«Групи смерті» пропагують самогубства. Сенсаційне розслідування від «Всеосвіти»

Журналістам вдалося не лише знайти «групи смерті», а й вступити у них та поспілкуватися з іншими учасниками.

До «Всеосвіти» звернулася 16-річна дівчинка з Чернівців з проханням терміново з нею зв'язатися. Коли менеджери вийшли з нею на контакт, то почули шокуючу інформацію: підліток була учасницею «груп смерті» й попросила знайти їхніх кураторів та надати розголосу тим жахливим речам, які відбуваються у таких групах.

«Смертельні чати» є місцем, де дітей та підлітків втягують у гру, подібну до «синього кита», про яку в суспільстві говорять ще з 2015 року. Здебільшого усі причетні до небезпечних ігор акаунти, надіслані дівчинкою чи знайдені журналістами самостійно, створені у мережі Telegram. Ми спробували шукати відповідні групи за новими тегами «білі миші» та «тихий ліс» – ці назви з’явились відносно нещодавно як аналог вищезгаданого «синього кита».

Пошуки у Facebook та Instagram не дали належного результату. Як пояснили деякі підлітки згодом, підозрілі акаунти і Facebook, й Instagram швидко блокують, а дописи з хештегами, причетними до ігор, майже одразу видаляють.

Щоб вступити до певної групи й «почати гру», потрібно бути підлітком або дитиною. Точніше, мати відповідний акаунт. Однак адміністратори груп (куратори) ретельно перевіряють кожного гравця й за найменшої підозри блокують його й назавжди видаляють з групи. Після такої процедури відновитися практично неможливо. До того ж «свіжі» акаунти не додають у гру – має бути як мінімум 4 місяці «підліткової» активності на сторінці.

Наші журналісти діяли від імені 17-річного хлопця, який погодився на співпрацю й дав доступ до власного акаунта у Telegram. Спочатку відшукали групу з вільним доступом, але основною її метою було не доведення до самогубства, а спонукання до нанесення собі тілесних ушкоджень на кшталт порізів. Тобто, учасники групи ділилися фотографіями порізів на власному тілі, а адміністратор групи постійно просив надсилати нові фотодокази або ділитися історіями. Також у групі часто проводили конкурси, де учасники голосували за найкращий малюнок на папері чи найкращий поріз на тілі. Цікаво й те, що адміністратор спілкувався з підлітками дуже лагідно, називав себе «ваш daddy» (татусь), а учасників групи – «мої принцеси», «зайки» тощо.

Повідомлення учасникам групи від адміністратора

Журналістам вдалося дізнатися, що Telegram все ж блокує цей канал, однак адміністратор кожного разу створює новий.

Нові канали від одного й того ж адміністратора

Окремої уваги потребують фото й повідомлення самих учасників групи. З їхніх слів (історій) стає зрозуміло, що однією з причин участі в таких чатах – проблема у родині, відсутність уваги від батьків, самотність тощо.

Фото з групи в Telegram, де діти самі на своєму тілі роблять порізи

Таких чатів у зазначеній соціальній мережі небагато, але вони досить активно функціонують. Однак головним нашим завдання було знайти «групи смерті», де куратори дають конкретні завдання, які можуть довести до самогубства. Зрештою нам це вдалося: ми не лише мали змогу спостерігати за активністю підлітків і кураторів, а й безпосередньо взяти участь у грі.

Як стало відомо, «групи смерті» є різні. Одні доступні для будь-кого – у них немає чітких правил, вимог і термінів щодо виконання завдань. А в інші можна потрапити лише за персональним запрошенням – там більш серйозні завдання, а також можна знайти особисто для себе куратора.

Тож прочитавши в одному з підліткових чатів, що «смертельну гру» називають вже не «синій кит», а дещо інакше, ми знайшли відповідну групу, вступили й почали спілкуватися з учасниками.

У чаті було два адміністратори: перший відкрито й активно вів переписку і давав завдання, а другий був анонімним, з'являвся лише час від часу й відповідав на запитання гравців. Завдання гри були різними:

  1. Намалювати лезом смайлика на руці.

