Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

З досвіду роботи.Родина, родина – це вся Україна, з глибоким корінням, з високим гіллям.

Громадянська освіта

Для кого: 3 Клас

08.04.2021

191

0

0

Опис документу:
Шанування свого роду, батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, вчать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?
Перегляд
матеріалу
Отримати код

З досвіду роботи

Ріка вмирає без джерел,

Дерева сохнуть без коріння.

У ріднім краї ти – орел,

Твій родовід тут, покоління.

Річки немає без джерела, дерева – без коріння, а людини – без Батьківщини, без свого роду. Адже ми народились, живемо в Україні, тут живуть наші батьки, дідусі і бабусі. Отже, родовід наш тут, в Україні.

Із перших днів навчання у школі запитую учнів: Хто ти? Звідки? Як жили твої предки? Маленьким школярам важко збагнути ці поняття. . Однак роботу з вивчення Дерева Роду потрібно розпочинати саме з ними. Порівнюючи та узагальнюючи, веду мову зі своїми учнями. Свій маленький листочок на цьому дереві має кожний із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі і бабусі. Відростки – їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцнішим росте дерево – тим більшим є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я. Наші прадіди уявляли життя усіх людей на землі як велетенське Дерево Роду. Дерево починалося від Адама і Єви, які як свідчить Біблія, дали життя всьому людському родові. Далі на дереві розгалужувались гілки їхніх дітей, онуків, правнуків. І так до нашого часу. Отже, кожен із нас є далеким – пре далеким нащадком Адама і Єви – перших людей на Землі. Немає такого народу чи роду, який би не мав на Дереві Роду своєї гілочки. Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із нас. Люди завжди свято берегли пам’ять про своїх прадідів. Дехто міг нараховувати сім або й більше "колін" свого роду. "Коліно" - це одне покоління. От, наприклад, ви – це перше "коліно", ваші тато і мама – друге, дідусь і бабуся – третє, прадідусь і
прабабуся – четверте і т. д.

Даю завдання: спробуйте і ви разом з мамами й татами зобразити дерево вашого роду.

У кожного з вас є ім’я, прізвище, по батькові. Кожна людина повинна добре їх знати. Давайте перевіримо, як ви знаєте своє ім’я, прізвище та по батькові (запитую учнів).

Ім’я своїй дитині батьки вибирають за бажанням, а прізвище їй дав батько. Адже він голова сім’ї та продовжувач роду. До імені дитини додається ім’я батька. Якщо батька звуть Михайлом, то дочка буде Михайлівна, а син – Михайлович.

Далі діти разом з батьками на окремих аркушах малюють дерево свого роду.

На наступних заняттях учні намагаються самостійно зобразити дерево роду, відтворити 2 -3 коліна, починаючи із себе.

Потім ця робота продовжується з батьками, дідусями й бабусями.

Великим надбанням, неоціненним скарбом народу є його музична культура. На багатьох святах використовую пісні чи їх фрагменти. Діти з великим задоволенням слухають пісні у виконанні мам і бабусь, співають разом з ними.

Готуючись до занять, учні самостійно проводять пошукову роботу. З цією метою даю завдання записати легенди, казки, пісні й оповідання зі слів своїх бабусь, дідусів, щоб пізніше зачитати чи інсценізувати їх на уроках і виховних заходах.

Пропоную школярам не тільки слухати казки, але самостійно складати їх, записувати, розповідати. Раджу складати казки про все: звірів, рослин, про листочок, що впав з дерева, про краплинку роси, що виблискує на сонечку… Діти складають казки спочатку всі разом,

А потім поодинці. Це не просто оповідання про фантастичні події, це цілий світ у якому дитина живе, змагається, протиставляє злу свою доброту. А на родинних святах написані учнями казки інсценуємо разом з батьками, читаємо і розповідаємо меншим братикам і сестричкам.

Під час проведення виховних заходів велику роль відводиться родині. Бабусі розповідають легенди школярам, пригощають їх пиріжками, мами з доньками виконують пісні, татусі загадують дітям загадки. А з яким захопленням діти разом з батьками проводять ігри, інсценізують казки, співають пісні! І хіба можуть вони залишитися байдужими, коли їхні татусі у присутності дітей та гостей дарують квіти їхнім мамам, читають вірші?!

Після родинних свят я помітила, що дівчатка і хлопчики стають лагіднішими, добрішими, людянішими. Зникає грубість, розв’язність.

Родинне свято – подія в класі. Це підсумок великої роботи усіх членів родини: батьків, матерів, бабусь, дідусів, дітей і вчителя.

Під час виховних годин, ранків, родинних свят та інших заходів діти набувають навичок особливої культури, культури мовлення і спілкування. Все це має важливе значення для формування загальної культури, національної свідомості та самосвідомості кожного школяра.

Яскраві, сильні враження, які закарбувались у пам’яті на все життя під час родинних свят, допомагають зрозуміти дітям, що батьківський дім – основна школа для кожного, де людина пізнає самого себе, досліджує свій рід, вивчає та зберігає звичаї і традиції.

Тільки родина, як зірка єдина,

Твій порятунок, надійний причал.

Родина, родина – від батька й до сина,

Від матері – доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна,

З глибоким корінням, з високим гіллям.

Рід, родина, народ – це близькі слова. Наші бабусі і дідусі, прабабусі і прадідусі – це коріння великого і могутнього дерева, на якому відросли
гілочки – це батьки, та листочки – це ви, та ваші братики і сестрички. Родина – не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і школа, і весь народ український. А щоб українському роду не було переводу, він має жити багато літ. А рід з родом родичається:

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти.

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе…

Кожен член родини повинен дбати про красу, чесність, порядність свого роду.

Ви, дітки, повинні гордитися своїм родом. "Шануймо наших батьків!" - так велить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, який отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: "Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі".

Шанування свого роду, батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, вчать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?

Тільки вони нічого не пожаліють, для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не згадують про себе, все віддають для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб жилось їм краще. Їх любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків.

Вони тяжко страждають, якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. Батьки – захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них – рідненьких.

"Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти", – говорить українська мудрість. "Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна закрити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей", – писав В.Сухомлинський.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.