До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
5
міс.
0
8
дн.
2
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Здоров’я дитини – здоров’я нації!

Опис документу:
Посібник містить рекомендації щодо організації кабінетів лікувально-оздоровчої фізкультури у закладах загальної середньої освіти та методики проведення уроків лікувально-оздоровчої фізкультури. Видання буде цікавим та корисним для вчителів фізичної культури, керівників навчальних закладів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

С.М.Вишневецька

М.П.Лисенко

Здоров’я дитини – здоров’я нації

Вишневецька С.М.

Лисенко М.П.

Зростаймо здоровими. Опис досвіду роботи по створенню освітнього середовища, сприятливого для збереження та подальшого зміцнення здоров’я школярів та проведенню уроків у кабінеті лікувально-оздоровчої фізкультури.

Посібник містить рекомендації щодо організації кабінетів лікувально-оздоровчої фізкультури у загальноосвітніх навчальних закладах та методики проведення уроків лікувально-оздоровчої фізкультури. Видання буде цікавим та корисним для вчителів фізичної культури, керівників навчальних закладів.

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………4

Розділ І. Діяльність педагогічного колективу Хрестівської ЗОШ І-ІІІ ступенів щодо збереження і зміцнення здоров’я учнів……………………….6

    1. Шкільна програма «Здоров’я»………………………………………………6

    2. Моніторинг оздоровчої функції……………………………………………14

Розділ ІІ. Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи………..17

2.1. Організація роботи з учнями спеціальної медичної групи…………………17

2.2. Організація роботи в кабінеті лікувально-оздоровчої фізкультури………..20

Розділ ІІІ. Методика проведення лікувально-оздоровчої фізкультури

у дитячому віці…………………………………………………………………….26

3.1. Загальні дидактичні положення методики лікувальної фізкультури………26

3.2. Методика лікувальної фізкультури при порушеннях опорно-рухового апарату………………………………………………………………………………31

3.3. Методика формування правильної постави………………………………….37

3.4. Методика корекції порушень постави………………………………………..41

Додатки…………………………………………………………………………..…51

Список рекомендованої літератури…………………………………………….70

Вступ.

Здоров’я дитини – ні з чим незрівнянна цінність.

Науковці визначили, що в генетичній програмі кожної людини зазначений запас міцності. Проте лікарі, фізіологи, педагоги висловлюють серйозне занепокоєння станом підростаючого покоління. Адже відомо, що за період навчання в школі кількість здорових дітей зменшується в чотири рази. Особливо велике занепокоєння викликає погіршення стану здоров'я учнів молодших класів. За даними НАН України абсолютно здорових учнів початкових класів на сьогодні лише 5% (Л.І.Бардіян, Б.В.Саргін, В.С.Язловецький).

Зі вступом до школи на дитину, так би мовити, звалюється цілий комплекс несприятливих впливів. Незвична обстановка, підвищені вимоги щодо психологічної діяльності, володіння собою, дисципліни, але найголовніше — довготривале сидіння за столом у школі і вдома, під час виконання домашніх завдань. Руховий дефіцит призводить до функціональних порушень в організмі школяра. Знижується сила і працездатність скелетної мускулатури, що порушує поставу, викривляє хребет, спричиняє плоскостопість, затримує віковий розвиток, швидкість, спритність, координацію рухів, витривалість, плас­тичність і силу. Тому в цей період життя дитини фізичне виховання і руховий режим набувають особливого значення.

У Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI ст.), національній програмі "Діти України" передбачаються систематичні заняття дітей фізичними вправами в режимі навчального дня, удосконалюються позаурочні та позашкільні форми роботи з фізичної культури. Але не все ще вдається на цьому шляху. На жаль, сучасна початкова школа не забезпечує необхідного і достатнього рухового режиму своїм вихованцям. Тому, в даній ситуації, дуже важлива роль сім'ї, родини щодо корекції фізичного розвитку дітей.

Проведені дослідження показали, що школа, яка входить у певну систему зв'язків з навколишнім середовищем і є одним із найважливіших її компонентів, може забезпечити корекцію фізичного розвитку учнів лише за умови цілеспрямованого використання виховного потенціалу сім'ї-родини. Всі батьки учнів хочуть, аби їхні діти виросли здоровими, сильними, працездатними. Більшість із них знає, що для цього необхідно займатися фізкультурою, загартовуватися, робити гімнастику, більше рухатися, бувати на свіжому повітрі, але, як правило, за щоденними клопотами не знаходить часу, щоб проаналізувати руховий режим дитини. Чи не занадто довго просиджує вона перед телевізором у м'якому кріслі або згорбившись за пультом комп'ютера, чи не забагато часу відлежується на дивані, слухаючи музику? А зробити це, як переконує досвід, потрібно сьогодні, бо завтра може бути пізно.

У деяких батьків з'являється заспокійлива думка, мовляв, тепер моя дитина стала школярем, і всі турботи про неї бере на себе школа. Там знають, скільки вона має рухатись, а скільки сидіти за письмовим столом тощо.

Науковцями встановлено, що для підтримки нормальної рухової активності школяр має щоденно робити 23-30 тисяч кроків. Такої норми можна досягнути тільки в рухливих іграх і під час систематичних занять фізкультурою. Вони не тільки тренують серце і судини, дають їм запас міцності на довгі роки життя, а й розвивають м'язи — "периферичне серце", яке за необхідності приходить на допомогу організмові.

Експериментально доведено, що всі форми занять фізкультурою в умовах сучасної школи І ступеня забезпечують рухову активність дітей у середньому на ЗО відсотків. Отже, добрати ті 70 відсотків потрібно в умовах родини. Отож, роль сім'ї-родини у фізичному вихованні молодших школярів не зменшується, а навпаки — збільшується.

Тому діти, що не мають доброго фізичного здоров’я, мають здобути мотивацію до активного способу життя, його доцільності та необхідності.

Саме з метою проведення занять з дітьми, які потребують корекції фізичного розвитку, підвищення фізичної та інтелектуальної працездатності, зміцнення здоров’я, знайомство з методами можливих функціональних змін в організмі під впливом довготривалої хвороби, засвоєння основних життєво важливих рухових умінь, формування знань і умінь у сфері особистої гігієни та здорового способу життя був створений та функціонує в Хрестівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області кабінет лікувально-оздоровчої фізкультури.

Система роботи в кабінеті лікувально-оздоровчої фізкультури базується на принципах особистісної та диференційованої орієнтації, пріоритету оздоровчої спрямованості, використання традиційних і нетрадиційних форм рухової активності.

Посібник складається з трьох розділів, додатків та списку використаної літератури зазначеної теми. В першому розділі «Діяльність педагогічного колективу Хрестівської ЗОШ І-ІІІ ступенів щодо збереження і зміцнення здоров’я учнів» доведено, що розвиток навчального закладу є передумовою розвитку дитини. У посібнику подано деякі поради для здійснення моніторингу оздоровчої функції у школі.

У другому розділі «Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи» розповідається про організацію роботи з учнями спеціальної медичної групи в кабінеті лікувально-оздоровчої фізкультури, ведення документації, розглянуто методи оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків.

У третьому розділі «Методика проведення лікувально-оздоровчої фізкультури у дитячому віці» розміщені методичні рекомендації щодо проведення занять лікувально-оздоровчої фізкультури.

До додатків віднесено зразки методик проведення вправ та занять з лікувально-оздоровчої фізкультури, зокрема особлива увага звертається на лікувальну фізкультуру при дефектах постави.

Сподіваємось, що посібник буде корисним для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, вчителів фізичної культури, медичних сестер у кабінетах лікувально-оздоровчої фізкультури.

Розділ І

ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ

ХРЕСТІВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ

«Найдорожчий скарб кожного народу – його діти. Дитина являє собою таку ніжну істоту, на яку дуже тяжко впливають усі несприятливі обставини життя, як фізичні, так і моральні, – писала Софія Русова. – Дитина – зовсім окремий фізичний і духовний організм, що має осібні анатомічні і фізіологічні ознаки, і перш за все відрізняється тим, що всі органи, всі частини її тіла – в стані росту і розвитку.»

Міцне здоров’я кожної людини величезною мірою залежить від розумного навчання і виховання, раціонального ведення здорового способу життя, фізичного гарту. Молодий організм легко піддається вдосконаленню, аби тільки було бажання й наполегливість, а засоби для цього є доступні, перевірені практикою й стверджені наукою – фізична культура і спорт.

Серед головних завдань, які покликана вирішувати сучасна школа, - створення освітнього середовища, сприятливого для збереження та подальшого зміцнення здоров’я школярів, формування у них свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння життєвими навичками безпечної і здорової поведінки.

Спираючись на Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Цільову комплексну програму «Фізичне виховання – здоров’я нації», Державну національну програму «Освіта», які передбачають реформування фізичного виховання, школа має сприяти фізичному і психічному здоров’ю молоді.

В школі активно впроваджується педагогіка особистісно-орієнтованого навчання, що ґрунтується на визнанні унікальності та незрівнянності кожної дитини. За таких умов не учень підлаштовується під навчально-виховний процес, а навпаки, педагогічний процес максимально враховує індивідуальні особливості дитини, її суб’єктивний досвід, нахили, здібності, переконання, сприяє розвитку творчості і активності, надає можливість вибору шляхів навчальних завдань.

1.1. Шкільна програма «Здоров’я»

З 2004 року в Хрестівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів успішно впроваджується інноваційний проект «Здоров’я», темою якого є управлінська діяльність щодо збереження й зміцнення здоров’я учнів і ефективного розкриття їхніх здібностей.

Метою даного проекту - виходячи з аналізу досліджень стану здоров’я учнів за допомогою сучасних методик, обґрунтувати й розробити шкільної програми «Здоров’я», спрямованої на психолого-педагогічну оптимізацію навчально-виховного процесу.

Опис майбутніх змін:

    • зміна санітарно-гігієнічних, психолого-педагогічних умов перебування учнів у школі з метою збереження й зміцнення здоров’я дітей;

План реалізації проекту:

  1. Вивчення літературних джерел і складання списку літератури.

  2. Аналіз стану здоров’я учнів.

  3. Проведення мікродосліджень.

  4. Тестування учнів.

  5. Складання інформаційних карт, «листків здоров’я».

  6. Складання і координація управлінських заходів.

  7. Корекційна діяльність і оздоровчі заходи.

  8. Відкриття на базі школи кабінету лікувально-оздоровчої фізкультури.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ

На сучасному етапі розвитку суспільства реформування освіти призвело до переходу навчання на більш сучасні форми, що вимагало створити відповідні цьому рівні навчальні плани і програми і, у свою чергу, призвело до інтенсифікації та ускладнення навчальної діяльності учнів. Значно зріс обсяг навчального навантаження з основних її параметрів: кількість предметів, тижневе й денне навантаження, інформаційна насиченість занять. Таким чином, навчальне навантаження при постійно наростаючих і мінливих обсягах, складності і новизні інформації, обмеженості часу, зміні кількості та якості джерел інформації обумовлює підвищені вимоги до учнів і може стати фактором ризику для їхнього здоров’я.

З огляду на ці обставини, першочерговим завданням стає науково обґрунтована регламентація навчальної діяльності учнів, що базується на створенні фізіологічно й гігієнічно раціональних умов і оптимальної організації навчально-виховного процесу.

Оптимізація педагогічної системи школи припускає постійне удосконалювання комплексу дослідницьких методик з метою виявлення особливостей особистості учня й наступної індивідуалізації навчально-виховного процесу, зокрема забезпечення оптимального за ступенем труднощів навчання для кожного учня. Такий підхід забезпечує стійкий рівень працездатності і функціонального стану, збереження здоров’я й ефективний розвиток здібностей школярів.

Розробка ефективних заходів для зміцнення здоров’я і підлітків має велике значення для сучасної загальноосвітньої школи. установлення гармонійного зв’язку між навчанням і здоров’ям забезпечує якісне зрушення у бік підвищення ефективності навчального процесу, тобто здійснення комплексного підходу до проблеми має пряме відношення до перспективних завдань.

Вивчення стану здоров’я підростаючого покоління є найважливішою психолого-соціальною проблемою, загостреною у даний час складними економічними й екологічними умовами. На здоров’я школярів впливає ряд факторів, а саме:

    • рівень їхньої фізичної підготовки й виховання,

    • рівень розвитку фізичної культури,

    • стан лікувально-оздоровчої роботи,

    • рівень навчального й іншого навантаження на організм учнів,

    • рівень психологічної допомоги школярам,

    • стан і вплив зовнішнього та соціального середовища,

    • стан мікроклімату в школі й родині.

У контексті означеної проблеми вважаємо за необхідне комплексно вирішувати задачі психолого-педагогічної новації щодо зміцнення здоров’я школярів.

АНАЛІЗ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

За наслідками аналізу структури захворювання учнів (мал. ) виділені ведучі форми наявної патології. До них відносяться : порушення зору (11%), захворювання органів травлення (7,4%) й серцево-судинної системи (12%), відхилення в опорно-руховій системі (4,25%) та психоневрологічній (4,25%).

Види захворювань

К-сть

% від 282 чол.

1

Опорно-рухового апарату

32

11,3

2

Органів зору

12

4,25

3

Алергічні хвороби

-

-

4

Серцево-судинної системи

34

12

5

Органів травлення

21

7,4

6

ЛОР

7

2,4

7

Органів дихання

7

2,4

8

Нирок

3

1

9

Психоневрологічні

12

4,25

10

Ендокринні захворювання

2

0,7

Всього

130

46

Шкільна програма «Здоров’я» заснована на принципах обліку найпоширеніших форм патології в учнів, включає п’ять напрямків:

АНАЛІТИКО-ДІАГНОСТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ

І. Дані діагностики, регулювання й корекції управлінської діяльності (ДРК)

Програма проведення ДРК

  1. Інструктаж учасників: учнів класу, вчителів-предметників, класних керівників, мед. персоналу, заст. директора з НВП, заст. директора з АХЧ.

  2. Розподіл функціональних обов’язків: заст. директора з НВП відповідає за організацію, дослідження й обробку матеріалів; класні керівники – за проведення анкетування учнів, батьків, шкільний лікар – за об’єктивність мед. показників; заст. АХЧ і шкільна м\с за аналіз санітарно-гігієнічного стану школи. Вся інформація обробляється експертною комісією, призначеною директором школи.

  3. Час проведення дня ДРК: з 8.00 до 17.00.

  4. Аналіз матеріалів і виявлення тенденцій.

  5. Прийняття рішень за результатами роботи експертної комісії.

  6. Підведення підсумків на педраді чи педконсиліумі.

ІІ. Мікродослідження №1. Проведення спостережень

  1. Аналіз класного журналу:

Загальне число відсутніх

З них через хворобу

  1. Аналіз документації шкільного лікаря:

а) вид захворювання

Кількість учнів

ОРЗ

грип

Травми та ін.

б) звільнення від фізкультури через хворобу:

На тривалий термін

тимчасово

  1. Аналіз санітарно-гігієнічного стану школи:

а) спортзал

3 – оптимальний рівень

2 – припустимий

1 – низький

(враховується якість прибирання, освітленість, тепловий і повітряний режими, підбір меблів)

б)їдальня

в)класи

г)рекреації

Оцінка в балах

ІІІ. Мікродослідження №2. Анкета «Ми здорові»

Мета: Виявити ставлення школярів до свого здоров’я, розуміння ними важливості

фізичного удосконалювання.

Завдання: постав відповідний бал поруч із позицією, з якою ти згодний:

3 – так, 2 – частково, 1 – не згоден.

  1. Чи часто ти пропускаєш заняття через хворобу і з яких причин?

а) через простудні захворювання; б) через відсутність загартування; в) з інших причин.

  1. Чи робиш ти вранці зарядку?

  2. Чи регулярно відвідуєш уроки фізкультури?

  3. Займаєшся на уроках фізкультури:

а) з повною віддачею; б) без бажання; в) аби не лаяли.

  1. Чи займаєшся спортом довгостроково?

а) у шкільній секції; б) у спортивній школі.

  1. Оцініть утому на уроках сьогодні:

а) на математиці; б) на фізкультурі; в) на історії; г) на хімії тощо.

  1. Чи були фізичні паузи на ваших уроках?

ІV. Мікродослідження № 3. Анкета для батьків

Мета: Вивчити думку батьків про вплив шкільного режиму на здоров’я дитини.

Оцініть балами 1,2,3 (низький, припустимий. Оптимальний рівні)

  1. Як часто хворіє ваша дитина: а) кожного місяця б) раз у рік і рідше, в) раз у чверть.

  2. Оцініть важливість фіззарядки для здоров’я вашої дитини.

  3. Оцініть виконання фіззарядки вашою дитиною.

  4. Оцініть дотримання нею режиму дня в школі.

  5. Оцініть виконання режиму вашою дитиною вдома.

  6. Оцініть вплив уроків фізкультури на здоров’я вашої дитини.

  7. Оцініть участь вашої дитини в позакласних спортивних заняттях.

V. Параметричний контроль лікаря за станом організму дитини

Ранок

Кінець навчального дня

1

Пульс

2

Тиск

3

Самопочуття

VІ. Оперативна комп’ютерна діагностика

Установлює залежність величин швидкості переробки інформації, показника уваги й розумової працездатності від часу.

В основу цієї методики покладений коректурний метод із використанням таблиць доктора педагогічних наук, професора В.Я.Анфімова, процедура комп’ютерного тестування й вивчення динаміки трьох показників розумової працездатності.

Методика дозволяє ефективно вивчати динаміку характеристик розумової працездатності, значно скорочує час збору й обробки результатів тестування, виключає помилки при обробці даних, накопичує, при безпаперовій технології, банк даних будь-якого обсягу, прищеплює навички роботи з комп’ютером. У цілому ж результати досліджень за даною методикою дозволяють коректувати навчальні навантаження, використовувати адекватні методики інтелектуального розвитку учнів, спрямовані на активізацію навчального процесу, прищеплювання учням навичок саморозвитку й реалізації індивідуального творчого потенціалу.

Результати обробки допускають подання у вигляді графіків, діаграм, таблиць із проекцією на екран чи друкувальний пристрій.

КОРЕКЦІЙНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАХОДИ

  1. Профілактика й корекція порушень зору в учнів:

    • введення в режим навчальних занять усіх класів тричі на день зорової гімнастики.

    • проведення лікування за допомогою апарату «АСО», призначеного для стимуляції зорової системи світловим променем різної довжини хвилі та інтенсивності з метою поліпшення зорових функцій для учнів з порушенням зорової функції за показниками офтальмолога.

  1. Профілактика та лікування психоневрологічних порушень:

    • нормалізація навчального навантаження;

    • перенесення визначеної кількості уроків деяких предметів із розряду обов’язкових у розряд факультативних у залежності від профілю навчання;

    • вибір методів індивідуального підходу до учнів у процесі навчання на основі фізіолого-гігієнічних рекомендацій;

    • групові та індивідуальні заняття з аутотренінгу.

  1. Профілактика та корекція порушень опорно-рухового апарату в школярів:

    • масаж і лікувальна гімнастика;

    • комплекс фізкультурно-оздоровчих заходів;

    • підвищення рухової активності.

  1. Оздоровчі заходи, спрямовані на підвищення резінгетності організму дітей:

    • вітамінізація за допомогою фітококтейлів;

    • раціональне й повноцінне харчування;

    • обробка приміщень школи фітоаерозолями, лампою Чижевського.

УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Зміст управлінських рішень із програми буде складатися з регулювання й корекції виявлених тенденцій, здійснення медико-педагогічної оптимізації навчально-виховного процесу. При цьому визначаються заходи для ліквідації недоліків, відповідальні особи, складаються рекомендації, планується контроль виконання рекомендацій.

Розглядаючи медико-педагогічну оптимізацію навчання як управління функціональним станом учнів, варто приділити особливу увагу заходам, що запобігають клінічним відхиленням, погіршенню нервово-психічного здоров’я, зниженню розумової працездатності.

  1. Класним керівникам варто проводити психолого-педагогічне спостереження зі складанням індивідуальних планів адаптаційних заходів. Для вирішення цих задач рекомендується використання пакета комп’ютерних методик дослідження й тестування.

  2. Необхідно забезпечити наступність між першим, другим і третім ступенями освіти, акцентуючи увагу вчителів, медичного персоналу, батьків на стані здоров’я і психофізіологічних особливостях учнів.

  3. Варто виділяти в окремі групи учнів із факторами, що утруднюють сприйняття інтенсифікованого навчального процесу: хронічні й часті захворювання, транспортна утома, індивідуальні заняття (мистецтво, музика, спорт та ін), зменшивши навантаження у гуртках, факультативах, заняттях, гуртковій роботі.

  4. Складати «листки здоров’я» з медичними рекомендаціями. Уточнювати склад груп для занять фізичною культурою після поглиблених медичних обстежень. Щоквартально здійснювати медико-педагогічний контроль уроків фізичного виховання з визначенням загального і моторного навантаження.

  5. У період навчання здійснювати експрес-методами психофізіологічне динамічне спостереження за функціональним станом учнів із використанням комп’ютерних методик.

  6. Для оперативного контролю знань і умінь використовувати комп’ютерне тестування.

  7. Організувати обов’язкове гаряче харчування у шкільній їдальні.

  8. Забезпечити проведення заходів, що оптимізують функціональний стан (дихальна гімнастика, гімнастика для очей, психологічне розвантаження, аутотренінг, функціональне розвантаження та ін.).

  9. За результатами медичних спостережень уживати заходів із санаторно-курортного оздоровлення.

  10. Високий рівень базової і повної загальної середньої освіти повинен забезпечуватися за рахунок реалізації ряду факторів:

    • наявність висококваліфікованого педагогічного колективу;

    • наявність достатньої навчально-матеріальної бази;

    • оптимальна наповнюваність класів;

    • формування класів ІПК, інтегрованих класів;

    • виявлення та усунення прогалин у знаннях і уміннях учнів;

    • розробка та використання індивідуальних навчальних планів;

    • створення та використання авторських програм з різних предметів;

    • апробація та впровадження нетрадиційних прийомів і методів групової та індивідуальної навчально-виховної роботи, спрямованої на оптимальний розвиток творчої активності, самостійності учнів, поетапне залучення їх до дослідницької діяльності.

1.2. МОНІТОРИНГ ОЗДОРОВЧОЇ ФУНКЦІЇ

Мета: вивчити стан здоров’я, динаміку розумової працездатності, вплив шкільного середовища на стан учнів, апробувати методи корекції стану здоров’я розробити рекомендації з організації і проведення медико-педагогічних заходів, спрямованих на оптимізацію навчально-виховної діяльності.

Об’єкти: стан здоров’я дітей, шкільне середовище, валеологічна культура учнів.

Показники: актуальний рівень здоров’я дітей, формальні показники, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Моніторинг оздоровчої функції – важливий напрямок моніторингової діяльності школи. Дослідження проводяться в рамках програми «Здоров’я» (Додаток № 8 )

Методи дослідження: поглиблені медичні огляди дітей; анкетування учнів, їхніх батьків для оцінки психолого-педагогічних і соціометричних параметрів; кваліметрія; комп’ютерна статистична обробка даних.

Відомо, що одним із найбільш значущих факторів оптимізації НВП стає особистісна орієнтація навчального процесу. У шкільному віці людина починає виділяти себе як об’єкт самопізнання і самовиховання. Учень починає усвідомлювати свої можливості і потреби щодо майбутніх змін у його житті, у його соціальному статусі. При вмілому керівництві педагога дитина може активно включатися у виконання різних навчальних дослідницьких і соціальних завдань. Але, з іншого боку, інтенсифікація психофізіологічного навантаження учня є значущим чинником ризику його здоров’я. Без достатнього медико-педагогічного обґрунтування зазначені вище обставини можуть приводити до передчасного стомлення, різкого зниження працездатності, погіршення стану здоров’я, а отже, і успішності навчання в цілому. Тому важливим завданням навчальних закладів стає науково обґрунтована регламентація навчальної і виховної діяльності, заснована, насамперед, на закономірностях динаміки функціонального стану і працездатності учнів і така, що враховує його індивідуальні психофізіологічні й особистісні особливості.

Реалізація інноваційного проекту «Здоров’я» передбачає проведення моніторингових процедур: аналіз даних медичних оглядів, анкетування учнів на предмет їхньої власної оцінки стану здоров’я і характеристик стилю життя, аналіз режиму дня учнів, режиму харчування, ставлення учнів до паління і вживання алкогольних напоїв, вивчення сімейних обставин, анкетування батьків тощо.

Аналіз стану здоров’я дітей

Захворювання

2004-2005н.р.

2005-2006н.р.

2006-2007н.р.

2007-2008н.р.

1

Ортопедична патологія

16

18

13

12

2

Зорова патологія

11

11

11

16

3

ЛОР-захворювання

3

6

7

7

4

Неврологічна патологія

10

9

10

8

5

Захворювання ШКТ

12

20

17

17

6

Серцево-судинні захворювання

38

30

29

34

7

Ендокринні захворювання

4

4

3

2

8

Захворювання нирок

2

2

2

2

Отримані дані використовуються при розробці індивідуальних рекомендацій. Важливим завданням при організації і проведенні навчально-виховної роботи є облік факторів, що впливають на стан здоров’я учнів. Вивчення стану здоров’я школярів та стану шкільного середовища, а також аналіз факторів, що впливають на фізичний стан дітей, виявили ряд керованих факторів, які можна усунути шляхом регламентації процесу навчання, використання відповідних

методичних підходів до проведення навчальних занять, впровадження валеологічного супроводу НВП, розробки комплексу оздоровчих процедур, цілеспрямованих заходів психологічної служби.

Розділ ІІ

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

2.1.Організація роботи з учнями спеціальної медичної групи

Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки з фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, бе­руть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному уроці.

На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, однак він складається не з трьох, а з чотирьох частин.

У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відо­мості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й перешиковування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.

У підготовчій частині (10-15 хв.) проводяться загально-розвивальні вправи, ходьба з різними положеннями рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі й підвідні вправи.

В основній частині (25-28 хв.) навчають одного з основних рухів і включають ігри малої і середньої рухливості (для школярів 7-8 років тривалість її скорочується).

У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти виконують дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини - знизити фізіологічне навантаження і привести організм дітей у відносно спокійний стан. У цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і дає домашнє завдання.

Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине ціле.

Дітей спеціальної медичної групи насамперед необхідно навчити різних типів дихання: грудного, черевного і змішаного (повного). У роботі з школярами із захворюванням органів дихання використовують дихальні вправи з видихом із звуковою вимовою голосних і приголосних через рот, літер.

Одним з основних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям е навчання їх правильного дихання, формування навичок довільного керування диханням. Порушення функції дихання, особливо при фізичних навантаженнях, утруднює діяльність системи кровообігу, знижує насиченість крові киснем і призводить до порушення обміну речовин. Дихальні вправи полегшують роботу серця, сприяють нормалізації нервової регуляції дихання і усуненню порушень в діяльності дихальної системи, збільшують життєву місткість легенів, сприяють дифузії газів у легенях і насиченню крові та тканин киснем, поліпшенню постави, позитивно впливають на загальний стан здоров'я учнів.

Під час усного рахунку, розв'язання задач, виконання трудових процесів і нових складних фізичних вправ, що вимагають більшої уваги, дихальні рухи дітей гальмуються, дихання стає поверхневим, не ритмічним, що посилює кисневу недостатність і прискорює стомленість. Такі самі зміни дихання відбуваються під час навчання дітей нових трудових дій і фізичних вправ; дихання затримується ще до початку виконання вправи, що негативно позначається на якості руху. Мимовільне гальмування дихання спостерігається біля дошки, під час письма, читання, при відповідях, на змаганнях та в інших складних для учня ситуаціях. Довільна регуляція дихання знімає втому, нормалізує ритм і глибину дихання та підвищує працездатність організму школяра.

Необхідність використання довільної регуляції дихання в період росту і формування організму зумовлене також тим, що механізми саморегуляції у дітей і підлітків не завжди надійно й економно забезпечують пристосування організму до умов шкільного життя, що постійно змінюються. Сучасні досягнення фізіології дихання відкривають перспективи дальшого розвитку теорії і практики довільного керування диханням, що з успіхом можуть застосовуватись для адаптації і оптимізації розумової та фізичної працездатності школярів з відхиленням у стані здоров'я та їхньої кращої професійної підготовки до трудової діяльності.

Структура довільного керування диханням людини передбачає:

1) затримку дихання та імперативний стимул (точка зриву);

2) довільне регулювання дихання (зміна ритму, глибина і об'єм легеневої вентиляції) та облігатний рівень легеневої вентиляції:

а) дихання при заданому постійному рівні вентиляції;

б) довільна гіповентиляція;

в) довільна гіпервентиляція;

г) керування диханням у стані спокою;

д) керування диханням під час виконання фізичних вправ на місці та в русі;

е) керування диханням під час виконання силових вправ і статичних зусиль;

3) довільне регулювання газового стану альвеолярного повітря, оксигенація крові;

4) довільне регулювання через дихальну систему емоційного стану і розслаблення м'язів, зняття рухової домінанти;

5) застосування довільного дихання для боротьби з гіпоксією і прискорення процесів відновлення.

Треба, щоб уже на початку навчання діти засвоїли деякі правила.

1. Дихати треба через ніс. Це найдоцільніше природне дихання. Проходячи через носові ходи, зовнішнє повітря очищається від пилу і зігрівається. Зворотний струм повітря з легенів зволожує слизову оболонку носа, оберігає її від пересихання. Посилюється благотворний вплив дихання на розвиток дихального апарату і центральної нервової системи. Наводимо орієнтовні вправи для розвитку носового дихання:

а) в. п.— основна стійка. Великим і вказівним пальцями по черзі закривати праву і ліву ніздрю («закривати і відкривати клапани»). Тривалість вдиху і видиху 4-6 с.;

б) в. п.— те саме. Під час вдиху вказівні пальці руха­ються по краях носової поверхні. Під час видиху вказівними пальцями виконувати постукування по крилах носа (видих тривалий);

в) в. п.— те саме. Кінчиком язика давити на тверде піднебіння. Вдих і видих виконувати через ніс;

г) в. п.— те саме. Спокійний вдих. Під час видиху постукати по крилах носа і вимовляти склади «ба-бо-бу».

2. Вдих виконувати повільно й без звуку. Для цього дітям рекомендують вдихати повітря тоненьким струмочком без напруження. Наприкінці вдиху обов'язково необхідно зберігати можливість деякого його продовження.

3. Видих виконувати активно і до кінця. Поступово надходження повітря під час вдиху змінюється його стрімким виведенням під час видиху.

4. Тип дихання має бути повним. У дихальному акті бере участь грудна клітка і діафрагма.

5. Виключити зайве напруження дихання під час довільного керування ним. (Дихання не повинно завершуватись задишкою, станом дискомфорту і напруження).

6. Під час виконання дихальних вправ увагу треба зосе­реджувати на ділянці живота, грудної клітки, на фазах вдиху і видиху.

7. Враховувати гігієнічні умови виконання вправ. Дихальні вправи доцільно виконувати в провітреному приміщенні, на свіжому повітрі. Виховувати у дітей нетерпимість до задушливого повітря в приміщенні.

8. Забезпечувати оптимальну структуру дихання, вирішуючи рухові завдання:

а) узгоджувати фази дихання і руху за анатомічною ознакою;

б) враховувати рефлекторний вплив дихання на частоту рухів і силу скорочення м'язів.

9. Дотримуватись принципів адекватності дихання вимогам даного моменту, тобто забезпечувати надходження до організму потрібної кількості кисню і виведення вуглецю; добиватися відповідності довільної гіпервентиляції вентиляторній реакції на дану м'язову роботу. Слід пам'ятати, що хвилинний об'єм дихання, який відповідає даному віку, є межею раціонального збільшення вентиляції; межа міні­мального рівня легеневої вентиляції в стані спокою знаходиться на 20-30 % нижче від її нормального рівня; глибина дихання під час м'язової роботи не повинна перевищувати 40-50 % величини життєвої місткості легенів.

Навчання дітей правильного дихання починають з теоретичних відомостей про дихання та значення його для життя і здоров'я людини. Розповідають про механізм дихання, його основні показники, зміни під час фізичних навантажень. На прикладах найтиповіших вправ демонструють узгодженість дихання з рухами. Ознайомлюючи дітей з новими способами дихання, одночасно з поясненням техніки його виконання показують, як правильно дихати. Під час виконання вправи рекомендується нагадувати про характер дихання, замість лічби підказувати — «вдих», «видих».

Процес формування навичок довільного дихання може бути умовно поділено на три періоди. Перший період (8-10 занять) - застосовується система підготовчих вправ із поступовим розширенням дихальних функцій, для подолання дискоординації між різними групами дихальної мускулатури, засвоєння навичок повного дихання.

Другий період навчання (12-14 занять) - засвоюються певні рухові цикли під час виконання вправ на місці і в русі. Дітей навчають контролювати ритм і глибину дихання на основі вдосконалення чутливості ди­хальних м'язів.

Третій період навчання (6-8 занять) - учні закріплюють і вдосконалюють навички довільного керування диханням під час виконання найважливіших фізичних вправ і розумової діяльності. Успішне закріплення засвоєних навичок пов'язане з утворенням і використанням дихальних і рухових стереотипів на основі вдосконалення чутливості дихальних м'язів.

Учні з порушенням обміну речовин повинні виконувати вправи в помірному темпі, але порівняно тривало, доцільно робити вправи в опорі, з гантелями, набивними м'ячами тощо.

Дітям із захворюванням нервової системи треба створити на уроках спокійну обстановку, стимулювати впевненість у своїх силах, не зловживати елементами змагань, що викликають перенапруження нервової системи.

Для учнів з хронічними захворюваннями травного каналу, жовчного міхура, печінки необхідно обмежувати кількість стрибків, натомість широко використовувати вправи з вихідних положень лежачи на спині і сидячи. Для учнів із зниженим зором також слід виключати вправи, пов'язані із струсом тіла.

Індивідуального підходу потребують діти підготовчої медичної групи, які перенесли захворювання, а також діти з порушенням постави або незначними відхиленнями від правильної постави. Для цієї категорії дітей необхідно добирати спеціальні фізичні вправи, обмежувати тривалість проведення кожної вправи та кількість повторень.

Фізичне виховання ослаблених учнів не повинно обмежуватися уроками фізичної культури. Його слід підкріплювати додержанням правильного режиму дня з обов'язковими фізкультурно-оздоровчими заходами (ранкова гігієнічна гімнастика вдома, ранкова гімнастика до занять, фізкультурні хвилини і паузи під час проведення уроків та приготування домашніх завдань, ігри та фізичні вправи на великих перервах, фізкультурні заняття в групах подовженого дня). Крім того, цих учнів слід залучати до посильної позакласної роботи з фізичної культури: участі в масових фізкультурних виступах, святах, прогулянках, екскурсіях, спортивних вечорах тощо.

2.2 Організація роботи у кабінеті лікувально-оздоровчої фізкультури

2.2.1. Положення

про кабінет лікувально-оздоровчої фізкультури

(орієнтовне)

1. Загальні положення

Положення про кабінет лікувально-оздоровчої фізкультури (далі КЛОФ) розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про фізичну культуру і спорт», згідно Положення №211 від 31 грудня 1992 року «Про покращення лікарняно-фізкультурної служби» Міністерства охорони здоров'я України, Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів та інших нормативних і правових документів.

Дія цього Положення поширюється на роботу КЛОФ що існує при даній загальноосвітній школі.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення КЛОФ згідно з санітарно-гігієнічними нормами і є обов'язковими для їх обладнання в загальноосвітньому навчальному закладі.

2. Мета, завдання та основні форми організації КЛОФ

  1. Мета створення КЛОФ полягає в забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу, фізкультурно-оздоровчої роботи, профілактики захворюваності серед учнів.

  2. Завданням функціонування КЛОФ є:

Створення передумов для профілактики захворюваності;

Організація індивідуального та диференційованого навчання;

Реалізація практичної дієвої і творчої складових змісту навчання і тренування;

Забезпечення поглибленого та профільного вивчення захворювань дітей;

Індивідуальна підготовка вчителя до занять;

Підвищення методичного рівня вчителя.

  1. Перед початком навчального року проводиться огляд КЛОФ з метою визначення стану його готовності до проведення практичних занять, про що складається акт-дозвіл на проведення занять з лікувально-оздоровчої фізкультури в кабінеті.

  2. Державні санітарні правила та норми обладнання КЛОФ та організація навчально-тренувального процесу мають відповідати вимогам, які затверджені постановою головного державного санітарного лікаря.

3. КЛОФ

КЛОФ вважається приміщенням із створеним навчально-методичним середовищем, оснащене спортивним обладнанням та інвентарем необхідним для навчально-тренувального і лікувального процесу.

4. Матеріально-технічне забезпечення КЛОФ.

1.Комплектація КЛОФ здійснюється відповідно до вимог навчальної програми і Типового

переліку спортивного обладнання в КЛОФ.

2.Навчально-методичне приміщення обладнується полицями для зберігання методичної літератури, звітної та облікової документації з лікувально-оздоровчої фізкультури, стендами, плакатами з методики навчання, роздатковим матеріалом тощо. З.Усі матеріальні цінності КЛОФ обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка має бути прошнурована, пронумерована і скріплена печаткою. 4.0блік та списання фізично-застарілого обладнання та інвентарю проводиться відповідно до інструкції затвердженої Міністерством фінансів України. 5.КЛОФ має бути забезпечений аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги та засобами пожежогасіння.

5.Навчально-методичне забезпечення КЛОФ.

Навчально-методичне забезпечення КЛОФ складається з:

Закону України «Про фізичну культуру і спорт»;

Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту;

Національної програми;

Календарних планів;

Журналу обліку роботи груп ЛОФ;

Документації з охорони праці;

Робочого зошита вчителя фізичної культури;

Підручників та методичних посібників;

Фахових періодичних видань;

Інших нормативних та правових документів.

6.Оформлення навчального КЛОФ

1.На вхідних дверях повинен бути напис «Кабінет лікувально-оздоровчої фізкультури»

2.Для оформлення КЛОФ передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру, які розташовують на стендах кабінету.

З.До експозицій належать:

Державна символіка;

Інструкції з охорони праці та правил поведінки в кабінеті;

Видатні спортсмени країни та ін.

7.Керівництво навчальним КЛОФ

1. Роботою КЛОФ керує його завідувач, якого призначає директор школи з досвідчених вчителів фізичної культури наказом по загальноосвітньому навчальному закладу.

