Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

Живописне, музичне та театральне мистецтво рококо.

Мистецтво

Для кого: 8 Клас

29.10.2019

3396

105

1

Опис документу:
Ознайомити учнів з поняттями «буколіка», «офорт», «естамп», «натюрморт», «пастораль». Розглянути характерні риси живопису рококо за жанрами, тематикою та засобами виразності. Ознайомити із творчістю видатних художників доби. Розглянути характерні риси музичного мистецтва рококо та творчість композиторів. Ознайомити із театральним мистецтвом стилю.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок 21

Тема: Живописне, музичне та театральне мистецтво рококо.

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з поняттями «буколіка», «офорт», «естамп», «натюрморт», «пастораль». Розглянути характерні риси живопису рококо за жанрами, тематикою та засобами виразності. Ознайомити із творчістю видатних художників доби. Розглянути характерні риси музичного мистецтва рококо та творчість композиторів. Ознайомити із театральним мистецтвом стилю.

Розвиваюча: розвивати вміння учнів надавати характеристику архітектурним спорудам та характерним засобам виразності стилю. Аналізувати та порівнювати твори мистецтва, визначаючи характерні риси скульптури. Надавати характеристику творам мистецтва за ілюстрацією.

Виховна: виховувати інтерес до живописного, музичного та театрального мистецтва стилю рококо. Виховувати ціннісне ставлення до мистецтва рококо.

Тип уроку: комбінований, інтегрований, урок поглиблення в тему.

Обладнання: компютер, мультимедійна дошка, проектор, презентація до уроку

Хід уроку:

  1. Організаційний момент. Мотивація до навчання.

  2. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування.

  • Розкажіть про особливості стилю рококо та його характерні риси

  • Які особливості архітектури цього періоду?

  • Що вам відомо про основні риси скульптури та інтерєру, вироби з порцеляни та модні тенденції стилю рококо?

  1. Новий матеріал для засвоєння. Розповідь про особливості живопису рококо.

Головне в стилі рококо — інтер'єр — свято безтурботного життя, де особистий комфорт виходить на перше місце.

Поміркуємо разом. Якби ви будували свій будинок, то що було б у ньому головне: зовнішній вигляд, інтер'єр чи захищеність від зовнішнього світу? Поясніть, чому?

Рококо, як стиль у мистецтві, існує приблизно з 1715 р. (по смерті Людовика XIV). В останні роки Короля-Сонця Версаль знав лише розкіш і розваги (бали, маскаради і карткові ігри до світанку). Коли король помер, правителем Франції (регентом), до повноліття майбутнього спадкоємця престолу Людовика XV, став його дядько герцог Філій Орлеанський (роки правління 1715— 1723). Він був розумною і яскравою, але суперечливою і цинічною людиною, не любив офіційних церемоній, багатолюдних свят, зневажав етикет, волів проводити час у колі близьких друзів. Під час правління регента святкування у Версалі не влаштовувалися. Були тільки урочисті богослужіння та релігійні диспути.

Рококо (франц. Rococo), рокайль (від елемента орнаменту рокайль, який нагадував за формою морську раковину) — це перехідний стиль у мистецтві, що виник у Франції в першій половині XVIII ст. і панував до 1780 р. Був виражений переважно в інтер'єрі, а не в зовнішньому оформленні будівель; також у предметах меблів, живопису, одязі. Стиль рококо успадкував багато рис бароко, але він трансформував їх, пом'якшив і зменшив масштабність.

Цей стиль частково продовжує риси, успадковані від бароко, однак сильно їх видозмінює. Ранній етап розвитку французького рококо (приблизно до 1725 р.), представлений так    званим стилем регентства.

Розвинутий рококо (приблизно 1725—1750 рр.), названий стилем Людовика XV. Стиль рококо — породження світської культури, двору, французької аристократії. Він не має чітких і яскравих відмінностей від інших стилів, наприклад як бароко або класицизм.

Хронологічно рококо йде за бароко. Але і внутрішня суть, і зовнішні прояви цих стилів зовсім різні.

Живопис — це пристрасне мовчання.

Поміркуємо разом. Художники, через свої картини, знайомлять нас зі своїми сучасниками, з різними історичними подіями, з побутом та звичаями своїх епох. А завдяки чому вони викликають у нас різні почуття: захоплення, страх, любов...?

Найяскравіше проявив себе стиль рококо в живопису. Кожна країна Європи мала характерні риси цього стилю. Як і в живопису бароко, у живопису рококо були популярні міфологічні сюжети, але це були богиня любові Венера, німфи й амури. Основними героями полотен були прекрасні дами і кавалери, їх любовні взаємини, а також пастухи і пастушки на лоні природи,

які замість випасу худоби займалися читанням, грою на сопілці або легким фліртом.

