Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Створюємо квести та вебквести для роботи у класі та дистанційно
»
Взяти участь Всі події

Збірка конспектів занять з патріотичного виховання дітей дошкільного віку "Україна - Батьківщина моя"

Громадянська освіта

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

02.09.2019

9223

646

0

Опис документу:
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі має бути поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята. Автор: ДНЗ № 393 Харківської міської ради.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПЕРЕДМОВА

Проблема патріотичного виховання сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей в сучасному українському суспільстві в умовах економічного та політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України починаючи з наймолодшого віку.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі має бути поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

В. Сухомлинський писав: «Дитячі роки, той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки, - це витоки життєвого ідеалу. Саме в цей час закладається коріння громадянськості. Від того, що дитині відкрилося в навколишньому світі в роки дитинства, що його здивувало чи вразило, що обурило та примусило плакати – не від особистої образи, а від хвилювання за долі інших людей, - від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець».

Виходячи із завдань патріотичного виховання, дитина дошкільного віку спочатку повинна усвідомити себе членом сім’ї, невідокремленою частиною своєї малої Батьківщини, потім громадянином України, і тільки тоді жителем планети Земля. Отже, завданням кожного педагога повинно стати поступове введення дитини до розуміння того, що у кожного українця є своя маленька Батьківщина – місто, село, привязаність до якого він відчуває з дитинства, і разом з тим – велика Батьківщина – Україна, одна для всіх, хто народився на її просторах, полюбив цю землю, історію, культуру, хто не жалкує зусиль для того, щоб вона стала ще красивішою, багатшою, стала могутньою державою. І кожному з нас треба вміти бути корисним для неї, а для цього треба багато знати та вміти, з дитинства здійснювати таки справи, які були б на благо свого дому, дитячого садка, міста, всієї держави.

У запропонованій збірці представлені конспекти занять, розваги, тематичні проекти для дітей раннього та дошкільного віку, які допоможуть у залученні дітей до рідного слова, національних традицій, знайомстві із державною символікою, символами українського народу, її народною творчістю, національним фольклором, звичаями, поглядами, смаками, нормами поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління

Конспект заняття “Колискова для лялечки”

для дітей раннього віку

(3-й рік життя)

Мета: познайомити дітей з новою колисковою; заохочувати їх повторяти окремі слова за вихователем, розповідати знайомі потішки, колисанки; формувати у дітей культурно-гігієнічні навички. Створювати сприятливі умови для розширення запасу слів, вправляти у правильній звуковимові. Розвивати мовлення дітей, інтерес до усної народної творчості, народної колискової пісні. Виховувати бажання любов до матері, рідних.

Матеріал.

Демонстраційний: ліжко, постіль, лялька, рушничок, ведмедик.

Роздавальний: маленькі лялечки для кожної дитини.

Хід заняття

В ігровому куточку сидить іграшковий ведмедик та велика лялька Міла. Вихователь пропонує дітям підійти й послухати, про що вони говорять.

Вихователь. Діти, лялечка каже, що дуже втомилася й хоче спати, вона прохає ведмедика допомагати їй розстелити постіль, але він не вміє. Допоможемо їм?

Вихователь. Захотіла Мілочка спати,

Кулачками тре оченята.

Зачекай-но, Мілочка, трішки.

Постелю для тебе я ліжко,

Покладу тебе й заспіваю:

“Люлі-люлі, баю-баю”.

Дітки, скажіть мені, а що треба зробити перед тим, як лягти спати?

Діти. Треба умитися й роздягтися, скласти свої речі.

Вихователь. Зараз я умию нашу Марічку, а ви заспівайте їй пісеньку про водичку.

Діти співають.

Водичка, водичка,

Умий Марічці личко.

Щоб сяяли очки,

Червоніли щічки.

Щоб роток сміявся,

Щоб зубчик кусався.

Вихователь. Діти, а чим треба витерти Марічку?

Діти. Рушничком.

Вихователь. Тепер наша Марічка чистенька, можна роздягати її і класти в ліжко. Хто хоче допомогти лялечці роздягнутися?(дитина знімає з лялечки одяг, називає його, всі діти повторюють назви: чобітки, спідниця, сорочка). Тепер наша лялечка готова до сну. Дітки, а що треба зробити, щоб наша Марічка заснула міцно й солодко?

Діти. Заспівати пісеньку.

Вихователь. Так, треба заспівати пісеньку. Ця пісенька називається колисанка. Її співають матусі, коли колишуть дитину. Ось, послухайте.

Прийди, сонку, в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку.

Та щоб спала, не плакала,

Та щоб росла, не боліла.

Щоб голівонька була світленька,

А личко – красивеньке.

Баю-баю, баю-бай,

Потихеньку засинай.

По закінченні колисанки промовляє тихенько: “Заснула наша Марічка. Ой, дивіться, і ведмедик теж заснув, і його колисаночка приспала”.

Після цього вихователь звертає увагу на те, що в іншому куточку сидять ляльки, яких також слід покласти спати. Пропонує кожній дитині взяти лялечку, умити її, роздягти й покласти в ліжечко. Під час виконання дітьми цих дій проводить індивідуальну роботу: заохочує окремих дітей промовляти забавлянку про водичку, повторюють назву одягу, предметів білизни. Після того, як всі діти вклали ляльок спати, пропонує всім разом заспівати колисанку.

А-а-а, люлі, люлі,

Налетіли гулі.

Сіли на воротах

В червоних чоботях.

А ворітця – скрип-скрип...

Моя доня спить, спить.

Заснули наші лялечки, а ми не будемо їм заважати й підемо на вулицю.

Діти тихенько виходять із кімнати.

Конспект заняття “Граємо і мову вивчаємо”

для дітей молодшого дошкільного віку

(4 – й рік життя)

Мета: познайомити дітей з новою закличкою про сонечко; згадати потішки, мирилки, знайомі забавлянки з пальчиками. Вправляти дітей у чіткій вимові голосних звуків. Активізувати розмовне мовлення, збагачувати словник словами: бабине зіллячко, дідове полечко, подвірячко. Розвивати інтерес до усної народної творчості. Виховувати любов до рідного слова, української землі.

Матеріал: фольклорний матеріал, ляльки в національному одязі, ілюстрації до забавлянки “Коник”.

Попередня робота: вивчення мирилок, забавлянок.

Хід заняття

Вихователь. Діти, давайте підійдемо до віконечка, і покличемо до нас ясне сонечко, яке десь забарилось.

Сонечко, сонечко,

Заглянь у віконечко.

Дітки гуляють,

Тебе виглядають.

А тепер, хто хоче сам покликати сонечко? (діти за бажанням промовляють закличку).

Вихователь. Діточки, сідайте рядком і поговоримо ладком.

Сідайте рівненько і поговоримо ладненько.

Зараз ми будемо “розмовляти” із нашими пальчиками.

Проводиться гра-забавлянка з пальчиками.

Оцей пальчик – наш татусь,

Оцей пальчик – мама.

Оцей пальчик – наш дідусь,

Оцей пальчик – баба.

А цей пальчик – хлопчик наш

І звуть його... (діти називають своє імя).

Один, два – це наша сімя,

В гості до дітей приходять ляльки Івась і Оксанка. Івась говорить, що Оксанка його скривдила, і вони посварилися.

Вихователь. Діти, а що треба зробити, щоб наші ляльки не сердилися один на одного? Так, треба помиритися. А які мирилки ви знаєте?

Діти за бажанням розповідають мирилки:

1. Помирімося, помирімося,

Одне одному посміхнімося,

Будемо дружити,

Як у гаю квіти.

  1. Мирись, мирись

Та тільки не сварись.

  1. Подружімося, подружімося

І ніколи не сварімося.

Будемо з тобою,

Як риба з водою.

Ляльки “миряться”.

Вихователь. Діти, а наша Оксанка чомусь знов засмутилася. Вона говорить, що у неї є молодший братик і сестричка. Вона хотіла їх позабавити, але не знає як. Давайте їй покажемо.

Діти розповідають.

Гой-да-да,

Гой-да-да,

Добра в коника хода,

Поводи шовкові,

Золоті підкови.

Вихователь показує дітям ілюстрації, пояснює слова “поводи”, “підкови”.

Вихователь. Діти, послухайте уважно, зараз я розповім вам ще один віршик про сонечко. Він називається “закличка”. Це тому, що за допомогою цього вірша, люди зверталися до сонечка і закликали його на землю.

Вийди, вийди, сонечко

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвірячко,

На веселі квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

Вихователь пропонує дітям покликати сонечко новою закличкою (усі разом, потім індивідуально).

В кінці заняття проводиться українська народна гра “Зайчик”.

Конспект заняття “Віночок, віночок – прикраса дівоча”

для дітей середнього дошкільного віку

(5 – й рік життя)

Мета: продовжувати знайомити дітей з народними символами і національними оберегами (вінком), символічним значенням квітів та стрічок українського віночка. Поповнити словник дітей словами – назвами квітів, що традиційні для українського вінка: безсмертник, мальва, чорнобривці, волошка, барвінок, ромашка, любисток. Розвивати пізнавальний інтерес до народних традицій; діалогічне та правильне мовлення. Виховувати патріотичні почуття, повагу до національних символів українського народу.

Матеріал: скриня, віночки для дівчат, вірші.

Попередня робота: розглядання ляльки в національному одязі, екскурсія до кімнати народознавства, розповідь вихователя про обереги та національну символіку; читання українських народних казок, легенд; розучування народних хороводних ігор.

Хід заняття

Вихователь. Діти, сьогодні я прийшла до вас із подарунком. Цей подарунок передала нам лялька Оксана. Подивіться, яка чудова скриня. Вам цікаво, що в ній? Тоді давайте поглянемо (відкриває скриню, дістає віночки).

- Що це? Так, це українські віночки для дівчат. Дівчата, хочете їх одягнути? (роздає дівчатам віночки, один залишає для себе).

- Діти, Оксанка попросила мене розповісти вам цікаву легенду про вінок. Слухайте уважно.

Віночок – це традиційний символ нашого народу, елемент нашого українського жіночого вбрання, це своєрідний дівочий оберіг, що береже дівоче волосся, знімає головний біль, заспокоює нервову систему, захищає дівчину від лихого ока.

Віночки носили лише дівчата. Починали носити його дівчата з 3-х років. Потім у 4 роки надягали вже інший вінок, з іншими квітами. Далі вінок мінявся у 6 років, 7 років, 12 років і далі. Кожний вінок мав своє значення. Вінок в Україні плели з живих або сухих квітів.

Давайте подивимось, які квіти вплітали у віночок (розглядання). У віночку може бути до 12 різних квітів і кожна з них щось символізує: барвінок – життя, безсмертник – здоров’я, мальва – краса, ромашка – мир, спокій, цвіт вишні та яблуні – материнську любов, любисток – людську відданість, деревій – символ здоров’я, калина – символ дівочої вроди, вродливості, чорнобривці – знімають головну біль, незабудки – зір розвивають.

Діти, а як називається ця квітка? Правильно, мак. Він символізує тугу та печаль за тими, кого вже немає з нами.

Хто з вас хоче розповісти вірш про цю чарівну квітку?

М.Познанська “Ромашка” Т.Г.Шевченко

На стрункій високій ніжці Зацвіла в долині

Біля річки, на лужку Червона калина.

У косичці білосніжній Ніби засміялась

Стрів я квітоньку таку. Дівчина - дитина

А.Камінчук “Любисток” Л.Забашта “Волошки”

У росі, немов намисто, Я ніколи не забуду,

Під вікном у нас любисток. Як я полечком ішла,

Цей любисток мама любить, А між жовтими житами

Бо його садила Люба. Синя квіточка цвіла.

І садила, й доглядала, Я волошки в житі рвала

З відерця поливала. І сплела собі вінок.

С жайворонками співала,

З вітерцем пішла в танок.

В.Василашко Чорнобривці

Барвінок стелиться низенько, Чорнобривці, чорнобривці

Не клоне в приземку стебло. Квітнуть у тиші вечоровій.

Чи не тому в барвінку, ненько, Чорнобривці, чорнобривці

І взимку листя зелененьке, Так і просяться в пісні.

Що від землі бере тепло.

Вихователь. Діти, до віночка вяжуть кольорові стрічки для того, щоб ховати волосся від чужих очей. “Кожна стрічка на віночку сяє, кожна – призначення має”. Коричнева (в’яжуть першою посередині) – це символ землі-годувальниці; обабіч – дві жовті, це – ясне сонечко; за ними йдуть з різних боків зелені – жива природа, символ життя і молодості; далі йдуть сині – небо й вода; жовтогарячі – символ хліба; фіолетова – символ мудрості, розуму; малинова – символ душевності, щирості; рожева – символ достатку, багатства; по краях в’яжуть білі стрічки – символ чистоти душі.

Вихователь пропонує дітям пограти у дидактичну гру “Добери стрічки до віночку” (діти на прохання вихователя приносять стрічки, вихователь вплітає їх у вінок, спонукає дітей до діалогу:

- Принеси мені блакитну стрічку і скажи, що вона означає.

- Принеси стрічку, що символізує природу, життя, якого вона кольору?)

Після цього, вихователь пропонує дітям пограти у народну українську гру “Чий вінок кращий?”.

Опис гри.

Діти поділяються на дві групи. Кожна група стає в коло. На слова:

“Візьмемося за руки

Підемо на луки,

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок”.

Діти беруться за руки і йдуть по колу ліворуч. На останні слова зупиняються й піднімають руки вгору.

“Чий найкращий вінок,

Той і піде в танок”.

Діти швидко опускають руки на плечі своїх сусідів. Вихователь відзначає, в якому колі діти швидше поклали руки на плечі і додержують форму кола. Діти з відзначеного кола танцюють під супровід бубна.

Наприкінці заняття вихователь пропонує дітям за бажанням намалювати український вінок, або сплести його зі штучних квітів.

Конспект заняття “Калина – символ України”

для дітей старшого дошкільного віку

(6 – й рік життя)

Мета: познайомити дітей з народним символом – калиною, пригадати загадки та легенди про неї. Дати знання про те, що калина – лікарська рослина. Поповнити словник дітей словами – порівняннями з народного фольклору. Розвивати правильне українське мовлення. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.

Словник: намисто, пава, врода, кетяги, рясна.

Матеріал: інтер’єр українського подвір’я, хати, фольклорні твори, кетяги калини.

Хід заняття

Діти заходять у кімнату, стилізовану під українське подвіря. Назустріч їм виходить дівчинка.

Вихователь. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка, Українка молоденька.

Усі діти. А як тебе звати?

Дівчинка. Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку

Та в червоних намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

(Калина)

Дівчинка. Відгадали. Мене звати Калина. А ви загадки про калину знаєте?

Діти загадують загадки:

  1. У вінку зеленолистім, 2. Стоїть дід над водою

У червоному намисті З червоною бородою.

Видивляється у воду Хто не йде – не мине,

На свою хорошу вроду. За борідку ущипне.

3. І не дівчина, а червоні стрічки має.

4. У лісі на горісі червоні хустки висять.

5. Навесні білим цвітом,

а восени – червоним плодом.

Дівчинка. Бачу, багато ви про мене загадок знаєте. Тож запрошую вас у свою світлицю.

Діти заходять до світлиці, розглядають інтерєр.

Вихователь. Діти, зараз я розповім вам легенду про нашу калину. Легенда – це казка, яка прийшла до нас дуже з давніх часів. Отже, слухайте.

Легенда про калину

То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за добре й щире серце. Навесні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити...Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж воно далі буде? І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калина до свого улюбленця і задивувалася зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: “Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє імя, Калинко...”

(після розповіді вихователь запитує дітей за змістом легенди).

Вихователь бере в руки калинову гілку: “Давайте помилуємося цією гілочкою і позмагаємося, хто краще про калину скаже (діти називають епітети: гарна, корисна, чарівна, замріяна...).

Вихователь. А які порівняння, повязані з калиною, ви знаєте?

    1. Молода дівчина така гарна, як калина.

    2. Стоїть на дворі дівонька, як над ставом калинонька.

    3. Щічки червоні, як кетяги калинові.

    4. Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.

    5. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Калина. Бачу, ви знаєте про мене багато віршів, гарно їх розповідаєте. А тепер ставайте в хоровод та про калину гарно заспіваємо.

(Хоровод “Ой є в лісі калина”)

Вихователь. А тепер, діти, я запрошую вас до столу. Давайте спробуємо на смак, яка ж вона, калина.

(на тарілочках у дітей лежать ягоди калини, у стаканчиках – узвар із калини. Діти куштують.)

Вихователь. Діти, яка калина на смак? (кисла, кисло-гіркувата, смачна, гірка). А який узвар? (солодкий, гіркий, кислий, смачний).

Вихователь. Діти, калина дуже корисна. Це лікарська рослина. Вона лікує багато хвороб: кашель, ангіну, артеріальний тиск. З давніх-давен наші предки використовували її, щоб лікуватися від застуди. А ще, достиглою калиною прикрашали хату, взимку ставили між подвійними вікнами, щоб червоні кетяги нагадували щедре літо. Недаремно в народі кажуть: без калини нема України.

Калина. Дякую вам, діти, за те, що прийшли до мене в гості. Хочу вам побажати, щоб ви завжди любили рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. До побачення.

Діти прощаються та виходять із кімнати.

Конспект заняття “Український ярмарок”

для дітей середнього дошкільного віку

(5 – й рік життя)

Програмовий зміст: показати дітям красу української кераміки. Розширити словник дітей словами: глечик, куманець, тарілка, горщик. Ознайомити з особливостями розпису керамічних виробів. Сприяти бажанню створювати красу у прикрашенні розписом площинних форм посуду нетрадиційними техніками: штампами, пальчиками, тичками. Розвивати творчість у складанні візерунків із рослинних елементів; почуття кольору, фантазії, естетичний смак, потребу оточувати себе красою. Викликати почуття насолоди від процесу декорування; виховувати повагу до українських майстрів, любов до України, її звичаїв, традицій.

Матеріал: виставка керамічного посуду, ілюстрації, українська народна музика, різноманітні за кольором та величиною площинні форми посуду, гуаш, штампи, кришечки, тички, зволожені серветки, посуд із водою, рушнички.

Попередня робота: малювання нетрадиційними техніками, знайомство з українською керамікою.

Хід заняття

Вихователь: Діти, сьогодні ми з вами відвідуємо художню майстерню, де народжується справжнє диво.

Діти під звуки музики заходять до майстерні, розглядають український посуд, спілкуються з вихователем.

Вихователь: Як тут гарно, наче до бабусі у село завітали. А ось і господиня. Давайте з нею привітаємось.

(Діти підходять до майстрині, вітаються. Вона сидить за столом, розмальовує посуд).

Майстриня: Добрий день! Я рада Вас бачити в моїй майстерні.

Вихователь: У Вас тут дуже красиво. Скажіть, будь ласка, а що Ви робите?

Майстриня: Я розмальовую посуд. Цей посуд виробляють з глини. Виробляють його гончари. Ось, подивіться, скільки його у мене. (Підходить із дітьми до виставки).

Вихователь: Дійсно, діти, подивіться, скільки тут різноманітного посуду!

Майстриня: Можливо, хтось із вас знає, що це таке? (Показує по черзі глечик, миску, горщик, макітру. Діти називають. Проводиться словникова робота).

Вихователь підсумовує: традиційний український посуд це: миска, полумисок, мисник (полиця для посуду), макітра, горщик, глечик, куманець, горнятко, тарілка, кухоль, макогін. В різних регіонах України є свої назви, але в нашому регіоні традиційно називали посуд саме так.

Майстриня: Діти, посуд, зроблений з глини, виглядає не дуже яскраво, бо глина сама по собі сіра, тому я його розмальовую, використовуючи рослинні елементи. Скажіть, будь ласка, із чого складається цей візерунок? (квітки, листя, ягідки).

Ой, забалакалася я з вами, а мені треба поспішати, бо не встигну розмалювати весь посуд на ярмарок.

Вихователь: Не хвилюйтесь, наші діти допоможуть Вам.

Майстриня: Але в мене не має стільки пензликів!

Вихователь: А наші діти вміють малювати без пензликів. Ви сідайте і не хвилюйтеся, продовжуйте спокійно працювати.

Діти, підійдіть до мене. Давайте розглянемо, чим ми можемо прикрасити посуд, якщо у нас немає пензликів. (Показує по черзі штампи, тички).

Що це? (штамп). Так, це штамп, на ньому зображено листочок. А цим штампом ми можемо зробити квіточку, ось так (показує). А це що? (тичок). Ним ми можемо зробити маленькі ягідки, а великі ягідки ми зробимо за допомогою пальчиків, ось так (показує). Усім зрозуміло, як робити візерунок? Тоді підходьте до столу і виберіть, щоб ви хотіли прикрасити, і сідайте працювати. Я також буду допомагати нашій господині (сідає поруч із майстринею, розписує посуд).

Самостійна робота дітей.

Вихователь: (роздивившись дитячі роботи, звертається до майстрині) Людмила Василівна, подивіться, чи подобається Вам, як діти прикрасили посуд?

(Майстриня підходить, роздивляється, задає питання дітям, що вони розписували? Які елементи використовували?)

Майстриня: Дякую вам, діти, за допомогу. Покладіть ваші роботи на цей стіл і разом помилуємося ними.

Вихователь питає дітей індивідуально: Який посуд тобі подобається? А тобі? Чому? Діти, ви дуже гарно прикрасили посуд. Вам сподобалося в майстерні?

Майстриня: Приходьте в гості частіше. Буду рада вас бачити.

Діти: До побачення!

Конспект заняття “Український народна іграшка”

для дітей середнього дошкільного віку

(5 – й рік життя)

Програмовий зміст: показати дітям красу народної глиняної іграшки із Опішні. Вчити прикрашати форму іграшки візерунком із крапок, ліній, мазків, варюючи їх за кольором. Викликати почуття естетичної насолоди від декоративного малювання. Розвивати творчість, акуратність. Виховувати любов та повагу до виробів українського прикладного мистецтва.

Матеріал: глиняні іграшки із Опішні, гуаш червоного, коричневого, зеленого, жовтого кольорів, пензлі, тоновані форми іграшок для розписування.

Попередня робота: знайомство з українськими народними іграшками, розгляд ілюстрацій.

Хід заняття

Вихователь звертає увагу дітей на виставку глиняних іграшок.

  • Що ви бачите перед собою?

  • Чим ці іграшки відрізняються від звичайних іграшок?

  • Як ще можна назвати прикрашену розписом іграшку?

Вихователь:

Ці іграшки надійшли на цю виставку із чудового міста – Опішні, що на Полтавщині. Народились іграшки в руках чудових майстрів, які розуміють мову рослин, тварин і кольорів. Бережно бере опішнянський майстер шматок глини у долоні і дарує йому свою любов і фантазію. Від цього шматочок перетворюється у дивну фігурку тварини: коника, півника, поросятко…а коли майстер торкається іграшки пензликом, вона починає співати квітами, листям, колоссям, ягодами.

Вихователь пропонує дітям помилуватися красою іграшок, розглянути рослинний орнамент, палітру розпису.

  • Які кольори бачать діти?

Так, в опішнянській іграшці зустрічаються червоний і коричневий, жовтий і зелений кольори.