2.Завідувач несе відповідальність за зберігання, використання та підтримання у належному технічному стані спортивного обладнання та інвентарю.

3.Обов'язки завідуючого кабінетом:

Складання перспективного плану удосконалення навчально-матеріальної бази;

Забезпечення умов для проведення уроків та інших заходів;

Систематизація та паспортизація КЛОФ;

Забезпечення дотримання в приміщенні кабінету правил електричної

та пожежної безпеки, належного санітарно-гігієнічного стану;

Систематичне ведення інвентарної книги.

Дата

Мета заняття

2.2.2. Журнал відвідування занять у кабінеті ЛОФ

п/п

П.І.Б.

2.2.3. Медична картка

Кабінет лікувальної фізкультури

Медична картка

П.І.Б.:______________________________________________

Рік народження: ____________________________________

Клас:______________________________________________

Діагноз:____________________________________________

Висновки лікарів

Перше обстеження:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Проміжне обстеження:

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Заключне обстеження:

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Індивідуальний план занять

Вид заняття

Періодичність

Вчитель фізичного виховання: ____________ (______________)

Медичний працівник : ____________ (______________)


2.2.4. Методи оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків. Визначення груп здоров’я

МЕТОДИКА КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ

СТАНУ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Вивчення стану здоров'я є одним з найважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей та підлітків. Важливість цієї роботи полягає насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне та психічне здоров'я людини, її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.

Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я:

  1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

  2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

  3. Ступінь захисної функції організму несприятливому впливу.

  4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.

Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.

Виділяють 5 груп здоров'я:

Перша група здоров'я — Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.

Друга група здоров'я — Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену захисну функцію до гострих та хронічних захворювань.

Третя група здоров'я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров'я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.

П'ята група здоров'я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями організму.

Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань.

В першу чергу це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти — реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево—судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитовидної залози І і II ступенів, астенічним синдромом тощо).

Про ступінь захисної функції (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст X—хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфатаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).

Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб.

Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.

У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання.

До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров'я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основної групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою.

До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров'я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами, з обов'язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.

Дані щодо приблизних термінів поновлення занять з фізичної культури після гострих захворювань наведені у таблиці 1.

До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров'я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.

Таблиця 1 Приблизні терміни поновлення занять фізичною культурою після гострих захворювань

Захворювання

Термін поновлення занять після хвороби

Ангіна

2 — 4 тижні

Бронхіт, ГРВІ

1 — 3 тижні

Гострий отит

2 — 4 тижні

Пневмонія

1 — 2 тижні

Плеврит

1 — 2 тижні

Грип

2 — 4 тижні

Гострі інфекційні захворювання

1 — 2 тижні

Гострий нефрит

2 тижні

Гепатит інфекційний

8 — 12 тижнів

Апендицит (після операції)

1 — 2 тижні

Переломи кісток кінцівок

1 — 3 тижні

Струс мозку

3 — 12 місяців і більше

Розділ ІІІ

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

3.1. Загальні дидактичні положення методики лікувальної фізкультури

Методика лікувальної фізкультури представляє собою сукупність практичних прийомів застосування лікувальних засобів, направлених на оптимальне і найшвидше вирішення лікувальних і реабілітаційних задач. Лікувальна фізкультура в дитячому віці, включаючи поєднання медичної, педагогічної і психологічної дії на дитину властивих їй засобів, використовує методику фізичного виховання стосовно особливостей організму хворого. Методика визначається перш за все цілями і задачами лікування; лише після уточнення цих задач приступають до підбору засобів, вибору оптимальної форми їх застосування, визначення дозування фізичного навантаження і т.д.

Методика стосовно задач лікування дітей при захворюваннях і травмах визначає поняття, термінологію, характер зв'язку лікувальної фізкультури з іншими медичними і педагогічними засобами, а також методи оцінки ефективності. Теоретичною основою методики фізичного виховання є загальні дидактичні положення, тоді як особливості методики лікувальної фізичної культури визначаються специфікою засобів, використовуваних в лікуванні, віком дітей, клінікою захворювань і травм.

Завдання лікувальної фізкультури. Це частина завдань, що виникають в даному періоді захворювання або травми, у вирішенні яких переважне значення мають засоби лікувальної фізкультури. У свою чергу, лікувальне завдання можна визначити як мету лікувальних заходів на даному етапі розвитку патологічного стану. Завдання лікування (у тому числі і лікувальної фізкультури) визначаються існуючими уявленнями про етіологію і патогенез захворювання або травми. Так, наприклад, при розвитку дихальної недостатності у хворої на пневмонію дитини в гострому періоді хвороби провідним лікувальним завданням є компенсація дихальної недостатності. При бронхіальній астмі характерні для захворювання зміни зовнішнього дихання висувають на перший план необхідність поліпшення бронхіальної прохідності, зняття бронхоспазму, евакуації патологічного вмісту бронхів. У ряді випадків лікувальні завдання визначаються не патологічними зрушеннями, характерними для основного процесу, а індивідуальною картиною хвороби, що розвивається, і змінами інших органів і систем (наприклад, попередження деформацій опорно-рухового апарату у хворої пневмонією дитини раннього віку з супутнім рахітом). Нерідко в комплексній терапії можуть фігурувати лікувально-виховні задачі типу нормалізації психомоторного розвитку, ухвали втрачених рухових навиків або нормальної структури руху після травми і т.д.

Постановка і конкретизація лікувальних задач з подальшим уточненням задач лікувальної фізкультури — важливий і вельми відповідальний етап лікарських дій, багато в чому визначаючий ефективність комплексної терапії.

Підбір засобів лікувальної фізкультури. Зіставлення завдань лікування, що є результатом лікарських уявлень про суть патологічного процесу, з характером впливу лікувальних засобів на хворий організм дозволяє дійти висновку про доцільність застосування в конкретному випадку саме даного засобу. Свідченням до вибору засобів лікувальної фізкультури буде збіг механізму лікувальної дії цих засобів з очікуваним впливом на уражений орган або систему. Деталізація такого підбору при кожній нозологічній формі складає основу приватної методики лікувальної фізкультури. Взагалі, підбір засобів лікувальної фізкультури здійснюється відповідно до лікувальних завдань з урахуванням віку хворого і особливостей його психомоторного розвитку.

Підбір засобів лікувальної фізичної культури відповідно до лікувальних завдань. По своїй спрямованості лікувальні завдання можуть бути розділені на спеціальні, характерні тільки для даної форми патології, даного поєднання морфофункціональних змін, і загальні, пов'язані із змінами захисних сил, реактивності, характеру зростання і розвитку, емоційної сфери і т. д., що зустрічаються, як правило, у дітей при багатьох захворюваннях.

Для першої групи (спеціальні задачі) засоби лікувальної фізкультури підбираються з урахуванням механізмів трофічної і компенсаторної дії. Така специфічна дія спеціально підібраних дихальних вправ на функціональну систему дихання або виборного масажу на ділянці тіла і відповідного внутрішнього органу, пов'язаного з подразненою зоною сегментарною іннервацією.

Для вирішення загальних лікувальних завдань переважне значення мають механізми стимулюючої і нормалізуючої дії, причому важливо, що лікувальний ефект виявляється у всьому організмі. Найчастіше використовуються фізичні вправи загальнорозвиваючого характеру, загальний масаж, рухомі ігри, адекватні лікувально-охоронному режиму, засоби гартування з урахуванням особливостей лікувально-профілактичної установи.

Для методики лікувальної фізкультури в дитячому віці характерне і специфічне поєднання загальної і місцевої дії. Багаторічний досвід застосування лікувальної фізкультури в дитячій клініці показує, що ефект дуже малий або зовсім відсутній при ізольованому використовуванні спеціальних засобів. Так, спеціальні вправи для збільшення рухливості уражених суглобів при інфектартрітах іноді приводять до посилення больових контрактур, якщо вони застосовуються по неправильній методиці так званої «розробки», без поєднання з іншими фізичними вправами. Крім того, рішення деяких приватних, спеціальних завдань може бути досягнуте тільки завдяки застосуванню вправ, що дають загальнофізіологічний ефект. Як ілюстрація цього положення можна привести поступову нормалізацію деяких показників дихання під впливом систематичного наростаючого фізичного навантаження.

Підбір засобів відповідно до вікових особливостей хворого. Це найважливіше правило методики лікувальної фізкультури в дитячій клініці. Завдяки такому підбору вдається попередити можливу затримку в розвитку рухової сфери дитини, забезпечити відповідність засобів лікувальної фізкультури найважливішому дидактичному принципу доступності. За віком повинні підбиратися не тільки загальнорозвиваючі, але і спеціальні вправи, а також рухливі ігри. Для правильного підбору і аналізу намічених з погляду віку засобів лікарю і інструктору лікувальної фізкультури необхідні об’ємні знання в області вікової фізіології і, перш за все, фізіології рухів. Щоб уникнути помилок у виборі засобів лікувальної фізкультури можна рекомендувати послідовний аналіз фізичних вправ, масажу, рухливих ігор спочатку по лікувальних завданнях, а потім за віком дитини. Підібрані таким чином засоби повинні бути доповнені вправами, потрібними для тренування рухових навиків (для дітей раннього віку — повзання, перевертання, зміна положення тулуба і т. д.; для дітей старшого віку — навики постави, ходьби, бігу, метання і т. п.), що є у дитини, якщо вони адекватні режиму, призначеному дитині.

Дуже важливий підбір засобів лікувальної фізкультури з урахуванням психомоторного розвитку дитини, що нерідко має відхилення у зв'язку з хворобою за віком. Лікар і інструктор не тільки виключають раніше намічені засоби через непідготовленість відстаючої в розвитку дитини до їх застосування, але і планують послідовність відновлення цього рухового навику. Наприклад, використання ходьби як циклічної вправи для дитини 2 років, що відстає в психомоторному розвитку, замінюється включенням повзання рачки. Цей локомоторний акт також представляє собою рух циклічного типу і в той же час, сприяючи зміцненню відповідних м'язових груп, дає можливість підготовки опорно-рухового апарату до ходьби. Надалі дитині як підготовчі до ходьби вправи призначають фізичні вправи з переходом у вертикальне положення, присідання, нахили тулуба з початкового положення стоячи, при хорошій опорній реакції — ходьбу з підтримкою і, нарешті, самостійно.

Дозування фізичного навантаження. Під цим терміном мають на увазі сумарні фізіологічні «витрати» організму хворої дитини на м'язову роботу при виконанні фізичних вправ. У методиці лікувальної фізкультури дозування фізичного навантаження займає провідне місце, багато в чому визначаючи лікувальний ефект від підібраних засобів. Способи регулювання фізичного навантаження забезпечують оптимальні зрушення в організмі для відновлення здоров'я і зміни функціональних показників в потрібному напрямі. Фізичне навантаження залежить, з одного боку, від кількості виконаної м'язової роботи та її інтенсивності, а з іншого — від психічних реакцій, ступеня розумової напруги при виконанні рухів або при поясненні й демонстрації вправ, і також від рівня емоційних зрушень.

Найпоширенішими способами дозування фізичного навантаження є тривалість виконання фізичних вправ, підбір самих вправ і рухомих ігор, кількість повторень, вибір початкових положень, застосування обтяжень і опори, темп і ритм рухів.

Основним чинником, що визначає ступінь м'язових зусиль
дитини, є сама вправа, бо фізіологічні зрушення під
час виконання тієї або іншої вправи залежать від м'язової
маси, що здійснює рух. Енергетичні витрати на м'язове скорочення за інших рівних умов залежать від фізіологічного перетину працюючого м'яза. Це враховується в класифікації фізичних вправ за фізіологічним принципом, коли вони розподіляються на вправи для середніх, великих або малих м'язових груп. Проте інтенсивність фізіологічних зрушень залежить не тільки від м'язової маси, але і від характеру нервової регуляції і супутніх м'язовій роботі реакцій. Так, при виконанні вправ, до роботи яких залучаються великі м'язи, фізіологічні зрушення мають загальний характер і включають всі системи, пов'язані з м'язовою діяльністю. При вправах для малих м'язів фізіологічні і біохімічні зрушення переважно локальні.

Кількість повторень кожної вправи дає можливість не тільки збільшити фізичне навантаження, але й індивідуально, відповідно до можливостей хворого і уражених органів, розподіляти зусилля. Це тим більше важливо, що інтенсивність м'язової роботи і фізіологічних зрушень залежить від суб'єктивних відчуттів самого хворого, рівня його адаптації до фізичного навантаження. Тому одна і та ж по кількості фізичних одиниць вимірювання робота буде для одного хворого на роботу великої інтенсивності, а для іншого — малої.

Зміна величини м'язового зусилля може бути досягнута за рахунок довжини важеля в тому або іншому сегменті кінцівки, що бере участь в русі: відведення зігнутої або розігнутої в ліктьовому суглобі руки, підняття випрямлених або зігнутих в колінах ніг. При підборі вправ і їх описі необхідно точно вказувати амплітуду і траєкторію руху в суглобах, передбачаючи відповідне навантаження, наприклад відведення рук убік, назад, до кута 45°, рівня плеча і т.д.

При необхідності збільшення навантаження на дану групу м'язів в тих випадках, коли анатомічні можливості вже вичерпані, вдаються до прийомів збільшення навантаження. Опір руху може чинити інструктор лікувальної фізкультури, який регулює величину додаткового опору напругою власних м'язів. З цією метою застосовуються пружинні еспандери, гумові еластичні смуги і т.д. Для того, щоб обтяжить, збільшити м'язові зусилля при русі використовують також різний допоміжний спортивний інвентар: гантелі, прості і набивні м'ячі, гімнастичні палиці, за допомогою яких збільшуються довжина важеля і маса кінцівки.

Для зменшення фізичного навантаження, полегшення м'язових зусиль в методиці лікувальної фізкультури використовуються прийоми полегшення і допомоги. Найбільш простий з них — це допомога самого інструктора, що підтримує кінцівку. Поширений прийом полегшення при вправах для тулуба і кінцівок — за рахунок використання сили тяжіння у напрямі руху. Наприклад, нахил тулуба вперед з початкового положення стоячи полегшує роботу м'язів черевного преса, здійснюючих нахил. Зменшення м'язового зусилля при виконанні вправ може бути досягнуте і іншим способом: зміною сили тертя. Для цього використовують платформочки, що котяться на слизькій поверхні, туго натягнуте простирадло, підвішування на блоках, на які укладається кінцівка.

Важливе значення для ступеня напруги працюючих м'язів і сумарного фізичного навантаження має початкове положення. При цьому слід враховувати статичні м'язові зусилля для збереження відповідної пози і взаєморозташування сегментів тіла і інтенсивність динамічної м'язової роботи при виконанні рухів. У ряді випадків початкове положення, що зберігається дитиною, викликає більші фізіологічні зрушення, ніж сама вправа. Наприклад, виконання вправ для верхніх кінцівок з початкового положення стоячи або сидячи дитиною раннього віку. Початкове положення сприяє зменшенню або збільшенню м'язової роботи при виконанні вправи залежно від того, співпадає чи ні траєкторія руху сегменту тіла з силою тяжкості.

Ступінь фізичного навантаження, одержуваного дитиною під час м'язової роботи, залежить від темпу і ритму рухів. Швидший темп дозволяє в одиницю часу виконати більшу кількість вправ, а отже, отримати і більше навантаження. В той же час слід брати до уваги більше фізіологічне навантаження при одноразовому виконанні вправ із залученням великих м'язів в повільному темпі і меншу при тих же вправах в швидкому темпі.

Один з простих способів зміни навантаження — час виконання фізичних вправ і інших засобів лікувальної фізкультури. Цей спосіб не враховує зміст заняття, підбір вправ, рухомих ігор і т.д. Як правило, загальна тривалість занять збільшується у міру одужання дитини, з переходом від одного рухового режиму до іншого. Тривалість застосування засобів лікувальної фізкультури змінюється з віком хворих.

Сумарне фізичне навантаження при виконанні всіх вправ і рухомих ігор під час проведення занять або інших форм лікувальної фізкультури по своїй інтенсивності ділиться на три ступені: малу, середню і велику.

Мале навантаження досягається використанням на заняттях добре знайомих дитині і освоєних нею елементарних рухів за рахунок малих і середніх м'язових груп. Число повторень — не більш 3 — 4, темп виконання вправ — повільний або середній. Статистичне навантаження зводиться до мінімуму, початкові положення — з великою площею опори, полегшуючі рухи. Виключаються вправи з силовим протистоянням та опором організму. Навантаження зменшується також за рахунок збільшення пауз між вправами, включення вправ на розслаблення і дихання. У дітей раннього віку, а в деяких випадках і у старших, між вправами включається масаж. Мала інтенсивність навантаження застосовуються в активній фазі захворювань, за наявності ознак недостатності окремих функцій, і також в початковому періоді курсу лікувальної фізкультури при травмах і захворюваннях у дітей. На фоні малих (незначних) навантажень розв'язуються лікувальні завдання компенсації функції, відновлення трофіки пошкоджених тканин і органів.

Для досягнення навантаження середньої інтенсивності застосовуються фізичні вправи для всіх м'язових груп з кількістю повторень до 8 — 10. Крім добре знайомих, вводяться нові вправи. Збільшується амплітуда рухів, застосовуються прийоми обтяжень і опору. Темп — середній і швидкий, паузи між вправами зменшуються, частота занять збільшується. Вихідні положення різні, у тому числі й із зменшеною площею опори, що збільшує статистичне навантаження.

Велику роль для підтримки навантаження середньої інтенсивності виконують вправи циклічного характеру — ходьба, надалі біг і підскоки, у дітей раннього і дошкільного віку — лазіння. Навантаження середньої інтенсивності адекватні можливостям хворого організму, добре переносяться дітьми, не викликають суб'єктивних скарг, не супроводжуються появою зовнішніх ознак стомлення. За допомогою навантажень середньої інтенсивності розв'язуються лікувальні завдання відновлення порушеної адаптації окремих систем і організму в цілому до фізичного навантаження побутового характеру, шкільних навантажень, а також завдання нормалізації уражених функціональних систем. Навантаження середньої інтенсивності оптимальні для вирішення більшості лікувальних завдань у фазі зворотного розвитку гострих захворювань, початку ремісії хронічних хвороб.

Значні (субмаксимальні і максимальні) навантаження рідко застосовуються в лікувальній фізкультурі з хворими дітьми в умовах лікарні, але необхідні на санаторних етапах лікування і в реабілітаційних установах. З метою досягнення таких навантажень використовуються переважно вправи для великих м'язів із значною амплітудою, в середньому і швидкому темпі, із застосуванням різних прийомів обтяжень. Вправи циклічного характеру — це швидка ходьба, біг, стрибки. В деяких випадках допустимі вправи характеру змагання, гри типу естафет і т.д. Навантаження великої інтенсивності застосовуються для вирішення завдань, що виникають в період залишкових явищ при захворюваннях і травмах, найчастіше на завершальних етапах реабілітації.

3.2. Методика лікувальної фізкультури

при порушеннях опорно-рухового апарату.

Поставою прийнято називати звичну невимушену позу людини, яку вона приймає без зайвої м'язової напруги.

Провідними чинниками, що визначають поставу людини, є положення і форма хребта, кут нахилу тазу і ступінь розвитку мускулатури. Завдяки наявності фізіологічних вигинів (шийного і поперекового лордозів, грудного і крижово-куприкового кифозів) хребетний стовп людини має ресорні властивості, що оберігають головний і спинний мозок від струсів; крім того, при цьому збільшуються його стійкість і рухливість. Фізіологічні вигини хребта формуються в процесі розвитку рухових навиків дитини під впливом м'язової тяги, а їх вираженість залежить від кута нахилу тазу. При збільшенні кута нахилу хребетний стовп, нерухомо поєднаний з тазом, згинається і для збереження вертикального положення тіла відповідно збільшуються поперековий лордоз і розташовані вище вигини. При зменшенні кута нахилу тазу вигини хребетного стовпа відповідно зменшуються.

У дошкільному і молодшому шкільному віці постава має ще нестійкий характер. Періоду вторинного витягування, коли різко посилюється зростання тіла дитини в довжину, характерна дисоціація в розвитку кісток, суглобів, зв'язок і м'язів дитини. Ця дисоціація зменшується у міру зниження темпів зростання дитини, оскільки до його закінчення постава людини стабілізується.

Нормальна постава характеризується симетричним розташуванням частин тіла щодо хребта.

При огляді людини, що має нормальну поставу, визначається вертикальне положення голови, коли підборіддя злегка підведене, а лінія, що сполучає нижній край орбіти і козелок вуха, горизонтальна. Лінія надпліччя також горизонтальна; кути, утворені бічною поверхнею шиї і надпліччям ( шийно-плечові), симетричні. Грудна клітка при огляді спереду і ззаду не має западин або випуклин і симетрична щодо середньої лінії. Так само при нормальній поставі симетричний живіт, черевна стінка вертикальна, пупок знаходиться на передній серединній лінії. Лопатки притиснуті до тулуба, розташовані на однаковій відстані від хребта, а їх кути на одній горизонтальній лінії.

При огляді збоку нормальна постава характеризується дещо підведеною грудною кліткою і підтягнутим животом, прямими нижніми кінцівками, наявністю помірно виражених фізіологічних вигинів хребта. Кут нахилу тазу при нормальній поставі знаходиться в межах 35 — 55°. Він менше у хлопчиків (і чоловіків).

Дефекти постави. Відхилення від нормальної постави прийнято називати порушеннями або дефектами постави. Порушення постави не є захворюванням. Вони пов'язані з функціональними змінами опорно-рухового апарату, при яких утворюються порокові умовно-рефлекторні зв'язки, що закріплюють неправильне положення тіла, а навик правильної постави втрачається.

Причини дефектів постави. Умови навколишнього середовища, а також функціональний стан мускулатури можуть вплинути на поставу дитини. Порокове положення тіла при різних позах приймає характер нового динамічного стереотипу і таким чином неправильна постава закріплюється. Несприятливі зовнішні умови особливо відображаються на поставі дітей, організм яких ослаблений. В першу чергу, мають значення такі хвороби, як перенесений в ранньому дитинстві рахіт, туберкульозна інфекція, різноманітні дитячі інфекційні , а також часті простудні захворювання. Для формування неправильної постави вельми істотне значення мають дефекти фізичного виховання і пов'язаний з цим поганий фізичний розвиток дитини.

Види дефектів постави. У сагиттальній площині розрізняють наступні варіанти порушення постави:

I. Порушення постави із збільшенням фізіологічних вигинів хребта:

а)сутулуватість — збільшення грудного кифоза і зменшення поперекового лордоза;

б)кругла спина (тотальний кифоз) — збільшення грудного кифоза з майже повною відсутністю поперекового лордоза. При цьому виді порушення постави для компенсації відхилення центру тяжкості від середньої лінії дитина стоїть із зігнутими в колінних суглобах ногами.

При сутулуватій і круглій спині груди западають, плечі, шия і голова нахилені вперед, живіт виступає, сідниці ущільнені, лопатки криловидно вип'ячені;

в) кругло-увігнута спина — всі вигини хребта збільшені, збільшений кут нахилу тазу. Голова, шия, плечі нахилені вперед, живіт виступає. Коліна максимально розігнуті; м'язи задньої поверхні стегна, що прикріпляються до сідничого горба, розтягнуті в порівнянні з м'язами передньої поверхні.

II Порушення постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта:

а) плоска спина — ущільнення поперекового лордоза, нахил тазу зменшений. Грудний кифоз при цьому варіанті порушення постави виражений погано, грудна клітка зміщена вперед. Нижня частина живота виступає. Лопатки криловидні;

б) плоско-ввігнута спина — зменшення грудного кифоза при нормальному або дещо збільшеному поперековому лордозі. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені.

Порушення постави у фронтальній площині називається асиметричною поставою. При цьому є виражена асиметрія між правою і лівою половинами тулуба. Хребет при огляді дитини, що стоїть прямо, є дугою, обернутою вершиною управо або вліво. Наголошується нерівномірність трикутників талії (простір між бічною поверхнею тіла і внутрішньою поверхнею вільно опущеної вниз руки). При порушенні постави у фронтальній площині одне плече і лопатка опущені в порівнянні з іншою.

Порушення постави, крім значного косметичного дефекту, нерідко супроводжується розладами діяльності внутрішніх органів (серця, легенів, шлунково-кишкового тракту).

Зниження ресорної функції хребта у людей з плоскою спиною приводить до постійних мікротравм головного мозку під час ходи, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням стомлення, а нерідко і головними болями.

Корекція. Для виправлення дефектів постави необхідне вживання заходів, які сприяють поліпшенню фізичного розвитку (харчування, режим дня, створення і дотримання гігієнічних умов), а також цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання.

До задач такого виховання відносяться наступні:

1.Поліпшення і нормалізація перебігу нервових процесів, нормалізація емоційного тонусу дитини. Стимуляція діяльності органів і систем, поліпшення фізичного розвитку, підвищення неспецифічної опірності дитячого організму.

2.Активізація загальних і місцевих (у м'язах тулуба) обмінних процесів. Вироблення достатньої силової і загальної витривалості м'язів тулуба, зміцнення «м'язового корсета».

3.Виправлення наявного дефекту постави.

4.Формування і закріплення правильної постави.

Особливості методики фізичного виховання при дефектах постави. Виправлення різних порушень постави — процес довготривалий. Формування нового, правильного стереотипу постави і ліквідація порокових умов рефлексів вимагають особливо суворого підходу до організації занять по фізичному вихованню. Ці заняття повинні проводитися систематично, не рідше 3 рази на тиждень, і обов'язково підкріплюватися виконанням коригуючого комплексу вправ в домашніх умовах.

У дитячих установах, школах і кабінетах лікувальної фізкультури поліклінік і диспансерів заняття коригуючою гімнастикою з дітьми, у яких є порушення постави, проводяться групами по 10 — 15 чоловік.

У підготовчому періоді таких занять у дітей виробляється уявлення про правильну поставу і шляхом підбору спеціальних і загальнорозвиваючих вправ створюються фізіологічні передумови для її формування. У основному періоді послідовно розв'язуються всі лікувальні і виховні задачі.

Загальні задачі розв'язуються шляхом широкого використовування загальнорозвиваючих вправ, відповідних росту і фізичній підготовленості.

Виправлення дефектів постави досягається з допомогою спеціальних вправ. Їх застосування дає можливість змінити і нормалізувати кут нахилу тазу, нормалізувати порушені фізіологічні вигини хребта, виправити положення і форму грудної клітки, а також положення голови, добитися симетричного стояння плечового поясу, укріпити м'язи черевного пресу. Правильне положення частин тіла під час рухів, роботи і при найважливіших позах закріплюється шляхом створення природного м'язового корсета.

Ефективність застосування спеціальних вправ багато в чому залежить від початкових положень. Найвигіднішим з них для розвитку і зміцнення м'язів, що становлять м'язовий корсет, є таке, при якому можливе максимальне розвантаження хребта по осі і виключається вплив на тонус м'язів кута нахилу тазу. До таких відносяться положення лежачи на спині, животі, стоячи в упорі на колінах і рачки.

При асиметричній поставі основну роль виконують симетричні вправи. Вони дають виражений позитивний ефект, забезпечуючи вирівнювання сили м'язів спини і ліквідацію асиметрії м'язового тонусу. Така дія симетричних вправ пов'язана з фізіологічним перерозподілом навантаження. Для збереження серединного положення тіла більш ослаблені м'язи на стороні відхилення хребта під час виконання вправи працюють з більшим навантаженням, ніж сильніші м'язи на протилежній стороні (так звана фізіологічна асиметрія).

При дефектах постави в сагітальній площині використовуються наступні спеціальні вправи: при збільшенні кута нахилу тазу вправи, сприяючі зміцненню м'язів задньої поверхні стегон, міжпоперекових м'язів поясниці, а також черевного пресу; при зменшенні кута нахилу тазу вправи для зміцнення м'язів поперекового відділу спини і передньої поверхні стегон.

Нормалізація фізіологічних вигинів хребта досягається у ряді випадків поліпшенням рухливості хребта з місці найбільш вираженого дефекту (наприклад, в грудному відділі при сутулуватій спині).

Крилоподібні лопатки і приведені вперед плечі можуть бути виправлені за допомогою вправ з динамічним і статичним навантаженням на трапецієвидні і ромбоподібні м'язи, а також на розтягання грудних м'язів.

Випуклість живота усувається вправами для м'язів черевного преса, здійснюваними переважно з початкового положення лежачи на спині. Найбільш ефективні з них такі, коли одночасно викликається максимальна для даної людини напруга прямих і косих м'язів живота.

Одночасно з вправами для м'язів формується навик правильної постави. Він виробляється на базі м'язово-суглобового відчуття, що дозволяє створити потрібне положення тіла. Після пояснень, необхідних для уявлення про правильну поставу, і показу її приступають до вироблення відповідних такій поставі м'язово-суглобових відчуттів. Для цього використовують тренування перед дзеркалом (зоровий самоконтроль); взаємоконтроль, здійснюваний тими, що займаються один за одним; ухвалення правильної постави з виправленням її дефектів біля стіни, коли до м'язово-суглобових відчуттів додаються тактильні (притиснення спини, сідниць і п'ят до стіни); виправлення дефектів постави по вказівці інструктора або методиста лікувальної фізкультури.

Вироблення і закріплення навику правильної постави відбуваються також під час виконання різних загальнорозвиваючих вправ, при яких обов'язково зберігається правильне положення тазу, а також вправ на рівновагу і на координацію. Широко використовують ігри з правилами, що передбачають дотримання хорошої постави.

СКОЛІОЗ (від грецького — кривий, зігнутий), сколіозна хвороба — важке прогресуюче захворювання хребта, що характеризується дугоподібним викривленням у фронтальній площині і торсією ( скручування) хребців — навколо вертикальної осі.

Етіологія. Патогенез. Сколіозна хвороба виникає в період зростання хребта. Це політологічне захворювання. І. А. Мовшович (1965) запропонував розділити всі етіологічні чинники сколіозної хвороби на первинні, статико-динамічні і загальнопатологічні.

Первинно-патологічні чинники, що викликають порушення зростання і розвитку хребта, можуть мати як природжений, так і придбаний характер: природжений клиновидний або напівклиновидний хребець з асиметрією осі зростання, дисплазія (диспластичний сколіоз), коли одна сторона хребта росте активніше за іншу, наявність додаткового ребра на одній стороні, відсутність ребра на якій-небудь стороні, зрощення поперекового хребця з крижами (сакралізація), перехід I крижового хребця в поперекову частину (люмбалізація) і т.д.

Первинно-патологічні чинники придбаного характеру, що приводять до порушення зростання і розвитку хребта і сколіозної хвороби, можуть бути пов'язані з рахітом, неправильним лікуванням компресійного перелому хребта, туберкульозною виразкою хребців і т.д.

Статико-динамічні чинники приводять до розвитку сколіозу унаслідок тривалого асиметричного положення тіла, сприяючого викривленню хребта (наприклад, різниця в довжині нижніх кінцівок природженого характеру, односторонній вроджений вивих стегна, одностороння плоскостопість, неправильно зрощений перелом кісток однієї з кінцівок).

Загальнопатологічні чинники сприяють прогресуванню сколіозу, або його виникненню у зв'язку з різким зниженням опірності організму хворого і зменшенням компенсаторних можливостей.

Особливо несприятливе для хворого поєднання всіх етіологічних чинників, при якому спостерігаються найважчі, швидко прогресуючі форми сколіозної хвороби.

По поширеній класифікації Кобба (1958) сколіози розділяються на п'ять основних груп — сколіози міопатичного походження, в основі яких лежить неповноцінність м'язів і зв'язкового апарату хребта; сколіози неврогенного походження після перенесеного поліомієліту, при спастичних паралічах, сирінгомієлії і др.; сколіози на ґрунті аномалій розвитку хребців і ребер; сколіози при захворюваннях грудної клітки, порушуючих статику хребта (рубці після опіків, емпієми, пластичних операцій і т. д); ідіопатичні сколіози.

Клініка. Характерні порушення статики, що рано виявляються. При обстеженні хворої дитини встановлюються стійкі ознаки бічного відхилення хребта і торсионні зміни, визначувані в положенні як стоячи, так і лежачи (у розвантаженні). Рентгенографію хребта виробляють в двох проекціях, в положеннях лежачи і стоячи. На знімках в бічній проекції визначаються кісткові аномалії і дефекти розвитку, в прямій проекції — кут викривлення по методиці Кобба і Фергюссона. Функціональні дослідження м'язової сили і рухливості хребта виявляють більш менш значні порушення.

По тяжкості клінічної картини сколіози діляться на 4 ступені [Чаклін В. Д., 1965; Вовків М. У., Дідова В. Д., 1980]. У основі такого розподілу лежать відмінності за формою дуги сколіозу, по куту відхилення первинної дуги від вертикальної лінії, по ступеню вираженості торсіонних змін і по стійкості наявних деформацій.

І ступінь сколіозу характеризується простою дугою викривлення, хребет при цьому нагадує російську букву С. На рентгенограмі, зробленій в положенні лежачи, кут відхилення не перевищує 10°. Торсіонні зміни клінічно слабо виражені, а рентгенологічно виявляються асиметрією коріння дужок і невеликим відхиленням остистих відростків від середньої лінії. Клінічні прояви сколіозу найбільш виражені в положенні стоячи (при розвантаженні, наприклад, в горизонтальному положенні вони зменшуються).

ІІ ступінь сколіозу відрізняється від першої появою компенсаторної дуги викривлення, унаслідок чого хребет набуває форму латинської букви S. Кут відхилення основної дуги сколіотічеського викривлення — до 25°. Торсіонні зміни виразно виражені не тільки рентгенологічно, але і клінічно: реброва випуклість, м'язовий вал. Деформації хребта при II ступені сколіозу набувають стійкішого характеру. При переході в горизонтальне положення і при невеликій витяжці викривлення в порівнянні з вертикальним положенням згладжується дуже трохи.

ІІІ ступінь сколіозу. Формою хребет має не менше двох дуг. Кут відхилення основної дуги, визначений рентгенологічно, складає від 25 до 40°. Торсіонні зміни різко виражені, виявляються значною деформацією грудної клітки і наявністю ребрового горба.

IV ступінь сколіозу представляє собою важке спотворення тулуба. Прогресуюче бічне відхилення хребта і скручування його по осі приводять до утворення кіфосколіозу з деформацією хребта як в бічному, так і в передньо-задньому напрямах. У хворих виразно виражений передній і задній ребровий горб, спостерігається деформація тазу і грудної клітки. Кут відхилення хребта від вертикальної осі більше 40°. Різко виражені клінічні прояви порушення функції органів грудної клітки і нервової системи.

Лікування сколіозої хвороби направлено на усунення виявлених етіологічних чинників, корекцію деформації в можливих межах, закріплення досягнутих результатів і компенсацію порушень постави, а також на усунення патологічних змін інших органів і систем дитячого організму. Застосовується комплекс засобів, що включають лікувальну фізкультуру, методи ортопедичної корекції (регресуючі корсети, гіпсові ліжечка, тяги і т. д.).

Оперативне лікування сколіозної хвороби проводиться при сколіозах II — IV ступенів, при прогресуванні основного патологічного процесу і зводиться до фіксації хребта в положенях максимальної корекції. Проте всі оперативні втручання не виправляють повністю наявний дефект, а лише зменшують дугу сколіозу. Провідним методом лікування сколіозу в нашій країні є тривале комплексне ведення хворих в умовах спеціалізованих шкіл-інтернатів і санаторіїв, де забезпечується систематичне постійне лікування ефективними консервативними засобами в поєднанні з цілеспрямованою лікувальною фізкультурою.

Для створення фізіологічних передумов відновлення правильного положення тіла використовують гімнастичні вправи для м'язів спини і черевного преса переважно в положеннях розвантаження, тобто не пов'язаних із збереженням вертикальної пози. Це дозволяє не тільки збільшувати силову витривалість м'язів спини і черевного преса в найвигідніших умовах для формування природного м'язового корсета, але і створює можливість закріпити максимальну корекцію, досягнуту в горизонтальному положенні (оскільки при виключенні статичної напруги м'язів сколіозна деформація зменшується).

Важливе значення для створення фізіологічних передумов відновлення правильного положення тіла має тренування попереково-клубових м'язів, а також мм’язів сідниці.

У лікуванні хворих дітей для надання коригуючої дії застосовуються спеціальні коригуючі гімнастичні вправи двох типів — симетричні і асиметричні.

До симетричних коригуючих вправ відносяться такі, при яких зберігається серединне положення хребетного стовпа.

Їх коригуючий ефект пов'язаний з неоднаковою напругою м'язів при спробі зберегти симетричне положення частин тіла при сколіозі: м'язи на стороні опуклості напружуються інтенсивніше, а на стороні угнутості декілька розтягуються. При цьому відбувається поступове вирівнювання м'язової тяги з обох боків, усувається її асиметрія, частково слабшає і піддається зворотному розвитку м'язова контрактура на стороні угнутості сколіозної дуги.

Симетричні вправи не порушують, як показують дослідження, що виникають у хворого компенсаторні пристосування і не приводять до розвитку викривлень. Важливою їх перевагою є відносна простота методики проведення і підбору, не вимагаюча обліку складних біомеханічних умов роботи деформованого опорно-рухового апарату при сколіозі.

Асиметричні коригуючі вправи дозволяють сконцентрувати їх лікувальну дію локально, на даній ділянці хребетного стовпа. Наприклад, при відведенні ноги у бік опуклості дуги сколіозу змінюється положення тазу і дуга сколіозу зменшується. При піднятті вгору руки з боку угнутості дуга сколіозу уплотнюється за рахунок зміни положення плечового поясу.

Коригуючий ефект при торсіонних змінах може бути досягнутий шляхом повороту тазу або тулуба.

Підбір асиметричних вправ повинен проводитися лікарем і інструктором лікувальної фізкультури із строгим обліком локалізації процесу і характеру дії підібраних вправ на кривизну хребта.

В даний час в методиці лікувальної фізкультури при сколіозній хворобі ширше використовуються симетричні вправи.

Обов'язковим є включення в заняття дихальних вправ як статичних, так і динамічних, тим паче, що сколіозний процес нерідко поєднується із захворюваннями органів дихання і вираженими порушеннями дихальної функції.

