і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Жіночі образи в творчості Т.Г.Шевченка

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Жіночі образи в творчості Т.Г.Шевченка

( Дівчата в  українському вбранні  сидять на лаві та співають

звучить укр.. нар. пісня « Місяць на небі зіроньки сяють» І-ІІ куплети)

 

Вед. 1            Народна  пісня – невичерпна криниця мудрості, щирості, благородства, ніжності,  милосердя. З нею радість – подвійна радість, а горе – половина горя. Пісня завжди допомагала людям пройти через усі негаразди та труднощі, додаючи сили.

 

Вед. 2    Два генії мала Україна – пісню і поета  Тараса Григоровича Шевченка, рівного якому в історії духовності важко знайти.  Його поезія – це  відгомін життя, а життя – це подвиг. Його натхнення – народна пісня, що несе в собі і любов, і сум , і втіху. Він дорого заплатив за своє безсмертя. Доля з лишком відпустила йому страждань,  Тарас Григорович  завжди лишався вірним своїй рідній Україні.

 

Вед.1  Погляньмо на Україну часів кріпаччини. Прекрасна, недоторкана природа. Квітнуть вишневі і яблуневі сади, біленькі чепурненькі  хатки виринають із верболозу. Люди змучені, понурені, забиті важкою, непосильною працею. Про яке щастя можна говорити, дивлячись на страшні картини людської недолі?

 

Вед 2 У центрі багатьох поезій Тараса  Шевченка стоїть змучена поневіряннями і нужденна життям жінка. Заклопотана, змарніла, нічим непримітна. Чи про таку долю вона мріяла?.

 

Вед.1 Образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, «неначе цвяшок, у серце вбитий». Цей зойк душі, крик раненого серця випливає пекучим  гнівом до панів – лиходіїв, які топтали жіночу гідність, плюндрували жіночу красу, розпинали материнську радість.

 

( звучить пісня « Цвіте  терен….»  І-ІІ куплети)

 

Вед. 2 Сумна доля Катерини, дівчини-покритки, дивиться на нас заплаканими очима.

Покохала дівчина панича-офіцера. Думала, що це взаємно. А він поїхав і не озирнувся. Жодного разу не згадав про неї, поїхав назавжди. І все б нічого: пережилося  б і забулося, якби не дитина. Жорстокі люди « у всі дзвони дзвонять», неслава  пішла по селу, чутки дійшли до батьків.

 

 

 

 

 

 

( інсценізація Уривку з поеми « Катерина»

 

( від слів « Сидить батько  кінець стола…. , до слів  « Остались сиротами   старий батько й мати.»)

 

Вед 1 Без грошей, з малою дитиною на руках іде  Катерина у світ.  Чи могла вона вчинити  інакше?  Зустріч з батьком дитини завдала їй пекучого болю. Вперше  вона подивилася  правді в очі.

Вед. Пішла селом,

Плаче Катерина;

На голові хустиночка,

На руках дитина.

Вийшла з села – серце мліє;

Назад подивилась,

Покивала головою

Та й заголосила.

 

Покапали сльози.

За сльозами за гіркими

І світа не бачить,

Тільки сина пригортає,

Цілує та плаче.

 

( інсценізація уривку з поеми « Катерина  від слів «  Утік!,..нема!..Сина, сина батько одцурався..»)

 

Вед. 2 Тема жіночої долі дуже актуальна у творчості Кобзаря. Адже мати – це духовна основа людського життя. Звичайно не всі матері чинили так, як Катерина. Більшість несли свій тяжкий хрест, переборюючи труднощі. І щаслива та дитина, яка запам´ятала дотик материнської руки, її ласкаве слово і радісний сміх, коли її син зробив перший крок.

 

 Вед 1 Доля Ганни з поети « Наймичка» не схожа на долю Катерини.  Вона не гине, а бореться за своє щастя. А щастя  - її це  дитина, якій вона дає можливість жити з новими батьками, що люблять та вважають своїм рідним    дитям. А вона сама не може навіть зізнатися в своїй любові.

 

(   уривок з поеми « Наймичка»   від слів «… Поєднались. Молодиця рада та весела….

До слів « … Не зна Марко, росте собі. Росте виростає…»

 

Вед.1  Для Шевченка жіноча доля була болем його серця. Кріпацька неволя – це доля рідної матері, яку передчасно « у могилу нужда та праця положила». Це доля сестер Катрі, Ярини, Марії, у яких « коси у наймах побіліють». А крім того, це трагічна доля його першого кохання – Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, які  « німі на панщину ідуть».

 

 

( звучить пісня « Чом ти не прийшов … І куплет  )

 

Вед.2  Катерина, Оксана,  Марина,

            Божевільна від горя Сова.

            І задума, як темна хмарина,

            На високе чоло наплива.

 

Вед.1 Ой поете, великий пророче!

            Скільки сил ти віддав у житті,

            Захищаючи долю жіночу.

            І завжди  в самоті, в самоті…

 

Вед 2      Шевченко рішуче виступав проти жіночого безправ´я. Він у своїх творах ніби зібрав воєдино страждання поневолених жінок усіх часів і розповів при них цілому світу.

Трагічний  образ  жінки , з якої  сміються, якої  лякаються, бо вона  божевільна.

 

Вед 1 Під горою,

            Біля того гаю,

            Щось чорніє над водою,

            Щось біле блукає.

 

( з´являється одягнена в  довгу білу сорочку , з розпущеним волоссям дівчина – причинна. Вона йде, злегка хитаючись.)

 

( звучить пісня   В. Вакарчука « Така як ти…»     « мінус»  )

 

Причинна   Так ворожка поробила,

                        Щоб менше скучала,

                        Щоб,бач, ходя опівночі,

                        Спала й виглядала

                        Козаченька молодого,

                        Що торік покинув.

                        Обіщав вернутися,

                        Та, мабуть, загинув.

 

( Дівчина в зажуреній позі сідає.

Вибігають дівчата з розпущеним волоссям, у зелених віночках, і зеленій одежі. Русалочки танцюють і промовляють:

 

Перша   Ходімо гратися

 

Друга   Зійшов вже місяць!

 

Третя  Місяченьку! Наш голубоньку!

            Ходи до нас вечеряти!

 

Четверта  Он щось ходить!

                  Он під дубом щось там робить!

П´ята    Ух, ух! Солом´яний дух!

               Мене мати породила,

                Нехрещену положила!

 

 

 

 

 

(    звучить музика                Русалки підходять до дівчини,  тягнуть її за собою.

Русалки промовляють  :

 

 

 

 

Перша  Полюбила чорнобрива

            Козака дівчина.

            Полюбила – не спинила,

            Пішов та й загинув…

            Пішла в житті до ворожки,

            Щоб поворожити:

            Чи довго їй на сім світі

            Без милого жити?

Друга  Пішла,  вмилась, напилася,

            Мов не своя стала,

            Вдруге, втретє, та, мов, сонна,

            В степу заспівала.

 

 ( Русалки  сідають,   дівчина – причинна говорить:

 

Плавай, плавай, лебедонько,

По синьому морю,

Рости, рости тополенько,

Все вгору та вгору!

Рости тонка та висока,

До самої  хмари,

Спитай Бога, чи діжду я,

Чи не діжду пари?

Рости, рости подивися

За синєє море:

По тім боці – моя доля,

По сім боці  - горе.

Там десь милий чорнобривий

По полю гуляє,

А я плачу, літа трачу,

Його виглядаю.

Скажи йому, моє серце,

Що сміються люде;

Скажи йому, загину,

Коли не прибуде.

Сама хоче мене мати

В землю заховати…

А хто ж її головоньку

Буде  доглядати?

Хто догляне, розпитає,

На старість поможе?

Мамо моя, доле моя!

Боже милий, Боже!

 

 

Звучить музика

( Дівчина стоїть у розпачі. Навколо неї русалки водять танок,  заквітчують дівчину у вінок)

 

Русалка  Зілля  дива наробило –

                  Тополею стала.

                  Не вернулася додому,

                   Не діждала пари;

                  Тонка – тонка та висока –

                  До самої хмари.

 

( звучить музика.  Дівчата йдуть зі сцени)

 

Вед 1 Поет усім серцем співчуває і захищає у своїх творах жінок, хоч  народна мораль їх засуджує. Він страждає разом з ними, простими неосвіченими  сільськими жінками .

 

( Звучить бандура.  Балада « Лілея»)

 

Вед 2 Все життя Шевченка – це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до світлого майбутнього, допомогти повірити в свої  сили.

 

 

(  В центрі сцени портрет Шевченка , виходять дівчата із запаленими свічками,

стають по обидва боки від портрета)

 

Перша          Я свічку запалив. Колись…

                        До дна відтоді келих горя випито.

                        Ще трохи і… молись чи не молись,

 із рук тремтячих недогарок випаде.

Друга

Я ніс вогонь крізь чорноту обмов,

Крізь морок тюрем,

Через грати відчаю,

Він погасав, але я знов і знов

Од свого серця цю свічу засвічую   

 

 

 

Третя             Холоне серце. Свічка догора,

                        Ламає руки доля неповінчана.

                        На Україні ніч. Нема добра.

                        І я од серця знов свічу засвічую,

 

                        І закликаю: ще хоч мить світи!

Четверта      Кинь світла свого в сутінь, у темінь кинь.

                        Хай  звідусюд   злітаються сюди

                        Бездонних дум  приречені метелики…

 

Вед.1  У цю хвилину коли ми запалюємо свої крихітні свічечки   від символічної Шевченкової, маємо всі разом подумати про її місце в нашому сьогоденні, у житті народу і кожного із нас.

 

Вед. 2  Вона це дух поета, помисли і заповіти. Їх полум´я горітиме ясніше, а темряви довкола буде менше, коли ми відчуваємо в них потребу. Не даймо ж їм погаснути.

 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
У центрі багатьох поезій Тараса Шевченка стоїть змучена поневіряннями і нужденна життям жінка. Заклопотана, змарніла, нічим непримітна. Чи про таку долю вона мріяла?.
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    9 Клас, 10 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    74
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    EC880681
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
490 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь