Застосування критичного мислення для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики

Опис документу:
Проблема компетентно спрямованої освіти сьогодні є основним напрямом пошуків педагогів.Метою роботи є дослідити критичне мислення як засіб формування та розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики. Розглядається як можна поєднати традиційні методи навчання математики з етапами уроку критичного мислення, стратегіями технології «Розвиток критичного мислення».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Застосування критичного мислення для розвитку творчих здібностей

учнів на уроках математики

Кваліфікаційна робота

вчителя математики

вищої кваліфікаційної категорії

Криворізької загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 23

Денисенко Любов Анатоліївни

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………..........………..……….3

Розділ І Критичне мислення – сучасна освітня інновація……………….......5

    1. Поняття критичного мислення.........................................................5

    2. Методи навчання математики..........................................................9

    3. Основні фази педагогічної технології «Критичне мислення»….16

Розділ ІІ Застосування критичного мислення для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики………….…………..………… ….20

2.1. Робота вчителя з технологією розвитку критичного мислення…20

2.2. Методичні рекомендації ……………………………..……………..27

Висновки……………………………………...........................................….…...30

Список використаних джерел…………………………………….....................31

Додатки

ВСТУП

Початок XXI століття означений складним пошуком нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття у всьому світі. За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки молодої людини. За таких умов як ніколи гостро стоїть завдання створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку життєвого потенціалу людини. На цій основі формується нова педагогіка — педагогіка компетентної людини. Більшість педагогів погоджується з фактом, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи, що знання, вміння і навички, яких набувають учні у процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Саме компетентний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя.

Проблема компетентно спрямованої освіти сьогодні є основним напрямом пошуків педагогів.

Сучасний науковий прогрес ставить перед системою освіти принципово нові завдання: сформувати особистість учня, ефективно реагуючого на постійні зміни технології як на своєму робочому місці, так і в цілому технологічному ланцюжку. Сьогодення стає дедалі складнішим, що вимагає вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитись до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати самостійні виважені рішення. Змінюються цілі та завдання освіти, які постали перед сучасною школою в інформаційному суспільстві. Поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована, а традиційні методи навчання змінюються інноваційними, що спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів. Тож яким має бути урок в реформованій освіті, що орієнтований на особистість учня XXI століття? Які методи і форми слід застосовувати на уроці, щоб вони сприяли розвитку мислення дитини?

Тому метою роботи є дослідити критичне мислення як засіб формування та розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики. Розглядається як можна поєднати традиційні методи навчання математики з етапами уроку критичного мислення, стратегіями технології «Розвиток критичного мислення».

Мета досягається виконанням таких завдань:

  • визначити поняття критичного мислення;

  • дослідити основні методи навчання математики;

  • виділити основні фази педагогічної технології «Критичне мислення»;

  • визначити структуру та етапи уроку критичного мислення;

  • надати методичні рекомендації по застосуванню критичного мислення для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики.

РОЗДІЛ 1.

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ – СУЧАСНА ОСВІТНЯ ІННОВАЦІЯ

    1. Поняття критичного мислення

В українській педагогіці проблема критичного мислення активно розв’язується протягом останніх десяти років. Одну з перших спроб осмислення в європейському контексті завдань освіти як формування в учнівської молоді духовної, політичної, економічної, соціальної компетентностей здійснив Б.Чижевський (1996). Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти базуються на переконанні, що «навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій». Проведено дослідження досвіду «компетенізації» європейської школи (О.Овчарук), де охарактеризовано підходи до запровадження такого підходу в освіті європейських країн. Українські педагоги також стежать за дискусією з цих питань у Росії (А.Хуторськой, В.Краєвський). Педагогами-практиками запропоновано формулу компетентності, що спрямована на досягнення конкретного результату під час компетентно-орієнтовного підходу до навчання:

компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

Формула вказує, що шляхом до формування компетентності є, по-перше, озброєння учнів знаннями та вміннями їх знайти, відсіяти від непотрібної інформації, перевести їх у досвід власної діяльності, по-друге, розуміння, яким чином можна здобути ці знання, в якому випадку який метод потрібний, по-третє, розвинене критичне мислення для адекватного оцінювання себе, свого місця у світі. Отже, предметне навчання, де навчальними програмами регламентується зміст предметного матеріалу, вимоги до засвоєння предметних знань, може стати основою для формування компетентності учня за умови підбору доцільних предметних методів навчання та поєднання їх з активними технологіями навчання, прикладом яких є технологія «Розвиток критичного мислення». Таким чином, будуть розв’язані завдання, що стоять перед математикою, такі як:

- засвоєння предметних знань, умінь та навичок;

- оволодіння методами роботи зі спеціальною математичною інформацією;

- створення стійкої мотивації до навчання;

- спонукання до самоосвіти, прийняття зважених рішень, обміну думками;

- готовність до роботи з новою інформацією, до пошуку аргументованих шляхів розв’язання проблем, до спілкування з іншими тощо.

Що таке критичне мислення?

Термін «критичне мислення» з першого погляду є досить розмитим та багатозначним. Він народжує численні асоціації та витлумачення. Для ясності подальшого викладу розглянуто одне прийнятне його роз’яснення.