Вихователь пропонує дітям вибрати для розпису форму за бажанням (коник, півник, свинка, баранчик, качка, собака, ведмедик).

Разом з дітьми розглядають форму, обстежують її. Вихователь пропонує покласти долоню на середину форми – тулуб, тут можна розмістити основний візерунок. Пригадують з дітьми знайомі технічні елементи декоративного розпису (лінія, крапка, мазок). Показує дітям, як із цих елементів можна скласти «кривульку з накапуванням» (хвиляста лінія, що в’ється між крапками), «гілку» (пряма лінія, мазки).

Пропонує дітям прикрасити форму іграшки візерунком. У кінці заняття викладають прикрашені форми іграшок на виставку.

Конспект заняття “Чим хата багата”

для дітей старшого дошкільного віку

(6 – й рік життя)

Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та місце його зберігання; дати поняття про архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх значення для здоров’я; знайомити дітей з символами та оберегами українського народу, їх значенням в обрядах, житті людей; вчити використовувати малі фольклорні форми у повсякденному житті, розширювати словник дітей новими словами (судник), забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до природи; формувати почуття краси в її різних проявах; сприяти виникненню дружніх стосунків, розвитку самостійності та ініціативності; виховувати тепле ставлення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.

Матеріал: хустина, рушники, українській посуд, коровай, рогач, коцюба, віночок, солоне тісто, дощечки, серветки, овочі, фрукти, колосся пшениці, жита, соняшники, кошики, музичний супровід.

Попередня робота: розгляд з дітьми ілюстрацій «Українське народне житло», «Українське народне декоративно-прикладне мистецтво», розучування українських народних пісень, забавлянок, ігор, хороводів.

Хід заняття

Вихователь: Добридень, діти! Запрошую вас на гостини до бабусі Одарки – на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

(Група обладнана у вигляді української хата-світлиці)

Бабуся (в українському одязі, на голові хустина, непомітно заходить до групи):

Що за гамір, що за гам,

А…добридень, дітки, вам

Які ви дорослі! Запрошую вас до себе в гості!

(Діти вітаються з бабусею)

Вихователь: Сьогодні ми з вами познайомимося зі справжньою українською хатою. Хто з вас знає віршика про хату?

1-а дитина: Я люблю свою хату

І подвір’я і садок

Де сонця багато

А в спеку холодок

2-а дитина Все для мене тут рідне:

Стіни білі як сніг

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

(Звучить пісня «Хата моя, біла хата» - у записі)

Вихователь: Хата…Це колиска нашого народу, для селянської родини вона була всесвітом, місцем на землі де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопочеться про прихисток і достаток своєї сімї. Хата мусить бути тільки своя, про що виразно йдеться у пісні «Ой, дівчино, шумить гай».

(Звучить пісня)

Бабуся: Хати в Україні здебільшого були білими, мазаними. Лише у деяких західних областях їх фарбували у жовті та блакитні кольори. Хата мала велику, от як наша, світлицю і кухню, сіни, комору и ганок. Двір огороджували дерев’яним парканом або плетеним тином. Були і брами, ворота. У дворі хлів, стайня, льох, комори. На тину, на кілочках сушилися…

Може, ви, онучата, підкажете, що?

У землі родився,

На крутелі вертівся,

На вогні пікся,

На базарі бував

Людей годував. (Глечик)

Вихователь: А який ще посуд, діти, ви знаєте? Де він стоїть у нашій хаті? Як і для чого використовується?

Бабуся: А чи знаєте ви як називається ця поличка? Вона має назву – мисник. А давайте пограємо в цікаву гру.

Дидактична гра «Що змінилося на миснику?»

Бабуся: А чи знаєте ви, що страви, приготовлені у глиняному посуді у печі, найсмачніші і найздоровіші для людського організму. В кожній хаті була українська вариста піч, де і хліб випікали, а зимою біля неї бабусі й дідусі зігрівалися. Чи любите ви українські страви? Зараз ми дізнаємося.

Дидактична словесна гра «Хто найбільше страв назве?»

Вихователь: А з чого готують ці смачні українські страви?

Бабуся: Зараз ми перевіримо, як вони знають. В мене хата багата! Дивіться який врожай я зібрала!

(Бабуся пропонує розглянути кошик з овочами, фруктами, колоссям пшениці, жита, соняшником)

Вихователь: Поміркуйте, які страви з цього можна приготувати. Відберіть потрібні продукти. Для цього ми розділимося на 4 команди, кожна обирає свою страву та добирає продукти.

(Діти розкладають продукти до запропонованих кошиків на власний розсуд)

Бабуся: Ой які господарі! Давайте подивимося, що ви наварили, напекли.

(Діти обговорюють обрані страви та добір продуктів до них)

А знаєте один овоч навіть не помістився у кошику! (Бабуся приносить гарбуз)

Вихователь: Діти, а ми з вами знаємо цікаву українську гру «Ходить гарбуз по городу». Давайте пограємо!

Рухлива гра «Ходить гарбуз по городу»

Бабуся: Хочу вам загадку загадати, чи відгадаєте?

Місили, місили

Ліпили, ліпили

А тоді хіп, та в окріп,

Та ще й наостанку

В масло та в сметанку. (Вареники)

А в мене тісто підійшло, допоможете мені вареників наліпити?

(Вихователь включає укр. нар. пісню «Варенички»)

Діти ліплять вареники.

Бабуся: Чим хата багата, тим і рада. Дівчатка допоможіть мені стіл накрити. Сідайте всі до столу, будемо пригощатися!

Вихователь: В кожній хаті в Україні

Вареники варять нині

Це вареники знаменні

Як їх родичі – пельмені.

Милі гості, просимо сісти –

Вареники будемо їсти

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Конспект заняття “Моя маленька Батьківщина”

для дітей середнього дошкільного віку

(6 – й рік життя)

Мета: розширити та систематизувати знання дітей про рідне місто, його визначні місця; закріпити поняття «Батьківщина»; познайомити дітей з історичним минулим рідного краю; закріпити знання про український національний костюм, ремесла, традиції. Розвивати пізнавальну активність, спостережливість; формувати вміння працювати в групах, в логічній послідовності висловлювати свої думки. Виховувати почуття любові і гордості за рідне місто, його мешканців, історію й культуру; патріотичні почуття до своєї країни. Учити передавати в ліпленні образи, елементи костюмів українців.

Матеріал: ілюстрації міста Харкова, композиція “Мій рідний край”, мапа Харкова, пластилін, стеки, штучні квіти.

Хід заняття

Вихователь:

У всьому світі кожен знає:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна – єдина –

Це наша славна Україна!

Діти, як називається наша Батьківщина? (Відповіді дітей).

Так, ми живемо в Україні. Наша Батьківщина велика й прекрасна. В ній є ліси та долини, широкі квітучі поля й ріки.

Але у кожної людини є і своя маленька батьківщина. Це місце, де ми народилися, де живемо у добрій батьківській оселі, де живуть наші рідні й друзі. Для кожного з нас такою маленькою батьківщиною є наше рідне місто. Як воно називається? ( Відповіді дітей ).

А хто знає вірші про наш Харків?

1дитина:

Я все люблю в своєму місті:

Його широкі вулиці барвисті,

Дуби крислаті у Тарасовім саду,

В який я з задоволенням іду.

Помилуватись барвами природи,

Відчути серцем ніжну насолоду,

Приємну від фонтана прохолоду,

Пишатись пам’ятником Кобзарю...

Мій славний Харків, я тебе люблю

І найщиріші привітання шлю !

2 дитина:

Люблю твої, мій Харків,

Сквери й парки,

Люблю я бувати

В твоїм зоопарку

І вулиці довгі,

Проспекти широкі,

Споруди великі,

Будинки високі.

Вихователь. Якими чудовими словами сказали поети про наше місто!

А як ще можна описати наше місто?

(Проводиться гра “ Відкритий мікрофон,” у ході якої діти виказують свої роздуми про Харків ).

