Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Порядок передавання документів на зберігання до архіву закладу освіти
»
Взяти участь Всі події

Живопис і мода класицизму. Характерні риси живопису класицизму: теми, жанри. Художники класицизму.

Мистецтво

Для кого: 8 Клас

29.10.2019

5072

64

2

Опис документу:
Ознайомити учнів із жанрами та характерними рисами живопису класицизму, творчістю художників цього стилю, розглянути модні тенденції класицизму. Розвивати вміння учнів розпізнавати характерні засоби виразності живопису класицизму, створювати начерк в жанрі портрета в стилі класицизм, здійснювати аналіз творчості живописців, надавати характеристику художнім образам.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок 24

Тема: Живопис і мода класицизму. Характерні риси живопису класицизму: теми, жанри. Художники класицизму.

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів із жанрами та характерними рисами живопису класицизму, творчістю художників цього стилю, розглянути модні тенденції класицизму.

Розвиваюча: розвивати вміння учнів розпізнавати характерні засоби виразності живопису класицизму, створювати начерк в жанрі портрета в стилі класицизм, здійснювати аналіз творчості живописців, надавати характеристику художнім образам.

Виховна: виховувати інтерес до живописних картин, творчості видатних живописців і модних тенденцій епохи класицизму.

Тип уроку: комбінований, інтегрований, урок поглиблення в тему.

Обладнання: компютер, презентація до уроку.

Хід уроку.

  1. Організаційний момент. Мотивація до навчання.

  2. Актуалізація опорних знань.

  3. Розповідь про живопис класицизму.

Характерні риси живопису класицизму: цілісні композиції, яким підпорядковані виразні засоби та система кольорів, величні та ліричні пейзажі.

Теми картин: античні герої, історичні персонажі, міфологічні сюжети.

Жанри живопису: історичний живопис, портрет, пейзаж.

Художники: Н. Пуссен, К. Лоррен, А. Менгс, Ж.Л. Давід, Ш. Лебрен. М. Кауфман та інші.

Основоположником класицизму в живописі Франції називають Нікола Пуссена. У своїх картинах він прагнув до врівноваженості композиції, вивіряючи розміщення персонажів на полотні, як геометр розраховує своє креслення. Але його твори не перетворилися в розсудливі схеми завдяки радісним, світлим фарбам, чіткості та вишуканості малюнка, багатству зображз'ваних почуттів.

У живописі Н. Пуссена переважала антична тематика. Він уявляв Давню Грецію як ідеально-прекрасний світ, населений мудрими і досконалими людьми.

Однією з тем живопису митця була міфологія («Нарцис і Ехо», «Царство Флори», «Аркадські пастухи» тощо).


Нарцис – син річного бога Кефіса і німфи Лавріони, прекрасний, але гордий і холодний юнак, який не любить нікого, крім себе самого. Багатьох німф він зробив нещасними, відкинувши їхню любов. Однією із них була німфа Ехо, над якою тяжіло прокляття Гери: Ехо не могла говорити, а на запитання відповідала, повторюючи їх останні слова. Богиня любові Афродіта наказала Нарциса: він закохався в своє особисте віддзеркалення в річці. Не добившись від свого «вибраного» взаємності, Нарцис помирає від нерозділеної любові. Це проходить на очах у нещасної німфи Ехо, яка і дальше любить Нарциса. В тому місці, де схилилась на землю голова Нарциса, виросла біла духмяна квітка – квітка смерті, нарцис.

Н. Пуссен. Аркадські пастухи

Замовником цієї картини був кардинал Рішельє. Після смерті художника полотно купив король Людовик чотирнадцятий, але на протязі цілих 20 років тримав в своїх внутрішніх покоях і показував тільки вибраним. Може бути, картина навіювала на нього сумні настрої. Або він думав, що це зашифроване послання потомкам королівської династії.

Яку ж таємницю береже полотно Ніколо Пуссена «Аркадські пастухи»?

Творчість цього французького художника 17 ст.важко віднести до якогось одного напряму. Микола Пуссен все життя знаходився в пошуку, пробував себе в стилі класицизму і бароко, писав міфологічні сцени, малював пейзажі. «Я не великий любитель перемін» - признавався художник – «Я просто люблю ризик, який звязаний з цими перемінами». Картина «Аркадські пастухи» написана уже зрілим майстром, який цікавився вченням античних філософів і роздумував про зміст життя і необхідність смерті. Вперше він звернувся до сюжету з пастухами, коли йому було біля 30-и, і через роки знову вернувся до цього сюжету. На двох картинах Пуссена зображені молоді люди, які розглядають древнє надгроб’я. На ньому латинським шрифтом висічена епітафія «І в Аркадії я є».

Здивовані пастухи стараються прочитати напівстерту напис і зрозуміти хто цей «я»? Де знаходиться Аркадія? На карті дійсно існує таке місце – це гірська місцевість на півдні Греції. В древності жителі Аркадії були, в основному, пастухами або мисливцями. Римські і грецькі поети сприймали Аркадію не просто як місцевість , а як символ гармонії людини і природи.

