14 червня 1919 року в Києві пострілом у потилицю вбили українського живописця Олександра Мурашка.
Того пізнього вечора чоловік із дружиною Маргаритою повертався з гостей до свого помешкання на Лук'янівці. У місті керувала радянська влада та діяла комендантська година. Але художник мав при собі дозвіл-перепустку, видану Всеіздатом. Саме тому пересуватися вночі не боявся.
Однак на заході розпочинався наступ армії УНР. Більшовики готувалися до оборони та проводили чистки серед підозрілих елементів і «буржуазних націоналістів». Мурашко потрапив під гарячу руку: його з дружиною оточили троє патрульних, перевірили перепустку, сказали що арештовують і доправлять його до суду. Водночас дружині наказали забрати у чоловіка всі цінні речі. Мурашко просив жінку залишитись із ним, однак піти її переконали силоміць. Коли Мурашко запідозрив небезпеку, почав тікати.
Художник добіг до будинку №18 на вул. Дорогожицькій. Хотів сховатися в садку, кинувся в щілину під плотом, але перечепився і застряг у канаві. Солдати побачили це та вистрелили йому в потилицю з пістолета. Згодом вони втекли.
Убитого Мурашка знайшли вранці. Тодішня преса повідомила, що його застрелили та пограбували бандити, хоча всі цінні речі залишились у дружини.
Незабаром розпочалося слідство. Дружині повідомили, що причетним до вбивства був матрос Андрій Полупанов, який працював першим військовим комендантом Києва. Водночас слідчі закрили справу та порадили жінці не шукати собі неприємностей.
Мурашка поховали на Лук'янівському цвинтарі. 1957 року на честь Андрія Полупанова назвали нинішню вул. Ярославів Вал.
Картина Олександра Мурашка «Похорон кошового». 1900. Національний художній музей України.
Нагадаємо, 10 червня 1944 року в концтаборі Заксенгаузен нацисти закатували один із символів українського націоналізму й одного із найпотужніших українських поетів першої половини ХХ століття поета Олега Кандибу — Ольжича.
Фотоматеріали: www.wikiwand.com, holos.fm