Американський фахівець Річард Пауль у книзі з досить показовою назвою – «Критичне мислення: що потрібно кожній людині, щоб вижити в швидкоплинному світі»– запропонував таку робочу дефініцію: критичне мислення – це мислення про мислення, коли ви мислите задля вдосконалення свого мислення. Тут є важливими дві обставини:

1)критичне мислення – це не просте мислення, а мислення, яке спричиняє самовдосконалення;

2) бажане самовдосконалення приходить з навичками використання стандартів коректної оцінки процесу мислення. Коротко кажучи, це самовдосконалення мислення на підставі певних стандартів.

Чому ж критичне мислення набуває сьогодні принципового значення? Фундаментальною особливістю того світу, до якого наші випускники входять сьогодні, є прискорені зміни, – цілком слушно зауважує Річард Пауль. –Це світ інформації, яка швидко збільшується і при тому постійно застаріває. Це світ, в якому ідеї постійно піддаються структурним змінам, все новим перевіркам та переосмисленню, світ, в якому власне мислення слід увесь час адаптувати до мислення інших, де слід поважати потяг до ясності, точності та ретельності, де навички інтелектуальної праці слід постійно підвищувати і вдосконалювати... Навіть з першого погляду ясно, що наведені міркування цілком відповідають ідеології інноваційної освіти. Справді, вони грунтуються на визнанні перманентних швидкоплинних змін у наявній інформації, а тому орієнтують на вироблення змісту, форм й засобів навчання, які допомагали б пристосуванню людини, особливо професіонала, у царині розумової праці до умов нового інформаційного суспільства. Критичне мислення, підкреслює Пауль далі, є осереддям добре задуманої реформи освіти остільки, оскільки воно буде в центрі змін XXI століття. Давайте вірити в те, що достатня кількість людей матиме силу духу і думки для того, щоб осягнути цей факт та у відповідний спосіб трансформувати і наше життя, і нашу освіту.

За В.О. Сухомлинським, розвиток критичного мислення -- це невід'ємна складова розумового виховання, разом із тим це активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати, системність, тобто цілеспрямований відбір об'єктів пізнання, понять, висновків, дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.

В.О. Сухомлинський радив виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції; аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; бачити причинно-наслідкові зв'язки; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки й погляди, прагнення своєю розумовою та іншою працею щось довести, утвердити, відстояти; спостерігати, досліджувати, робити власні висновки з явищ навколишнього життя.

Критичне мислення -- це складний процес, що починається із залучення інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення.

Орієнтування учнів на критичне осмислення себе, свого образу,своїх вчинків залежить від уміння педагогів пов'язувати навчальний матеріал з проблемами, які хвилюють учнів даної школи, віку, класу.

Критичне мислення -- це здатність людини самостійно аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення утвердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні; розпізнавати пропаганду; наявність розумної долі скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку оптимальних рішень; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів. Цілком природно, що відповідно до вікових особливостей школярів ці властивості критичного мислення спрощуються або ускладнюються.

У загальноосвітній школі, особливо в старших класах, формуючи основи критичного мислення в учнів, важливо залучати їх до висловлення різних думок, поглядів щодо будь-якої навчальної проблеми. І разом з цим привчати робити власний вибір.

Наприклад, творчі американські вчителі для знаходження відповіді на одне й те саме питання пропонують учням різні джерела інформації з протилежними відповідями на нього. Так, кожний учень має висловити свою позицію щодо джерел інформації, з також виявити рівень своєї компетентності з приводу даного питання. У зв'язку з цим учням даються такі рекомендації:

1. З'ясуй сутність предмета обговорення, досліди його.

2. Оціни різні погляди й думки; розглянь та визнач переконливість показів на користь кожної думки.

3. Синтезуй свої міркування в незаперечний висновок.

4 Ясно й чітко поясни, чому ти так думаєш.

Отже, критичне мислення виявляється сьогодні тією життєздатною перспективою розвитку «науки мислити», яка в ХХІ столітті відповідає умовам ефективної життєдіяльності людини інформаційного суспільства. В тій мірі, в якій освіта України прагне бути на рівні освіти провідних держав сучасного світу, вона має засвоїти критичне мислення, адаптувавши його до специфіки національного менталітету.

1.2. Методи навчання математики

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язування задач, розв’язання проблем, оцінювання ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому уроки математики створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на уроках математики відповідних стратегій технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. До того ж на кожному уроці математики важливим є опанування математичного матеріалу, що неможливо без спеціальних прийомів роботи та розвитку компетентності учня, без поєднання предметного матеріалу з продуктивними технологіями. Отже, доцільно використовувати методи навчання математики у структурі уроків критичного мислення для забезпечення засвоєння відповідних математичних знань, розвитку предметних умінь та навичок, для створення умов для формування та розвитку критичного мислення, для формування та розвитку основних груп компетентностей учня.

