дії батьків є незрозумілими, адже ми не можемо відділити своїх чад від інформаційного простору. Хтось вважає, що небайдужість до перебігу історії своєї держави має формуватися з дитинства, але чи мають щось спільне любов до своєї країни, себто, патріотизм та помітка навпроти прізвища певного кандидата?

Представники МОН нещодавно розіслали офіційні листи Київській міській та усім обласним державним адміністраціям, в якому чітко сформульована позиція Урядового підрозділу щодо популяризації політичних партій чи фігур у закладах освіти.

«Одним із принципів освіти в Україні є її незалежність від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Відповідно до статті 31 Закону України «Про освіту» політичні партії (об’єднання) не мають права втручатися в освітню діяльність закладів освіти», –  твердить Закон України. Тому Міністерство вимагає вживання дієвих заходів Київською міською та обласними радами щодо недопущення у закладах освіти політичної агітації, просування політичного брендингу та використання приміщень закладів освіти для розміщення громадських приймалень. Ба більше, державна установа стверджує, що засуджує подібні дії політичних організацій та чиновників.

Політичні партії не можуть приходити та проводити якусь агітацію серед дітей у школі, які, до речі, не є виборцями. Тому, якщо ви можете навести конкретні факти, то, будь ласка, надайте їх нам. І ми будемо працювати з органами місцевої влади, які не зробили школу вільною від політики, коли хтось хоче використовувати майданчик школи для якоїсь політичної агітації, – прокоментувала Міністерка освіти і науки Лілія Гриневич.

Тому після офіційної заборони МОН розповсюдження реклами політичного характеру, маємо надію, що ведення політичної агітації серед учнів припиниться, а діти матимуть змогу вирости патріотами своєї країни не залежно від політичних уподобань керівників закладів освіти. Оскільки покоління, яке у пріоритеті матиме свою родину та державу, цілком повноцінно діятиме в інтересах України та на її користь.

Фотоматеріали узяті з сайту Децентралізація

Посилання на МОН: https://mon.gov.ua

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Переглянути запис
2 академічні години