Вихованню і закріпленню навику правильної постави на всіх етапах лікування сколіозів також надається велика увага.

У ряді випадків лікувальна задача виправлення наявного дефекту хребта не може бути вирішена без збільшення рухливості хребта, його мобілізації. Для цього використовуються вправи в повзанні рачки, змішані осі і вправи на похилій площині

Лікувальну фізкультуру можна поєднувати з масажем, який підсилює лікувальний ефект фізичних вправ.

При включенні масажу враховується його фізіологічна дія скорочених м'язів у області угнутості сколіозу використовують прийоми розслаблення (вібрацію, прогладжування). На стороні опуклості сколіозу, де м'язовий тонус ослаблений, застосовують всі прийоми масажу (у великому дозуванні).

    1. Методика формування правильної постави

Формування правильної постави у підлітків вирішує наступні завдання:

  1. Розвиток і вдосконалення м'язово-суглобової чутливості.

  2. Зміцнення і розвиток м'язів — розгиначів спини і живота (формування природного м'язового корсета).

  3. Формування гнучкості хребетного стовпа і збільшення амплітуди рухів в плечових і тазостегнових суглобах.

  1. Формування навику правильного дихання, поз тіла і ходи.

  2. Поліпшення фізичного розвитку школярів.

Основними засобами формування правильної постави є гімнастичні вправи. Основні фізичні вправи, направлені на формування правильної постави, можна умовно розділити на три групи:

  1. вправи для розвитку рухових навиків і зміцнення м'язового корсета (загальнорозвиваючі вправи для рук, ніг, тулуба, живота);

  2. вправи для формування правильної постави;

  3. коригуючі вправи, що включаються в систему фізичних вправ для профілактики дефектів постави.

Вправи першої групи застосовують для розвитку сили і статичної витривалості м'язів, їх виконують з початкових положень лежачи на животі або на спині, на гімнастичній лавці, гімнастичній стінці (принцип розвантаження хребетного стовпа).

Вправи другої групи активізують рухову структуру постави, тобто формування її функціональних проявів (розвиток м'язово-суглобової чутливості) — це вправа з предметами на голові, направлені на розвиток відчуттів різних поз; балансування; у вертикальної площини.

Вправи третьої групи застосовуються для профілактики негативних впливів середовища на поставу. Розвиток чутливості для створення стійких навиків можна забезпечити використовуванням вертикальної і похилої площини: ходіння по похилій дошці з дотриманням рівноваги, з предметом на голові, із закритими очима. На заняттях слідує належна увага приділяти вихованню у дітей і підлітків відчуття рівноваги на різних видах опори: ходіння босоніж або в шкарпетках по вузькій частині гімнастичної лавки, по лежачій на підлозі палиці, захоплення і підняття пальцями камінчиків і ін.

Урок лікувально-оздоровчої фізкультури включає не менше 10—12 вправ для м'язів верхніх кінцівок, спини і живота, сприяючих утворенню м'язового корсета. Вправи на формування постави виконуються з різних початкових положень: стоячи, сидячи на лавці, стоячи на колінах і рачки, лежачи на спині і на животі, на гімнастичній стінці. Під час виконання вправ що вчиться слід нагадувати про необхідність зберігати правильну поставу.

Вправи для формування правильної постави

  1. Прийняти правильну поставу, стоячи біля стіни або гімнастичної стінки. При цьому потилиця, лопатки, м'язи сідниць і п'яти повинні торкатися стіни.

  2. Прийняти правильну поставу, відійти від стіни на 1—2 кроки, зберігаючи прийняте положення.

  3. Прийняти правильну поставу у стінки, зробити 2 кроки вперед,
    сісти, встати. Знов прийняти правильну поставу.

  4. Прийняти правильну поставу у стінки. Зробити 1—2 кроки вперед, розслабити послідовно м'язи шиї, поясу верхніх кінцівок, рук, тулуба. Прийняти правильну поставу.

  5. Прийняти правильну поставу у стінки, піднятися на шкарпетки, утримуючись в цьому положенні 3—4 з. Повернутися в в.п.

  6. Та ж вправа, але не у стінки.

  7. Прийняти правильну поставу, сісти, розводивши коліна нарізно і
    зберігаючи вертикальне положення голови і хребетного стовпа. Поволі встати в в.п.

  8. Сидячи на гімнастичній лавці біля стіни, прийняти правильну
    поставу.

  9. Сидячи на гімнастичній лавці біля стіни, прийняти правильну
    поставу. Потім розслабити м'язи шиї, «упустити» голову, розслабити
    плечі, м'язи спини, повернутися в в.п.

  1. Лягти на спину. Голова, тулуб, ноги складають пряму
    лінію, руки притиснуті до тулуба. Підвести голову і плечі, пряме положення тіла, повернутися в в.п.

  2. Лежачи на підлозі, притиснути поперекову область до підлоги. Встати, прийняти правильну поставу, додаючи поперековій області те , що і в положенні лежачи.

  1. Прийняти правильну поставу. Ходьба із зупинками.

  1. Прийняти правильну поставу, мішечок з піском на голові.
    Сісти і повернутися в в.п.

  2. Ходьба з мішечком на голові із збереженням правильної
    постави.

  3. Ходьба з мішечком на голові, переступаючи через перешкоди
    (мотузок, гімнастичну лавку), зупинки з перевіркою правильної постави перед дзеркалом.

  4. Прийняти правильну поставу з мішечком на голові. Зловити
    м'яч, кинути м'яч двома руками від грудей партнеру, зберігаючи правильну поставу.

  5. Ходьба з мішечком на голові з одночасним виконанням
    різних рухів — в напівприсяді, з високим підняттям колін і ін.

18. Ігри із збереженням правильної постави.
Вправи для зміцнення м'язового корсета
Вправи для м'язів спини

  1. В .п.— лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні
    кистей, встановлених один на одного. Підвести голову і плечі, руки
    на пояс, лопатки з'єднати. Утримувати це положення по команді
    інструктора.

  2. Та ж вправа, але грона рук переводити до плечей або за
    голову.

  3. В.п.— те ж. Підводячи голову і плечі, поволі перевести
    руки вгору, в сторони і до плечей (як при плаванні способом брас).

  4. В.п.— те ж. Руки в сторони, назад, в сторони, вгору.

  5. В.п.— те ж. Підняти голову і плечі. Руки в сторони. Стискати
    і розтискати грона рук.

6. Та ж вправа, але виконувати прямими руками кругові рухи.

Примітка. Вправи 1—6 можна ускладнити, кожен рух на 3—4 рахунки. Надалі можна використовувати тих, що обтяжать і опори,

  1. В.п.— те ж Почергове підняття прямих ніг, не відриваючи
    тазу від підлоги. Темп повільний.

  2. В.п.— те ж. 1 — підняти праву ногу, 2 — підняти ліву,
    3—6 — тримати, 7 — опустити праву ногу, 8 — опустити ліву ногу.

9. В.п.— те ж. Підведення обох прямих ніг з утриманням
їх на 3—5 рахунків.

10. В.п.— те ж. Підняти прямі ноги, розвести їх, з'єднати і
опустити в в.п.

  1. У парах. В.п.— лежачи на животі один проти одного, м'яч в зігнутих перед собою руках. Перекочування м'яча партнеру, лов м'яча із збереженням підведеного положення голови і плечей.

  2. В.п. — те ж. Кидок м'яча партнеру. Руки вгору, голова і
    груди підведені, зловити м'яч.

  3. В п.— те ж, в руках гімнастична палиця. Кинути палицю
    партнеру, зловити її хватом зверху або знизу.

  4. Лежачи на животі на гімнастичній лавці. Підвести голову, груди і прямі ноги. Утримувати це положення на 3—5 рахунків.

  5. В.п.— те ж. Виконання руками і ногами рухів як при
    плаванні брасом.

16 В.п.— те ж. Перекочування набивного м'яча партнеру. Вправи для м'язів живота

Початкове положення для всіх вправ — лежачи на спині. Поперекова частина хребетного стовпа притиснута до опори

1. По черзі зігнути і розігнути ноги в колінних і тазостегнових суглобах.

2 Зігнути обидві ноги, розігнути і поволі опустити.

  1. По черзі згинати і розгинати ноги («велосипед»).

  2. Руки за головою, по черзі піднімати прямі ноги вперед.
    5 Руки вгору, поволі підняти обидві прямі ноги до кута 90°

і поволі опустити їх в в.п.

  1. Зігнути ноги, розігнути їх під кутом 45°, розвести в сторони,
    з'єднати і поволі опустити.

  2. Утримуючи м'яч між колінами, зігнути ноги, розігнути під кутом 90°, поволі опустити.

  3. Та ж вправа, але з утриманням м'яча гомілками.

  4. Кругові рухи прямими і піднятими під кутом 45 ногами.

10. Підведення і схрещування прямих ніг («ножиці»).

11. Перейти в положення сидячи, зберігаючи правильне положення
спини і голови.

  1. Руки в сторони, поволі підвести голову і тулуб до положення сидячи, повернутися в в.п.

  2. Руки вгору, підвести прямі ноги, махом рук сісти, руки на пояс, прийняти правильну поставу, повернутися в в.п.

  3. Ноги фіксуються нижньою рейкою гімнастичної стінки або
    утримуються партнером. Поволі прийняти положення сидячи і повернутися в в.п.

  4. Лежачи на гімнастичній лавці, утримуючись прямими але поволі сісти, потім перейти в в.п.

  5. Та ж вправа, але в поєднанні з різними рухами рук або з використанням тих, що обтяжать.

Вправи для м'язів бічної поверхні тулуба

1. В.п. -лежачи на правому боку, права рука вгору, ліва уздовж
тулуба. Утримуючись в цьому положенні, підводити і опускати

ліву ногу.

  1. Та ж вправа, але лежачи на лівому боку.

  2. В.п.— лежачи на правому боку, права рука вгору, ліва зігнута
    і долонею упирається в підлогу. Підвести прямі ноги, утримувати їх підвішеними на 3—5 рахунків, поволі опустити в в.п.

5 В.п.— лежачи на боку. Підвести одну ногу, приєднати до неї іншу, опустити ноги в в.п.

6. Та ж вправа, але лежачи на іншому боку.

Завданням формування правильної постави у підлітків є поліпшення статури і зовнішнього вигляду. Кращий спосіб для досягнення цього — продумана система самостійних домашніх завдань Слідує переконати школярів у тому, що навик тривалої підтримки правильної постави можна тренувати. Потім необхідно навчити їх оцінювати свою поставу. Для цього слід встати впритул до шафи, стулити стопи і дивитися прямо вперед (голова повинна торкатися шафи). Руки опущені, Якщо ваша долоня не проходить між поясницею і стінкою, то постава хороша, інакше м'язи черевного преса слабкі і живіт зволікає хребет вперед (лордоз).

Щоб укріпити м'язи спини і живота, 2—3 рази на день (перед їжею) потрібно ставати до шафи або до стінки так, як вказано вище. Щоб не було просвіту між стінкою і поясницею, втягнути живіт, а якщо є схильність сутулитися, зігнути руки так, щоб пальці торкалися плечей, а лікті — тулуби (при цьому просвіт між стінкою і поясницею не повинен збільшуватися). Цю вправу (стоячи у стінки) виконують від 1 до 3 хв. Подовжувати час слід поступово. Дихання довільне. Відійти від стінки, розслабитися, трусити по черзі руками і ногами.

Для формування правильної постави корисна ходьба з предметом на голові, вправа може виконуватися з відкритими і закритими очима. Корисні вправи з м'ячем.

А ось яку вправу використовують професійні танцюристи. У положенні сидячи або стоячи підвести підборіддя. Потім підняти лопатки, звести їх. У такому положенні зробити глибокий вдих. Опустити лопатки після вдиху і тільки тоді зробити видих.

Важливо стежити за рівномірним розвитком м'язів правої і лівої половини тіла. У заняттях слід використовувати еспандери, гумові бинти, тренажери (диск «Здоров'я» і ін.), набивні м'ячі. Під час занять в паузах виконують підняття і відведення плечей, руху плечем вперед і назад при положенні рук уздовж тулуба, кругові рухи руками, плечима, загальнорозвиваючі вправи

3.4. Методика корекції порушень постави.

Під корекцією слід розуміти комплекс лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів (режим, гартування, правильний підбір меблів, живлення, загальнорозвиваючі вправи, корекція поз, ортопедичні заходи і ін.), вживаних для повного або часткового усунення анатомо-функціональної недостатності опорно-рухового апарату (хребетного стовпа, грудної клітки і стопи). Необхідно розрізняти загальну, спеціальну, активну і пасивну корекцію. У поняття «загальна корекція» входить комплекс оздоровчих і загальнозміцнюючих заходів (фізичні вправи, ігри, гартування, режим, раціональне харчування, особиста гігієна і ін.), що впливають на формування опорно-рухового апарату дітей і підлітків та їх загальний розвиток. Спеціальна корекція — це застосування коригуючих вправ для виправлення анатомічної і функціональної недостатності опорно-рухового апарату. Під активною корекцією розуміється свідоме і цілеспрямоване використання школярем спеціальних, коригуючих вправ, вживаних в поєднанні із загальнорозвиваючими і загальнооздоровчими діями засобами фізичної культури.

Під пасивною корекцією розуміється ряд спеціальних дій, здійснюваних без активної участі дитини (пасивні рухи, лежання на похилій площині, масаж, супінатори, корсети і ін.). При здійсненні методу активної корекції необхідно дотримуватися наступних принципів:

  1. Застосування загального тренування в цілях оздоровлення, зміцнення і фізичного розвитку дітей і підлітків.

  2. Проведення спеціального тренування опорно-рухового апарату:

а) мобілізація хребетного стовпа (збільшення рухливості в зоні викривлення);

б) розвантаження (лежачи і стоячи рачки) і витяжка хребетного стовпа (розтягування зв'язкового апарату);

в) принцип вигинання хребетного стовпа в напрямі, протилежному викривленню;

г) вправи в балансуванні (рівновага в русі, зміцнення м'язів тулуба);

д) розвиток правильного дихання;

е) формування звичної правильної постави;

ж) застосування симетричних і асиметричних вправ.

При обстеженні дітей і підлітків з порушенням постави слід визначити деякі функціональні показники опорно-рухового апарату: рухливість хребетного стовпа і силову витривалість м'язів тулуба, живота.

Рухливість, хребетного стовпа вперед визначається в початковому положенні стоячи. При нормальній рухливості обстежуваний в нахилі вперед не згинаючи ніг в колінних суглобах може торкнутися пальцями рук підлоги. Про ступінь обмеженої рухливості судять по відстані між кінчиками пальців і підлогою.

Для точнішого визначення рухливості хребетного стовпа при нахилах вперед застосовують спеціальну лінійку (мал. 1).

Мал. 1. Визначення рухливості хребетного стовпа за допомогою лінійки

Для визначення рухливості хребетного стовпа назад вимірюється відстань від сьомого шийного хребця до початку міжсідничної складки в положенні основної стійки і при максимальному нахилі назад. При нормальній рухливості різниця вимірювань у дітей 7—11 років складає 6—8 см, у підлітків 12—16 років -4—6 см. Різниця більше 10—12 см говорить про надмірну рухливість хребетного стовпа.

Бічна рухливість хребетного стовпа визначається відстанню від нігтьової фаланги третього пальця руки до підлоги в положенні максимального нахилу управо і вліво. При цьому слід звернути увагу на наявність у дітей обмеження бічної рухливості з будь-якої сторони.

Силова витривалість м'язів—розгиначів спини оцінюється за часом утримання верхньої половини тулуба в положенні лежачи на животі. Вимірювання виробляються таким чином: обстежуваний лягає на край столу або кушетки так, щоб гребені клубових кісток доводилися на край опори, а кисті упиралися в підлогу або підставку. По команді він переводить руки на пояс, а тулуб утримує паралельно полу, ноги фіксовані. Час утримання тулуба в такому положенні відлічується по секундоміру від команди до моменту опускання в початкове положення. Для дітей 7— 11 років воно складає 1,5—2 хв, для підлітків 12—16 років — 2,0— 2,5 хв. Силова витривалість м'язів живота визначається числом переходів з положення лежачи на спині з фіксованими ногами в положенні сидячи. Рухи виконуються в темпі 15—16 разів на хвилину в положенні руки на поясі, лікті злегка зведені. При нормальному розвитку силової витривалості м'язів живота дитина 7—11 років може виконати 15—20 таких рухів, у віці 12— 16 років — 25—30. Застосування фізичних вправ при порушеннях постави повинне забезпечити одночасно морфологічну корекцію (виправлення), формування правильної постави, нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної і травної систем на фоні загальнооздоровлюючого впливу.

Під морфологічною корекцією мають на увазі виправлення кута нахилу тазу, порушень фізіологічних кривизн хребетного стовпа, порушень положення і форми грудної клітки, плечей, лопаток і голови.

При збільшенні кута тазу фізичні вправи повинні сприяти подовженню м'язів передньої поверхні стегон, поперекової частини довгих м'язів спини, квадратного м'яза поясниці і клубово-реберного м'яза поясниці, зміцненню м'язів живота і задньої поверхні стегон. При зменшенні нахилу тазу необхідно укріплювати м'язи поперекового відділу спини і передньої поверхні стегон.

Для зміцнення надмірно збільшених або мало виражених вигинів хребетного стовпа і створення нормального співвідношення між ними в процесі занять необхідно: виключити вплив кута нахилу тазу на фізіологічні вигини, виключити дію тяжкості голови, верхніх кінцівок і тулуба, сприяючи формуванню дефектів постави при надмірному вигині нахилу тазу; поліпшити в необхідних випадках локальну рухливість хребетного стовпа для подальшої корекції; надати спеціальну дію на відділи хребетного стовпа, де відхилення від норми якнайбільше виражені.

Крилоподібні лопатки і подані вперед плечі виправляються вправами з динамічним і статичним навантаженням на трапецієвидні і ромбоподібні м'язи, а також вправами на розтягання грудних м'язів.

При збільшенні поперекового вигину для зміцнення м'язів живота проводять з положення лежачи на спині поперемінне підняття прямих ніг, переходів в положення сидячи, а для зміцнення сідниць м’язів — розгинання ніг в тазостегнових суглобах лежачи на животі і стоячи.

При згладжуванні фізіологічних вигинів хребетного стовпа укріплюють м'язи спини і живота. Виробленню більш симетричного положення плечей допомагають різні вправи з гімнастичною палицею, перекидання м'яча двома руками, а також вправи з самокорекцією перед дзеркалом. Формуванню правильної постави сприяють вправи на рівновагу. До числа подібних вправ, виконуваних на місці і в ходьбі, відносяться вправи в балансуванні з м'ячем на голові, поміщеним на ватяний «бублик».

Формування правильної постави створюється на основі м’язово-суглобових відчуттів положень окремих частин тіла. Для тренування цих відчуттів рекомендується застосовувати наступні вправи: торкання опори поясницею в положенні лежачи на спині; випрямляння збільшених грудного кифоза і шийного лордоза, стоячи спиною до гімнастичної стінки; виправлення дефектів постави по усних вказівках вчителя; самостійне виправлення дефектів постави, стоячи у дзеркала.

Уміння приймати правильну поставу стає навиком при самостійному багаторазовому повторенні вправ і ігор, що вимагають стійкої уваги до збереження правильної постави, постійному контролі за збереженням правильної постави, спеціальних вправ.