По колориту живопис мав переважно бліді півтони: рожеві, блакитні, з’явилися лимонно-жовті, блякло-блакитні, бузкові кольори.

Основою композиції і малюнка була лінія, яка м’яко згиналася і додавала твору обов’язкову для цього стилю химерність і ошатність. Рококо також називають «дамським стилем». Практично всі художники цього періоду писали портрети фаворитки короля мадам де Помпадур або чудесні жіночі портрети.

Жан-Антуан Ватто. Жіль.

Знаменитий «Жіль» Антуана Ватто, живописця, основоположника рококо, - портрет всім відомого героя комедії дель арте Пєро, якого французи називали Жілем. Тут він зображений поза театром, відокремився від інших комедіантів і являє собою не одну із масок, а особистість, незалежну від своїх супутників.

Жіль стоїть на невеликому пагорбі, завдяки чому в співзвуччі з низькою лінією горизонту його фігура ніби злітає вгору і дістає монументальність. Полотно із жанрового стає портретним і розкриває внутрішню драму героя. Він не лицедіє, а являється таким в житті: одиноким серед друзів, чужий серед своїх супутників. Це підкреслюється їх присутністю, вони зайняті своїми розмовами і знаходяться на іншому рівні емоційного та духовного розвитку, дуже далекому від переживань героя, як і камінне зображення фавна, який охороняє частину парку. Немає спектаклю – і немає необхідності грати. Безвольно опустивши руки і дивлячись на глядача, він смішний і одночасно нещасний в своєму білому одязі з червоними бантами на туфлях. В його погляді звучить безмовна просьба чи то про допомогу, чи то про любов.

 Яскравим представником художньої культури рококо у Франції був Франсуа Буше (1703—1770). Він працював у жанрі портрета і пейзажу, був майстром цікавих любовних сюжетів, чудовим колористом, гравером і декоратором; ілюстрував книги Мольєра, Боккаччо, Овідія; створював декорації для опер і вистав; картини для королівських шпалерних мануфактур тощо. Полотна Ф. Буше вирізняються незвичайним зачаруванням і досконалим виконанням.

картина французького художника Франсуа Буше «Літня пастораль». Розмір картини 259 на 197 см, холст, масло. Як відомо, пасторальна тенденція - це бажання протиставити шумне життя великих міст в тихій природі, простому і нібито безтурботному життю сільських жителів.

Наприклад, в знаменитому романі «Аркадії» Саннацаро посторальна тенденція присутня в кожньому рядку. Автор відкрито пише про неї в передмові, завіяючи читачів, що лісові птахи, які щебечуть в тіні зелених листків, більш приємні нашому слуху, ніж їх міські сестри, які сидять в золотих клітках, що прості наспіви пастухів безкінечно вище урочистих пісень, які роздаються в королівських палацах. Автор веде розповідь від свого імені і розповідає, що гонимий нещасливою любов’ю, він пішов в Аркадію і знайшов на вершині гори Партенія, прекрасну долину, куди кожен день сходилися окремі пастухи, тренувались в стрільбі з луку, в метанні коп’я, співали, танцювали і по святах організовували між собою поетичні змагання. Опис цих розваг і складає зміст цієї картини.

На картині представлена прекрасна сцена – юнак – пастух кормить виноградом Лізетту, головну героїню пантоміми. Цей сюжет настільки полюбив Буше, що він написав ще як мінімум дві картини на нього, а пастух і Лізетта з часом перетворились в фарфорові статуетки. Ми не знаєм, чи сам Буше робив ескізи для цих статуеток. Можливо, що міністр фінансів, у якого були свої зв’язки з фарфоровою мануфактурою , віддав цей заказ якому-небудь іншому художнику (послуги Буше могли здатись міністру надто дорогими). Відомо одне: на довгі роки пастух і Лізетта стали любимими героями «майстрів фарфорових справ» не тільки у Франції, але і у всій Європі. Правда, про те, що «створив» пастуха , виноград і Лізетту драматург Фавар , забули дуже скоро.

Якщо б вам випадково сталось народитись знатною дамою і жити у Франції приблизно в середині 18 століття, ви б точно повісили у себе в будинку картину Франсуа Буше «Фонтан кохання». Ну, або щось дуже подібне. Тому, що тоді це був найбільший писк інтерєрної моди.

«Овечки,пастушки…- розсіянно подумаєте ви, - Стоп! І для чого я стала б прикрашати власний дім сільською сценою? Сказано , що дамою я була знатною!»

Власне так. До кінця перщої треті «галантного століття» французьке товариство розчарувалось в серйозних темах, які пропонувало їм мистецтво класицизму. Обовязок, честь, високі ідеали – все це якось швидко і значно девальвувалось. В це більше ніхто не вірив. Стиль рококо не переварював пафосу і героїки. Всі тепер хотіли, щоб мистецтво дарувало їм лише насолоду, відчуття безтурботності і розслабленості, блискучого свята життя. Ніхто не бажав думати про серйозне, і , вже тим більше, бачити його на картинах.

Основними сюжетами живопису стають пасторалі, легкі та вишукані любовні сценки. Ще недавно ваші предки прикрашали сцени парадними портретами та святковими полотнами з героями античності. Але ви, сучасниця маркізи де Помпадур, звичайно, подібної помилки не допустите. Адже ви в курсі, що сьогодні в моді? Те, що раніше вважалось низьким і недостойним. Пастухи і пастушки! До того ж кому тепер інтересні парадні зали? Все важливі питання вирішують в алькових, камерних салонах, затишних будуарах. Ось настільки все змінилось! Недаремно кажуть, що мода – дама вітряна і непередбачувана.

1748 рік, рік написання «Фонтану кохання», - це якраз той рік, коли Буше почав працювати для мадам де Помпадур. Завдання, які перед ним стояли, не живописного, а декоративно-інтерєрного плану. Він повинен писати те, що прикрасить стіни і дверні пройоми. Але картина – це щось унікальне, в ідеалі існуюче в єдиному екземплярі. А у Франції з 1730-х років живопис стає підспірним для промислового виробництва. Сюжети на кшталт «Фонтану кохання» масово виконуються на шпалерах та гобеленах.

І якщо б навіть вам вийшло бути не дуже знатною і не настільки багатою, щоб дістати оригінал Буше (все-таки придворний художник), ви все ж змогли б приєднатись до моди на рококо. Як? Дуже просто – купивши для свого будинку гобелен чи шпалеру. До Буше вони бували кричуще яркими, грубуватими і без смаковими. Рококо змінило це: тепер шпалери в точності можуть повторити кращі живописні шедеври.

Буще сам малював картони для шпалер, чуть пізніше з подачі мадам де Помпадур очолив Королівську мануфактуру гобеленів. А його товариш, художник Жан-Батіст Удрі розробив тонку кольорову шкалу, де кожен відтінок ниток в гобелені мав власний номер. Тепер ткачі вже не могли підбирати кольори на око, по своєму смаку: їм давався шаблон, де всі відтінки були строго прораховані, як на картині. Тільки погляньте на те, як написане небо в «Фонтані кохання»!. І тепер уявіть, скільки відтінків сірого, голубого і бежевого було б потрібно, щоб точно передати світлий та ненав’язливий колорит Буше, його знамениту «жемчужну гармонію»! Так, що гобелени – це теж мистецтво. Особливо, якщо для них попрацював Буше. Ніжні та дзвінкі фарби «Фонтану кохання» так же ласкають погляд, як любовне воркування пастушків та пастушок – пом’якшує серце. А те, що про саму цю картину ми більше не в змозі сказати нічого осмисленого , - це правильно. Ми ж зазначили на початку: мистецтво рококо – воно не для того, щоб думати. Воно для того щоб «розслабитись і отримати задоволення».
Френсіс Хейман

Френсіс Хейман – англійський художник та ілюстратор періоду рококо, який став одним із членів-засновників Королівської академії мистецтв в Лондоні (1768р) та її викладачем. Творчість митця характеризується різноплановістю: він був плідним художником-портретистом і писав пейзажі та історичні полотна.

Ф.Хейман. ілюстрація до комедії Шекспіра «Як вам це сподобається?»

Жан Етьєн Ліотар. Натюрморт

Розгляньте репродукцію Жана Етьєна Ліотара «Натюрморт». Які риси живопису притаманні цій картині?

Створіть власний натюрморт. Техніка виконання- олівець або акварель. 

Мода рококо.

У цей період у моду ввійшли перуки і дуже високі зачіски, що іноді досягали метра в висоту, їх кріпили на каркаси і щедро прикрашали фруктами, квітами, пір'ям. На головах споруджували натюрморти, квітники, встановлювали цілі вітрильники. Не дивно, що, створюючи цю пишність, перукарі частенько користувапися сходами. З такими зачісками модниці не розчісувалися тижнями і спали в вольтерівських кріслах. З'явилася напудрена зачіска. Витончена і приваблива маркіза де Помпадур, яка при дворі з'являлася щоразу з новими зачісками, задавала тон. Людовик XV із замилуванням ставився до цієї жінки маленького зросту, яка вперше ввела моду на високі підбори і високі зачіски. Згодом (при Марії Антуанетті) перукарське мистецтво стало мати настільки великого значення, що для навчання майстерності створювати унікальні зачіски були засновані перукарські академії. Після 1770 р. в період пізнього рококо настав розквіт перукарського мистецтва. У цей час на дамських голівках розігрувалися морські битви з мініатюрними вітрильниками, розквітали райські сади. Перукарі цінилися на вагу золота. Пудра, яку робили з борошна, використовувалася кілограмами.

