і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Акція
Вебінарний безліміт
Заощаджуйте понад 5000грн

Замовляйте усі свідоцтва за вебінари (понад 90 вебінарів)

з 12 липня
до 25 липня
199грн
з 26 липня
до 15 серпня
299грн
з 16 серпня
до 31 серпня
399грн
Активуйте «Вебінарний Безліміт» та отримайте
30 днів необмеженого доступу до 90 вебінарів
Предмети »

Зимові свята

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: ЗИМОВІ СВЯТА

Проектний день

Короткотривалий проект

Мета: вчити виготовляти пакуночок «Миколайчик», презентувати свою роботу; розширити знання про зимові свята; ознайомити зі змістом свят: День Святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове, Водохреща; залучити учнів до проведення свят; розвивати естетичні смаки, уяву, фантазію; виховувати охайність, старанність, артистичні здібності.

Навчальний предмет: курс художня праця, Я у світі, позакласна робота.

Ключове питання: Яке значення для дітей мають зимові свята?

Тематичне питання: Як діти проводять зимові свята?

Змістовні питання:

  • про які зимові свята знають діти?

  • як діти відзначають зимові свята в сім’ї?

  • які подарунки люблять отримувати діти?

  • як вітають зі святами своїх рідних?

Кінцевий результат:

  • виготовити пакуночки «Миколайчик»;

  • презентувати свою роботу;

  • дізнатися про зимові свята;

  • визначити дітей з артистичними здібностями

  • відпочити, поводити хороводи;

  • отримати подарунки.

Форма проведення: свято.

ЕТАПИ ПРОЕКТУ

І етап. Стратегія проекту.

Визначається тема, мета проекту, навчальних предметів, вид проекту та його тривалість.

ІІ етап. Планування проекту.

Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

1. Вправа «Аукціон».

Дітям дається завдання пригадати і назвати зимові свята.. Назви свят можна занотувати на дошці відповідно до календаря.

  • Назвіть найулюбленіші свята дітвори. Пояс­ніть, чому ці свята дарують найбільше радості. (Діти люблять отримувати подарунки до свят. Ми чекаємо свята, бо сподіваємося, що воно принесе нам сюрпризи, привітання, подарунки.)

Поміркуйте і скажіть, хто готує привітання та подарунки для дітей. Як ви вважаєте, чи вірять у дива дорослі? Поясніть свої міркування. (Відповіді дітей.)

Дорослим також приємно отри­мувати подарунки та привітання до свята, але, на відміну від дітей, мами й тата у дива не вірять. Можливо, сьо­годні на занятті нам удасться знайти спосіб переконати дорослих у тому, що чудеса в житті трапляються. А чарівниками станемо ми самі.

Танцювальна пауза – хоровод «Ялиночка»

2. Бесіда учителя:

- Ви заздалегідь готувалися до новорічних та Різдвяних свят. Що ж цікавого ви дізналися?

- Ми дізналися про святкування нового року в різних країнах.

- Ми дізналися про свято Святого Миколая.

- Ми дізналися про Різдво Христове.

- Ми дізналися про свято Водохреща.

- Ми дізналися про народні зимові ігри під час різдвяних свят.

- Ми вивчили колядки, щедрівки.

Свято Миколая Чудотворця прийшло на нашу землю ще в 1088-1089 роках, за князювання Всеволода Ярославовича.

Щороку Миколай обдаровує дітей радістю, сіє в їхні серця зернятка добра. Цілий рік Святий Миколай спостерігає за дітьми з небес: чи добре пово­дяться, старанно вчаться у школі, чи допомагають бать­кам? 19 грудня на чарівних сан­чатах він спуститься на землю. Тож має знати, кому й який гостинчик покласти під подушку: слухняним і чемним - солодощі чи книжку, бешкетникам - різоч­ку.

Танцювальна пауза – хоровод «Гопачок»

На Русі в XXV століттях новий рік починався з 1 березня. В XV столітті початок року був перене­сений на 1 вересня, а в 1699 році Петро І видав указ, згідно з яким свято Нового року почали відзначати 1 січня.

Послухайте одну розповідь, чому люди прикрашають ялинки. Про це розповість вам легенда.

У ніч, коли народився Христос, раділи всі. Кожен по-своєму хотів привітати новонародженого. Тільки зелена ялинка опустила голівку і прошепотіла:

Я дуже бідна і негідна приносити дар Божому Дитятку.