Можливо, герої картини Пуссена, жителі безтурботної Аркадії, при виді одинокої могили вперше задумались про те, що людина смертна. Один пастух уважно читає напис, інший, задумавшись, схилив голову, третій, показуючи на камінне надгробя, питально і тривожно дивиться на свою супутницю . Її фігура спокійна і велична, жінка по філософськи відноситься до смерті, розуміючи її неминучість. Цей персонаж втілює елегійний настрій, який , вірогідно, і хотів виразити Пуссен своєю картиною. Композиція полотна проста і впорядкована, все підпорядковане законам класичної красоти: холодний колір неба і теплі тони переднього плану, красота голого чоловічого тіла на фоні каменю. Все це визиває відчуття спокою і душевної рівноваги.

Але хто же цей таємничий «я» із Аркадії? Може він жив тут в спокої та радості, а тепер похований під цією плитою? Чи цей напис потрібно розуміти в переносному значенні? Аркадія – це згадка про юність, про покинуті рідні місця, де людина була щасливою? Багато поетів переводили ці слова так: «І я теж був в Аркадії», маючи на увазі : «І я теж був молодий і безтурботний». Людовик чотирнадцятий , напевно, теж сумував за веселою юністю, дивлячись на любиму картину пензля Пуссена.

Жак Луї Давід. Перехід Бонапарта через перевал Сеп-Берпар.

Являє собою сильно романтизований кінний портрет генерала Наполеона Бонапарта, який в травні 1800 року очолив перехід від так званої Італійської армії через перевал Сен-Бернар високо в Альпах.

Цікаві факти про картину:

  • Картина була заказана Давіду, в той час найбільш відомому художнику Європи, за колосальну на той час суму в 24 тисячі ліврів іспанським королем Карлом ІV, який бажав повісити її в залі великих полководців свого мадрідського палацу. Втративши іспанський престол, брат імператора Жозеф відвіз полотно із Мадриду в Америку, де воно висіло в сільській садибі Бонапартів в штаті Нью=Джерсі до середини 20 століття.принцеса Євгенія Бонапарт заповіла його музею, присвяченому пам’яті Наполеона, в його любимім маєтку Мальмезон біля Парижу.

  • Наполеон, оцінивши роботу Давіда, в тому ж році звелів художнику повторити полотно для своєї заміської резиденції Сен-Клу. Після домовленостей про гонорар Віван-Денон погодився заплатити за авторське повторення оригіналу 15 тисяч ліврів. В 1814 році ця версія була вивезена із Сен-Клу солдатами пруського фельдмаршала Блюхера, який подарував її королю Прусії. З тих пір вона знаходиться в замку Шарлоттенбург під Берліном.

  • В 1802 році Давід створив третю версію картини, яка була урочисто розміщена в бібліотеці парижського Будинку інвалідів, де доживали свій вік ветерани наполеонівської армії. Багато приїзжаючих в Париж іноземців спішили в Будинок інвалідів тільки для того, щоб побачити прославлену картину Давіда. Зразу після реставрації Бурбонів картина була схована в запасники Лувра.

  • Четверту версію картини Давід створив в 1803 році за заказом керівництва Цизанпінської республіки. В 1816 році Габсбурги розпорядились вивезти із Мілану картину, яка нагадувала про ненависного для них «тирану», але місцевим жителям, які зберегли добру память про Наполеона, вдалось під різними поводами затримати картину в седе до 1825 року. З 1834 року ця версія прикрашає палац Бельведер в окружностях Відня.

Антон Рафаель Менгс. Персей і Андромеда

Державний Ермітаж володіє однією із кращих в світі колекцій картин Менгса, написаних в різні періоди його творчості. Найбільш знаменита із них – «Персей і Андромеда» на сюжет «Метаморфоз» Овідія. Вона була виставлена в Палаццо Берберіні в Римі в 1777 році і визвала захват глядачів. Менгс звернувся до античного насліддя в пошуках досконалих художніх форм. Задум твору був навіяний камією, яка належала дружині художника (нині вона зберігається в зібранні Ермітажу). Зразком для фігури Персея послужила статуя Аполлона Бельведерського; фігура Андромеди запозичена з античного рельєфу на віллі Памфілі в Римі. Впорядкованість ясно читаємої композиції, ідеально правильний малюнок, майстерність скульптурно-обємного моделювання фігур, величний риторичний жест головного героя – все вказує на те, що програмний твір майстра створено за строгими канонами класицизму, яких дуже притримувався Менгс.

Однією з перших відомих жінок-художниць була представниця німецького класицизму Ангеліка Кауфман. У творах художниці багато емоцій, штучності у поведінці; прагнення до античної простоти і гармонії поєднувалося зі своєрідним колоритом і різноманітними кольоровими ефектами. Кауфман працювала з гравюрами, в галузі розробки меблів та інтер’єрів, створювала складні графічні візерунки для розпису посуду. Вона створила також серію портретів сучасників.

Ангеліка Кауфман. Портрет Е. Сміта-Стенлі, графа Дербі, з дружиною та сином.

