Зустріч із цікавими книгами "Сучасні письменники та їх твори"

Опис документу:
Знайомити учнів з українськими книгами, стимулювати до читання, зацікавлювати - обов"язок кожного бібліотекаря. Співпраця із працівниками районної бібліотеки у нас налагоджена давно. Сьогодні ми презентували українську художню літературу, їх авторів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Бібліотекар.

Доброго дня шановні читачі! Завжди дуже приємно вас бачити в нашій бібліотеці. А сьогодні ми зібралися, щоб в рамках Тижня юнацької книги, зустрітися із новими, цікавими, захоплюючими книгами. Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книг. До них мии звикли з самого дитинства, вони розкривали перед нами дивовижні таємниці життя та давали корисні поради у важку хвилину, вчили нас розуміти самих себе.

Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства  в останні століття в галузі науки. Більшість наукових відкриттів робиться на основі раніше накопиченої й систематизованої інформації, результатах дослідів з усіх куточків світу. Знання, що ми отримуємо їх із книг, дозволяють нам рухатися вперед, не витрачаючи час на відкриття того, що вже комусь відомо. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. Як влучно пише І. Франко:

Книги - морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

Спілкування з книгою допомагає людині розвиватися та вдосконалюватися. Адже для того, щоб зрозуміти зміст, який автор прагне донести до читача, треба читати вдумливо, уважно, підключати свій власний досвід, вміти аналізувати інформацію. І якщо читачеві це вдається, то перед ним розкривається цілий світ цікавих подій, глибоких душевних переживань, інтелектуальних відкриттів.

У всі часи до книги ставилися як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися від руки, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою і дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія – давня і вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що дійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні.

Книга, написана багато століть назад, допомагає нам пізнати світогляд і мислення наших далеких предків, розкриваючи тим самим секрети людської сутності. Завдяки книгам ми можемо прослідкувати еволюцію світогляду людини, суспільного устрою, етичних норм.  Книги зберігають всю відому історію нашого існування на Землі.

Сьогодні книга дещо втрачає свої позиції по відношенні до інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на мою думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкуєшся з живою людиною. Середньовічний французький філософ і письменник М.Монтень якось зауважив, що йому необхідні три речі: кохання, дружба і читання книг.

Бібліотекар.

Шановні учні. В рамках Тижня юнацької книги ми познайомимося зараз із сучасними письменниками України та їх творами, а допоможуть нам в цьому наші гості із Володимирецької районної бібліотеки – Дуліпа Євгенія Василівна, Сакова Валентина Василівна, Дорожинська Тамара Олександрівна і Гаврилюк Альона Сергіївна.

Мої колеги принесли на презентацію книги, які є в них у бібліотеці, а коротенько розповість про зміст цих творів та їх авторів Євгенія Василівна.

(Всі присутні учні отримали подарунки від гостей із ЦРБ.)

Дуліпа Євгенія Василівна (зав. юнацьким відділом районної бібліотеки познайомила присутніх із сучасними письменниками та їх творами)

Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник — це очі, думки та совість суспільства. Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворчим елементом історичного періоду та його культурного пласту.

Сучасне українське літературне поле достатньо широке. Для того, щоб у деякій мірі з ним ознайомитися для початку ми б порадили почати з книги Ірини Славінської «33 герої укрліт», в якій українська журналістка та перекладачка розгортає діалог із відомими сучасними письменниками України. У формі інтерв'ю вони розповідають про свої думки та натхнення, про теми для роботи, професійне та особисте, цінності у житті та пріорітети. Ці знання є дуже важливим ключем до розуміння власне творчого доробку сучасних українських письменників.

Отже, обираючи з доволі багатого поля української художньої літератури, ми виділили декілька авторів, з творчістю яких я вас ознайомлю.

Сергій Жадан


Український письменник, поет, перекладач Сергій Жадан видав низку цікавих та сильних творів. Його літературні праці перекладаються багатьма мовами, деякі з них вже отримали національні та міжнародні нагороди. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя своїх співгромадян. Тому стиль його письма — це жива розмовна, інколи нецензурна, лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що являється уособленням його активної соціальної позиції: Жадан є учасником політичних акцій протесту та протестів проти цензури слова в Україні.