Але в ту хвилину підійшов до ялинки Янгол і про­мовив:

Від цього знаменного дня ти своїм вбранням прославлятимеш народження року і Господа нашого Ісуса Христа.

І з того часу люди завжди на новорічно-різдвяні свята прикрашають цю красуню.

Ось уже і ялинка прибрана. Обов'язково треба під­мести в хаті, бо від Різдва до Старого Нового року під­мітати не можна.

Час і вечеряти. Стіл притрусимо пахучим сіном, по­ставимо дідуха (сніп із жита чи пшениці), кутю (зварену з пшениці кашу, приправлену медом та маком) і два­надцять пісних страв. Дванадцять їх тому, що Ісус мав дванадцять учнів-апостолів.

Головна страва кутя. Перед тим як сісти вечеря­ти, хазяїн, набравши ложку куті, підкидав її до стелі «на приплід»: усі пильно стежили, скільки зерен прилипне до стелі — стільки з'явиться у новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, а третя кількості років життя. Тільки піс­ля цього можна було сідати вечеряти.

Після вечері діти йшли по хатах колядувати. Напе­редодні Нового року дівчата ходили щедрувати, а вже в перші години Нового року хлопці засівали.

А чи знаєте ви, що колись давно жила в Україні дівчинка на ім'я Щедрівка? Знала ця дівчина силу-силенну пісень. Почув Змій, що Щедрівка в піснях не сла­вить його, підстеріг її, вхопив за пишні коси і потяг по ярах і степах, горах та долинах. Де зронила Щедрівка сльозинку, там заколосився овес, а де капнула кровин­ка там трава виросла.

Жив у тому краї відважний козак Коляда. Почув він, що Змій украв бідну дівчину, і вирішив виручити її. Схо­пив юнак Змія і гострим мечем відтяв йому голову.

З того часу люди і застилають щедрівними травами столи на зимові свята.

Танцювальна пауза – хоровод «Сніжиночки»

3. Формування творчих груп

Учні класу об’єднуються в групи за різними методами образотворення:

1 група – дослідники;

2 група – народознавці;

3 група – фольклористи;

4 група – артисти;

5 група - художники

ІІІ етап. Реалізація проекту.

Практична діяльність учнів

План уроку-презентації

І. Організація уроку.

1. Гра «Ланцюжок добрих слів»

Кожен учень, беручи за руку іншого, говорить добре слово «спасибі», «добро», «щастя» і т. д.

2. Вступне слово учителя.

- Наближаються новорічні та Різдвяні свята. Сьогодні ви розкажете все, про що дізналися. Тож, давайте почнемо презентацію.

ІІ. Презентація творчих груп.

1 група – дослідники – розкажуть про святкування Нового року у різних країнах.

1 учень : На Русі в XXV століттях новий рік починався з 1 березня. В XV столітті початок року був перене­сений на 1 вересня, а в 1699 році Петро І видав указ, згідно з яким свято Нового року почали відзначати 1 січня.

А взагалі новорічні свята запровадив давньоримський імператор Помпілій, перенісши їх з березня на січень. Саме тоді у Давньому Римі перший зимовий місяць називали «януарій» - на честь дволикого Януса, обличчя якого складалося з двох половинок: юної і старої. Сам Янус вважався божеством дверей, воріт, будь-якого входу. Вважалося, що він прочиняв двері зі старого в нове

На Русі у давні часи на Новий рік випікали з тіста домашніх тварин: коней, корів, биків. А коли в оселю приходили колядники, гостей обдаровували цими фігурками, різними солодощами, горіхами. Сьогодні новорічні свята супроводжують ялинка, Дід Мороз і Снігуронька. А до цього наші предки в домі ставили квітучу вишеньку аби розквітлі вишневі гілочки. З осені деревце садили в діжечку і заносили до оселі, а вже навесні висаджували в сад. Нині ж ялинки, своєю нев’янучою зеленню, символізують нескінченність життя.

Люди вважали, що Новий рік треба зустрічати у новому вбранні, взутті — тоді й весь рік ходитимеш в обновках. Зазвичай перед Новим роком віддавали всі борги, прощали всі образи, ті, хто були у сварці, обов'язково старалися помиритись, просили один в одного вибачення.

