Збірка розрахована для практичного використання на уроках природознавства, читання, трудового навчання, образотворчого мистецтва, у позакласних та позашкільних заходах.
Кожна країна має свої народні символи. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги, які здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родову пам'ять, волелюбність. Народні символи – це наші святині.
Однією з давніх традицій наших пращурів була любов до природи, до всього сущого на землі. Змалечку дітей вчили дбати про все живе і неживе, що їх оточувало – звірят і птахів, дерева і квіти, землю і воду. Наші предки вірили, що тварини і рослини, як і люди, мають душу, вміють розмовляти, можуть дати добру пораду і захистити в біді. Тому так багато в народі складено пісень, казок, легенд і переказів, загадок і прислів’їв про вербу і калину, про соловейко і зозулю, про волошку і соняшник – своєрідні живі символи України.
Цікаво було спостерігати, як народ пов‘язав біологічні властивості рослин, тварин та характер і поведінку людини. Ми залюбки розшукували, виписували приклади улюбленого жанру народної творчості.
Українці відтворюють ці символи у вишивці, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в прикрашанні житла, у розписах печі в хатах, гончарних виробах, у писанках, а також в обрядах і звичаях.