Вихователь: Дійсно, наше місто казкове, красиве, велике. Але воно не завжди було таким. Зараз я запрошую вас у подорож, у ті давні часи, коли наше місто тільки виникло. (Вихователь розвішує ілюстрації стародавнього Харкова і починає розповідь): - У 1654 – 1655 році на високому крутоярі біля місця злиття річок Харків та Лопань українські переселенці звели житла й обнесли їх високим частоколом. Так почалася історія нашого міста. Навколо Харківської фортеці з’явилися селища, мешканці яких займалися землеробством, торгівлею та різними ремеслами. Скажіть, які ремесла були поширені в Україні? (Відповіді дітей).

Вихователь показує на композицію:

Зверніть увагу на цю хату. Саме в таких невеличких будівлях жили перші харків’яни. Як ви вважаєте, з чого будували ці хати? (Відповіді дітей). Так, хати у нас на Харківщині будували з дерева, очерета, соломи й глини й обов’язково білили. Ще й досі можна зустріти в деяких селах хату під солом’яною стріхою. Хто пам’ятає вірші про хату?

1 дитина:

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

2 дитина:

Хата моя, біла хата,

Казко тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Вихователь. Добрі слова сказали ви про рідну домівку. А подивіться, хто зустрічає нас коло хати? ( Відповіді дітей ).

Так, це господарі – українець та українка. Вони одягнені в національні костюми того часу. Давайте їх роздивимося. Я пропоную вам розбитися на 2 команди - хлопчиків та дівчат. Хлопчики розглянуть українця і назвуть нам елементи костюма, в який він одягнений. А дівчата – українку, і назвуть елементи її костюма.

Хлопці називають: жупан, штани, пояс, вишиванка, чоботи, черкеска.

Дівчата називають: вишиванка, спідниця із запаскою, плахта, намисто, на голові – стрічка, прикрашена квітами. На ногах – червоні чобітки.

Вихователь. Молодці, ви правильно назвали усі елементи костюма. А зараз я хотіла звернути вашу увагу саме на оцю яскраву стрічку на голові дівчинки, в яку вплетені квіти. Квіти вплітали дівчата в коси. Кожна квіточка – мала своє значення. Цвіт вишні та яблуні означав материнську любов, волошки – красу і вроду, ромашка – доброту й ніжність, барвінок –життя, ружа, мальва, півонія – віру, надію й любов.

Давайте повторимо, які квіти вплітали дівчата в косу ? Що вони означали?

( Відповіді дітей ).

Вихователь. Ось і підійшло до кінця наше знайомство з минулим Харкова й час нам повертатися. Нас чекає зовсім інший Харків – великий, кам’яний, в якому багато заводів і фабрик, пам’ятників, театрів і скверів.

Подивіться ще раз на нашу композицію. Хто знає, як називається ця арка у центрі ? ( Відповіді дітей ).

Так, це Дзеркальний струмінь. Він розташований у сквері “Перемоги” на вулиці Сумській і давно вже став символом нашого міста:

Струмочок ллється та дзвенить,

Вода, мов дзеркало, блищить,

А в дзеркалі його ми бачимо обличчя харків’ян,

Будинків височінь та неба синь.

А які видатні місця нашого міста ви ще знаєте? ( Відповіді дітей).

Як багато красивих місць в Харкові. І сам він, наче квітучий сад, наче ті квіточки, що вплітали собі в коси українські дівчата.

Я пропоную вам зараз виліпити яскравий хоровод дівчат і хлопчиків в національних костюмах, прикрасити їх квітами і розташувати навколо мапи нашого міста, щоб

В чистих барвах, як обнова,

Стало наше місто різнокольорове.

( Самостійна робота дітей, закінчення композиції).

Сценарій спортивного свята “Козацькі розваги”

для дітей старшого дошкільного віку

(6-й рік життя)

Програмовий зміст: зацікавити дітей історичними подіями, пов’язаними з Запорізькою Січчю. Створити дітям святковий піднесений настрій. Викликати бажання показати свої вміння, знання, силу, швидкість у подоланні різних перешкод. Виховувати усвідомлення дитиною себе як громадянина України; риси характеру українських козаків: повагу до національних традицій, товариськість, кмітливість, чесність.

Обладнання та інвентар: вишиті рушники, українські костюми, емблеми команд, хата, тин, гімнастичні лави (2), канат, колодязь, палиці, паперові гриби, бутафорські казани, фланелеграф, медалі для нагородження дітей.

Музичний матеріал.

  1. “Ой, зелене жито, зелене” (укр. нар. пісня) – аудіо запис

  2. “І шумить, і гуде” (укр. нар. пісня)

  3. “Пісня про рушник”, сл. С.Малишко – аудіо запис

  4. “Ой, у вишневому садочку” (укр. нар. пісня) –аудіо запис

  5. “Ой, на горі два дубки” (укр. нар. пісня)

  6. “Ой, у гаї, гаї” (укр. нар. пісня)

  7. “Несе Галя воду” (укр. нар. пісня)

  8. “Антошка”, муз В.Шаїнського

  9. “Ми – діти українські”, муз. Ю.Михайленко

Попередня робота:

  • знайомство дітей з українською символікою, символами, традиціями, народними іграми;

  • бесіда про Запорізьку Січ, козаків;

  • підбір віршів, пісень, розучування українських таночків, написання сценарію свята;

  • слухання української народної музики;

  • розгляд ілюстрацій;

Хід свята

Ведучий.

Якщо кажуть, що козаків в Україні вже нема,

Ви не вірте, це – даремні і пусті слова.

Козачата як почують, зберуться до купи,

І про їхні витівки скрізь можна почути.

(Звучить укр. нар. пісня “Зелене жито, зелене”. Під музику виходять 2 дівчинки з рушниками та створюють браму, через яку входить решта дітей та дорослих і стають по обидві сторони залу)

Ведучий.

Вас вітають залюбки українські козаки!

1 хлопець

Ми – дітвора українська,

Хлопці-козачата.

Хоч слабкі у нас ще руки, та душа завзята!

2 хлопець

Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І в садочку ми вчимося

Рідний край любити.

3 дівчина

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина,

А найбільша наша мати –

Рідна Україна!

Ведучий.

Два курені бачу я прийшли до нас сюди здаля.

Чи ж не маєте охоти на святі позмагатись?

Силу свою і спритність нам показати,

Ще й відвагу молодецьку, як це в козаків ведеться?

1 хлопець (команда хлопців).

Наш курінь ся добре має,

Про себе розповідає.

Наш колір – блакитне небо,

Це – свобода, те, що треба.

Ми здорові, спритні, сильні,

Доброзичливі та вільні!

2 дівчина (команда дівчат).

Ми українські дівчата.

Ходили козаків шукати.

Поки хлопців ми шукали,

Собі віночки посплітали.

Сплели віночок – прикрасу дівочу.

2 дівчина

Дівчата у садочку – веселі, гомінкі.

Квітка до листочка – плетемо собі вінки.

3 дівчина

Віночок, віночок, дівочий оберіг,

Віночок, віночок

Із квітів польових.

4 дівчина

Вихваляють козачат

За повагу до дівчат.

Покажіть нам, козаки,

Які ви славні вояки!

Ведучий.

Команди козаків готові до змагань, а оцінювати їхню силу, спритність буде журі.

То ж давайте, козаки,

Ви – завзяті вояки,

Та і ви, дівчата

Силу і спритність

Готові нам показати?

Гра “Перетягни канат”

Ведучий.

Молодці, малята, всі!

А ще треба довести,

Хто ж із вас ловкіший,

Спритніший, сміливіший.

Гра “Хвостач”

Ведучий.

Поки ви тут змагались,

Ми через річку перебрались,

Та йшли через криницю,

Щоб набрати там водиці.

Ану до нас зараз прийдіть,

І водиці принесіть.

Ведучий.

Щоб до нас сюди пройти,

Треба місток перейти.

Обережно всі ступайте,

Воду не порозливайте!

Гра “Наносимо води” (грають обидві команди)

1 хлопець

Ну і гарні в нас дівчата,

І веселі, завзяті!

2 хлопець

Але чи зможуть нам у горах

Вони вечерю зготувати?

1 дівчинка

Ви нам ватру розкладіть,

А тоді й їсти просіть.

1 хлопець

Ми вам ватру розкладемо.

1 дівчинка

Ми грибочків принесемо.

Гра “Збери гриби” (грають дівчата)

Ведучий.

Ви, козаки, швидко в дорогу відправляйтеся, дрова збирайте, ватру розкладайте.

Хлопець

Ідемо по дрова, розкладемо ватру

І поглянемо, чого дівчата наші варті.

Гра “Збери дрова (грають хлопці)

Гра “Передай ложку” (грають всією командою)

Ведучий.

Ну, вечеря дуже смачна,

Дякуємо малята!

Дуже гарне та веселе

Вийшло у нас свято!

Ось, які у нас малята,

Справжні козачата.

Усі змагались, танцювали,

Тільки пісень ще не співали.

Пісня “Ми – діти українські”

Ведучий.

Усі змагалися завзято.

Зараз почуємо результати:

Просимо наше журі

Оцінки оголосити.

(нагородження дітей)

Ведучий.

В’ється змійкою стежина,

Де ростуть кущі ожини,

Ми до дому поспішаємо,

Всім вам радості бажаємо.

(Діти під музику виходять із зали)

Сценарій родинного свята “Ой, роде наш красний”

для дітей старшого дошкільного віку та їх батьків

Святково прибрана зала. Створений інтер’єр сільської хати. Уздовж стіни розкладено вироби, створені руками мам, тат, бабусь.

Під пісню “Зелене жито” виходять дві матусі і два татуся з рушниками, створюючи браму. Через цю браму заходять діти, перешиковуються, створюють два кола, водять хоровод. В кінці дорослі і діти стають півколом.

Ведуча. Дорогі друзі, шановні гості, ми раді Вас вітати у цій світлиці на нашому родинному святі.

Найпершою святинею для кожної людини є родина. Адже ми по-справжньому щасливі тільки в сім’ї, серед рідних та друзів, коли всі здорові і веселі, і панують в оселі мир та злагода.

Хлопчик. Це велике щастя –

У своїй родині мати

Дідуся й бабусю,

І маму, і тата!

Ведуча. Мами та татусі зараз з нами, отже настав час завітати до дідуся з бабусею.

Під музику з хати виходять дід та баба в українських костюмах.

Баба. Добрий день і щирий уклін Вам! Запрошуємо Вас до нашої господи на хліб, на сіль (подає хліб на рушнику).

Дід. На слово щире, на бесіду мудру, на пісню прекрасну, на гру – квітчасту.

Ведуча. Дякуємо Вам (діти і батьки проходить, сідають на стільці). А ми прийшли з подарунками. А кращий подарунок – добре, лагідне слово та весела пісня.

Дівчинка. Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сіяє.

І ласкою повняться оченьки твої.

Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

Хлопчик. Бабусю, дай ручки тобі поцілую,

За шийку тебе обійму

І щічки погладжу... Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю.

Дівчинка. Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

Дівчинка. Любий, добрий мій дідусю,

Я твоя онука,

Прибігаю я до тебе,

Як поради треба.

Хлопчик. Я твої слова розважні

Пам’ятати буду.

У житті твою науку

Понесу я всюди

Ведуча. Діти для ваших батьків бабуся і дідусь – це мамо і тато. І зараз ми спитаємо, чи знають ваші батьки вірші про маму і про батька?

Вірш розповість мати __________________________________

Пам’ятаймо, милі діти,

Пам’ятаймо завжди з вами,

Що для нас в усьому світі,

Найдорожчі – наші мами!.

Вам малим і нам дорослим,

Все дають вони з любов’ю:

Ніжне серце, світлий розум,

Сили нашому здоров’ю.

Ми в житті усі сказали

Своє перше слово – мама!

Скільки б ми н6е підростали,

А любов у них та ж сама.

Починали ми ходити,

Перший крок наш був до мами.

Радість маємо чи тривогу –

Серце мами завжди з нами.

Де сини її та дочки,

Завжди там вона думками,

Пишемо в класі ми на дошці

Наше перше слово – мама!

Найдорожчі мамі діти –

Дітям мами їх так само.

Треба вчитись і робити

Так, щоб радувати маму.

А як вивчитесь з літами,

Будьте вдячні за турботу,

Як поїдете від мами

В інший край десь на роботу.

І усі запам’ятайте,

Що листи і телеграми

Шліть туди, де їх чекають

З нетерпінням ваші мами.

Ведуча. А зараз вірш про батька прочитає мати _______________________, бо дітям для щастя потрібні не тільки материнські руки й ласкавий погляд, а й батьківське тверде слово.

Кажуть, я мала вередувала,

Плакала частенько і дарма,

На руках у тата засинала,

І в ночі татусь мороку добру мав.

Як хворіла, мама наді мною

Промовляла тихо: “Мати дорога!”

А татусь холодною водою

Обтирав мене, щоб не була слаба.

Дорогий, хороший, рідний тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудове, що у мене є ти.

Ведуча. Для кожного українця образ матері пов’язаний з образом Батьківщини. Рідною ненькою називаємо Україну – милий, любий нашому серцю край.

У виконанні дорослих і дітей звучить пісня “Україна моя” музика М.Ведмедеві, слова Н.Рибальської.

Бабуся (показує на родинне дерево). А чи знаєте ви, що це таке?

Діти. Родинне дерево.

Дідусь. Так, це – дерево нашого роду. Оцей стовбур я і ваша бабуся. Наші батьки, а ваші прадід і прабабуся – коріння. Тато і мамо – гілки. А ви – діточки – листочки.

Росте дуб могутній,

Міцним корінням тримається,

Стовбуром зігрівається...

Бабуся. І чим міцніше дерево, тим міцніше родина.

Ведуча. Коли родина велика, дружна – нічого не страшно. Домашнє родинне вогнище наповнює теплом і радістю наші серця, і відступають перед цим гарячим полум’ям горе та негаразди.

Хлопчик. На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне –

Оселя наша і сім’я.

Дівчинка. В щасливі та важкі години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не гасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

Дідусь. А зараз я хочу спитати у матусь та татусів: “Чи пам’ятаєте ви, в які ігри ви грали в дитинстві?” Зараз ми це перевіримо.

Родини по черзі називають дитячі ігри. Всі діти, поділені на дві команди, їм допомагають. Виграє той, хто назве гру останнім.

Бабуся. От скільки ігор ви згадали. А чи не час нам пограти.

Для всіх дітей та батьків проводиться гра “Веселий бубон”.

Ведуча. Гарно пограли! А зараз покажи нам, бабусю, чим красна твоя хата.

Бабуся. Моя хата красна рушниками. А чи знаєте ви, що таке рушник?

Ведуча. Зараз нам про рушники розповість і покаже матуся _______________

Мати розповідає оповідання Л.Орел “Український рушник”, діти роздивляються вишиті рушники.

Ведуча. А наші дівчата підготували танок з рушниками.

Танок з рушниками під пісню на слова А.Малишко та муз. П.Майбороди “Пісня про рушник”.

Дідусь. Ой, і порадували нас дівчата. Наче помолодів на двадцять років. (звертає увагу на одну дівчинку) А що це в нас за дівчинка така розпатлана, нечепурна. Що з тобою трапилось?

Діти розігрують сценку

Хлопчик. Ой, Марійко – подружка,

Ти куди біжиш така?

Чом розпатлані косиці?

Забинтована рука?

Чом коліна, як на сміх

Визирають із панчіх,

А на синьому жакеті

Жовтий ґудзик, як горіх?

Дівчинка. Не розпитуйте дарма.

Бо хіба ж я знаю?

Третій день себе сама

Навіть не впізнаю.

Забруднився комірець,

Загубився гребінець.

Ну й попала я в біду,

Що нічого не знайду.

А ні голки, ані нитки,

Ні ножа, не сковорідки.

Ні у ванні рушника,

Ні у кухні сірника.

Ми й котлети з татком раз

Їли так, не смажені...

Хлопчик. Та що ж трапилось у вас?

Дівчинка. Мама у відрядженні!

Бабуся. Ой, лихо! Та це ж дитина залишиться голодною!

Ведуча. Не хвилюйся, бабусю. Коли матуся у відрядженні, всі тягарі сімейного господарство кладуть на свої мужні плечі татусів. Ось і зараз, я пропоную їм приготувати для всіх нас вареників, а їх сини їм допоможуть. А поки батьки готують, матусі наші заспівають веселу пісню.

Мами співають українську народну пісню “Варенички”.

Бабуся. Ой, батьки, молодці. Їжа готова, а стіл ще не накрили. Треба його сервірувати.

Проводиться гра для матусь і дівчат “Накрий на стіл”.

Дідусь. Поки вареники варяться, сядемо за гарним столом, та поговоримо ладком.

Бабуся. Діти, а чи розповідали вам ваші батьки про те, як вони були маленькими, що вони робили, чим цікавилися?

Дитина читає вірш “Вередлива мама”.

Ведуча. А в родині трапляється і таке.

Діти разом з батьками інсценують “Веселинки”.

Про великі вуха

Запитала в татуся - А навіщо це слону?

Донька – щебетуха: Так робить погано.

- Чи слон хоботом скубе - Жаль, такі великі вуха

Слоненя за вуха? Пропадають марно!

Чому годинник зупинився

- Щось годинник, - каже тато,- - Звідки взятись тому пилу? -

раптом зупинився. Мовила Галинка,-

Треба в чистку віддавати, Я годинник з милом мила,

Мабуть запилився. Там нема й пилинки!

Ведуча. Молодці, малята! Як гарно співали. І ваші рідні показали свої здібності і таланти. А тепер давайте наостанок згадаємо народну мудрість – прислів’я та приказки про батьків, родину, рідну землю.

Діти (по черзі)

  • Свій край – як рай, чужа країна – як домовина.

  • Тільки в рідному краї солов’ї співають.

  • Горе тому, в кого нема порядку в домі.

  • Не навчив батько, то не навчить і дядько.

  • Як батька покинеш, то й сам загинеш.

  • Межи людьми будь людиною.

Ведуча. Яке гарно вийшло в нас свято. Якою великою, теплою родиною ми сьогодні зустрілися. А скільки нового узнали наші діти. Але настав час прощання.

Дівчинка. Бажаємо вам щастя, здоров’я, злагоди, успіхів і натхнення!

Бабуся. І запрошуємо в групу на вареники!

Дівчинка. Яке чудове справді свято,

Де рідних, друзів так багато.

Мам, татусів, синів і дочок –

Запрошуємо у таночок.

Загальний танок під пісню С.Ротару “Одна родина”.

ПРОЕКТ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

«МОЯ УКРАЇНА – МОЯ БАТЬКІВЩИНА»

Автори проекту: вихователь Міщенко Т.К.

Категорія учасників: педагоги, вихованці, батьки.

Анотація проекту

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Реалії сучасності потребують від педагогів виховання патріотичних почуттів у дітей вже змалку, з дитячого садка. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. Таким чином, ми виховуємо патріота, свідомого громадянина своєї Батьківщини.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята. Тому у проекті відображені завдання таких освітніх ліній Базового компоненту: «Дитина в соціумі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Мовлення дитини».

Мета:

Розширити й уточнити знання дітей про Україну, суспільні, матеріальні та духовні умови життєдіяльності особистості в державі Україна; її державну символіку, національні символи українського народу.

Ознайомити дітей з традиціями й звичаями, пов’язаними з будівництвом житла в Україні, внутрішнім та зовнішнім оздобленням. Розкрити роль рушників-оберегів та інших атрибутів, пов’язаних із забезпеченням добробуту у домі. Формувати уявлення про рослини-символи, їх значення, атрибути одягу (вінок), гончарне виробництво, декоративний розпис, фольклорні символи, повязані з історією і побутом українського народу.

Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовної і матеріальної культури, любов до своєї країни, почуття гордості

Очікуваний результат

Цей проект дозволить навчити дітей любити свою Батьківщину, шанобливо ставитись до традицій українського народу, його історії, символіки, творів народної творчості, до творчості народних майстрів. Дасть змогу помітити самобутність предметів давнини, оригінальність українського вбрання, красу традиційного українського життя. Стане основою для подальшого виховання патріотизму у дітей, розвитку їхньої національної свідомості, зародження почуття гордості за те, що вони – українці.

Тривалість циклу – 6 днів.

Види діяльності

Зміст роботи

1 день Мотиваційний етап

Проектне заняття

(ознайомлення з навколишнім)

Проектне заняття (музична діяльність)

Тема: «Моя Батьківщина - Україна».

Мета: закріпити знання назви держави та деяких міст України. Навчити знаходити на карті своє місто; показати дітям розташування столиці – м.Київа на карті. Познайомити зі стародавніми українськими костюмами, транспортом, оселею. Формувати уявлення про національну культуру, виховувати гордість за історичне минуле своєї країни.

Матеріал: карта-макет, картки, із зображенням України минулого..

Схема заняття:

1. Розгляд карти-макета. Уточнення назв: держави (Україна), столиці (Київ), різних областей, міст, морів, рік тощо. Розповідь вихователя про українські міста, території.

2. Ігрова ситуація «Колесо часу» - міні-подорож у минуле. Розгляд ілюстрацій (оселі, костюми, транспорт на вулицях) – яким усе було 100 років тому.

3. Гра «Що я знаю про Київ (Харків).

4. Гра «Подорожуємо картою».

5. Гра «Хто де живе?» (Харків –харківяни…).

Тема: «Ой, і гарна пісня українська!» (домінантне)

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей із кращими зразками української народної пісні, її особливостями (підкреслювати співучість, плавність, ніжність колисанок, завзятий характер гопака, мелодійність української народної обрядової пісні). Виховувати любов до українських пісень, бажання співати їх поза заняттями.

Репертуар заняття:

1. Українська народна пісенька-примовка «На зеленому горбочку».

2. Слухання української народної пісні «Повішу я колисочку».

3. Розучування української обрядової пісні «Ой на горі жита много».

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: «Моя Україна», «До барвистого віночка вишиваночка-сорочка», «Лялька-україночка», «Де що виготовляють?», «Я маленький козачок», «Українці тато й я», «Наша Батьківщина», «Колись - зараз», «Що змінилось в Україні?»

Українська народна гра «Бери коня»

Робота поза заняттями

Бесіда за малюнком «Я живу в Україні», читання вірша «Рідна хата», слухання народної пісні «Українка», вивчання вірша О.Лукій «Україна».

Конкурс «Загадка-Відгадка».

Індивідуальна робота

Закріплення вірша О.Лукій «Україна», прислів’їв про вербу, калину, віночок.

Творча діяльність

Тема: Виготовлення намиста з горобинок.

Мета: Вчити дітей виготовляти намисто з ягід горобини, бережно поводитися з голкою під час нанизування. Виховувати акуратність у роботі, бажання доводити розпочату справу до завершення.

Матеріал: ягоди горобини, голка з ниткою.

Робота з батьками

Спільне створення в груповій кімнат розвивального середовища (українська світлиця).

2 день Інформаційний етап

Проектне заняття

(мовленнєве спілкування)

Тема: Україна – рідний край.