2 учень : Цікавий звичай зберігся до наших днів в Італії : там переконані, що в новорічну ніч потрібно позбуватися всього поганого і непотрібного. І от уночі, 31 грудня вони починають викидати весь непотріб через вікна. Всі італійські діти з нетерпінням чекають добру фею Бефану. Вона прилітає на мітлі, пробирається у кімнатки дітей і кладе подарунки у панчохи. А неслухняних дітей нагороджує згаслими вуглинками. А італійського Діда Мороза звуть Баббо Натале. Улюблена гра дітей в Італії – «Влучи в ціль». Баббо Натале вітає людей так: «Щастя і добра!»

3 учень: Французького Діда Мороза звуть Пер Нобель. Він вітає людей так : «По-королівськи перемагати всі труднощі!» Його частенько зображують разом із драбинкою, по якій він залазить на дах, через димар проникає в дім і залишає подарунки в дитячих черевичках. До святкового столу подають пиріг із запеченим бобом. Того, кому він дістанеться, оголошують королем або королевою свята, і всі підкоряються його наказам. Французькі діти люблять гра ти у гру «Ось так». Діти повторюють жест за ведучим і відповідають «Ось так !» :

- Як живеш?

- Ось так! (Великий палець вгору)

- Як ідеш ?

- Ось так! (Крокують на місці) Як біжиш? Як спиш? Як танцюєш? Як дражнишся? І т. д.

4 учень: В Англії, перед святковою новорічною вечерею сім’я йде у церкву. Там діти замовляють подарунки Батьку Різдву – пишуть лист – прохання, якого потім приносять додому і кладуть у камін. Вони вважають, що димом його віднесе до Санта Клауса. До речі, саме в Англії виник звичай обмінюватися листівками. Санта Клаус вітає людей так: «Цікавих мандрівок і відкриттів!»

5 учень: У Німеччині - Дід Мороз Вайнахтсман – з’являється на віслюкові. Тому німецькі діти кладуть у черевички сіно, щоб віслючок підкріпився, поки Вайнахтсман розкладе подарунки. Вся родина збирається за столом і обов’язково подається гарна таріль з яблуками, горіхами, родзинками. Яблуко – символ пізнання добра і зла, горіхи – таємниці життя, родзинки – багато щасливих днів у новому році. Віками люди прикрашали ялинку їстівними прикрасами, потім з’явилися іграшки з паперу, воску. Лише в1847 році в Німеччині появилися скляні іграшки. Цей рік видався неврожайним на яблука. Тоді у містечку Лауші місцеві склодуви видули кольорові скляні кульки, схожі на яблука. Прикраси були такими гарними, що і наступного року їх повісили на ялинку. Дід Мороз Вайнахтсман вітає так: «Успіхів у навчанні!»

6 учень: Японія і Китай святкують Новий рік за своїм східним календарем. В цей день японські діти ховають під подушку картинки з зображенням човника із 7 казковими чарівниками – покровителями щастя. 108 ударів дзвона повідомляють прихід Нового року. Діти зустрічають свято тільки в новому одязі, який приносить здоров’я, удачу. Найголовніші страви – моті, колобки, булочки з рисового борошна. Двері прикрашають гілками сосни, бамбука, сливи. А Діда Мороза звуть Сьогацу-сан. Він вітає людей так : «Чистих, гарних помислів і вчинків!»

2 група – народознавці розкажуть про релігійні Різдвяні свята : Свято Миколая Чудотворця,

1 учень : Свято Миколая Чудотворця прийшло на нашу землю ще в 1088-1089 роках, за князювання Всеволода Ярославовича.

Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костян­тина у IV столітті, був архієпис­копом у Мирах в Лікії (Мала Азія).

Народився він у багатій сім'ї, зростав дуже доброю та чуйною до чужої біди дитиною. Після смерті батьків він став спад­коємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним та калікам.

Як щедрий Бог із небес, він часто заходив до помешкання багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх, чим міг.

Після смерті його було визна­но святим, а мощі у 1087 році перевезено у місто Бар, що в Італії, де їх перепоховано. І ось з того часу в день Святого Миколая, 19 грудня, ми маємо улюблене всіма свято.

Щороку Миколай обдаровує дітей радістю, сіє в їхні серця зернятка добра. Цілий рік Святий Миколай спостерігає за дітьми з небес: чи добре пово­дяться, старанно вчаться у школі, чи допомагають бать­кам? 19 грудня на чарівних сан­чатах він спуститься на землю. Тож має знати, кому й який гостинчик покласти під подушку: слухняним і чемним - солодощі чи книжку, бешкетникам - різоч­ку.

  • А напередодні Святий Мико­лай випікає зірочки. Як тільки вони потрапляють до подарун­кової торбини, перетворюються на печиво й пряники з його зоб­раженням - миколайчики. Так називають не лише святкову випічку, а й усі гостинчики від Миколая.