Використання загальнорозвиваючих і спеціальних дихальних вправ сприяє зміцненню м'язів, що беруть участь в диханні, формуванню повного дихання, тренуванню дихальної і серцево-судинної систем.

Для формування правильної постави і профілактики плоскостопості слід використовувати елементи хореографії. У гімнастиці використовують 5 вивирітних позицій ніг (мал. 2), які можна виконувати без опори і з опорою, однією або двома руками (у верстата, гімнастичної стінки, краю столу, стільця).

Мал.2

У I—V позиціях виконують присідання і помахи ніг в наступному порядку: з опорою руками; без опори руками; з опорою правою (лівої) рукою.

Спеціальні вправи, які застосовують для виправлення кифоза

1. В.п.—о.с. Відвести руки вгору — в сторони, прогнутися — вдих, повернутися в в.п.— видих.

  1. В.п.— о.с, руки за головою. Відвести руки в сторони, прогнути
    ця — вдих, повернутися в в.п. — видих.

  2. В.п.— о.с. На два рахунки відведення рук в сторони, на два рахунки
    нахил назад.

  3. В.п.—о.с. Випад вперед, руки в сторони — вдих, повернутися
    в в.п.— видих.

  4. В.п.— стоячи спиною до гімнастичної стінки, захопити руками
    рейку на рівні плечей. Відвести тулуб вперед, прогнутися — вдих,
    повернутися в в.п.— видих.

  1. Вись лицем або спиною до гімнастичної стінки.

  1. В.п.— о.с, палиця внизу. Підняти палицю вгору, прогнутися —вдих, повернутися в в.п.— видих.

  1. В.п.— лежачи на животі. Підняти руки вгору, прогнутися — вдих,
    повернутися в в.п.— видих.

  1. В.п.— лежачи на животі, руки під підборідь. «Плавання»
    способом «брас».

  2. В.п.— лежачи на животі, руки за спиною в замку. Перекочування вперед і назад («човник»).

  3. В.п.— лежачи на животі. Підвестися на руках, прогнутися —вдих, повернутися в в.п.— видих.

  4. В.п.— стоячи рачки. Згинання рук і підняття по черзі прямих ніг.

  5. В.п.— стоячи рачки. Вправа «хвиля».

При кифотічній поставі застосовуються також симетричне повзання і ковзання. Існують наступні початкові положення і види повзання при викривленні хребетного стовпа: горизонтальне положення (мал. 3), глибоке положення, ковзання в глибокому положенні , повзання з поворотом тулуба, при торзіонних викривленнях (направлених убік, протилежну викривленню), повзання на колінах без опори руками для зміцнення м'язів спини . При односторонньому сколіозі хребта застосовують асиметричне повзання, під час якого хребетний стовп згинається убік, протилежну викривленню: при правосторонньому сколіозі повзання виробляється у напрямі руху годинникової стрілки, при лівобічному — у зворотному напрямі.

Мал.3

Спеціальні вправи, які застосовують при лордотичній поставі

1 В.п.— лежачи на спині, руки на пояс. Почергове підняття прямих ніг (поясницю притискувати до підлоги).

  1. В.п.—лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Підняти руки
    вгору — вдих, підтягти до грудей праву ногу — видих, повернутися в в.п.

  2. В.п.— сидячи на матах. Відвести руки убік — вдих, підтягти
    дві ноги до грудей руками — видих, повернутися в в.п.

  3. В.п.— стоячи рачки. Максимальне відведення тазу
    назад — вдих, повернутися в в.п.-видих.

5. В.п.—лежа на спині, руки вгору, стопи фіксовані. Перехід в положення сидячи, руки до плечей.

  1. В.п.— сидячи в угрупуванні «качалочка».

  2. В.п.— сидячи ноги нарізно. Відвести руки в сторони, що пружинять нахили до правої і лівої ноги.

8. В.п.— сидячи ноги разом. Імітація плавання способом «брас».
9 В.п.— лицем до гімнастичної стінки. Почергове відведення прямих ніг назад.

Симетричні вправи

1. В.п.— лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні рук, встановлених один на одного, лікті в сторони (пряме положення тулуба і ніг перевіряє вчитель). Руки вгору, витягуватися, не піднімаючи підборіддя, плечей, тулуба.

  1. Та ж вправа, голосно вважаючи за завданням вчителя до 5—10.

  2. В.п.— те ж. Підвести ноги, руки вгору, тягнутися у напрямі рук головою.

  3. В.п.— те ж. Відвести назад і підвести руки і ноги («рибка»).

  4. В.п.— те ж. Підвести голову і груди, руки вгору, прямі
    ноги назад. Зберігаючи це положення тіла, кілька разів гойднутися
    («човник»).

  5. В.п.— лежачи на спині. Через сторони руки вгору, потягнутися,
    не піднімаючи голови, плечей і тулуба.

  6. В.п.— лежачи на спині. Руки вгору, одночасно підводячи
    прямі йоги. Потягнутися вгору, прагнучи не відривати поперековий відділ хребетного стовпа від опори.

  7. Те ж, але з поперемінним схрещуванням ніг.

9. Як симетричні коригуючи вправи можуть
бути використані вправи для зміцнення м'язів живота і спини з в.п. лежачи при збереженні симетричного положення частин тіла щодо осі хребетного стовпа.

Асиметричні вправи

  1. Стоячи перед дзеркалом, прийняти правильну поставу. Підняти плече з поворотом його всередину на стороні угнутості грудного сколіозу.

  2. Стоячи перед дзеркалом, опустити плече і повернути його зовні
    на стороні грудного сколіозу.

  3. В.п.— о.с. Підняти руку долонею до горизонтального положення
    на стороні грудного сколіозу, приводячи лопатку до середньої лінії. Іншу руку підняти, обертаючи всередину, відводячи лопатку.

  4. Та ж вправа з гантелями або булавами.

  5. В.п.— о.с. Руки в сторони з одночасним відведенням прямої
    ноги назад («ластівка»).

  6. Ходьба по гімнастичній лавці з мішечком на голові і почерговим відведенням ніг убік.

  7. Ходьба по гімнастичній лавці з почерговим напівприсіданням на нозі і опусканням іншої.

  8. В.п.— лежачи на животі, руки вгору, тримаючись за рейку гімнастичної стінки. Підвести прямі ноги і відвести їх убік.

  9. Та ж вправа на похилій площині.

  1. В.п.— лежачи на боку на валу (під областю грудного сколіозу). Підвести обидві ноги. Те ж, але на похилій площині.

  2. В.п.— упор стоячи на колінах. Підняти руку і різнойменну
    ногу відвести назад. Те ж іншою рукою і ногою.

Не можна сформувати правильну поставу, займаючись нею тільки на уроках фізичної культури. Спеціальні вправи включають в заняття ранковою гігієнічною гімнастикою, фізкультурні паузи, домашні завдання. Необхідно стежити за правильністю постави у дітей на всіх загальноосвітніх уроках, під час приготування домашніх завдань, сидіння, стояння і ходьби. Формування правильної постави — тривалий педагогічний процес, який здійснюється загальними зусиллями педагогів, лікарів і батьків при свідомому відношенні учнів.

Спеціальні вправи при дефектах постави

Виправленню дефектів постави учнів дуже допомагають чотири вправи, які слід виконувати 2—3 рази на день до їжі або через 2 ч після їжі (мал. 4).

мал.4

Вправа 1. Стоячи, виконати декілька вдихів з акцентованим видихом (втягуючи живіт в другій половині видиху). 1—глибокий вдих; 2 — видихаючи, сісти на п'яти; 3 — вдих виконати стоячи на колінах з опущеними руками; 4 — видих, сісти на п'яти. Повторити 6—8 разів підряд.

Вправа 2. Сісти між п'ятами, руки зігнути за спиною, долоні скласти пальцями вгору (голова вертикально). Утримувати цю. позу 10—30 з, потім встати, пройтися і знову прийняти таку ж позу. Повторювати 6—12 разів.

Цю вправу легше виконувати під час ходьби, а у міру зміцнення м'язів спини чергувати виконання стоячи і сидячи.

Вправа 3. Спочатку стоячи, а потім під час ходьби з'єднати пальці рук так, як показано на мал. 5, 3. Через кожні 5—10 з міняти положення рук. Якщо є бічне викривлення хребетного стовпа, то слід перевірити, при якому положенні рук його кривизна зменшується, і в цьому положенні виконувати вправу багато разів. Дихання довільне.

Вправа 4. Сісти на килимку «по-турецьки» або так, як показано на мал. 5, 4 (ноги зігнуті, стопи складені, голова вертикально, підборіддя небагато підібране). Дихання довільне, неглибоке.

Лікувальна фізкультура — найважливіший засіб комплексної терапії сколіозної хвороби. Вона вирішує такі суттєві завдання:

1. Створення фізіологічних передумов для відновлення правильного положення тіла. Розвиток і поступове збільшення силової витривалості м'язів тулуба, зміцнення м'язового корсета,

2. Стабілізація сколіозного процесу, а на ранніх його стадіях — виправлення в можливих межах наявного дефекту.

3.Виховання і закріплення навику правильної постави.

4. Нормалізація функціональних можливостей найважливіших систем організму хворої дитини — дихальної, серцево-судинної і т.д.

5. Підвищення неспецифічних захисних сил організму хворої дитини.

Фізичні вправи, рекомендовані для використовування в заняттях лікувальною фізкультурою при сколіозах

I. Вправи для формування і закріплення навику правильної постави.

1.Початкове положення стоячи; правильна постава забезпечується за рахунок торкання стіни або гімнастичної стінки областю сідниці, литками ніг і п'ятами.

2.Початкове положення, як у вправі 1. Відійти від стіни на 1 — 2 кроки, зберігаючи правильну поставу.

З.Висхідне положення лежачи на спині. Голова, тулуб, ноги складають пряму лінію, руки притиснуті до тулуба. Підвести голову і плечі, перевірити пряме положення тіла. Повернутися в початкове положення.

4.Початкове положення лежачи на спині. У правильному положень притиснути поперекову область до підлоги. Встати, прийняти правильну поставу, додаючи поперековій області те ж положення, яке було прийняте в положенні лежачи.

5. Ходьба з мішечком на голові з одночасними різними рухами: у полуприсяді, з високим підняттям колін і т.п.

П. Вправи для зміцнення «м'язового корсета».

Для м'язів спини. 1. Початкове положення лежачи на животі. підборіддя на тильній поверхні кистей, встановлених одна на одну. Перевести руки на пояс, підводячи голову і плечі, лопатки з'єднати, живіт не піднімати. Утримувати прийняте положення по команді інструктора.

2.Початкове положення те ж. Підводячи голову і плечі, поволі перевести руки вгору, в сторони і до плечей (як при плаванні способом брас).

З.Висхідне положення те ж. Підняти голову і плечі. Руки в сторони. Стискати і розтискати грона рук.

4.Початкове положення — на животі, руки під підборіддям. Почергове підняття прямих ніг, не відриваючи тазу від підлоги. Темп повільний.

5.Початкове положення — те ж. Підведення обох прямих ніг з утримуванням їх до 10—15 рахунків.

6.Початкове положення — лежачи на животі попарно один проти одного, м'яч в зігнутих руках перед собою. Перекочування його партнеру і лов із збереженням підведеного положення голови і надпліччя.

Для черевного пресу. Початкове положення для всіх вправ — лежачи на спині, поясниця притиснута до опори.

1. Згинати і розгинати ноги в колінному і тазостегновому
суглобах по черзі.

2. Зігнути обидві ноги, розігнути вперед, поволі опустити
3.Почергове згинання і розгинання ніг на вазі — «велосипед»
4.Руки за головою, почергове підняття прямих ніг вперед
5.Та ж вправа, але в поєднанні з різними рухами рук.

Для бічних м'язів тулуба.

1. Початкове положення лежачи на правому боку, пряма права рука піднята вгору, ліва розташована уздовж тулуба. Утримуючи тіло в положенні на боку, підводити і опускати ліву ногу. Те ж, лежачи на іншому боку.

III. Коригуючі вправи. Симетричні.

1.З початкового положення лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кистей, встановлених одна на одну, лікті розведені в сторони(пряме положення тулуба і ніг перевіряє інструктор), підняти руки вгору, тягнутися у напрямі рук головою, не піднімаючи підборіддя, плечей і тулуба. Повернутися в початкове положення.

2.Початкове положення лежачи на животі, руки під підборіддям Зберігаючи серединне положення хребта, відвести назад прямі руки, ноги, розігнуті в колінах, підвести — «рибка».

З.Из цього ж початкового положення підвести голову і груди, підняти вгору прямі руки, підвести прямі ноги, зберігаючи правильне положення тіла, кілька разів гойднутися («човник»).

Як симетричні коригуючі вправи можуть бути використані вправи для зміцнення м'язів черевного преса і спини з початкових положень лежачи за умови збереження симетричного положення частин тіла щодо осі хребта.

Асиметричні.

1.В початковому положенні стоячи перед дзеркалом, зберігаючи правильну поставу, підняти плече з поворотом його всередину на стороні угнутості грудного сколіозу.

2.Початкове положення лежачи на животі, руки вгору, тримаючись за рейку гімнастичної стінки. Підвести напружені ноги і відвести їх у бік опуклості поперекового сколіозу.

3. Ходьба на гімнастичній лавці з мішечком на голові

«Поставивши фізичне виховання дитини на певний ґрунт і надавши дитині найкращі умови задля її фізичного розвитку, маємо розпочати її духовне виховання», - говорила Софія Русова.

Науково-технічна революція, бурхливий розвиток масової інформації, підвищення освітнього рівня, удосконалення методів навчання – все це зумовлює також більш ранній і більш високий інтелектуальний розвиток сучасних дітей. Однак напружена розумова робота в школі і дома, а також інші види діяльності можуть спричинити значне перевантаження організму, хоч кожне з цих занять корисне і потрібне. Та загалом діти ведуть малорухомий спосіб життя. А це негативно впливає на фізичний розвиток, загальний стан здоров’я.

На превеликий жаль, далеко не всі учні розуміють значення фізичної культури. Багато хто обмежується відвідуваннями обов’язкових уроків фізкультури. Це аж ніяк не може компенсувати необхідну дитині рухову діяльність, а її недостатність спричиняє надмірну повноту, відставання у фізичному розвитку, порушення опорно-рухового апарату, захворювання внутрішніх органів.

Систематичне виконання фізичних вправ впливає на всебічний розвиток дитини. Поряд із закріпленням і вдосконаленням різних рухових дій у дітей формується почуття колективізму, виховується товариськість, впевненість у своїх силах.

Діти потребують допомоги й керівництва з боку вчителів, старших. Тому сподіваємося, що цей посібник зацікавить керівників навчальних закладів, вчителів, дасть їм можливість ознайомитися з питаннями роботи з дітьми, які мають певні фізичні відхилення, організувати в школі роботу кабінету лікувально-оздоровчої фізкультури, залучити дітей до повсякденних фізичних вправ. Відгуки, одержані від батьків, педагогів, ще більше переконали в актуальності цієї роботи.

ДОДАТКИ

  1. Районна програма

« Лікувальна фізкультура» на 2008 – 2011 роки

  1. Загальна характеристика Програми

Ініціатором розроблення Програми виступає відділ освіти районної державної адміністрації.

  1. Визначення проблеми

Основною проблемою є підвищення функціональних можливостей організму і рівня фізичної підготовленості школярів, віднесених до спеціальної медичної групи, поліпшення їх потенційних можливостей для повноцінного входження в доросле життя та реалізація шляхів виходу з хвороби тимчасового або довготривалого характеру

.

  1. Мета та завдання Програми.

Мета: Створення належних умов для фізичного розвитку дітей, які потребують занять у лікувально – оздоровчих групах, забезпечення їх соціально – психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Завданнями програми є:

    • придбання тренажерних комплексів і методичної літератури;

    • проведення занять в класах лікувальної фізкультури;

    • перекваліфікація педагогічних кадрів.

  1. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми.

Реалізація програми планується шляхом:

  • створення спеціальної спортивної бази для лікувально – оздоровчих груп;

  • проведення лікувально – оздоровчих занять.

В результаті реалізації програми кількість тренажерних комплексів зросте до одинадцяти, кількість годин для проведення занять становитиме 2106, перепідготовку пройдуть 13 педагогів, буде придбано 140 одиниць методичної літератури, а кількість дітей, охоплених заходами, становитиме 1991 чоловік. В цілому витрати становитимуть 139 тис. 350 грн., середня вартість однієї години занять складатиме 15, 5 грн., середня вартість навчання одного педагога – 650 грн., середня вартість одного періодичного видання – 32,5 грн.

5. Строки виконання Програми.

Програма розрахована на 2008 – 2011 роки.

6.Фінансове забезпечення Програми.

Виконання програми підтримки дітей, які потребують занять у лікувально – оздоровчих групах, здійснюється за рахунок коштів відділу освіти та молоді і спорту районної державної адміністрації.

Фінансування програми передбачається з районного бюджету в сумі 139 тис. 350 грн. Заходами передбачається проведення капітальних видатків. Головним розпорядником коштів є відділ освіти районної державної адміністрації

7.Організація управління та контроль за ходом виконання Програми.

Організація та контроль виконання заходів цієї Програми здійснює відділ освіти районної державної адміністрації.

Відділ освіти щороку до 05 липня і 05 січня інформує сектор контролю апарату районної державної адміністрації про проведену роботу та раз на рік до 01 березня наступного за звітним року надає управлінню економіки та розвитку інфраструктури районної державної адміністрації узагальнену інформацію про стан та результати її виконання.

Контроль та координація виконання даної програми здійснюється заступником голови районної державної адміністрації з гуманітарних питань.

8.Очікувані кінцеві результати виконання Програми.

Виконання даної програми сприятиме:

  • повноцінному життю та розвитку дітей з фізичними вадами;

  • здобуттю права на здорове зростання;

  • забезпеченню спеціального режиму з огляду на особливий фізичний стан таких дітей:

Прогнозується на кінець дії програми до 22% збільшити охоплення дітей заняттями лікувальної фізкультури, що дасть можливість зменшити рівень пропусків занять через хворобу до 12 %.

Керуючий справами

виконавчого апарату районної ради О.Д.Михайленко

2. Інформаційно-аналітичне забезпечення програми

«Здоров’я» у Хрестівській ЗОШ І-ІІІ ступенів

Зміст інформації

Хто збирає, аналізує інформацію й приймає управлінське рішення

Вихід інформації

Місяці року

08

09

10

11

12

01

02

03

04

05

06

1

Показники здоров’я

МС, КК

МС, КК

МС, Д

АР, БЗ

2

Показники фізичного розвитку

МС, КК

МС, КК

МО, БЗ

3

Результати диспансеризації з лікуванням

МС

АР, НД

4

Результати диспансеризації вчит.