Методи навчання математики істотно відрізняються від методів навчання інших шкільних предметів. Розглянемо впорядкування найбільш значущих для шкільної математики методів навчання. Чим можна керуватися під час такого впорядкування? Доцільно під методами навчання розуміти методи проведення всіх найважливіших етапів навчання. Система уроків математики з кожної теми містить: вивчення нового матеріалу, його закріплення, формування вмінь та навичок під час розв’язування задач. Кожен із цих компонентів системи уроків може здійснюватися різними методами. Крім того, навчання не завжди раціонально починати з вивчення нового матеріалу. Щоб школярі краще сприймали матеріал, бажано спочатку створити відповідну атмосферу: стимулювати вчення, викликати інтерес до теми, взагалі — привернути увагу. Ось чому можна запропонувати таке впорядкування методів навчання математики: активізація уваги школярів; вивчення нового матеріалу; закріплення знань; навчання розв’язування задач та вправ.

Розглянемо конкретні види методів навчання математики та їх відповідність етапам уроку критичного мислення (див. рис. 1 дод. № 1).

1. Методи активізації уваги школярів: мотивація; збудження інтересу; створення проблемних ситуацій; стимулювання.

Мотивація — це такий спосіб навчання, за якого формуються або активізуються дійові мотиви діяльності, учні переконуються, що все, що вивчається, є для них корисним та необхідним (див. рис. 2 дод. №2).

Мотив — внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета, що спонукає людину до діяльності.

Мотив повинен бути зрозумілим, переконливим та порівняно стислим. Мотивація тісно пов’язана з визначенням мети.

Під час проведення кожного уроку метод мотивації передбачає відповідь на питання «Навіщо мені це потрібно?»

Мотиви вивчення математики: розвиток загальної культури; використання у практичній діяльності; продовження навчання; успішне виконання тематичних оцінювань, домашніх завдань, державної підсумкової атестації, завдань зовнішнього тестування вступних іспитів; використання матеріалу під час вивчення наступних тем; міжпредметні зв’язки; внутрішня мотивація кожного учня тощо.

Метод збудження інтересів — це такий спосіб навчання, що супроводжується позитивними емоціями, цікавістю до навчання та призводить до зосередження уваги, сприяє формуванню і розвитку пізнавального інтересу.

Пізнавальний інтерес, розширюючись та поглиблюючись, зазвичай призводить до розвитку інтересу особистості — глибинних інтересів людини до певної галузі: математики, спорту тощо (див. дод. №3 табл. 1).

Інтерес — один з найбільш дійових мотивів навчання.

Збудження цікавості до матеріалу, що вивчається, — найважливіший метод активації уваги школярів, актуальний на всіх етапах уроку. Учні повинні усвідомлювати, що у вивченні математики не все цікаво, легко, багато чого потрібно взяти напруженням волі, працею. Сам по собі інтерес не виникає, математичні абстракції, суворість міркувань цікавлять не всіх. Бажано не розважати учнів, а зацікавлювати їх математикою. Прикладами використання методу збудження інтересу на уроках математики можуть бути: повідомлення про щось несподіване, незвичайне для учнів; звернення до досвіду учнів; використання цікавих задач та вдалих прикладів; розгадування та складання математичних кросвордів; написання математичних казок; використання висловлювань відомих людей та створення таких висловлювань самими учнями; участь учнів у позакласних заходах з математики; залучення учнів до проведення та аналізу уроків тощо.

Метод проблемних ситуацій — це такий спосіб навчання, що передбачає створення проблемної ситуації перед вивченням теорем, правил, властивостей у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розглядання потрібно небагато часу; сприяє приверненню уваги учнів до розв'язання проблеми, а також, і до теми, що вивчається. Не слід плутати з проблемним методом навчання, як одним з дослідницьким методів, йдеться лише про створення проблемних ситуацій з метою активізації уваги школярів.

Проблемна ситуація — це інтелектуальне утруднення, що виникає у випадку, коли людина не знає, як пояснити деякі явища або факти, не може досягти бажаної мети відомим способом. Відповідь на поставлене проблемне запитання відбувається під час вивчення нового матеріалу.

Створення проблемних ситуацій можна, особливо в середніх класах, комбінувати з грою.

Метод стимулювання учнів — це такий спосіб навчання, що передбачає вплив на учня, заохочення, авансування його навчальної діяльності, створення відчуття натхнення, що породжене видимим успіхом.

Потрібно переглянути ставлення до поточних оцінок. Ш.А.Амонашвілі, С.М.Лисенкова, В.Ф.Шаталов та інші ініціатори педагогіки співробітництва проголошують «Який би слабкий клас нам не дістався, ми десятиріччями не ставили дітям поганих оцінок, не скаржились батькам на учнів, — виявляється, так вчити можна, навіть більше, так вчити набагато легше. Поточні оцінки повинні стимулювати школярів, допомагати навчанню. Діти повинні відчувати радість успіху, навіть якщо успіх незначний, краще наголосити на слові «успіх», а не на слові «незначний». На своїх уроках я часто наголошую, що навіть припущені помилки — це шлях до успіху. Не слід утримуватись від виставлення учням високих балів за результати, про які не «згадується у критеріях оцінювання» — за перемогу в шкільній чи районній олімпіадах, за виготовлення математичної газети, перемогу в математичній вікторині, участь у конкурсі, нові ідеї на уроці, суперактивну роботу тощо.