  • З давніх давен в Україні християни вшановува­ли пам'ять Святого Чудотворця. Його прославляли не тільки в церковних молитвах, а й у народних піснях та авторських віршах. Ось послухайте давню легенду про святого Миколая.

2 учень : Хлопчиком Миколай бачив навколо бідних, убогих, хворих і, як міг, старався їм допомагати. А коли виріс і став священиком, то став допомагати ще більше.

У тому місті, де жив Миколай, один бідняк мав трьох дочок. Так бідно вони жили, що вже нічого не мали. І замислив чоловік з горя страшну річ продати стар­шу доньку в рабство, щоб уся сім'я не померла від го­лоду.

Дізнався про це Миколай. Зібрав він повний вузлик золота і пізно вночі підійшов до будинку бідняка. Уки­нув вузлика у вікно і зразу поспішив назад, щоб ніхто його не помітив.

Уранці чоловік знайшов вузлика, розв'язав його і не повірив своїм очам. Зажила сім'я добре, у достатку й злагоді, і видав чоловік свою старшу доньку заміж.

Святий Миколай вирішив допомогти і другій доньці того чоловіка. Ще через рік уночі потай від усіх вкинув він у віконце другого вузлика.

Коли батько вранці знову знайшов золото, він став просити Бога показати йому рятівника, який так дбає про його дітей. І видавши заміж другу доньку, став усі ночі проводити без сну, пильнуючи свого благодій­ника.

Минув рік. Пізно вночі втретє прийшов Миколай і знову вкинув вузлика у вікно. Почув батько дзвін мо­нет і чимдуж побіг за своїм рятівником. Наздогнавши Святого, припав до його ніг і обіцяв довіку бути вдяч­ним. А Миколай дуже просив цього чоловіка нікому не говорити про те, що сталося.

Усе своє життя святий допомагав людям, захищав знедолених. А коли зістарився, Господь покликав його до себе. Та й зараз, після своєї земної смерті, він допомагає людям. А 19 грудня приходить Чудотворець до діточок і приносить їм подарунки.

  • Діти, чи сподобалась вам ця легенда і чим т саме?

  • Існує ще багато різних легенд, оповідань про справи Чудотворця. Про них ми дізнаємося з вами на інших уроках. А як ви гадаєте, чи приносить Миколай подарунки дорослим? (Відповіді учнів.)

Сьогодні ми спробуємо зробити подарунки для своїх батьків, як учив і учить нас Миколай.

3 учень : За сім з половиною кілометрів на південь від Єрусалима в маленькому містечку Віфліємі (Бейт-Лехем «дім хліба» з єврейської) майже дві тисячі років тому Діва Марія «породила свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них» (Луки, 2.7). Чоловік Марії—Йосиф назвав хлопчика Ієшуа (грецька форма імені Ісус), що давньоєврейською означало «Спаситель». Бо ще задовго до появи дитини на світ сповіщав Йосифу ангел не¬бесний: «І вродить вона сина, ти ж даси йому ймення Ісус, бо спасе він людей своїх від їхніх гріхів» (Матвія, 1,21).

Богонемовля ще тихо спало собі на сіні в яслах убогого вертепу — печери для утримання худоби, а весь навко¬лишній світ уже змінився. Нова яскрава зірка з'явилась на небі й повела трьох мудреців із Сходу до Ісуса. Ан¬гел зійшов на поля віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже, бо почули: «Сьо¬годні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь» (Луки, 2, 12). Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в цю мить радість на небі, «і на землі мир, у людях добра воля!» (Луки, 2,14).

Так оповідає про народження Ісуса Христа Біблія. Із найдавніших часів у пам'ять про цю подію 7 січня святкують православні християни Різдво Христове.

У побутовому селянському календарі українців XIX— початку XX ст. зимові святки — найкраща, найважливіша подія року (за своїм значенням вони майже не поступалися Великодню — найбільшому релігійному святу православних).

4 учень: 18 січня – вечір перед Водохрещем – голодна кутя. Голодна тому, що готували менше страв, ніж на дві попередні. Ввечері теж святили воду, вона теж мала цілющу силу, деякі вважали її більш сильною, ніж йорданська.

Водохреща, Йордан припадає на 19 січня. Це третє найбільше свято зимового кола. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Христу було 30 років. У цей день Бог Син хрестився у воді Йордану, а святий Дух сходив на нього і голос Бога промовляв до Ісуса. Тому це свято інколи називають Богоявлення.