  2. Викинути дві речі з гардеробу.

  3. Здерти шкіру в області вени.

  4. Зробити поріз між пальцями тощо.

Чат однієї з груп, де куратор дає завдання

Перелік завдань, акаунт анонімного адміністратора

В цій групі адміністратор не був вимогливим, тому завдання учасники виконували навмання. На фото чітко видно, що гравцям подобалося не все. Крім самої гри, учасники також обговорювали, як приховати сліди порізів на своєму тілі від батьків, ділилися власним досвідом і порадами.

Вдалося з'ясувати, що є адміністратори, які відстежують найбільш психологічно вразливих учасників гри, які готові йти до кінця. Потім таких гравців переманюють в серйозніші групи. І нашим журналістам вдалося отримати індивідуальне запрошення.


Запрошення до гри та перший крок до реєстрації

Загалом у таких чатах, куди потрапляють за персональним посиланням, учасників не багато. Так, в одній із груп було два куратори та всього лише 6 гравців. Зазначимо, що відбір відбувався досить суворо, а імена тих, хто не виконував певні завдання виносили окремим списком як боржників.

Чат однієї з груп, де куратори дають завдання гравцям

В іншій групі куратор зайшов ще далі. По-перше, він створив окремий чат, де аналізував причини вступу у гру, тобто просив усіх учасників написати в особисті повідомлення причини, які спонукали підлітків розпочати гру. Також куратор попередив, що самостійно проведе відбір і тих хто, на його думку, не матиме вагомих причин грати, він просто видалить. По-друге, «обраним» адміністратор надсилає індивідуальне запрошення в окрему групу для справжньої гри.

Чат однієї з груп, де куратор проводить відбір гравців

Важливо! Усі фотодокази існування та функціонування «груп смерті» зроблені журналістами «Всеосвіти» самостійно й оброблені відповідно до етичних норм. Усі назви груп та імена користувачів (нікнейми акаунтів) приховані, назви акаунтів підозрюваних (ймовірних кураторів) та їхні аватарки також заблюрені.

Уся інформація буде передана відповідним органам і установам.

З чого все почалось

Декілька місяців тому журналісти «Всеосвіти» виявили сторінку у фейсбуці, де дівчинка публікувала дописи суїцидального характеру. Тоді майже тиждень тривала «операція» з її порятунку. Наразі з дівчинкою все добре, й журналісти продовжують з нею спілкування з нею. З часом вона зізналася, що планувала вчинити самогубство.

Більше про історію порятунку ви можете дізнатися з матеріалу: «Як рятували дівчинку від самогубства».

Нагадаємо, що на початку 2021 року країною прокотилася хвиля підліткових суїцидів: йшлося про отруєння пігулками та стрибки з багатоповерхівок. Детальніше про це ви можете дізнатися у матеріалі: Хвиля суїцидів серед підлітків: чи пов'язані ці випадки між собою.



Висновок

Чи дійсно існують групи, де дітей та підлітків доводять до самогубства? Так, існують, і їхньої кількості цілком достатньо, аби привернути увагу суспільства, політиків, правоохоронних органів й інших організацій. Та найголовніше, що батьки мають усвідомлювати: в таких групах діти насамперед шукають підтримки й однодумців.

Підлітки йдуть до кураторів не з порожньої цікавості, не тому, що отримують задоволення від тієї отруйної атмосфери, а тому, що переконані: їх ніхто не чує й не розуміє, вони одні проти всього світу. А у подібних чатах можна відчути себе частиною родини, де завжди чекають і цінують. І навіть коли діти усвідомлюють, що все це ілюзія, вони однаково готові мати хоча б її, аніж пустку у своєму житті.

Деякі батьки вважають, що забезпечити своє чадо гаджетами, одягом та виконувати будь-які забаганки – означає зробити його щасливим. Проте насправді дітям необхідно зовсім інше. Часом достатньо сісти поруч, обійняти і сказати: «Я з тобою. Я ніколи тебе не покину. Ти можеш розказати мені абсолютно все».

Всеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам

Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.

Поширити
матеріал:

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.