Не ігноруйте та не соромтеся переживань, пов'язаних з COVID-19, – це може призвести до неврозу: що психологи радять учителям

Мовчати про проблеми та переконувати себе за допомогою позитивного мислення не можна.

Пандемія коронавірусу внесла свої корективи у наше життя: захисні маски та антисептики стали вірними друзями, а вітальні обійми лишились у минулому. Важко не лише батькам, які змушені ходити на роботу й лишати дітей вдома, але й учням, яким потрібно адаптуватися до реалій сьогодення.

Надзвичайно важко вчителям, які не розуміють, що їм робити, як діяти в тій чи тій ситуації. Вони виснажені дистанційним навчанням, бо спілкування з учнями через онлайн-платформи вимагає більше енергії, ніж традиційні уроки.

Одна з причин такого виснаження полягає в тому, що вчитель має недостатній зворотний зв’язок, адже на занятті офлайн стає одразу зрозуміло, як учні засвоїли матеріал, які моменти їм незрозумілі, – пояснює лекторка тренінгового центру та психологиня Лілія Ягодка. За її словами, дітям важко бути весь час зосередженими й ефективно працювати, бо вони не усвідомлюють, що вдома треба навчатися. Для них дім – це передусім комфорт і спокій. 

Звісно, впливає на психологічний стан учителя страх захворіти та відчуття безсилля.

Людина завжди боялася того, що з нею може статися, і навіть того, що з нею ніколи не станеться. Сьогодні ми, вчителі, знаємо менше про те, що нас чекає. І коли відчуваєш безсилля і важкість, здається, що ти нічим не керуєш і залежиш від ситуації, – зазначає тренерка з розвитку дітей та психологиня Оксана Топчієва. 

Що ж робити педагогу, якщо він відчуває страх, занепокоєння, і постійні тривожні думки не дають йому спокою? Своїми слушними рекомендаціями із “Всеосвітою” поділилися фахівці в галузі психології. 

Потрібно пам’ятати, що вчитель не винен у появі пандемії та запровадженні карантину. А всі переживання, пов'язані з вірусом і дистанційним навчанням, є нормальними, їх не варто ігнорувати чи соромитися, пояснює гештальт-терапевтиня та сімейна психологиня Вікторія Скуратова. На її думку, відповідальність за знання і засвоєння матеріалу лежить не лише на вчителеві, а й на учневі і його батьках. 

Фахівчиня радить постійно нагадувати собі про те, що у вас є сім’я, робота, а дотримання карантинних норм робить життя більш безпечним. Також важливо займатися тими звичними речами, які існували до карантину: перегляд фільму, серіалів про вчителювання або інші заняття, які піднімають настрій. Не менш корисні й дихальні практики:

Вправа №1. Покладіть одну руку на груди, іншу – живіт. Дихайте животом, не відриваючи руки. 

Вправа №2. Робіть такі підходи: 3 вдихи животом, 2 грудьми, потім навпаки: 2 вдихи животом, 3 – грудьми. 

Психологиня Анастасія Богуславська наголошує, що жодного разу не потрібно переконувати себе за допомогою позитивного мислення. За її словами, насилля над собою не призводить ні до чого хорошого: 

Згадаймо хоча б фільм “Джокер”, в якому головний герой був переконаний, що має нести всім радість. Будь-яка емоція сигналізує про певну потребу. Це важливий механізм, і якщо негативну емоцію не помічати, вона може трансформуватися у невроз або психосоматичне захворювання.

Спочатку необхідно подивитися проблемі в очі, – радить психологиня, – і дати відповідь на запитання: “Чого саме ми боїмося?”, “Яким міг би бути найгірший розвиток сценарію?”. Етап другий – пошук ресурсів:

  • Що ми реально можемо зробити в цій ситуації?

  • Які наші сильні сторони?

  • На кого ми можемо покладатися?

  • Що нас може порадувати?

Якщо ми вміємо відстежувати свої стани, то не доведемо себе до емоційного виснаження, а вчасно потурбуємося про відпочинок, перемикання уваги, допомогу близьких, – зазначає пані Богуславська. 