2. Методи вивчення нового матеріалу: заучування; конкретно-індуктивний; абстрактно-дедуктивний; сократичний; евристичний; дослідницький; проскриптивний; інскриптивний.

Метод заучування. Заучування буває неусвідомленим (зубріння) та усвідомленим (переосмислення). Щоб навчити заучувати матеріал усвідомлено, необхідно пропонувати учням наводити власні приклади, креслення, позначення; виділяти ключові слова у правилах, теоремах, параграфах; придумувати асоціації для запам’ятовування; пояснювати матеріал своїми словами; складати алгоритми, схеми для кращого запам’ятовування.

Конкретно - індуктивний метод — метод навчання, за якого проходять від конкретних прикладів до абстрактної теорії.

Абстрактно-дедуктивний метод — метод навчання, за якого спочатку формулюється загальне означення, правило чи теорема, доводяться твердження, а вже потім наводяться конкретні приклади, розглядаються окремі випадки.

Метод забезпечує ілюстрацію важливості теоретичних знань для будь-якої діяльності; можливість із загальних правил вичленити винятки, окремі випадки; всебічне вивчення проблеми чи питання; розвиток уміння працювати з інформацією; розуміння та усвідомлення інформації; аналіз та критичне ставлення до інформації.

Сократичний метод — метод навчання, за якого вчитель за допомогою навідних запитань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків, а якщо на деякі запитання учні відповідають неправильно, то за допомогою інших питань вчитель переконує їх в абсурдності таких відповідей.

Характеристика сократичного методу: один з продуктивних методів; сприяє розвитку критичного мислення; містить зачатки дослідницького методу навчання; потребує порівняно багато часу; передбачає швидке знаходження прикладів, добре сформульованих навідних запитань з боку вчителя та учнів; активізує творчі здібності учнів; розвиває вміння знаходити нові розв’язання; формує адекватне ставлення до критики; розвиває культуру математичної мови; розвиває вміння використовувати власний досвід.

Евристичний метод — метод навчання, за якого перед учнями ставиться питання, заслуховуються відповіді, а вчитель може уточнювати, виправляти відповіді, на деякі запитання відповідати сам, робити деякі пояснення.

Характеристика евристичного методу: містить елементи сократичного методу; містить елементи «відкриття», протікає порівняно швидко; надає зразки правильних лаконічних відповідей на запитання; забезпечує співробітництво учнів, учителя та учнів; формує відчуття поваги до чужої праці.

Дослідницький метод — метод, за якого пропонується учням самостійно «відкрити» теореми, формули, закономірності, які вивчаються, або поряд з узагальненням готових знань перед учнями ставляться окремі питання та проблеми, що потребують досліджень.

Характеристика дослідницького методу найбільш точно відповідає етапу уроку критичного мислення — усвідомлення змісту; розвиває вміння працювати самостійно; забезпечує активність учня; стимулює пізнавальну активність; забезпечує співробітництво, роботу в парах та групах; сприяє організації власних прийомів діяльності.

Проскриптивний — метод, за якого виклад матеріалу супроводжується порівняно повними словесними або символічними записами.

Під час використання такого методу надаються зразки оформлення знань, що є корисним для учнів у підготовці до тематичних, контрольних, самостійних, екзаменаційних та інших видів письмових робіт; забезпечується чітке встановлення причинно-наслідкових зв’язків між етапами доведення чи розв’язання; розвивається культура математичної мови.

Інскриптивний — метод, за якого виклад матеріалу не супроводжується детальними математичними записами. Це треба відрізняти від усного викладу, бо допускаються короткі записи, замальовки, опорні сигнали.

3. Методи закріплення знань:

Методи закріплення знань

супровідного закріплення

повторення

вправ

Рис. 1.2. Методи закріплення знань

Метод супровідного закріплення — метод, що передбачає органічне поєднання закріплення із засвоєнням матеріалу з перших хвилин вивчення. Формулювання означень, правил, аксіом, виведення формул, розв’язування опорних задач, доведення теорем бажано повторити, обговорити, опрацювати два-три рази одразу ж після їх викладення.

У ході закріплення необхідно звернути особливу увагу на такі моменти: ідея доведення чи розв’язання та основні її етапи; ключові слова в означеннях, правилах; детальна аргументація тверджень.

Метод повторення — це метод, що передбачає повернення до раніше вивченого матеріалу з метою його закріплення, поглиблення та систематизації. Повторення може бути епізодичним та систематичним. Прикладами епізодичного повторення є повторення розв'язання прямокутних трикутників на уроках стереометрії, тематичне повторення перед контрольною роботою.

Метод вправ — метод, що передбачає вдосконалювання певного вміння в процесі виконання якомога більшої кількості тренувальних вправ. Використовуючи метод вправ, по можливості поєднують тренувальні вправи з грою, груповою роботою, самоперевіркою, самооцінкою; більшість тренувальних вправ доречно виконувати усно у швидкому темпі; доречно залучати учнів до придумування таких вправ.

