Микола Костянтинович Зеров (1890–1937) — видатний український поет, перекладач, літературознавець, критик і професор, лідер літературної групи «неокласиків». Він здобув освіту в Першій київській гімназії та Київському університеті, де викладав, а в 1920-х роках став одним з провідних діячів українського літературного Відродження.
Біографія
Освіта та початок кар'єри: Зеров народився 26 квітня 1890 року в місті Зінькові на Полтавщині. Навчався в Охтирській та Першій київській гімназіях, а згодом закінчив Київський університет. З 1917 року почав викладати латину та історію в гімназіях, а з 1923 року став професором Київського інституту народної освіти.
Лідерство в «неокласиках»: У 1920-х роках Зеров став одним із лідерів літературної групи «неокласиків», яка прагнула підняти українську літературу до рівня європейських зразків, спираючись на античну та класичну поетику.
Репресії та загибель: Микола Зеров був репресований радянською владою і загинув 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох в Карелії.
Творчість
Поезія: Зеров — майстер сонетної форми, автор поетичних збірок, які відзначаються вишуканістю стилю, інтелектуалізмом та увагою до античної тематики, що відображає його викладацьку діяльність.
Переклади: Він перекладав твори античних поетів, таких як Горацій, Вергілій, Овідій, Каттул та інших. Його переклади вважаються видатними зразками художнього перекладу. Найбільшим перекладацьким досягненням називають повний переклад «Енеїди» Вергілія, але його доля невідома.
Літературознавство та критика: Як літературознавець і критик, Зеров зробив значний внесок у дослідження української літератури. Він написав низку критичних статей і наукових праць, а також підготував «Антологію римської поезії» та «Нову українську поезію».
«Латинь»: Його прагнення «підняти українське слово до рівня античної поетики» та любов до латинської мови зробили його одним з найяскравіших представників інтелектуальної літератури 1920-х років.
