Юному радіоаматору – Простий пристрій контроля реакції
Швидка реакція потрібна всім для нашої безпеки вдома та на вулиці.
У будь-якому виді спорту швидкість реакції - один із головних критеріїв підготовки спортсмена. Реакції - це один із проявів фізичної якості швидкості. Швидкість реакції у спорті має велике значення. Швидкість реакції визначається багатьма обставинами, головним чином умінням швидко збагнути, швидко сприйняти, швидко підготувати відповідні рухові імпульси.
.Визначення швидкості реакції. Мабуть всі чули словосполучення – швидкість реакції. Скільки разів ми в останній момент «рятували» чашки та тарілки?
З будь-якою людиною і вдома, і на вулиці будь-якої хвилини можуть статися несподіванки, і тоді його здоров'я безпосередньо залежатиме від швидкості реакції. Але потрібна вона не тільки для звичайного життя. Це професійно важлива якість для космонавтів, льотчиків, моряків, військових, спортсменів, водіїв, операторів. Сотні професій, тисячі ситуацій щодня. Напевно, у багатьох виникає бажання дізнатися про швидкість своєї реакції або отримати відповідь на запитання: Чи можу я стати льотчиком або просто трохи збільшити швидкість реакції? Що для цього треба зробити? Спочатку її треба виміряти. Неважко здогадатися, що швидкість реакції вимірюється часом, точніше – часом простої умовнорефлекторної реакції. Вимірюють його, і складними приладами – хронорефлексометрами, і простими пристроями. Проста умовно-рефлекторна реакція здійснюється як простий рух у відповідь на простий сигнал.
Спробуємо виміряти швидкість реакції людини. У певний момент включатиметься світлодіод, а користувачеві потрібно якнайшвидше натиснути на кнопку «Stop». Момент включення світлодіода та натискання кнопки фіксується, різниця між отриманими результатами обчислюється та виводиться у зручному вигляді. Блок-схема пристрою зображено на рис. 1 дозволяє вимірювати час затримки рухової реакції на запалювання джерела світла в межах від 0,1 до 1 с з дискретністю 0,1 с. На його табло змонтовано десять світлодіодів: чотири червоні (HL1-HL4). індикуючих час затримки 0,1 - 0,4 с (відмінна реакція), два жовтих (HL5, HL6) 0,5 і 0,6 с (задовільна) і чотири зелених (HL7-HL10) - 0,7-1 с (незадовільна реакція). Пристрій складається з тактового генератора, комутатора, тригерів запуску зупинки, мультивібратора, лічильника імпульсів з дешифратором. Тактовий генератор (DD2.1, DD2.2) виробляє імпульси з частотою слідування, 10 Гц, які надходять на один із входів (вивід 10) комутатора DD2.3. На два інших входи цього елемента (виводи 9 та 11) у вихідному стані подано рівень логічної 1 з виходу RS-тригера зупинки (DD1.1, DD1.2) та рівень 0 з виходу тригера запуску (DD3.1, DD3.2). Останній змінює свій стан на одиничний під дією першого ж імпульсу мультивібратора (VT1-VT3, рис. 3) і залишається в ньому, хоча імпульси з мультивібратора продовжують впливати кожні 9 ... 12 с. При появі на виході цього тригера рівня 1 імпульси тактового генератора через комутатор DD2.3 та інвертор DD1.3 проходять на лічильник DD4 та DD5 - і світлодіоди HL1-HL10 починають по черзі запалюватися. Завдання випробуваного якомога швидше натиснути на кнопку ЅВ2 («Stop»).При цьому на виході зупинки тригера з'являється рівень 0,
комутатор DD2.3 закривається і лічильник зупиняється. В результаті залишається горіти один із світлодіодів НL1-HL10, що індикує час, від моменту запалювання світлодіода HL1 мультивібратора до натискання на кнопку SB2 (час реакції). Щоразу перед початком вимірювань та після вмикання живлення прилад встановлюють у вихідний стан натисканням на кнопку ЅВ1 («Скид.»). Принципова схема стабілізатора блоку живлення пристрою показана на рис. 2. Мікросхеми серії К155 можна замінити на їх аналоги із серії К133, К155ІЕ2 - На К155ІЕ5. Транзистор VT1 встановлюють на тепловідводі з площею поверхні
20 см2. Зовнішній вигляд пристрою показано на фото 1
