Тема: Живопис, графіка. Петрогліфи з гроту «Кам’яної Могили». Поєднання мозаїки й фрески в монументальнму живописі Київської держави. Мистецтво іконопису, осередки в Києві (Алімпій), Жовкві (І. Руткович, Й. Кондзелевич). Гравюра на дереві, міді. Українська парсуна. Народний живопис: Козак Мамай. Портрети Д. Левицького і В. Боровиковського у становленністилю класицизм у живописі. Т. Шевченко — художник і графік (академік гравюри).
У цій презентації розглядається розвиток українського живопису та графіки від давніх часів до XIX століття, особливості технік, стилів і тематичного різноманіття.
Основні аспекти:
Петрогліфи з гроту «Кам’яної Могили» — одні з найдавніших зразків графічного мистецтва, що відображають побут, ритуали і духовний світ давніх людей.
Монументальний живопис Київської держави — поєднання мозаїки й фрески, приклади храмових композицій, що підкреслюють велич і духовність середньовічної культури.
Іконопис і його осередки — Київ (Алімпій), Жовква (І. Руткович, Й. Кондзелевич); художники створювали сакральні образи з глибокою духовною виразністю.
Гравюра на дереві та міді, українська парсуна — розвиток станкової графіки, портретів та релігійних сюжетів у XVI–XVIII ст.
Народний живопис — прикладом є образ Козака Мамая, що символізує національний характер і волелюбність.
Портрети Д. Левицького і В. Боровиковського — визначальні у становленні стилю класицизм у живописі України XVIII–XIX століть.
Тарас Шевченко як художник і графік — академік гравюри, автор численних портретів і тематичних композицій, що поєднують національну ідею з європейськими традиціями.
Презентація підкреслює, що український живопис і графіка розвивалися як синтез народних, сакральних і європейських традицій, формуючи багатство образів, стилів і технік, які вплинули на подальший розвиток мистецтва.
