Засоби театральної педагогіки під час уроків та в позаурочний час

Опис документу:
Сучасні дослідження свідчать, що оволодіння театральноми засобами педагогіки веде до створення адекватного творчого самопочуття, пов’язаного з ідеєю творення особистості школяра з особливими потребами в процесі набуття ним соціокультурного досвіду

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Засоби театральної педагогіки під час уроків

та в позаурочний час

Сучасні дослідження свідчать, що оволодіння театральноми засобами педагогіки веде до створення адекватного творчого самопочуття, пов’язаного з ідеєю творення особистості школяра з особливими потребами в процесі набуття ним соціокультурного досвіду. Звідси завдання педагога – створити умови для природного й творчого розкриття сутності особливої дитини, використавши свій власний досвід за сформованим на цій основі мотивом.

Особливістю професійної діяльності педагога є та обставина, що йому доводиться не тільки зазнавати на собі різних емоційних впливів, але й самому створювати їх, вміти конструювати й реконструювати педагогічний процес таким чином, щоб навчальна драматизація була спрямована на активне залучення дітей з особливими потребами до творчо-емоційного самовираження.

З точки зору К. Станіславського, мистецтво і душевна техніка актора, як і педагога, спрямовується на те, щоб уміти природним шляхом знаходити в собі зерна людських якостей і вад, а потім вирощувати чи знищувати їх у своїй діяльності. Мистецтво театру і навчання базується на синтетичній сценічній дії актора, в особі якого виступає педагог, та акторського ансамблю або колективу школярів (міміка, пантоміміка, жест, сценічне слово) .

Театральний моделюючий підхід дозволяє зняти побоювання та інші негативні емоції у дитини та дає змогу активізувати розвивально-творчі можливості особливих дітей в процесі набуття ними досвіду. Опановуючи театральні методики, педагог навчається «входити» в ситуацію, з’ясовувати психологічний стан і корегувати свій вплив стосовно зацікавлено-дійової позиції школяра з особливими потребами . Основою створення такого підходу є три складових педагогічного процесу: «вчитель», «учень», «методика», які є взаємозалежними й взаємодоповнюючими. Придумавши цікавий для дитини сюжет уроку, педагог зможе вдало реалізувати поставлену мету й тактику заняття, враховуючи особливості внутрішнього світу дитини з особливими освітніми проблемами та потенціал. Адже тільки розкриття здібностей школяра дає можливість найбільш повно сформувати особистість дитини, визначивши цим її місце в сучасному освітньому просторі школи та суспільства.

Таким чином, педагог в своїй практичній діяльності зможе створити належне емоційне тло заняття, що сприятиме створенню особливих стосунків з позиції співробітництва та співтворчості, для того щоб школяр – особливий учень , дійсно став самоцінністю шкільного навчального процесу. Практично це означає, що читель має розвинути у дитини здатність мислити, відчуваючи: «Ми вчимо і вчимося … головою, серцем, руками і ногами»

Використання театральної педагогіки у процесі викладання безпосередньо залежить від набутих соціокультурних знань, які в свою чергу забезпечують входження учня в оточуюче середовище. Отже, формування досвіду дитини з особливими потребами обумовлене не тільки соціальним середовищем та його впливами, але й стосунками, які склалися в сім’ї, світом розваг, власних національних традицій та звичаїв інших народів. Так, вивчення автентичного дитячого фольклору, віршів, казок, п’єс тощо та перетворення їх в театральне дійство в урочний та позаурочний час сприятимуть не лише вихованню у дітей поваги до людей та традицій іншої культури, але й будуть ефективним засобом у створенні передумов для формування досвіду засобами театральної педагогіки.

Якщо адаптація можлива, навіть в урочний час, то персоналізація потребує спеціально створених умов, спрямованих на часткове впровадження театральної педагогіки в практику позаурочної діяльності. Кваліфікація вчителя потребує ґрунтовного ознайомлення із арсеналом засобів театральної педагогіки та спеціально відібраного для дитячого колективу з особливими освітніми проблемами.

Отже, позаурочна робота стає тлом для впровадження елементів театральної педагогіки в різні види самостійної діяльності, яка реалізується у пізнавально-комунікативній функції театральної педагогіки в процесі виконання індивідуальних творчих вправ, ознайомлення з художнім твором та вправляння з діалогічного мовлення.

Завершальна стадія набуття соціокультурного досвіду - інтеграція -передбачає застосування театральної педагогіки в межах шкільного театру, який дав можливість сформувати соціокультурний досвід використовуючи в органічній єдності сценічну дію, виразне слово, мистецтво перевтілення як доповнення драматизації освоюваного навчального матеріалу. Тобтонавчання у початковій школі перетворюється у театралізоване дійство, яке приваблює дітей з особливими потребамиможливістю імпровізації, що перетворює навчальний процес у гру. Накопичений раніше соціальний досвід підноситься до рівня остаточного включення школяра в над особові авторитети людського суспільства. Подібний етап потребує не тільки відмінного оволодіння вчителем початкової школи засобами театральної педагогіки, але й створення відповідного освітнього середовища у виді шкільного театру. Головним компонентом цього цілісного культуротворчого утворення буде - театрально-акторський, який реалізується у формуванні досконалого світогляду молодшого школяра з особливими потребами, розвитку естетичних уявлень та художнього смаку, у проявах оригінальності творчої ініціативи та артистизму дитини.

Театралізована вистава шкільного театру є вищим проявом формування соціокультурного досвіду, оскільки вимагає певної соціокультурної компетентності в контексті загальної комунікативної діяльності. Саме томуорганізація роботи шкільного театру передбачала постійне внесення елементів новизни, що підживлювало постійний інтерес учнів до театральної діяльності. Позаурочні заняття з використанням засобів театральної педагогіки дозволили особливим діткам реалізувати власний творчий потенціал шляхом застосування знань про способи й правила соціальної взаємодії з однолітками та дорослими, вміння сприймати й проживати художній образ у театральній діяльності, складання оригінальних сценаріїв для подальшого відтворення у театральній виставі. У процесі театралізованої діяльності оригінальна творча робота виступає насамперед у формі сюжету казки, який відбиває у стислій формі динаміку сценарію. Порівняно з урочною роботою, коли фрагментарно використовуються засоби театральної педагогіки (драматизація та інсценізація), позаурочна робота є цілісною системою, яка базується на засобах театральної педагогіки з метою успішного формування соціокультурного досвіду молодших школярів.

З огляду на вищевикладене,формування соціокультурного досвіду дитини з особливими потребами повноцінно відбувається в межах шкільного театру, який дає можливість сформувати соціальні уявлення і знання про закони соціуму в процесі спілкування зі світом і суспільством;культура, як тло накопичення соціальних уявлень і знань про закони соціуму, що впливає на становлення особистості особливого школяра через чуттєво-емоційну сферу;сприйняття ним соціокультурного середовища через художньо-естетичний світ літературного твору в єдності змісту й форми на основі загальновизнаних культурних та соціальних цінностей можливих в межах шкільного театру;залучення дітей до позаурочної роботи, що передбачає розширення соціальних зв’язків та соціальних контактів у процесі творчої взаємодії з однолітками;збагачення соціокультурного досвіду в межах полікультурного освітнього середовища; формування власного досвіду відбувається засобами театральної педагогіки на основі соціокультурної регуляції, комунікації та організації.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»