4. Методи навчання розв’язування задач та вправ: наслідування; спроб та помилок; поступового ускладнення; евристичних наставлянь (див. дод.№3, рис.3).

Метод наслідування — це спосіб організації діяльності, за якого учні наслідують дію вчителя, це метод вироблення найпростіших умінь, необхідна сходинка на шляху до творчості. Завдання вчителя — давати учням кращі зразки для наслідування.

Метод спроб та помилок — належить до творчих методів навчання, найчастіше використовується для пошуку плану розв’язання задачі. Завдання вчителя організувати роботу над задачею таким чином, щоб кожен учень мав змогу висловити свою думку, висунути гіпотезу, обрати пропозицію щодо раціональності розв’язання, міг звернутися по допомогу до вчителя чи інших учнів. Тут у пригоді стануть такі стратегії технології критичного мислення, як «Взаємонавчання», «Робота в парах», «Обери позицію» та інші.

Метод поступового ускладнення — під час вивчення певної теми учням спочатку пропонуються прості та неважкі типові задачі, а з часом задачі поступово ускладнюються. Для навчання розв’язування типових задач цей метод найефективніший. Більшість з таких задач можна розв'язувати усно.

Метод евристичних наставлянь — під час пошуку плану розв’язання важкої задачі учням пропонують систему наставлянь чи навідних запитань. Метод евристичних наставлянь — найефективніший для навчання розв’язування нетипових задач. Під час використання методу евристичних наставлянь доречно залучити учнів до складання плану розв’язання задачі, до складання пам’яток про розв’язування задач, до повторення головних методів уже розв’язаної задачі, до виділення в складній задачі вже відомих простих, до самоперевірки задач за готовим розв’язанням, до створення малюнків, схем, таблиць до задач.

1.3 Основні фази педагогічної технології «Критичне мислення»

І. Виклик:

- актуалізація, відтворення всього, що учень знає (десь щось чув, щось читав тощо) з даної теми. Дуже важливо, щоб учень на цій фазі сам визначав рівень своїх знань;

- активізація учня, напрямлена на свідомий, грунтовний та критичний підхід до розуміння нової інформації, активна участь у процесі навчання;

- формування особистого інтересу до теми з тим, щоб учень сам ставив собі мету навчання.

Види діяльності учнів: парна та групова мозкова атака, використання ключових слів, перехрещених логічних ланцюжків, поділ на кластери (смислові блоки), конструктивна таблиця “знаємо – хочемо знати - узнали” тощо.

II.Реалізація (осмислення):

  • отримання нової інформації за умови постійної підтримки активності

до навчання, інтересу до теми;

  • осмислення нової інформації: задача вчителя – допомога в

усвідомленні учнями власного розуміння матеріалу, сприйманні нового;

  • співставлення нової інформації з власними знаннями.

Види діяльності учнів: маркування тексту – прийом INSERT, складання таблиць (синтезу, “плюс – мінус – цікаво”, концептуальної таблиці), доповнення таблиці провідних та другорядних питань, робота з двочастинним щоденником тощо.

ІІІ.Рефлексія (самооцінка), або роздуми:

  • цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;закріплення

нових знань і активна перебудова уявлень у відповідності з новою інформацією;

  • вироблення відповідного ставлення до матеріалу, що вивчається,

виявлення ще незнаного – тем і проблем для подальшої роботи: активне переформулювання отриманої інформації сприяє формуванню особистого ставлення до нових знань;

  • аналіз всього процесу вивчення матеріалу; обмін думками дає

можливість розширити мовний простір і ознайомитись з іншими точками зору.

Види діяльності учнів ті самі, що й у попередніх фазах.

Навчання, що засноване на моделі «виклик – осмислення – роздуми (самооцінка)» з використанням певних прийомів, які сприяють розв’язанню задач, що виникають на кожній стадії, дає викладачу можливість:

  • чітко виділяти цілі навчання;

  • підвищити мотивацію навчання;

  • забезпечити активну навчальну діяльність;

  • забезпечити обробку інформації;

  • стимулювати зміни;

  • стимулювати роздуми;

  • давати можливість почути різні думки;

  • помагати задавати питання учням;

  • сприяти самовираженню та задіяти почуття і емоції учнів;

  • сприяти активній дискусії.

Ця технологія допомагає перетворювати педагога з механічного поширювача інформації у справжнього партнера із процесу добування знань.

Тому, попри всю свою, здавалось би, суху технологічність, ця модель залишає педагогу широке поле діяльності для професійного зростання, і, що також важливо, для реалізації своїх власних якостей. Крім того, процес критичного мислення в даній технології чітко систематизований і представлений у вигляді алгоритму, що складається з певних етапів. Це дозволяє учням розуміти і послідовно застосовувати кожний етап, а також мати можливість визначити, на якому етапі розумової діяльності вони знаходяться. Це допомагає відслідковувати свій власний розумовий процес та керувати ним під час самостійного навчання. Абсолютно очевидно, що дана технологія спрямована як до учня, так і до вчителя.

Технологія розвитку критичного мислення дає учню:

  • вміння критично мислити;

  • вміння відповідно ставитись до власної освіти;

  • вміння працювати у співробітництві з іншими;

  • бажання і вміння стати людиною, яка вчиться протягом всього свого життя.

