Ген — це ділянка молекули ДНК, що містить інформацію про первинну структуру молекули білка або РНК і визначає можливість розвитку ознаки. Історія вивчення гена: у 1865 р. Грегор Мендель довів існування спадкових «задатків»; термін «ген» було запропоновано у 1909 році датським ученим Вільгельмом Людвігом Йогансеном; у першій половині ХХ століття Томас Морган установив, що гени лінійно розташовані у хромосомах ядра; у 1953 р. Джеймс Уотсон і Френсіс Крік відкрили просторову структуру ДНК. За функціональним значенням розрізняють структурні гени (містять 100, 1000 і більше нуклеотидів) кодують структуру білків і РНК; і регуляторні (містять декілька десятків пар нуклеотидів) контролюють діяльність структурних генів — забезпечують активацію або гальмування зчитування інформації.