Чого я досяг за 180 днів у школі: роздуми вчителя про результати власної роботи

Відомий американський вчитель розповів про власні емоції та переживання, які охопили його наприкінці навчального року.

Як учителі встигають перевіряти контрольні роботи, задавати домашнє завдання, проводити сім уроків підряд, відповідати на телефонні дзвінки й реагувати на запити учнів? Мабуть, без особливої суперсили тут не обійтись, бо як інакше пояснити їхню енергійність. Окрім навчання, педагоги роблять іншу постійну невидиму роботу – турбуються про дітей, підтримують їх, окриляють на успіх, вірять у їхні сили й просто дарують своє серце. Чи бачить педагог результати своєї праці через роки? Що він відчуває наприкінці навчального року, коли клас пустий і в школі тиша?

Відомий американський педагог початкових класів зі штату Арканзас й письменник, Джастін Мінкель, написав статтю про роботу в школі, в якій відповів на запитання, зазначені вище. Історія Джастіна наповнена власними переживаннями й емоціями, пов'язаних не лише зі школою, але й пандемією коронавірусу.

Пропонуємо прочитати його роздуми щодо вчительської роботи та написати в коментарях, чи стикались ви із подібними ситуаціями у житті.


Робота вчителя невидима. Інколи мені хочеться бути пекарем або каменярем, щоб я міг тримати в руках свіжоспечену хлібину або дивитись униз на стіну з ретельно розставлених каменів й розуміти, чого я досяг.

Антуан де Сент-Екзюпері у творі «Маленький принц» написав: «Добре бачить лише серце. Найголовніше очима не побачиш». І все-таки я завжди почуваюсь приголомшено в останній день навчального року, коли всі діти покинули будівлю. Раптова, незвична тиша відчувається як своєрідний ультразвук. Ця тиша бринить і запаморочує – так само, як це стається після останнього з шерегу ударів великого дзвона на дзвіниці.

У цілковитій тиші я оглядаюсь на сміттєвий кошик, переповнений зім’ятим папером, розколотими навпіл олівцями та дивуюсь: «Що, до дідька, щойно відбулось?». За останні 180 днів у школі, понад 1 000 годин, проведених у компанії симпатичних і веселих дітей? Чого саме я досяг?

Кожному збентеженому вчителю, який наприкінці навчального року стоїть у пустому класі, здається, що тріумфи та невдачі у кінцевому підсумку – нематеріальні. Пандемія коронавірусу позбавила можливості відсвяткувати останній Дзвоник та випускний і учням не вистачило цих днів, коли можна було б посміятися, поплакати й пригадати все, що відбувалось у чотирьох стінах школи.

Раптове закінчення навчального року ускладнило оцінювання досягнень учнів. Наприкінці року ми оцінюємо кожного школяра, щоб зрозуміти, які навички він змін опанувати в читанні, письмі, математиці, мистецтві тощо. Однак у цьому році ми виявили, що поставити оцінку дистанційно значно складніше, аніж провести онлайн-урок.

Під час моїх дистанційних уроків у Zoom я постійно неформально оцінював, адже це настільки інстинктивне для вчителів, що ми навіть не усвідомлюємо, що ми це робимо: зважуємо, як кожна дитина працює розумово, емоційно та фізично; фіксуємо її слова, міміку, поставу й жести. Але повноцінно з'ясувати, чого навчилися мої учні цього року важче, ніж будь-коли. У звичайних умовах ми оцінюємо учнів щодня. Ходимо з групи в групу, звертаючи увагу на те, як працює кожна дитина. Зустрічаємось з окремими дітьми, щоб зрозуміти, про що вони думають, що їх тривожить, в яке русло необхідно направити їхнє мислення.

Ми щасливі від кожного маленького досягнення наших учнів. Наприклад, відчуваємо гордість за Алісу вона написала і вголос зачитала для нас книжку про дельфінів. Радіємо за Кеті вона стала зосередженою й упевненішою під час письма. Радіємо, що Октавіо наразі має сяючу посмішку він навчився спрямовувати свій гнів у мистецтво

Ці моменти важко помітити через екран комп’ютера, аніж тоді, коли це відбувається в реальному класі.

Всупереч будь-яким обставинам, учителі продовжують робити найголовніше: турбуватися про кожного школяра, щоб вони відчували, що їх люблять. Як би це дивно не звучало, але це «серце нашої роботи». Саме тому це так само важливо, як повітря і сонце, які неможливо замінити на щось інше.

За декілька тижнів до закінчення навчального року я отримав лист від колишньої учениці, в якому говорилось про те, що як, як учитель, вплинув на її професійний вибір. Ава закінчила мій 3 клас понад 10 років тому й ось що вона написала:

Дуже дякую вам за те, що ви були моїм вчителем, який розвинув у мені впевненість. Я пам’ятаю, як ненавиділа ходити до школи, бо не любила читати. Англійська не була для мене рідною мовою, ви про це знаєте. Коли я потрапила до вашого класу, то нарешті зрозуміла, як я сильно люблю читати, у мене з’явилось бажання старатись ще більше. Я завжди буду пам’ятати, як я читала книгу «Фантастичний містер Фокс», а наприкінці заняття у нас було маленьке свято – ми пили яблучний сік. Моя найбільша мрія з того часу – бути вчителем, як ви. Нещодавно мене зацікавила пропозиція навчати дітей з особливими освітніми потребами. Я хочу допомогти дітям так само, як колись ви допомогли мені.

Ось що я хочу сказати Аві: якщо вона здійснить мрію стати вчителькою, то стикнеться з тим, що результати її роботи будуть не такими помітними, як стіна каменяра або хліб пекаря. Але, можливо, через кілька років один зі ста учнів, як колись Ава, напише їй подібного листа.

Школярі, яких навчатиме Ава, нестимуть її знання у світ, пропускаючи через серце. Вони відчуватимуть себе, любитимуть, сперечатимуться, говоритимуть й слухатимуть відповідно до того, як Ава ставилась й турбувалась про них.

Наприкінці року клас Ави буде пустим. Діти, яких вона любила, підуть. Проте її самовіддана праця й знання, які вона дала кожній дитині, будуть у їхніх серцях й думках.


Читайте також:

Дитсадок: нелегкі будні виховательки

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.

Видавництво «Всеосвіта» є незалежним, офіційно зареєстрованим ЗМІ. Ми не підтримуємо жодну політичну партію. Головна мета – прозоре та різнобічне висвітлення усіх подій, що відбуваються у сфері освіти.

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.