МС

ПК

ПК

5

Акти санітарно-гігієнічного режиму школи

ПК

Д

МС

ЗХ

ПК

ЗХ

ЗН

ПК

МС

ЗН

ПК

НД, ПК

6

Акти організації харчування

Д, МС

МС

ЗХ

РЗ

РЗ

ЗХ

АР, БЗ

7

Графік роботи спортивних секцій

ЗУФВ

ЗВ

АФ

8

Графік проведення Днів здоров’я

УФ

ЗВ

ЗВ

АР, ДН

9

План-графік єдиних днів медичної інформації

ЗВ

ЗВ

АР, ДН

10

Графік роботи спецмедгруп і ЛФК

УФ

ЗВ

ЗВ

АР, ДН

11

План оглядів служби «Здоров’я»

ЗН, ПК

ЗН, ПК

АР, ПК

12

Довідка про стан проведення уроків фізичної культури

ЗН

МС

МС

ЗН

ЗН, МС

АР, ДН

13

Довідки про стан викладання ОБЖ

ЗВ

ЗВ

ЗВ

АР, ДН

14

Акти про стан безпеки життєдіяльності

ЗХ

ЗХ

ЗХ

ЗХ

ПК, АР

15

Літнє оздоровлення

КК, МС

ЗВ

Скорочення:

Д – директор ПР – педагогічна рада

ЗН – заступник директора з НВР РЗ – рада закладу

ЗВ – заступник директора з ВР МО – засідання метод.об’єдн.

ЗХ – заступник директора з госп.частини ПК – профспілковий комітет

МС – медична сестра школи НД – нарада при директору

АР – адміністративна рада БЗ – батьківські збори

КК – класні керівники УФ – учителі фізкультури

3. Чинники, що впливають на стан здоров’я школярів

Вплив шкільного режиму на здоров’я дитини

Важливість ранкової фізичної зарядки,

включеної до шкільного режиму дня

Дотримання дитиною режиму дня у школі

Дотримання дитиною режиму дня вдома

Вплив уроків фізичної культури Участь дітей у позакласних спортивних заняттях

  1. Схема побудови заняття лікувальною фізкультурою.

Ввідна частина: ходьба, вправи в побудовах і перестроюваннях, вправи для виховання і закріплення навику правильної постави, дихальні вправи.

Основна частина: вправи, що забезпечують вироблення і тренування загальної і силової витривалості м'язів спини, черевного преса і грудної клітки для створення «м'язового корсету», коригуючі вправи в поєднанні із загальнорозвиваючими і дихальними. Переважне початкове положення — лежачи і стоячи рачки. В кінці основної частини — рухома гра, правила якої передбачають збереження правильної постави.

Завершальна частина: ходьба, вправи в координації, дихальні вправи, гра на увагу з одночасним збереженням правильної пози.

Ефективність лікувальної фізкультури враховується на підставі сприятливої динаміки клінічних ознак, позитивних функціональних рентгенографічних зрушень, поліпшення антропометричних даних, а також за оцінкою придбаної в результаті занять лікувальною фізкультурою правильної постави, умінню зберігати її протягом довгого часу.

  1. Конспект уроку з лікувально-оздоровчої фізкультури

Мета: Формування здорового способу життя засобами фізичного виховання.

Завдання:

  1. «Оздоровча азбука»

    1. Вимірювання пульсу.

    2. Коригуючі гімнастичні вправи:

  • формування правильної постави.

  1. Укріплення м’язів, які працюють при корекції постави.

  2. Укріплення м’язів на тренажерах.

  3. Вправи на розслаблення м’язів.

Інвентар: магнітофон, касета з музичним супроводом, гімнастичні мати, мішочки, гімнастичні палиці, м’ячі.

Частина уроку

ЗАВДАННЯ

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Трива-лість

Організаційно-методичні зауваження

1

2

3

4

5

Підготовча частина

ЗАГАЛЬНА,

ПОМІРНА,

ТОНІЗУЮЧА

ДІЯ

НА ОГАНІЗМ

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ПОЧАТКУ УРОКУ, ВИШИКУВАННЯ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ЗАВДАННЯМИ УРОКУ.

  • ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.

1. «ОЗДОРОВЧА АЗБУКА»

1.1ВИМІРЮВАННЯ ПУЛЬСУ

Основи знань: серце – це м’яз, величина якого з кулак. І як кожен м’яз, воно розвивається у русі з достатньою кількістю кисню. Наше серце розраховане на 3,5 мільярди ударів. Якщо серце скорочується повільніше, то людина може прожити довше. А також ті, хто виконуватиме правильно мої завдання на уроці та вдома. Тоді і пульс у вас буде нормальним.

2. ОЗДОРОВЧИЙ БІГ У ПОВІЛЬНІМ ТЕМПІ.

3. РІЗНОВИДИ ХОДЬБИ.

3.1. Ходьба на п’ятах, носках, руки на поясі, руки за спиною;

3.2. Ходьба на місці не відриваючи носки від підлоги.

4.ЗАГАЛЬНО-РОЗВИВАЮЧІ ВПРАВИ У РУСІ.

  • ПЕРЕХІД ДО ТРЕНАЖЕРНОГО ЗАЛУ.

15 хв.

ДОСТУПНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ УРОКУ

ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ.

Основна частина

ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА УТРИМАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ.

ДИХАННЯ ПО МЕТОДУ БУТЕЙКА

УКРІПЛЕННЯ ОКРЕМИХ М’ЯЗОВИХ ГРУП

1. ВПРАВИ З ФІКСУВАННЯМ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ (ХОДЬБА З МІШЕЧКОМ, ПРИСІДАННЯ З МІШЕЧКАМИ).

2. СПЕЦІАЛЬНІ ВПРАВИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ СКОЛІОЗУ:

  • В.П. – ЛЕЖАЧИ НА СПИНІ, ЖИВОТІ.

3. ВПРАВИ З ГІМНАСТИЧНИМИ ПАЛИЦЯМИ.

4. ВПРАВИ НА ТРЕНАЖЕРАХ

ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ПРаВИЛЬНЕ ВИКОНАННЯ ДИХАННЯ ПІД ЧАС ХОДЬБИ.

ДОВГИЙ ВИДИХ – 1-2-3. КОРОТКИЙ ВДИХ -1

МАЛЮНКИ З ВПРАВАМИ ДОДАЮТЬСЯ.

Заключна частина

ПОНИЖЕННЯ РІВНЯ ВЕГЕТАТИВ-НИХ ФУНКЦІЙ

1. ВПРАВИ НА ДИХАННЯ І РОЗСЛАБЛЕННЯ

ВИКОНАННЯ ВПРАВ ПІД СПОКІЙНУ МУЗИКУ ТА СЛОВА ВЧИТЕЛЯ.

Додаток до конспекту:

МЕТОД ДИХАННЯ ПО БУТЕЙКУ

1 - ВДИХ НОСОМ.

1, 2, 3 – ВИДИХ НОСОМ.

  • Часто і глибоко дихаючи, людина швидко викидає СО2 з організму. Організм відповідає на це спазмами верхніх дихальних шляхів і кровоносних судин, а також різким збільшенням слизу і розростанням сполучної тканини, що призводить до гіпертонії, плевритів, атеросклерозу. Тільки рухова активністть і поверхневе дихання можуть підтримати енергію на високому рівні.

  • Поверхневе дихання підвищує рівень СО2, який подразнюючи активні зони мозку, стимулює організм. При цьому кількість кисню в крові збільшується з 4 до 21%, а значить розріджується гемоглобін, позбавляючи нас від гіпертонії, і судини мозку, печінки, жовчних шляхів від спазмів. Добре цю систему використовувати під час бігу та ходьби. Один крок – вдих, три кроки – повільний видих. Кроки при цьому повинні бути короткими. Крім того такий метод дихання сповільнює процеси старіння, зміцнює імунітет.

  • 30 хв. такої ходьби і бігу можна сміливо призначати як ліки при депресіях.

6. Схема уроку фізкультури при дефектах постави

Частини уроку

Задачі і цілі

Зміст

Вступна

(5-7 хв)

1. Помірна загальнотонізуюча дія на організм.

2. Організація уваги учнів і підготовка їх до виконання складних по координації рухів.

3. Фіксування уваги на поставі.

1. Ходьба, біг.

2.Загальнорозвиваючі гімнастичні вправи.

3. Вправи з фіксування правильної постави.

Основна

І частина

(15-30хв)

1. Корекція основних і допоміжних проявів дефекту постави.

2. Укріплення окремих м'язових груп.

3. Вдосконалення діяльності дихальної і серцево-судинної систем.

4. Формування м'язового корсету ( укріплення м'яз тулуба)

1. Спеціальні коригуючі вправи для корекції порушених фізіологічних вигинів( лордозів, кифозів).

2.Загальнорозвиваючі вправи без предметів і з предметами ( в положенні лежачи, з м'ячами, гантелями, в опорі).

3. Вправи на гімнастичних снарядах.

4. Вправи на спеціальних гімнастичних снарядах

( гімнастичні кільця, валік Лоренца, похила площина).

5. У в.п. – упор стоячи на колінах

ІІ частина

(10-20хв)

1. Створення м'язово-суглобного відчуття правильної постави.

2. Виховання правильної постави.

3. Вдосконалення діяльності основних вегетативних систем.

1. Спеціальні вправи, які сприяють створенню м'язово-суглобних відчуттів.

2. Закріплення навика правильного положення тіла під час ігор, бігу, ходьби, стрибків, метання.

3. Вправи на розслаблення.

Заключна

(15хв)

1.Зниження рівня протікання вегетативних функцій.

2. Вдосконалення вміння постійно підкріплювати правильну поставу

1. Повільна ходьба, ходьба з різними рухами рук.

2. Вправи на дихання і розслаблення.

3. Вправи на фіксацію правильного положення тіла при правильній поставі.

7. Вправи для використання на заняттях ЛОФ

Вправа № 1

1. Лягти на живіт, руки витягнути вперед.

2. Напрягти руки і ноги, стиснути|стискувати| кулаки і витягнути назад п'яти.

3. Руки і ноги одночасно підняти від підлоги|статі| на висоту ширини долоні.

    • Утримувати положення|становище| мінімум 5 і максимум 20 секунд.

Вправа № 2

1. Опуститись на коліна, витягнуті

руки поставте перед собою, кисті|пензлі| встановіть

прямо під плечима.

2. Одну руку витягнути вперед, а протилежну

ногу — назад (4 сек.), утримувати це положення|становище| 2 секунди.

3. Коліно і лікоть звести під корпусом, округліть|округлює| спину (4 сек.).

    • Повторювати вправу 6—9 разів. Потім змінити|позмінювати| сторону.

Вправа № 3

1. Лягти на спину, підняти ноги від підлоги|статі| так, щоб стегна і коліна утворили прямий кут|ріг,куток|. Руки витягнуті уздовж|вздовж,уподовж| корпусу (початкове|вихідне| положення|становище|).

2. Напружуючи м'язи живота, відірвати таз від підлоги|статі| (зігнуті в колінах ноги направлені|спрямовані| вгору|угору|). Піднімати|підіймати| таз (4 сек.) так, щоб між підлогою|статтю| і тазом можна було просунути долоню. Це положення|становище| утримувати 2 секунди.

3. Повільно (4 сек.) поверніться в початкове|вихідне| положення|становище|.

    • Повторювати вправу 6—9 разів.

Вправа № 4

1. Займіть положення|становище| упор лежачи на колінах і схрестіть гомілки.

2. Тепер згинайте руки (4 секунди), поки|доки| не торкнетеся носом підлоги|статі|. Потім за 4 секунди випрямити руки до початкового|вихідного| положення|становища|.

    • Повторювати вправу 8—12 разів.

Вправа № 5

1. Впертися гронами рук і шкарпетками ступнів (упор лежачи), напружуючи все тіло. Верхня частина|частка| тулуба, стегна і ноги утворюють одну лінію.

2. За чотири секунди зігнути руки, поки|доки| груди не торкнуться підлоги|статі|.

3. Потім за чотири секунди випрямити руки до початкового|вихідного| положення|становища|.

    • Повторювати вправу 8—12 разів.

Вправа № 6

1. При ізометричному кранці| ви підводите верхню частину|частку| корпусу і сідниці. М’язи живота тримають напругу|напруження|.

2. Тепер покладете долоні на стегна і, долаючи|переборювати| напругу|напруження| м’язів живота, піднімайте|підіймайте| верхню частину|частку| корпусу, не відриваючи лопаток від підлоги|статі|.

3. По можливості|спроможності| щосили|щодуху| зберігайте цей стан|достаток| напруги|напруження| впродовж|упродовж| 3—4 вдихів.

    • Як показує досвід|дослід|, після|потім| 2—3 повторень

знадобиться пауза, щоб|аби| м'язи могли відпочити.

Вправа № 7

1. Лежачи на спині, верхню частину|частку| корпусу і ноги підвести так, щоб поперек|поперек| повністю|цілком| залишався лежати на підлозі, ноги підняті під кутом 90°| і зігнуті в колінах. Руки покладете на голову з двох сторін.

2. Тепер по черзі одну ногу випрямити, іншу підібгати|притиснути|, як під час їзди на велосипеді. Одночасно повертати плечі і руки у напрямку до підтягнутого коліна.

    • Це дуже інтенсивна вправа. Почніть|розпочинайте,зачинайте| так: 30 секунд навантаження, 30 секунд перерва. Повторювати комплекс тричі. У міру поліпшення|покращання| підготовленості можете перейти на режим 2 рази по 45 секунд. Якщо зможете витримати навантаження 90 секунд підряд, значить, мета|ціль| досягнута.

Вправа № 8

1. Лягти на спину, ноги підняті під кутом 90°| і зігнуті в колінах, розкинуті руки лежать на підлозі. Верхню частину|частку| корпусу і ноги підвести так, щоб поясниця|поперек| повністю|цілком| залишалася лежати на підлозі (початкове|вихідне| положення|становище|).

2. Тепер зігнуті ноги за 4 сек. перенести спочатку ліворуч від тулуба, легко торкнутися підлоги|статі|, а потім за 4 секунди через початкове|вихідне| положення|становище| перенести управо|вправо|. На закінчення повільного повернутися в початкове|вихідне| положення|становище|.

    • Повторити вправу 3—5 разів.

Вправа № 9

1. Лягти на спину, підняти ноги від підлоги|статі| так, щоб стегна і коліна утворили прямий кут|ріг,куток|. Руки витягнуті і лежать уздовж|вздовж,уподовж| корпусу (початкове|вихідне| положення|становище|).

2. Тільки за рахунок напруги|напруження| м'язів живота відірвіть таз від підлоги|статі| (зігнуті ноги направлені|спрямовані| в стелю) і поволі|повільно| (4 сек.) піднімайте|підіймайте| його на ширину долоні від підлоги|статі|. Якщо важко, можете допомогти собі, підклавши грона рук під сідниці.

3. Це положення|становище| зафіксуйте на 2 секунди. Поволі|повільно| (4 сек.) поверніться в початкове|вихідне| положення|становище|.

    • Повторювати вправу 6—9 разів.

Вправа № 10

1. Опустіться на коліна і зіпріться на витягнутих вперед передпліччя. При цьому голову опустіть лобом на передпліччя (початкове|вихідне| положення|становище|).

2. Тепер одну ногу відведіть назад так, щоб вона утворила пряму лінію з|із| корпусом (4 сек.).

3. Зафіксуйте це положення|становище| на 2 секунди. Поверніться в початкове|вихідне| положення|становище| (4 сек.).

    • Повторювати вправу 6—9| разів. Потім змініть|позмінюєте| опорну ногу.

Вправа № 11

1. Лягти на спину, стопи поставити ближче до сідниць, підборіддя покласти на груди. Випрямити руки так, щоб кінчики пальців стосувалися зовнішньої сторони стегон (початкове|вихідне| положення|становище|). В. За рахунок напруги|напруження| м'язів живота за 4 секунди трішки підвести корпус так, щоб|аби| кінчики пальців торкнулися колін, при цьому поперекова ділянка хребта повністю|цілком| лежить на підлозі. Зафіксуйте це положення|становище| на 2 секунди.

2. Повільно повертайтеся в початкове|вихідне| положення|становище| (4 сек.), не опускаючись повністю|цілком| на підлогу.

3. Тепер хай|нехай| кінчики пальців обох рук ковзають до лівого коліна. Потім — до правого. Так особливо інтенсивно тренуються бічні|бокові| м'язи живота.

    • Повторювати вправу 6—9 разів.

Вправа № 12

1. Ляжте на бік і зіпріться на передпліччя. Для більшої стійкості можна спертися також на гомілку.

2. Тепер протягом 4 секунд піднімайте|підіймайте| корпус, щоб|аби| верхня частина|частка| тулуба і ноги утворили пряму лінію і напружилися сідниці.

3. Утримуйте це положення|становище| 2 секунди, потім поверніться в початкове|вихідне| положення|становище| (4 сек.).

    • Повторити вправу 6—9 разів. Потім змініть|позмінюєте| сторону.

Вправа № 13

1. Станьте на коліна, поставте руки на підлогу перед собою.

2. Опустіть підборіддя на груди і за рахунок напруги|напруження| м'язів живота по-котячи вигніть верхню частину|частку| тулуба. Потім поверніться в розслаблене положення|становище| на колінах.

3. Тепер поволі|повільно| закидайте голову на потилицю, одночасно прогинаючи хребет. Але|та|, будь ласка, не робіть|чиніть| дуже|занадто| сильне прогинання. Потім знову поверніться в розслаблене положення|становище| на колінах.

    • Повторити цю вправу кілька разів підряд.

Вправа № 14

1. Лягти на лівий бік і зафіксувати положення|становище| лівою рукою.

2. Правою рукою захопіть кісточку правої ноги (або рушник) і тягніть п'яту у напрямку до сідниці (стегна паралельні один одному).

3. Виставте таз вперед, поки|доки| не відчуєте натягнення в передній частині|частці| стегон.

    • Потім змініть|позмінюєте| сторону.

Вправа № 15

1. Напружити живіт. Витягнути руки. Кисті рук тягнути у напрямку до колін, поки|доки| спина не підніметься на 30°

|. 22. Напругу м'язів живота тримати стільки, скільки займають|позичають,посідають| повільний вдих і видих.

3. Також поволі|повільно| знову опустити спину. Спочатку це не дуже|занадто| важко, але|та| після|потім| четвертого або п'ятого повторення ви помітите|помітите|, що м'язам доводиться працювати. Я їм в цьому допомагаю, варіюючи навантаження і переводячи|перекладати,переказувати| направлені|спрямовані| вперед кисті|пензлі| управо|вправо| і ліворуч від корпусу.

    • Всього 10 повторень в таку рань цілком достатньо.

Вправа № 16

1. Не поспішаючи|квапитися| випрямитися і поставити ноги на підлогу.

2. Руками упертися в ліжко позаду себе, спину і живіт

знову напружити і підняти коліна, щоб|аби| відчути

напруження |напруження| в нижній частині|частці| живота.

3. Потім знову поволі|повільно| опустити коліна.

Після|потім| 10 повторень за допомогою напружень та інтенсивного дихання ви ніжно розбудили|збудили| свій кровообіг.

Вправа № 17

1. Напружити сідниці і тримати напругу|напруження| 2 сек.

2. Потім знову розслабити м'язи

3. Стати перед дзеркалом прямо, ноги на ширині плечей, долоні стулити|зімкнути| щільно перед грудьми, кінчики пальців направлені|спрямовані| в стелю.

4. Дихання спокійне. Долоні міцно натискають один на одного.

Вправа № 18

1. Стати приблизно на відстані одного метра від стіни або дерева. Упертися в нього обома руками, поставивши їх на ширину плечей, кінчики пальців направлені|спрямовані| назустріч один одному.