Технологія дає вчителю:

  • вміння створювати в класі атмосферу відкритості та відповідального співробітництва;

  • можливість використати модель навчання і систему інших методик, що сприяють розвитку навичок критичного мислення і самостійності у процесі навчання;

  • стати практиком, який вміє грамотно аналізувати свою діяльність;

  • стати джерелом цінної та професійної інформації для інших вчителів.

РОЗДІЛ ІІ

ЗАСТОСУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

2.1. Робота вчителя з технологією розвитку критичного мислення

Новаційна значущість мого досвіду роботи передусім простежується у характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу. По-перше, на уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги. По-друге, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можливо досягти мети — формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

Розвиток критичного мислення — це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а і в повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки — це дії твої і твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично — означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити роботи висновки та знаходити рішення, Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Практика моєї роботи показала, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після здолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів.

«Роби як ми, роби краще нас»ось девіз уроків з використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та вираховування її індивідуального стилю діяльності найбільш продуктивно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!» Тільки таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення. В епоху нової технологічної революції з’являється складне суспільство, яке базується на найсучаснішій технології та швидко розвивається, так зване інформаційне суспільство. Провідну роль в такому суспільстві грає освіта. Знання стає найдемократичнішим джерелом влади. Інформація стає засобом інформаційного тиску. Новітні політичні технології, озброєння засобами інформатики, можуть упевнено формувати суспільну думку, маніпулювати суспільною свідомістю. Господарювання інформаційних технологій здатне змінити все суспільне життя.

Отже, саме з цієї причини необхідно розвивати критичне мислення.

Технологія формування та розвитку критичного мислення – система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації для особистих потреб і цілей.

Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаної з її усвідомленням, переосмисленням такої діяльності. (див. дод. № 5 рис. 4).

Працюючи з технологією розвитку критичного мислення, я усвідомлювала, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення (див. дод. №6 рис. 5).

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з 5 основних етапів.

Рис. 2.1. Основні етапи уроку критичного мислення

  1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці).

  2. Обґрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).

  3. Актуалізація (зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).

  4. Усвідомлення змісту (знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).

  5. Рефлексія (критичний момент уроку).

  • учні переробляють нові знання на власні;

  • запам’ятовують матеріал, так як розуміють його;

  • активно обмінюються думками;

  • удосконалюють і поповнюють словниковий запас;

  • складається різноманітність міркувань;

  • вибір правильного варіанту.

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на них відповідних специфічних форм та методів технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. Пропоную опис таких методів, прикладів їх використання, а також класифікацію за можливістю їх застосування на відповідних етапах уроку критичного мислення.

Методи та форми роботи з технології «Критичне мислення»

  1. Стратегія «Асоціативний кущ»

(Етапи актуалізації і рефлексії)

Правила складання асоціативного куща:

  • Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

  • Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

  • Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

-Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.

  1. Стратегія «Дискусія»

Досить актуальним на сьогодні методом формування критичного мислення є різні види дискусій, дебатів.

Дискусії і дебати дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язання проблеми, розвивати комунікативні навички.

Хід дискусії:

  1. Оголошується проблемне питання дискусії.

  2. У групі одна пара обирає позицію «ЗА», інша – «ПРОТИ».

  3. Кожна пара обговорює свою позицію, добирає аргументи на її підтримку.

  4. Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп.

  5. Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають за необхідності нові.

  6. Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів.

  7. Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар.

  8. Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії, у вигляді есе.

  1. Стратегія «Метод прес» (На будь якому етапі уроку)

Етапи методу прес:

  • Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

  • Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

  • Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»

  • Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

Покажу як працює «Метод прес» на прикладі уроку геометрії в 7 класі при вивченні теми «Прямокутний трикутник».

  • 1. Я вважаю, що у прямокутного трикутника не може

  • бути два прямих кути.

  • 2. Тому, що виникає протиріччя із теоремою про суму

  • кутів трикутника.

  • 3. Наприклад, 90˚ + 90˚ + 2˚ = 182˚ > 180˚. Такого трикутника не існує.

  • 4. Отже, прямокутний трикутник може мати лише один

  • прямий кут.

4.Стратегія «Взаємні запитання»

Учні ставлять самі запитання:

  • Одне одному в групі;

  • Одне одному в парах;

  • Одна пара (група) інший.

Творча діяльність є найефективнішим стимулом і засобом розвитку всіх психічних якостей особистості. Спираючись на це, я, з метою розвитку інтелекту учнів, більшість уроків будую так, що суть нових понять діти засвоюють шляхом «відкриття». Іноді я ставлю проблемні запитання, проблеми перед учнями і демонструю засоби їх розв’язання; іноді, якщо діти мають більше досвіду, я організовую самостійну пошукову роботу школярів. Мета, з якою я використовую цей дидактичний принцип, — не механічне накопичування знань, а вміння доводити судження, робити власні висновки. Постійно ставлячи учня у ситуацію незнання, де учень долає перешкоди між жагою пізнання і відсутністю знань та самостійно здобуває ці знання, я бачу, як підвищується пізнавальна активність дітей.