Підтримувальні фактори в житті вчителя психологиня визначає такі: 

  • спорт і фізична активність, турбота про тіло;

  • соціальні контакти – друзі, кохані, однодумці;

  • логічні роздуми, підрахунки, аналіз ситуації та пошук різних варіантів виходу з неї;

  • уявний світ: творчість, музика, фантазії, мрії про те, як могло б все бути в ідеалі;

  • віра в Бога чи в себе та своє бачення світу.

Оточуйте себе людьми, які вас підтримують, не соромтеся просити про допомогу. Знаходьте час на хобі та спробуйте пояснити собі, для чого людству, нашій країні, решті вчителів та вам особисто випробування у вигляді карантину, економічної кризи, нестабільності у світі. Принаймні тоді мозок буде зайнятий пошуком вдалих комбінацій, а не відчуттям, що паралізує – “усе пропало”.

Подібну думку озвучила й Лілія Ягодка. Не потрібно заспокоювати себе, що “все буде добре”  та не піддаватися хвилюванню, бо тривога є і її не потрібно маскувати:  

Уявіть себе в літаку, де від вас нічого не залежить. Ваша готовність як пасажира може допомогти процесу польоту: припустимо літак, в який усі сіли, може вчасно вилетіти. Якщо буде ковдра, ви не замерзнете в салоні. Коли літак набере висоту, ви можете випити пігулки проти захитування. Це ваше поле контролю. Усі інші дії – непотрібні, можуть заважати. Спробуйте проговорювати це собі хоча б щоранку.

Психологиня радить звернути увагу на своє здоров’я, адже емоційні переживання здатні загострити хвороби, до яких людина схильна: 

Перевірте своє самопочуття, відвідайте лікаря, якщо є будь-які симптоми. Навіть якщо ці симптоми пов’язані із психосоматикою. Це може бути сигнал, що організму потрібна увага та допомога.

І звісно ж, потрібно обов’язково відпочивати від думок, справ, спілкування. Необхідно виділяти день, коли ви не готуєтеся до уроків, не розв'язуєте важливі питання, а приділяєте час лише власним потребам. Це досить складно, коли є сім’я та інші зобов’язання, крім роботи. Проте, лише дбаючи про себе, ми можемо навчити цього й інших.

А ось дитяча та сімейна психологиня Антоніна Оксанич вважає, що нині важлива підтримка колег та відчуття командної роботи з батьками: 

Формування з батьками позитивного контакту, коли здоров‘я, а не навчання ставиться на перше місце. Це можливо при розумінні, що і вчителі, й батьки перебувають на однаковому рівні стресу та невизначеності.

Так, ми не можемо придумати ліки й допомогти всім одразу, але можемо змінити ставлення до ситуації, в якій опинились, тобто знайти іншу хвилю – бути в легкості, силі та ресурсі. Як це зробити? Оксана Топчієва радить:

Частіше задаваймо собі запитання: як усе те, що відбувається в моєму світі, може бути легким і кращим? Це запитання вмикає в нас усвідомлену присутність. Наш мозок влаштований так, що на кожне наше запитання він старанно шукає відповідь.

Тим паче, як пояснює психологиня, мозок обов’язково знайде аргументи:

  • за що ви вдячні;

  • від чого щасливі;

  • чим пишаєтесь;

  • що принесе більше радості й легкості у ваше життя.

А далі світ тільки має підтвердити це – адже ви тепер налаштовані на позитив. Не забувайте про себе, дослухайтеся до порад фахівців та будьте щасливі!


Якщо ви постійно перебуваєте в тривозі та не знаєте, до кого звернутися за допомогою, на "Всеосвіті" є Кабінет психолога, де можна поставити запитання фахівцю анонімно. Щоп'ятниці о 18:00 годині психологиня Олена Черниш проводитиме онлайн-сесії, під час яких розбиратиме запити учасників.

Не бійтеся розповісти про те, що болить!

Посилання: https://vseosvita.ua/help

Читайте також:

Гроші, відпочинок та особистий простір: психологиня про техніки, які зроблять вчителя кожен день щасливим

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.

Видавництво «Всеосвіта» є незалежним, офіційно зареєстрованим ЗМІ. Ми не підтримуємо жодну політичну партію. Головна мета – прозоре та різнобічне висвітлення усіх подій, що відбуваються у сфері освіти.

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!