У церквах святять воду. У деяких місцях в цей день випускали голубів, стріляли, щоб вигнати зиму. Урочиста й найтаємніша частина свята починалась опівночі - службою Божою в церквах. Перед світанком уся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, установлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поруч

установлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста та прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.

Освячену воду люди набирали у принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купались в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студенька,

Пречиста Діва воду брала,

Своє Дитя напувала.

Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами й використовували

для лікування хвороб, при засіванні поля тощо. Зберігали також і свічку,

що горіла біля води.

5 учень : В українців християнські традиції свята тісно перепліталися з давнішими звичаями язичницького походження. Колись у цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, наші пращури відзначали народження нового, літнього сонця, поворот від зими до літа. Це на його честь і досі запалюють під Різдво «живий» вогонь гуцули, а вуглини від тієї ватри вважають помічниками від усіх хвороб.

Вечір напередодні Різдва — «Свят-вечір», «вілія», «кутя» був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні й буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покуті — на врожай і достаток. Це була коляда (а може, то втілення бога Коляди, чиє ім'я згадують літописи?) або ще «дідух», «дідочок». Із застромленими в нього серпом, граблями стояв він на покуті аж до Нового року, мирно сусідуючи з іконами — святинями інших часів, іншої релігії.

6 учень : А панувала у Свят-вечір кутя — головна обрядова страва. Як удасться кутя — буде крута ще й із «верхом» — то буде на урожай, а в оселі щастя. Поклавши в рукавицю гроші (щоб водились), несе кутю на покуть господиня, а діти під час цієї церемонії завзято мека¬ють, мукають, іржуть, квокчуть, крякають — щоб уся Ця живність плодилася, щоб курчата й каченята водилися. І перша ложка куті була для бджіл — кидали її до стелі, щоб рої велися. Друга—для самого морозу, Щоб отак задобрений, він не чинив збитків, не морозив посівів і городини.

На святковому столі 12 страв, і геть усі пісні. Риба просіл, пісний борщ, вареники, гречаники й пироги, пироги з капустою, грибами, квасолею, горохом, сливами, яблуками тощо. Зійшла вечірня зоря, й можна сідати вечеряти; починали із куті.

Повечерявши, брав господар зі столу потроху кожної із страв і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. Бо за повір'ям у ніч під Різдво дарує їй Бог мову — за те, Що колись у давнину спав у яслах маленький Христос.

Кутю давали курам, «щоб гарно неслися», її несли на гостинець хрещеним батькам, бабі — повитусі, досвітчаній матері. Для предків, що в ці свята прийдуть у гості із того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч. На Чернігівщині для них навіть значили ложку, перев'язуючи її жовтою стрічкою.

Різдвяна ніч повнилася чудесами: із колодязя можна, згідно з повір'ям, напитися вина, потрібно було тільки втрапити до нього в цей час; вода із трьох криниць;

принесена в роті, віщувала дівчатам про заміжжя. Правда цієї ночі, як ніколи, гуляє нечиста й зла скла. Це проти неї клали на чотири краї столу зубці часнику, засікав господар сокирою пороги господарських будівель, примовляючи, при цьому: «Згинь, щезни, нечиста сило!»

3 група – фольклористи розкажуть про колядки та щедрівки та виконають їх.

1 учень: Наставало Різдво і все живе славило Ісуса Христа народженого.

«Благословіть колядувати?!» — допитувався «тичина» чи «береза» — ватажок парубочої громади.

«Та просимо, колядуйте!» І лунала колядка — «Нова радість стала» або «Господарський двір на семи стовпах».

А ще на Різдво «ходили з вертепом». Звичай цей, що виник під впливом католицьких релігійних містерій, поширений переважно у західних областях України.Звізда, звізда велика, дерев'яна,

2 учень : Вся в позолоті, аж блищить.

Вже на підході ніч різдвяна,

У ніч таку ніхто не спить!

І ми в цю ніч не будем спати, -

Один раз в році на ходу, -

Від хати підемо до хати

І понесем свою звізду.

Колядки знав ще наш прапрадід

Від незапам'ятних сторіч.

І ми колядці дуже раді,

Колядуватимем всю ніч.

Марія Хоросницька

Віршування

3 учень :Я - маленький хлопчик,

Виліз я на стовпчик.

На сопілці граю,

Христа прославляю.