Ангеліка народилася в маленькому містечку Кур (Хур) у Швейцарії. Її батьком був Йоганн Йозеф Кауфман — небагатий німецький художник. У 1742 році родина переїздить до Італії, де Йоганн займався розписом невеличких церков та робив портрети на замовлення. У Ангеліки рано відкрились художні здібності, що помітив її батько, ставши першим та єдиним вчителем. З шести років вона почала намагатися робити вже складні роботи, у 9 років — спробувала працювати з олійними фарбами, а у одинадцять — виконала у техніці пастелі свій перший замовний портрет єпископа Навроні.

У 1754 році сім'я Кауфманів переїздить до Мілану. Тут кількість замовлень у Ангеліки суттєво зростає. Згідно із модою галантного століття Ангеліка зображувала на своїх картинах лялькових красунь у вигляді пастушок на лоні природи або у затишних золотих будуарах. Ангеліка Кауфман — єдина жінка, якій дозволили копіювати твори великих майстрів у Міланській галереї.

Після смерті матері у 1757 році Ангеліка разом з батьком переїздить до Шванценбергу (Австрійська імперія У 1766 році Ангеліка переїздить до Лондона. Тут вона пробуде 15 років, де познайомилася з видатними англійськими художниками Д.Рейнолдсом, президентом Англійської академії мистецтв та Т.Гейнсборо. Д.Рейнолдс навіть запропонував Ангеліці вийти за нього заміж, але та відмовила.

Ображений Рейнолдс вирішив помститися. Він скористався плутаниною у документах позашлюбного сина графа Горна — Фредеріка Брандта, надавши йому підтримку, хоча Брандт не був затвердженими у правах. Потім Рейнолдс представ його Ангеліці як свого друга та графа. Молоді людили покохали один одного та незабаром побралися. Тоді Рейнолдс розкрив обман, внаслідок чого за використання чужого ім'я Ф.Брандта заарештували, а Ангеліка не змігши пробачити Фредеріку обман, через 2 місяці домоглася розриву шлюба. Вся ця історія стала основою сюжету драми В.Гюго «Рюі Блаз».

Тим не менш Ангеліка Кауфман залишилася у Лондоні, хоча ця особиста трагедія віддалила її від вищого товариства — головного замовника Ангеліки. Вона спілкувалася лише з вузьким колом інтелігенції. За наполягання батька у 1781 році Ангеліка виходить заміж за венеціанського художника та гравера Антоніо Цуккі. В цьому ж році Ангеліка разом з чоловіком переїздить до Італії.

  1. Розповідь про модні тенденції класицизму.

Одяг в епоху класицизму зазнав істотних змін, найбільше це стосувалося жителів Франції та Англії. Так, в жіночих костюмах удосконалилися каркасні форми, що дозволяло виділяти фігуру в більш

природних пропорціях. У моду входить простота, а з образу поступово зникають перуки, пудра і фарбоване волосся.

У цей період в моду повертається античність. Тепер жіночі сукні мають завищену талію без корсета, обробки і прикрас. Шовк виходить з моди, а на його зміну приходять муслінові тканини і батист. Плаття мають ліф з глибоким вирізом, а на ногах красуються античні сандалі. Доповнюється образ короткими зачісками. В якості верхнього одягу застосовувалися індійські шалі, що покривали шшо і плечі.

Популярними були бірюзові, світло-коричневі і блакитні кольори. Для суконь найчастіше використовз'їоть легкі тканини світлих тонів. Плаття також починають підперізувати поясом вище талії. Завищена талія була характерною для стилю ампір.

Серед головних уборів перевага віддавалася діадемам, обручам і пишним пов’язкам із пір’ям. Зачіски спочатку ще залишалися високими і напудреними, та надалі волосся перестають припудрювати і починають завивати в локони. У моду увійшли великі капелюхи з оксамиту та шовку.

Поступово класицизм у жіночому одязі витісняє античність, роблячи наряди більш пристосованими до європейського клімату. У моду входять кашмірові шалі та картаті тканини. Для їзди верхи дами одягають плаття-амазонки зі спідниці та жакета, що нагадує чоловічий фрак.

Англійський чоловічий сукняний фрак витісняє шовковий французький каптан. Фрак має стоячий виложистий комір і відігнуті від талії поли. Модним також стає редингот — щось середнє між пальтом і сюртуком — з прямими полами і шалевим коміром. Жабо і манжети на сорочках вужчають, кюлоти також залишаються вузькими, а панчохи білими.

Взуттям слугують черевики з великою пряжкою. Парики поступово відходять, натомість волосся зачісують назад і зав’язують чорною стрічкою. Саме у добу класицизму в чоловічу моду входять краватки й хусточки.

Динамічна частина.

  1. Узагальнення вивченого матеріалу:

• Які характерні риси живопису классицизму?

• Які жанри отримали розвиток у цей час?

• Назвіть імена відомих художників цієї доби та назви їхніх картин.

• Розкажіть про модні тенденції в одязі классицизму.

  1. Домашнє завдання.

Доповніть ваше портфоліо прикладами живопису класицизму.

За бажанням створіть портрет свого друга в цьому стилі.

6

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.