На своїх уроках я не просто піклуюсь про емоційне хвилювання учнів. Моїм творчим амплуа стали слова видатного педагога В. О. Сухомлинського: «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їх серцях почуття гордості, власної гідності. В наших школах не повинно бути нещасливих дітей — дітей, душу яких з’їдає думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які народжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися».

Саме тому на заняттях я намагаюсь використовувати такі прийоми, що сприяють формуванню мотивації навчання: насичення змісту цікавими прикладами, фактами; нестандартна форма пред’явлення нового матеріалу;

пізнавальна дискусія; аналіз життєвих ситуацій; включення учнів у колективну навчальну діяльність; створення ситуацій, в яких учневі необхідно оцінити мотиви та результати власної діяльності; мотивація закінчення уроку.

Застосовуючи методику використання схем, опор, алгоритмів, стратегій критичного мислення, я помітила, що в мене зникла проблема незасвоюваності нового матеріалу, що вивчається. Більше того, школярі будують свою відповідь користуючись схемами, читають їх, працюють з ними. Жоден учень не відчуває себе безпорадним. Учні не механічно заучують правила, різні формулювання. Вони засвоюють їх свідомо: складають правило за даною схемою, виконуючи практичне завдання.

Критичне мислення починається з питань й з’ясовування проблем, які треба вирішити. Складність навчання критичному мисленню полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися нескінчену різноманітність оточуючих нас проблем. «Лише коли б’єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід із складної ситуації, учень дійсно мислить».

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок стараюся підбирати цікавий і пов'язаний з життям матеріал, який спрямований на формування життєвих компетенцій учнів. А саме: дидактичні і сюжетні ігри; задачі у віршах; задачі – жарти; логічні задачі;

ребуси; ігрові і цікаві ситуації; корисні вправи «Цікава математика».

Всі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості, мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить в собі три основних елемента: утвердження; доводи; докази.

Це мислення соціальне. Коли ми обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою власну позицію. Тому я, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках геометрії приділяю велику увагу інтерактивним формам і прийомам роботи, які сприяють розвитку уміння доводити теореми, твердження, захищати свою власну позицію.

2.2. Методичні рекомендації

Критичне мислення неможливо відділити від творчого. Як тільки-но починається аналіз проблеми, одразу будуються гіпотези, шукаються альтернативні способи розв’язання та ін. А все це є актами творчості. Отже, точніше буде називати той тип мислення, про який йдеться, критичним творчим мисленням.

Для розвитку критичного мислення слід використовувати такі методичні рекомендації:

    1. Розвивати критичне мислення можливо шляхом розв’язання

проблемних задач із математики. Саме проблемні вправи дозволять свідомо і правильно обирати шляхи вирішення різних завдань не лише з мате6матики, а і деяких інших предметів, наприклад, з економіки.

    1. Необхідно розробити і впровадити у навчання дослідницькі

завдання та створити відповідні педагогічні умови, які б сприяли розвитку таких якостей особистості, як логічне мислення; уміння ставити під сумнів сталі принципи та ідеї; обдумана ризикованість; терпиме ставлення до своїх та чужих помилок; пошук проблем, які вимагають творчих зусиль.

    1. Впровадити розв’язання проблемно-пізнавальних завдань на

перевірку обґрунтованості тих чи інших даних.

    1. Вправи, які слід пропонувати учням для розв’язання, мають

вимагати від них відповідального ставлення до прийняття рішень. Учнів слід призвичаювати не просто заявляти про свою позицію щодо окресленої проблеми, а й доводити та обґрунтувати її.

    1. Учнів слід заохочувати до розгляду проблем із різних точок зору,

враховуючи різні думки.

    1. Робота над завданнями мусить переконати школярів у тому, що

таке мислення є вкрай потрібним в наш час для розвитку інтелектуальних здібностей.

    1. Задля того, щоб зробити критичне мислення компетентністю учнів,

необхідно попіклуватися про: чітке виділення правил критичного мислення, застосування вправ на використання правил критичного розмірковування;

    1. Необхідним є систематичне тренування у розв’язанні задач на

критичний аналіз математичного матеріалу.

Саме за таких методичних рекомендацій можна розраховувати на те, що учні стануть компетентними у критичному розмірковуванні. Причому, слід наголосити на важливості забезпечення всіх цих умов у навчанні. Якщо зігнорувати хоч одну, успіху у справі набуття учнями такої компетентності, як критичне мислення, не буде досягнуто.

Не менш важливою проблемою є забезпечення діагностики навичок критичного мислення. Однією із разючих особливостей нашої (й не лише нашої) системи освіти є те, що її результати фактично не оцінюються. Спроба такої оцінки була зроблена шляхом впровадження зовнішнього тестування, але, як виявилося, перший досвід такого тестування у загальнонаціональному масштабі перевіряв лише фактологічну обізнаність учнів й не надав нам можливості судити про стан розвитку історичного мислення школярів, а також про те, як це завдання виконується нашою системою освіти.

Постає важлива проблема: як можна виміряти й оцінити роботу системи математичної освіти, зокрема, в тому її аспекті, що стосується розвитку критичного мислення? Існує кілька альтернативних шляхів з’ясування відповіді на питання. По-перше, можна впровадити творчі завдання у процедуру зовнішнього тестування й провести статистичну обробку результатів їх виконання. По-друге, провести констатувальний педагогічний експеримент, мета якого полягатиме у встановленні рівня володіння навичками правильного мислення. По-третє, здійснити аналіз творчих завдань учнівських робіт на олімпіадах із математики. Кожен із цих шляхів надасть можливість побачити загальну тенденцію нашої освітньої системи й відповісти на такі запитання: Чи володіють учні навичками мислення? В якій мірі? Які прогалини є у продуктивному мисленні школярів? Чи забезпечується практична реалізація проголошеної мети (розвиток мислення)? Й наскільки повно?

ВИСНОВКИ

Критичне мислення -- це складний процес, що починається із залучення інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення.

Людина,яка критично мислить, вміє:
• визначити проблему;
• перевірити використану інформацію;
• проаналізувати твердження, що лежить в основі інформації;
• враховувати альтернативні точки зору;
• визначати наявність підтексту в інформації;
• синтезувати здобуті знання;
• зробити висновки;
• прийняти оптимальне рішення.

У загальноосвітній школі, особливо в старших класах, формуючи основи критичного мислення в учнів, важливо залучати їх до висловлення різних думок, поглядів щодо будь-якої навчальної проблеми. І разом з цим привчати робити власний вибір.

Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік.

Для розвитку критичного мислення слід використовувати основні методи навчання математики.

На уроках слід використовувати такі прийоми, що сприяють формуванню мотивації навчання: насичення змісту цікавими прикладами, фактами; нестандартна форма пред’явлення нового матеріалу; пізнавальна дискусія; аналіз життєвих ситуацій; включення учнів у колективну навчальну діяльність; створення ситуацій, в яких учневі необхідно оцінити мотиви та результати власної діяльності; мотивація закінчення уроку, застосовувати методику використання схем, опор, алгоритмів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко І.М. Критичне мислення: як цьому навчати: Науково-методичний посібник / За наук. Ред. О.І.Пометун. – Харків, 2007. – 190 с.

  2. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. – М.: Просвещение, 1998. – 432 с.

  3. Станіславська Г.П. Розвиток творчих здібностей школярів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 64 с.

  4. Стіл Дж., Мередіт К., Темпл Ч. Методична система “Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів”: Підготовлено для проекту “Читання та письмо для розвитку критичного мислення” / Науково-методичний центр розвитку критичного та образного мислення “Інтелект”. – К.: Міленіум, 2001. – 104 с

  5. Технології розвитку критичного мислення учнів / [Кроуфорд А., Саул В., Метью С., Макінстер Д.] / Наук. ред., передм. О.І.Пометун. – К.: Плеяди, 2006. – 220 с.

  6. Халперн Д. Психология критического мышления.– СПб.:Питер, 2000. –512 с.

  7. Штернберг Р.Дж. Интеллект, приносящий успех / Пер. с англ. – Минск: Попурри, 2000. – 368 с.

  8. Галак С.Є. Індивідуальна робота з розвитку творчих здібностей дітей // Шкільний світ. – 2000. – черв.(№12). – с.7-8.

  9. Києнко-Романюк Л.А. Інтерактивне навчання в змісті безперервної освіти педагогічних працівників // Нова педагогічна думка. – Рівне, 2005. – № 1. – С. 12 – 20.

  10. Києнко-Романюк Л.А. Недоліки і переваги наявних психолого-педагогічних підходів до понять „критичне мислення” та „емоційний інтелект”// Наукові записки Ніжинського держ. пед. ун-ту імені М.В.Гоголя. – Серія: „Психол.-пед. науки”. – 2005. – № 3. – С. 40 – 44.

  11. Києнко-Романюк Л.А. Учителю про розвиток критичного мислення в учнів і студентів: теорія і практика // Рідна школа. – 2006. – № 7. – С. 68 – 70.

  12. Києнко-Романюк Л.А. Збереження і відродження духовних цінностей – умова розвитку критичного мислення у дітей та молоді // Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття: Матеріали наук.-практ. конф., 19 квітня 2005 р. – К., 2005. – С. 231 – 234.

  13. Києнко-Романюк Л.А. Особистісна орієнтація освіти, критичне мислення та інтелект нації // Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студентів-медиків: Матеріали V наук.-практ. конф., 30 березня 2005 р. – К., 2005. – С. 84 – 85.

  14. Кричевец А.Н. О математических задачах и задачах обучения математике // Вопросы психологии. – 1999. - № 1. – с.32-42.

  15. Колінець Г.Г. Формування дослідницьких здібностей у старшокласників // Обдарована дитина. – 1999. - №5. – с. 10-13.

  16. Монько О. Плекаємо творчого учня/ О. Монько // Математика [газета]. – 2008. – Квітень (№14). – с.1-7.

  17. Мойсеєнко Л.А. Творче математичне мислення: психологічна сутність/ Л.А.Мойсеєнко // Обдарована дитина. – 2007. - №7. – с.20-29.







Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.