З Різдвом у цій хаті

Будьтевсі багаті.

Хай Ісусик наш маленький

Буде повік Вам любенький.

4 учень :Я маленька дівонька,

Як у полі квітонька,

Колядоньку вам співаю,

Христа прославляю.

З Різдвом тут до вас прийшла,

Божу радість принесла.

4 група - артисти: Учні виконують колядки, щедрівки, які знають:

Нова радість стала,

Яка не бувала:

Звізда ясна над вертепом

Увесь світ осіяла.

Де Христос родився,

Там світ просвітився,

І пастушки з ягнятком,

Перед Божим дитятком

На коліна припадають.

Царя-Бога вихваляють.

Ой, ти, Царю наш Царю,

Ти небесний Владарю,

Пошли, Боже, літа многа

Цього дому господарю,

Щоб і хліб родився

Щоб і скот плодився,

Щоб цей пан – господар

Нічим не журився.

«Щедрик-ведрик», «Щедрівочка щедрувала», «Коляд, коляд, колядниця» та інші.

5 група – дизайнери - художники: навчать всіх дітей виготовляти пакуночки «Миколайчики»

(дивись додаток)

ІV етап. Підсумок проекту

Слово учителя:

А у вас, у родині, є свої традиції зустрічі Нового року? Якщо є — чудово, а якщо немає — то, може, варто їх запровадити? Адже всі традиції колись мали початок!

Ось, приміром, новорічні традиції, яких дотриму­ються у деяких сім'ях.

  • Новорічна ялинка встановлюється ще за два тиж­ні до Нового року і залишається аж до Водохреща.

  • Вибір, придбання, встановлення і прикрашання ялинки здійснюється всією сім'єю.

•Створенню святкового настрою сприяє про­гулянка вечірнім містом, прикрашеним яскравими святковими ілюмінаціями, романтична вечеря в кафе і купівля кількох нових іграшок для своєї новорічної ялиночки.

Іще одна чудова традиція придбання ново­річних костюмів для веселого маскараду, що влашто­вується 31 грудня у сімейному колі чи з друзями. Це казкові костюми, різноманітні маски, вушка, ріжки, загалом все, що може стати в пригоді для організації веселого новорічного вечора.

Вирушаючи в гості, дехто бере із собою наперед приготований мішок новорічних подарунків, дехто надягає маски, перуки, накладні носи і йде вітати всією сім'єю сусідів, друзів, близьких родичів (батьків, бабусю, дідуся, дядька, тітку).

Рівно опівночі 31 грудня, під бій годинника, упродовж останньої хвилини старого року всі загаду­ють свої заповітні бажання і запалюють бенгальські вогні.

Існує також чудова новорічна традиція, що імену­ється «хвилиною любові». Відразу після бою курантів і дзвону келихів із шампанським всі присутні за святковим столом обмінюються поцілунками.

Оцінювання.

Вручення «Миколайчиків» батькам.

Оцінювання загального проекту.

- Чи задоволені ви роботою?

Танцювальна пауза – хоровод «Дід Мороз» - та вручення подарунків. Висновки: Учні виготовили пакуночки, отримали знання про новорічні та Різдвяні свята, учились презентувати свої вироби, водили хороводи, отримали подарунки від Діда Мороза.



Література:

  • Проекти в початковій школі. «Шкільний світ», К., 2008

  • В.П. Тименко «Художня праця», «Спалах»,К.,2001

  • «Початкова освіта», № 46 (526), грудень,2009, сс 1; 8; 12 – 13;

  • «Знам’янські вісті», №97 (7314), 16 грудня, 2009

  • Александров Ю. Как встречают Новый год в различных странах. – К..: Веселка, 1996

  • Полянська І., Іоніна Н. Я пізнаю світ. Свята різних народів., - К. :Школа,2003

  • Шелестові Л. Зимові свята. – К.: Шкільний світ,2007

Відділ освіти виконавчого комітету Знам’янської міської ради Кіровоградської області

НВК «ЗНАМ’ЯНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 3-ГІМНАЗІЯ»

вул. В’ячеслава Чорновола, 2, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27406,

телефон(факс) 3-11-30, e-mail:znam_school_3@ukr.net, код ЄДРПОУ 30024853

Учитель початкових класів

Довгаленко Людмила Григорівна

16

Опис документу:
Кожна нація, кожен народ, має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Про зимові свята ми з учнями створили проектний день.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Технологія розвитку критичного мислення у сучасному освітньому середовищі»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн
354 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти