Згідно зі “Стратегією розвитку вищої освіти на 2021-2031 роки” університетська автономія визначається як пріоритетний принцип розвитку вищої освіти в Україні, а її досягнення та розвиток ставиться у якості операційної цілі. У рамках поставленої мети очікується забезпечити академічну автономію ЗВО задля оптимізації пристосування до ринку праці.
Сотня фахівців, що працювали над текстом Стратегії розвитку вищої освіти на 2021-2031 роки, серед проблем розвитку вищої освіти в України вказали недостатній рівень автономії. Документ також визнає, що академічна автономія закладів вищої освіти залишається на низькому рівні та має значний перелік слабких місць у порівнянні, наприклад, з рівнем кадрової автономії.
Така негативна оцінка освітніх експертів результатів шестирічного намагання впровадити академічну автономію у ЗВО вимагає деталізованого аналізу нормативно-правового забезпечення у зазначеному питанні.
У 2005 році Україна приєдналася до Болонського процесу, взявши на себе обов’язок розбудовувати систему вищої освіти згідно з принципами та цінностями, які були утверджені країнами-учасниками у 1999 році. З початку зародження Болонської системи автономія з відповідальністю стала одним із його найважливіших принципів. Разом з підписання документу питання про автономізацію українських ЗВО постало на порядок денний.
Станом на кінець 2021 року обсяг автономії закладів вищої освіти в Україні окреслюється ЗУ “Про вищу освіту”, ЗУ “Про освіту” та установчими документами ЗВО.
Прийняття закону “Про вищу освіту” в 2014 році вперше гарантувало автономію українським університетам, ввівши нові терміни в національне законодавство, такі як: “автономія вищого навчального закладу” та “академічна свобода”.
Варто зазначити, що навіть часткове розширення автономії, що мав забезпечити закон “Про вищу освіту”, у 2014 році викликав хвилю критику професійного кола експертів, з чого можна зробити висновок, що в Україні на той час не розглядали автономію важливою складовою успішного розвитку ЗВО. Втім, вже за 5 років дослідження 2019 року, що провела Державна наукова установа “Інститут модернізації змісту освіти” серед науково-педагогічних працівників та студентів ЗВО показали, що 66% респондентів вважають впровадження автономії у ЗВО важливим в рамках інтеграції українського освітнього простору до європейського. Закон “Про вищу освіту” безспірно здійснив важливі зрушення, що забезпечили початок імплементації принципів академічної автономії в ЗВО.
Наступним кроком в закріпленні права на автономію ЗВО, зокрема академічної, стало прийняття ЗУ “Про освіту” в 2017 році. На відміну від ЗУ “Про освіту” від 1991 року новий закон дійсно мав на меті забезпечити заклади освіти правами на автономізацію.
Узагальнюючи вищезгадану нормативно-правову базу, що регулює впровадження та функціонування автономії у закладах вищої освіти, можна виділити основні характеристики академічної автономії в Україні.
Розглянемо рівень законодавчого забезпечення академічної автономії, у межі якої входить: створення власних навчальних планів та програм, впровадження методологій та методик викладання, обрання методів та напрямів наукових досліджень, рамки академічної мобільності.
Згідно з ЗУ “Про вищу освіту” в основу функціонування закладу освіту були закладені наступні принципи в рамках академічної автономії:
- розробляти та реалізовувати освітні (наукові) програми в межах ліцензованої спеціальності;
- самостійно запроваджувати спеціалізації, визначати їх зміст і програми навчальних дисциплін;
- обирати типи програм підготовки бакалаврів і магістрів, що передбачені Міжнародною стандартною класифікацією освіти.
Проте, заклади вищої освіти не можуть вільно обирати мову навчання, адже згідно з статтею 48 ЗУ “Про вищу освіту” та статтею 10 ЗУ “Про освіту” мова викладання має бути державною. Також МОН бере на себе обов'язок затверджувати Умови прийому на навчання.
Аналіз нового та старого закону “Про вищу освіту” показує, що загалом рейтинг показників автономії з прийняттям у 2014 році ЗУ піднявся від 51% до 57%. Огляд законодавства також свідчить, що рівень організаційної автономії зріс з 44% до 68%, а академічної автономії - з 51% до 57%. Порівнюючи результати подібного аналізу щодо рівня автономії в країнах ЄС, варто зазначити, що процес впровадження принципів автономії в Україні знаходиться на помірному рівні.