«Мені здається, що в нашій країні ще хтось потребує літератури. Щоправда, в багатьох випадках це не так позиція, як поза – мовляв, я люблю літературу, але те, що пишеться українською, читати не буду з принципу. Часто читач сам не знає, що йому потрібно. Письменник, до речі, теж.»

Що читати: «Ворошиловград», «Депеш мод», «Anarchy in the UKR», «Біґ Мак та інші історії»

Юрій Андрухович


Юрій Андрухович — один із найвідоміших сучасних письменників в Україні. Його творчість має неабиякий вплив на стан сучасного українського  літературного процесу. За кордоном художні та поетичні праці Андруховича перекладалися одинадцятьма мовами, в тому числі штучною мовою есперанто. Окрім літературної діяльності, Юрій Андрухович також проявляє себе у видавничій справі: на початку 90-х років він разом із письменником Юрієм Іздриком почав видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер».

«На мій погляд, немає інших завдань літератури, крім як людського порозуміння. Мені здається, що якщо ми до нього прагнемо, то, мабуть, це та максима, і вона, напевно, слушна.»

Що читати: «Лексикон інтимних міст», «Московіада», «Дванадцять обручів»

Любко Дереш


Свою першу книгу Любко Дереш видав у 17 років. На сьогодні він один з найвідоміших українських письменників нового покоління. Його твори перекладалися кількома мовами, а саме можна знайти німецьке, польське, італійське та сербське видання. Головними героями творів Дереша стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з'являється сучасний сленг та лайливі слова.

«Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.»

Що читати: «Поклоніння ящірці», «Культ», «Трохи пітьми»

Оксана Забужко


Оксана Забужко — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Починаючи з 1996 року, коли вийшов її роман «Польові дослідження з українського сексу», вона залишається у ряді перших найвизначніших україномовних письменників. Її вірші переклали на шістнадцять мов світу. У своїй творчості Забужко прагне переосмислити українську ідентичність. У прозових творах вона порушує питання довкола гендерних тем, зміни гендерних стереотипів та парадигм.

«В українському суспільстві нема письменника як професії. Це радянська інерція, коли був письменницький цех, і письменником був той, хто мав посвідчення Спілки письменників.»

Що читати: «Польові дослідження з українського сексу», «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», «Музей Покинутих Секретів»

Ірен Роздобудько

Письменниця, поетеса та сценарист Ірен Роздобудько сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. Її творчість в основному складають романи та оповідання. У 2000 році вийшла її перша книжка «Пастка для жар-птиці». На сьогоднішній день її творчий доробок нараховує вісімнадцять книжок і п'ять фільмів, сценаристом котрих вона виступає.

«Твір приходить від початку до кінця. Спочатку виникає маленька дрібниця. Достатньо побачити відірваний ґудзик на підлозі маршрутки. Перетворюєшся на нього і дивишся на цей людський ліс, який не звертає на тебе увагу.»

Що читати: «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Зів’ялі квіти викидають», «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю», «Якби»

Тарас Прохасько


Письменники Тарас Прохасько разом із Юрієм Андруховичем та Юрією Іздриком вважаються представниками так званого станіславського феномену — феномену групи письменників та художників в Івано-Франківську (у 1939 – 1962 рр. місто мало назву Станіслав), у творчості яких найбільше представлені цінності українського постмодерну. Тексти Прохаська філософські, вдумливі та «неквапливі». У багатьох його книгах зустрічається автобіографізм, а твори написані у формі щоденників підкуповують своєю відвертістю й нагадують інтимні сповіді. Книга Прохаська «БотакЄ» у 2011 році була визнана Книгою року.

«Сила літератури полягає у її непередбачуваності. Це можна порівняти з більярдом, коли ти не знаєш, як саме розіб’ються кулі. Всі одкровення у літературі є несподіваними. Доволі часто вони зовсім не збігаються з нашими очікуваннями.»