Мета: учити впізнавати прапор своєї країни серед дво-трьох інших. Познайомити з мелодією та словами гімну України; пояснити правила поведінки під час його звучання. Закріпити знання про народну символіку (вінок, вишиванку, рушники), її значення. Закріпити в словнику слова «прапор», «герб», «гімн», «утирач», «вишиванка». Учити будувати словосполучення із заданим словом, узгоджувати іменники з відповідним родом слова-ознаки, удосконалювати вміння добирати прикметники до іменника «Україна»

Матеріал: декілька прапорців різних країн, зображення герба, запис гімну України, вінок, стрічки.

Схема заняття:

1. Розгляд прапорів держав. Виділення з них українського. Зясування символічного значення синьої та жовтої смуг. Розгляд герба. Розповідь вихователя про герб України. Словесна гра «Україна яка?».

2. Читання дітьми вірша «Я маленька українка». Бесіда про українську націю.

3. Пояснення правил поведінки під час звучання гімну. Його прослуховування.

4. Дидактична гра «Стрічки до віночка». Дидактична гра «Підбери рушник».

5. Розфарбування малятами силуетних зображень віночка зі стрічками, уточнення кольору стрічок, його значення.

Спостереження, бесіди

Бесіда з дітьми про столицю України – місто Київ. . Спостереження за чорнобривцями, за вербою і калиною.

Екскурсія

Екскурсія до школи, розглянути флагшток з прапором України, герб на вивісці, закріпити назви державних символів.

Робота поза заняттям

Читання вірша В.Сосюри «Україна», мовна гра «Харків – рідне місто моє», розглядання ляльки в національному одязі, розгляд альбому «Національний український одяг», розгляд картин з пейзажами України, читання вірша «Ми всі діти українські».

Ігрова діяльність

Дидактичні ігри: «Українське, наше, рідне», «Ми - перекладачі», «Наша мова світанкова», «Інтерв’ю».

Рухливі ігри: «Ой, вийтеся, огірочки», «Кривий танок»

Творча гра «Ми –родина українська»

Творча діяльність

Створення «дерева роду» (із заздалегідь принесених фотографій, виготовлених разом з батьками макетів).

3 день Репродуктивний етап

Проектне заняття (ознайомлення з природою, художня література)

Малювання

Тема «Природа рідної країни»

Мета: познайомити дітей з рослинами різних областей України, рослинами рідного краю; загадками, легендами, повірями, повязаними з ними. Сформувати уявлення про рослинні символи України (калину, вербу, барвінок, чорнобривці), їх лікарську значимість, значення як оберегів в українській хаті. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.

Матеріал: дидактична гра «Рослини – символи України», рослинна карта України, калина, гілка верби, смереки, квіти барвінку, чорнобривці.

Схема заняття:

1. Розглядання рослинної карти України. Бесіда про різновид рослин в різних регіонах України.

2. Дидактична гра «Що де росте?».

3. Розповідь вихователя про рослинні символи України. Читання легенди про калину. Загадування загадок; вивчення прислів’їв.

4. Дидактична гра «Рослини – символи України».

Тема «Декоративний розпис»

Мета: ініціювати декоративне оформлення виліплених фігурок - прикрашати їх декоративним розписом (клітинкою, лініями, хрестиком). Звернути увагу на елементи українського одягу (чоловічого, жіночого). Вдосконалювати техніку малювання гуашевими фарбами - малювати кінчиком пензля на об’ємній формі, повертаючи і розглядаючи її з усіх боків. Виховувати інтерес та естетичне ставлення до українського народного мистецтва.

Матеріал: виліплені з глини фігурки дівчини та козака, ватні палички, фарби, площинна форма, пензлі, серветки.

Індивідуальна робота

Розучування пісеньки «Вишиваю рушничок». Повторення раніше вивчених віршів Т.Г.Шевченка.

Дидактична гра «Стара скриня»

Ігрова діяльність

Вправа «Рушнички».

Творча гра «Чарівна вишиванка», «Країна любові та єдності».

Дидактична гра «Склади речення», «Віночок слів – назв рослин».

Рухлива гра «Хустинонька», «Ходить гарбуз по городу».

Робота поза заняттями

Інсценізація вірша Д.Павличка «Де найкраще місце на землі?», розповідання легенди про рушник.

Завдання «Щоб ти намалював, якби тебе попросили намалювати Україну?»

Бесіди, спостереження

Бесіда з дітьми про український одяг, віночок.

Робота з батьками

Фотоконкурс «Ми – діти України».

4 день Узагальнюючий етап

Образотворча діяльність:

ліплення

Тема: Ліплення декоративне за мотивами народної пластики. Опішнянська іграшка.

Мета: продовжувати знайомство дітей з опішнянською іграшкою як видом народного декоративно-прикладного мистецтва для збагачення зорових вражень, формувати естетичний смак. Розвивати творчу уяву, фантазію, пам’ять, окомір.

Створювати умови для творчості дітей за мотивами іграшок – героїв українських казок. Закріпити уявлення про характерні елементи декору та традиційних кольорах опішнянського розпису.

Матеріал: українські народні іграшки: баранчик, коник, свинка. пластилін, дощечки, стеки, серветки.

Ігрова діяльність

Дидактична гра: «Де що виготовляють?», «Який ти, глечику?», «Народна кухня», «Подорож Україною»

Народна гра «Микита».

Створити умови для виникнення сюжетної гри «Маленькі гончари».

Індивідуальна робота

Заучування скоромовки «Горщик», заучування вірша Р.Купчинського «Мій край».

Колективна творча робота

Плетіння українського віночка.

Виготовлення квітів з паперу.

Робота поза заняттям

Читання та обговорення літературного твору за темою «Неслухняний глечик» С.Васильченко

Бесіда «Звідки прийшли гончарні вироби»

Загадки про посуд.

Робота з батьками

Українські вечорниці на тему: «Українська наша хата завжди радістю багата»

(ліплення вареників)

Виготовлення сопілки (хлопчики і татусі)

Вишивання серветок (дівчатка і матусі)

5 день Творчий етап

Свято

Тема «Нова людина народилась» (із циклу «Народні сімейні традиції»).

Мета: зацікавити дошкільників українськими народними звичаями, пов’язаними зі ставленням членів сім’ї до маленької дитини. Закріпити відомості про призначення деяких лікарських трав, познайомити з обрядом купання малюка. Підкреслити турботу старших членів родини про молодших як традиційну рису українців. Зацікавити народними піснями та таночками, які виконуються відповідно до обряду.

Матеріал: люлька, лялька, вишиті подушки, рушники, вишиванка, інтер’єр української хати, українські костюми.

Схема свята:

1. Купання ляльок із дотриманням народного звичаю, вибір травяного настою залежно від статі дитини. Розповідання повір’їв, приказок.

2. Вибір імені для дитини-ляльки. Бесіда «Що означає ім’я».

3. Співання дорослими обрядових пісень.

4. Українські таночки у виконанні дітей.

5. Підсумок тижня «Україна – Батьківщина наша завзята, звичаями та традиціями багата».

Індивідуальна робота

Повторення раніше вивчених українських віршів.

Дидактичні ігри «Україна яка?», «Подорож країною»

Ігрова діяльність

Рухливі українські народні ігри за вибором дітей.

Ігри-драматизації за мотивами українських народних казок «Рукавичка», «Пан Коцький».

Дидактичні ігри «Що у бабусі в скрині?», «Ми – патріоти», «Розкажи про Україну».

Робота поза заняттями

Міні-розвага «Пісні про Україну».

Завдання «Щоб ти намалював, якби тебе попросили намалювати Україну?»

Робота з батьками

Виставка народної творчості (руками батьків та дітей).

6 день Рефлексивно-оцінювальний етап

Бесіди

«За що я люблю свою країну?», «Чим я пишаюся?»

Індивідуальна робота

Повторення раніше вивчених віршів, закріплення значення понять «герб», «гімн», «батьківщина»

Творча діяльність дітей

Співання українських народних пісень за бажанням дітей.

Ігрова діяльність

Народні, рухливі, хороводні ігри за бажанням дітей.

Творча діяльність

Створення колажу «Ми живемо на Україні» (підсумкова спільна робота дітей).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.