2. Потім виконати 10 повільних віджимань від стіни або дерева, майже торкаючись їх лобом.

3. Після цього, повертаючи кінчики пальців вгору|угору| і назовні, ви відчуєте, що були задіяні різні ділянки м'язів рук.

Вправа № 19

1. Стати прямо, напружити живіт, випрямлену ногу відвести назад на скільки можливо, не нахиляючись|схилятися| вперед.

2. Кожну ногу піднімати|підіймати| приблизно по 10 разів. Це активізує м'язи сідниць, а попутно розвивається і відчуття|почуття| рівноваги.

Вправа № 20

1. Стати прямо, витягнути руки вперед.

2. Потім верхню частину|частку| тулуба поволі,|повільно| хребець за хребцем, нахиляємо (буквально скачуємо|скочуємо|) вперед, руки одночасно або поперемінно тягнуться до підлоги|статі|.

3. Розслабте плечі і потилицю, а також м'язи навколо|навкруг,довкола| поперекового відділу хребта. Дихаєте спокійно.

4. Тепер поволі|повільно| розпрямляйте (розкочуйте) верхню частину|частку| тулуба хребець за хребцем.

Вправа № 21

1. Зайняти положення|становище| упор лежачи на колінах, руки стоять прямо поряд одна з|із| одною. Великі і вказівні пальці постійно утворюють трикутник.

2. Тепер треба поволі|повільно| зігнути руки, поки|доки| живіт не торкнеться підлоги|статі|, і знову випрямити їх.

Вправа № 22

1. Стати прямо, ноги на ширині плечей. Узяти в руки короткі гантелі або якісь інші не дуже|занадто| важкі|тяжкі| предмети, наприклад, пляшки з|із| водою.

2. Витягнути в сторони руки з|із| обважнювачами, підняти на висоту плечей, долоні направлені|спрямовані| вперед. Стежити за достатньою напругою|напруженням| всього тіла, особливо в області живота, щоб|аби| навчитися і надалі стояти прямо.

3. Тепер поволі|повільно| зводите руки перед грудьми, описуючи чверть|четвертину| кола, і стежити за тим, щоб|аби| руки, як і раніше, були на рівні плечей.

4. У кінцевій|скінченній| точці руху утримуйте напругу|напруження| протягом одного вдиху і потім|і тоді| знову так само поволі|повільно| опишіть чверть|четвертину| кола|кола|, розводячи руки в сторони.

    • Цю вправу повторювати | 18 і максимум 25 разів

Вправа № 23

1. Обпертися на кисті рук і коліна. З|із| втягнутим животом і прямою спиною підняти і витягнути ногу, щоб|аби| вона утворила продовження спини і знаходилася|перебувала| паралельно підлозі|статі|.

2. Це положення|становище| утримувати впродовж|упродовж| одного вдиху і видиху, потім поволі|повільно| опустити коліно. М'язи сідниць і спини повинні відчути, що все це робилося|чинило| заради них.

Після|потім| 10 повторень на кожну ногу м'язи отримують|одержують| нове завдання|задавання|:

С. Витягнути ногу, як і раніше, назад, після|потім| цього поволі|повільно| підтягти|підтягувати| коліно до грудей.

3. Потім знову випрямити ногу, зігнути в колінному суглобі на 90°| і підняти п'яту у напрямку до стелі, при цьому шкарпетку|носок| стопи тягнути на себе Виконати вправу з|із| іншою ногою.

Якщо ви спокійно повторите ці 3 вправи підряд, то вашим м'язам доведеться|припаде| неабияк потрудитися|попрацювати|, тому після|потім| декількох заходів|заходжень| дайте собі хвилину перерви, щоб|аби| відчути прилив|приплив| нових| сил

Вправа № 24

1. Лягти на спину, руки спокійно лежать уздовж|вздовж,уподовж| тулуба. Потім поставити ноги і підтягти|підтягувати| стопи до сідниць.

2. Тепер підняти таз і, напружуючи м'язи сідниць, поволі|повільно| піднімати|підіймати| його вгору|угору|, майже досягаючи прогинання спини. Затримати напруження на довжину вдиху і видиху, знову поволі|повільно| опустити таз на підлогу. На довжину одного дихання розслабитися і знову почати|розпочинати,зачинати| спочатку.

Цю вправу повторювати 20 — 40 разів.

Вправа № 25

1. Поставте ноги на ширині плечей, злегка зігнувши коліна так, щоб вони не виступали|вирушали| за ступні, а знаходилися|перебували| над ними і вам були видні|показні| великі пальці ніг.

2. Стежте, щоб|аби| спина була прямою. Нахиліть тулуб вперед. Покладіть руки на талію, щоб|аби| контролювати, чи утворюють сідниці і спина пряму лінію.

3. Тепер поволі|повільно| згинаємо коліна, напружуючи м'язи сідниць. Якщо зусилля направлене головним чином на згинання колін, присідання виходить дуже|занадто| глибоким.

    • 20—40 разів згинати і знову випрямляти коліна. Якщо зводить м'яз, треба її розслабити, перш ніж продовжувати вправу

Вправа № 26

1. Лягти на спину. Руки покласти під підборіддя, стиснути|стискувати| в кулаки і щільно звести лікті.

2. Із цього положення| за рахунок напруження |напруження| м'язів живота підняти корпус. Затриматися в цьому положенні|становищі|.

3. Тепер починайте|розпочинайте,зачинайте| обертати корпус за годинниковою стрілкою. При цьому спина залишається прямою, корпус не повертається|обертається| щодо|відносно| осі повороту, плечі паралельні підлозі|статі|. Прагніть добитися якомога|як можна| ширших колових рухів вперед, управо|вправо|, вліво і назад, на скільки дозволяє напруження |напруження| м'язів.

4. Після 5—10 колових рухів м'яко опустіть корпус в початкове|вихідне| положення|становище|.

Впродовж|упродовж| декількох дихальних циклів відпочиньте, потім повторіть вправу, цього разу обертаючи тіло в протилежному напрямі|направленні|. Якщо ви ще не втомилися, знову займіть|позичайте,посідайте| те ж положення|становище| і підведіть корпус. Потім, повертаючи корпус, тягніть правий лікоть до лівого коліна, а потім лівий лікоть до правого коліна. Тільки|лише| після|потім| цього можна вважати|лічити| вправу закінченою

Вправа № 27

1. Станьте прямо, ноги разом. Руки витягнути в сторони, долоні направлені|спрямовані| вниз, плечі і руки утворюють одну лінію.

2. Тепер піднімайте|підіймайте| витягнуту праву ногу у напрямі руки, неначе|наче| ви робите|чините| мах ногою.

    • Повторити цю вправу 10—20 разів, а потім змініть|позмінюєте| ногу.

    • У цій вправі принципово важливо|поважно|, щоб|аби| для збереження|зберігання| рівноваги корпус не відхилявся убік, а ви стояли абсолютно прямо і задіювали тільки|лише| м’язи корпусу

    • За рахунок напруження |напруження| м’язів корпусу не допускайте нахилу корпусу вперед. Погляд направити|спрямовувати,скеровувати| на якусь крапку|точку| прямо перед собою.

    • Треба старатися, щоб|аби| окрім|крім| активної ноги більше ніщо не рухалося|сунуло|.

    • Не треба робити|чинити| енергійні махи ногою, краще намагайтеся по можливості рівномірно переміщати ногу вгору|угору| і вниз за рахунок м’язової сили.

Вправа № 28

1. Зайняти положення|становище| упор лежачи, поклавши лікті на підлогу і надійно опираючись|обпиратися| на лежачих паралельно один одному передпліччях. Ноги упираються в підлогу|стать| напруженими великими пальцями.

2. Утримуючи це напруження |напруження|, обережно повертати праву сторону тазу у напрямі стелі; плечі і коліна залишаються нерухомими. Тримати напруження якомога|як можна| довше.

3. Тепер трішки потягнути таз у напрямі підлоги|статі| і знову підняти. Потім знову повернути|обернути| таз в початкове|вихідне| положення|становище| і ненадовго опуститися для відпочинку.

4. Якщо дозволяє рівень фізичної підготовки, міняєте|змінюєте,замінюєте| сторону, не опускаючись на підлогу.

8. Хвилинка для психофізичного тренування — комплекс 5

Це комплекс спеціальних вправ у вигляді фізкультхвилинки|. Їх можна використовувати з метою активного відпочинку після|потім| напруженої роботи або психоемоційної напруги|напруження|. Для фізкультхвилинки|| також використовується текст, що складається з наступних|слідуючих| шести тверджень|затверджень|:

«Мій мозок володіє невичерпною енергією|»;

«Я вірю у відновні сили організму»;

«Я підвищую функціональні можливості|спроможності| організму»;

«Моє самопочуття поліпшується|покращується|»;

«Я відчуваю надмір сил»;

«Я можу бути щасливим в сім'ї і колективі».

Формули треба запам'ятати. Весь текст слід вимовляти|виголошувати| 3 рази, зручно сидячи. Щоб|аби| уникнути зайвих подразників, очі слід закрити|зачиняти|.

Вправа 1 — для поліпшення|покращання| загального|спільного| і мозкового кровообігу. Стоячи, в швидкому темпі піднімайтеся|підіймайте| на шкарпетки 8 разів. Дихаєте довільно. Сядьте на край стільця. Опускаючи голову і нахиляючи тулуб вперед, вдихніть діафрагмою. Відхиляючи|відхилювати| голову назад і випрямляючи тулуб, зробіть видих. Повторите 8 разів. Встаньте. Сідайте|присідайте| і вставайте 4—6—10 разів. Встаючи — вдихати, сідаючи|присідати| — видихати. Темп середній. Трохи відпочивши, слід зробити вправи на збереження|зберігання| рівноваги. Стоячи із|із| зімкнутими стопами, тримати палицю у випрямлених руках. Стискаючи|стискувати| палицю пальцями, прагніть зберігати рівновагу. Спочатку можна виконувати вправу з|із| розплющеними очима, а потім — із|із| закритими|зачиняти|. Після|потім| виконання вправи на рівновагу пройдіться і потім|і тоді| знов|знову,щойно| зробіть вправу. Повторюйте 4—6 разів. Вправу можна ускладнити, сідаючи|присідати| і встаючи під час стійкої рівноваги. Далі слідує|прямує| ще складніший варіант. Пройдіть|минайте,спливайте| вперед 4 кроки. Зупинившись|зупинятися|, закрийте|зачиняйте| очі, поставте стопу перед стопою, палицю підніміть вперед, сядьте і встаньте. Виконуючи ці завдання|задавання|, дихаєте довільно.

Вправа 2 — для концентрації уваги в стані розслаблення м'язів. Сядьте зручно, злегка примружтеся, розслабте м'язи тіла, сконцентруйте увагу на переніссі. Образно уявіть, що ви дихаєте через «крапку|точку|» між бровами. Так дихати 2—4 рази. Під час дихання слід в думках вимовляти|виголошувати| по черзі по 3-—6 разів перші три фрази (див. вищий). Вимовляючи|виголошувати|, наприклад, першу фразу («Мозок володіє невичерпною енергією»), необхідно уявити, що слова при вдиху як би проникають в мозок (як натягувана|натягати| тятива лука|цибулі|), а при видиху — відлітають вперед (як стріла).

Закінчити вправу виконанням наступного|такого| завдання|задавання|. Стояти, стопи зімкнуті. Закрити|зачиняти| очі. Під час вдиху підніміть палицю вперед, під час видиху одну ногу зігніть і підведіть коліно вгору|угору|. Після|потім| видиху не дихаєте 2—3 з|із|. За цей час розплющте очі, опустіть палицю і випряміть ногу. Повторите 4—6 разів, міняючи|змінювати,замінювати| ногу.

Цю вправу тренує вестибулярний апарат, а рухи на видиху сприяють зосередженню уваги. Поглиблення і уповільнення дихання, а також короткочасні затримки дихання на 2—3 з|із|. Ці вправи покращують розподіл крові в організмі, майже не позначаються на артеріальному тиску|тисненні|, підвищують динаміку нервових процесів і протидіють розумовому стомленню.

Вправа 3 — для зняття нервово-емоційної|емоціональної| напруги|напруження| і поліпшення|покращання| живлення|харчування| мозку. Сидячи на стільці з|із| схрещеними ногами і не сутулившись, дихаєте неглибоко через ніс (гармонійно повним|цілковитим| типом дихання); при вдиху підводьте пальцем кінчик носа і одночасно як би розжовуйте іриску. Видихніть вузьким струменем через рот. Такий спосіб дихання покращує засвоєння кисню кров'ю і діє заспокійливо. Повторите дихальні цикли 6—8 разів. Потім кілька разів потягніться, напружуючи м'язи рук і ніг і послаблюючи| їх. Така зміна м'язового тонусу діє як гімнастика вегетативних центрів. Вправу закінчити виконанням наступного|такого| завдання|задавання|. Сядьте на край стільця, знайдіть в ямці під підборіддям крапку|точку|, зручну для опори, і натискайте|натискуйте| її подушечкою пальця перпендикулярно протягом 3 з|із|. Сила тиску|тиснення| 5—7—9 кг, залежно від ступеня|міри| нервово-емоційного|емоціонального| стану|достатку|. Потім декілька секунд посидьте і спокійно подихайте, після чого переходьте до виконання наступних|таких| завдань|задавань|.

Завдання|задавання| перше. Встаньте між спинками двох стільців, спираючись|обпиратися| на них. Сідаючи|присідати| на одній нозі (інша витягнута вперед), напружуйте м'язи рук і ніг протягом декількох секунд. Потім встаньте. Міняючи|змінювати,замінювати| ногу для присідання, повторюйте вправу 4—6 разів. Дихаєте довільно.

Вправа 4 — для дії на вегетативну і ендокринну системи. Стоячи, розсунувши ноги на ширину напівкроку, 4—6 разів подихатимете неглибоко (не втягуючи живіт під час вдиху). Потім вдихніть діафрагмою; видихніть, прибираючи живіт, при цьому необхідно нахилити корпус вперед і ще сильніше втягнути живіт, що стимулює область, що знаходиться|перебуває| зліва від пупка. Під час затримки дихання до відчуття комфорту, тобто|цебто| без вольових зусиль, імітувати позіх, широко розкриваючи рот (образ|зображення| лева, що гарчить) так, щоб розширювалася шия. Одночасно потрібно втягувати задній прохід (з метою дії на крижове нервове сплетення). Ця вправа позитивно впливає на функції ендокринних залоз. Вправу можна повторювати підряд тільки|лише| 3 рази.

Вправа 5 — для нормалізації протікання нервово-динамічних процесів і посилення позитивних емоцій.

Сісти на стілець, як у вправі 2. Дихати особливим чином: вдихніть, як би починаючи|розпочинати,зачинати| з|із| лівої п'яти вгору|угору| до голови, і видихніть вниз — з голови до правої п'яти. Таке | дихання ми називаємо диханням «по кругу|колу|»: вдих по лівій стороні тіла, видих — по правій. Повторити 10 разів. Потім дихаєте немов|немовби| би через крапку|точку| між бровами, як у вправі 2. Під час дихання в думках повторюйте по 3—6 разів три останні фрази. Після|потім| легкої пробіжки (1 — 3 мін) виконайте|проробіть| вправу з|із| тенісними м'ячами. Кинувши об стіну один з м'ячів, кидайте другий, одночасно прагнучи зловити перший після|потім| відскоку тією ж рукою. Вправа розвиває координацію рухів, виховує терпіння, необхідне при виконанні складніших завдань|задач|, і створює позитивний емоційний|емоціональний| фон.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». – Київ, 2000.

  2. Державний стандарт загальної середньої освіти України. - Київ, 2004.

  3. Книга вчителя фізичної культури: Довідково-методичне видання/ Упоряд. С.І.Операйло, А.І.Ільченко, В.М.Єрмолова, Л.І.Іванова. – Харків: Торсінг плюс, 2005.

  4. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту// Урядовий кур’єр. – 2000. - № 189

  5. Фізична культура для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. Програма. 1-4 кл. (авт. Майєр В.І., Дерев’янко В.В.)

  6. Фізична культура для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. Програма. 5-9 кл. (авт. Майєр В.І., Дерев’янко В.В.)

  7. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников, - Москва: Просвещение, 1998.

  8. Гребняк Н.П. Образ жизни и состояние здоровья учащихся средних классов гимназий// Педагогічна скарбниця Донеччини. – 1996. - № 2. – С.55-56.

  9. Громбах С.М. Школьный врач и его роль в охране здоровья детей: Руководство для школьных врачей. – М.: Медицина, 1966.

  10. ДинейкоК.В. 10 уроков психофизической тренировки. //Физкультура и спорт. – 1987.

  11. Дінейко К. Рух, дихання, психофізичне тренування. – Київ: Здоров’я, 1984.

  12. Дели К. , Костовски И., Коваг А. Медицина, - Киев: Полиграф, 1972.

  13. Дубовик М.С., Цвек С.Ф., Бондарєв Ф.Ф. Фізична культура для спеціальної медичної групи 1-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Програма. - Київ: ІЗМН, 1997

  14. Жевата С. Руховий режим підлітка // Рідна школа. – 1995. - № 6.

  15. Зотов В.П. Восстановление работоспособности в спорте, - Киев: Здоровье, 1990

  16. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. – Київ: Знання, 1987.

  17. Леонов О. Шляхи підвищення ефективності позакласної роботи з фізичного виховання// Фізичне виховання в школі. – 2000. - № 3.

  18. Мир детства: Младший школьник / Под ред. А.Г. Хрипковой. – М.: Педагогика, 1981.

  19. Мир детства: Подросток / Под ред. А.Г. Хрипковой. – М.: Педагогика, 1982.

  20. Папуша В. Фізичне виховання школярів: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2004.

  21. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – Київ: Освіта, 1996.

  22. Скляр В.Ф. Здоров’я учнів і навчальний процес // Педагогічна скарбниця Донеччини. – 1997. - № 2. – С.46.

  23. Тараната Н.И., Гебняк Н.П., Попов Б.Г., Машинистов В.В., Латышев В.В., Антонов В.А., Борисенко Г.В., Вербаховская Е.В., Шелех Г.П., Агаркова Е.В. Гигиенические и педагогические организации обучения учащихся в лицеях // Методические рекомендации. – Донецк, 1998 г. – 27с.

  24. Фонарёва М.И.. Справочник по детской лечебной физкультуре. – 1983

  25. Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія. – Київ: Вища школа, 1982.

  26. Хрипкова А.Г. Гигиена и здоровье школьника. – М.: Просвещение, 1998.

  27. Цвек С.С., .Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем.- 1983.

  28. Шапар О.Г. Педагогічне керівництво самостійними заняттями школярів фізичною культурою: Монографія. – Харків: Нове слово, 2004.

  29. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина І. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001.

  30. Щепотін Б.М., Крамаров В.М.Гіпотензійні стани. Поради лікаря. – 1990.

  31. Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем.- 1991.

Про авторів

Вишневецька Світлана Миколаївна – директор Хрестівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, на посаді директора працює з 2000 року. Загальний педагогічний стаж – 17 років.

Лисенко Марія Петрівна – вчитель фізкультури Хрестівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської районної ради Херсонської області. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії. Загальний педагогічний стаж – 34 роки.

  • 02.11.2018
  • Фізична культура
  • 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 1431
  • 0
  • 11
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.