  1. Музичне мистецтво рококо.

Штефан Седлачек. Музика рококо

Музика надає життя і веселощі всьому існуючому... її можна назвати втіленням усього прекрасного і всього піднесеного.

Платон, давньогрецький мислитель

Поміркуємо разом. Як ви вважаєте, чому композитори періоду рококо прагнули змінити музику бароко на більш природню, натхненну і пісенну мелодію?

Термін «рококо» в музикознавстві застосовують рідко, замінюючи його терміном «галантний стиль» (чемний, ввічливий, вишуканий).

Цей термін спочатку використовувався для позначення салонно-аристократичної поезії, що тяжіє до малих форм і витримана в грайливо-еротичних тонах. До музики термін вперше був застосований як антипод стилю епохи бароко.

Поліфонія поступилася місцем гомофонії; співуча мелодія розгорталася на тлі скупого і прозорого гармонічного супроводу. Композитори наповнювали свої твори приємними різноманітними контрастами, віддаючи перевагу інструментальній мініатюрі (лютнева й особливо клавесина музика). У той же час галантний стиль проявився і в інших жанрах музичного мистецтва: в салонній пісні-романсі, в опері, балеті. Поступово музика ставала виразною насиченою, наповнилася ніжними елегантними музичними образами. Галантний стиль переростав у новий, «чуттєвий» стиль — з’явилися нові музично-естетичні ідеали — природність, правдивість, натхненність і пісенність мелодії, вміння музикою торкнутися людського серця. Особливо цей музичний стиль проявив себе у творчості видатних французьких клавесиністів Франсуа Куперена і Жана Філіпа Рамо, німецького композитора Йоганна Крістіана Баха, в операх італійських композиторів Нікколо Йоммеллі, Томмазо Траєтті, а також в інструментальних творах українських композиторів Максима Березовського та Дмитра Бортнянського.

Як і в живопису й архітектурі рококо, у музиці з’явилися дрібні звукові прикраси і завитки (так звані «мелізми», аналогічні звивистим лініях стилізованих раковин «рокайлей»), переважала камерна форма, панували грайливі, кокетливі й галантні образи. У салонах найчастіше виконувалися грайливі любовні пісні, а також популярні арії з опер Ж-Ф.Рамо, А. Кампра і Ж-Б. Люллі, які були перекладенні для клавесина або маленького камерного ансамблю.

Послухайте твір Куперена «Метелики». Створіть до цього твору ілюстрацію.

  1. Тетральне мистецтво рококо.

Ватто. Актори французького театру.

Для театрального мистецтва рококо притаманні риси, які були характерними для театру бароко, з незначними нововведеннями. Так, у Франції та Англії починаючи з 30-х років XVIII ст. глядачам не дозволялося сидіти на сцені. В Англії відмовилися від театру відкритого типу та почали спорз'джувати, як і в інших європейських країнах, закриті споруди. Тут з’явилися намальовані декорації та театральні машини для ефектних польотів та раптових зникнень. На відміну від шекспірівської епохи, коли жіночі ролі виконували юнаки, в театрі рококо, як і в театрі бароко, жіночі ролі почали викопувати актриси.

• Які характерні риси живопису рококо вам запам’яталися?

• Розкажіть про теми і жанри живопису цього стилю.

• Що таке пастораль? Наведіть приклади пасторальних творів.

• Охарактеризуйте музичне мистецтво рококо.

• Які особливості театрального мистецтва цієї доби?

Створіть груповий буклет по темі «Мистецтво рококо», використовуючи ілюстрації цього стилю, які його найкраще репрезентують.

Динамічна частина.

  1. Узагальнення вивченого матеріалу.

  • Які характерні риси живопису рококо вам запамяталися?

  • Розкажіть про теми і жанри живопису цього стилю

  • Що таке пастораль? Наведіть приклади пасторальних творів

  • Охарактеризуйте музичне мистецтво рококо

  • Перелічіть особливості театрального мистецтва цієї доби.

  1. Домашнє завдання.

Доповніть своє електронне портфоліо зображеннями мистецьких шедеврів, створених у стилі рококо.

8

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.