Юрій Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проєкту «Четвер» та один із творців станіславського феномену. Він народився 16 серпня 1962 року в Калуші, здобув освіту інженера-механіка, але розпочав свій творчий шлях наприкінці 1980-х років. Його творчість охоплює повісті, романи, поетичні збірки, есеї та статті, а також він є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року.
Біографія
Народження та освіта:
Юрій Іздрик народився 16 серпня 1962 року в місті Калуш. Навчався у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю "інженер-механік".
Ранні роки та кар'єра:
У юності захоплювався літературою, музикою (віолончель, фортепіано, гітара) та мистецтвом. Після закінчення інституту працював інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин.
Творчий шлях:
Наприкінці 1980-х років, з розпадом радянського режиму, Іздрик активно включився в мистецьке життя, долучившись до андеграундних рухів. Він є одним із засновників та творців станіславського феномену.
Творчість
Журналістика та культурологія:
Іздрик відомий як автор концептуального журнального проєкту «Четвер», а також як культуролог, який пише статті з культурології та літературознавства.
Проза:
Його прозовий доробок включає повість «Острів КРК» (1994), романи «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004).
Поезія:
Автор поетичної збірки «Станіслав і його 11 визволітелів» (1996).
Нагороди:
Юрій Іздрик є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року.