Що читати: «Інші дні Анни»

Юрій Винничук


Письменник Юрій Винничук представляє старше покоління українських літераторів. Для його творчості характерно поєднання елементів фантастики, чорного гумору, ротики та постмодерністської пародії. Винничук виступає активним критиком нинішньої влади та має власну чітко виражену соціальну позицію. Його твори перекладалися в багатьох країнах світу, а сам він є автором перекладів з кельтських, англійського та слов'янських мов.

«Сьогодні в Україні немає жодного iсторика рiвня Грушевського, жодного публiциста рiвня Донцова, жодного етнографа рiвня Гнатюка, жодного композитора рiвня Леонтовича, жодного письменника рiвня Франка або Винниченка. Народ зостався сам на сам, а елiта все ще перебуває у пiдлiтковому вiцi.» Що читати: «Танго смерті», «Весняні ігри в осінніх садах», «Весняні ігри в осінніх садах»

Юрій Іздрик


Письменник, поет, культуролог Юрій Іздрик один із творців вище згаданого станіславського феномену. Іздрик заявив про себе як неординарний митець, творчість якого пролягає у різних художніх вимірах — свою літературну творчість він вдало поєднує з музикою, перформансами, деякий час також займався живописом та ілюстрацією. На сьогоднішній день вже другий рік поспіль Юрій Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».

«От часто кажуть, мовляв, українці – “незріла нація”. Це порожня формула. Бо навіть не про націю йдеться, а про спільноту в переважній більшості вкрай інфантильних, безвідповідальних людей, до того ж із заниженою самооцінкою. Зараз найвищий час вчитися азів поведінки, вчитися всього – думати, говорити, відповідати за свої вчинки.»Що читати:  «Подвійний Леон», «ТАКЕ», «Флешка-2GB», «Воццек»

Олександр Ірванець


Олександр Ірванець — поет, прозаїк, драматург та перекладач, відомий своїми сатирично-іронічними віршами, скандальними п'єсами, есе, романами, відвертими висловлюваннями. Його поезії та драматургія перекладалися англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. П’єси Ірванця ставилися на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану.

«Мені б хотілося, щоб пропорція мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного. Як би важко не було, а важко насправді, але якщо будеш нюняти, краще не стане.» Що читати: «Тінь великого класика», «Хвороба Лібенкрафта», «Мій хрест», «Сатирикон — ХХІ»

Марина Меднікова


Більшу частину свого життя Марина Меднікова присвятила кіно у якості кіноредактора та сценариста. Проте відзначилася вона і в полі української художньої літератури: її твори «ТЮ!», «Зірка, або Терористка», «Смерть олігарха» отримали від критиків позитивні рецензії, а читачів вразили глибиною та легкістю тексту.

«Мені зі всього вчувається, що український геній, сотні років заздрісно й безжально притлумлений чужинцями як небезпечно конкурентний, прокинувся і незабаром запропонує власне бачення світу. Українська оригінальність, неповторність, самобутність, як стиснута до краю пружина, має ось-ось розпрямитися.

Народився 1 квітня 1984 року в смт Володимирець Рівненської області. Навчався у фізико-математичному класі з посиленим вивченням іноземної мови. У 2001 році закінчив школу із золотою медаллю. Того ж року вступив на механіко-енергетичний факультет у технічний університет в Рівному (спеціальність «Теплоенергетика»). На третьому курсі почав працювати на російську компанію «АСКОН» програмістом. Займався розробкою CAD-систем. У 2005 переїхав до Києва. Вступив в аспірантуру НТУУ «КПІ» на теплоенергетичний факультет. В 2007 Максим Кідрук виграв грант на навчання за кордоном і виїхав на проживання до Стокгольма, де вступає до аспірантури Королівського технологічного інституту. Починає мандрувати Європою. Протягом 2007–2008 рр. побував у Фінляндії, Норвегії, Італії, Франції, балтійських республіках. Влітку 2008 Кідрук вирушає у тривалу подорож Мексикою. Вона стала першою великою мандрівкою за океан. Результатом поїздки стала книга «Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії», яка у 2009 здобула ІІ премію на конкурсі «Коронація слова». За його словами, ця країна мала для нього важливе значення.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»