Юному радіоаматору – Довідник з напівпровідникових діодів
Принцип роботи напівпровідникового діода відкрив у 1874 році Карл Фердинанд Браун.
Напівпровідниковий діод — напівпровідниковий прилад з одним випрямним електричним переходом і двома зовнішніми виводами. На відміну від інших типів діодів, принцип дії напівпровідникового діода ґрунтується на явищі p-n переходу.
Випрямним електричним переходом в напівпровідникових діодах може бути електронно-дірковий перехід, гіперперехід або контакт метал-напівпровідник.
Випрямний перехід, окрім ефекту випрямлення, має й інші властивості, що використовуються для створення різних видів напівпровідникових діодів: випрямних діодів, стабілітронів, лавинно-пролітних діодів, тунельних діодів, варикапів та інших. Тому напівпровідникові діоди поділяють: на випрямні, високочастотні та надвисокочастотні, імпульсні, опірні (стабілітрони), чотиришарові перемикаючі PIN-діоди, фотодіоди, світлодіоди, тунельні діоди та інші.
Випрямні діоди на принципових електричних схемах мають таку графічну позначку:
Перевірити придатність напівпровідникового діоду досить просто за допомогою омметра. Так в прямій провідності («+» омметру до анода а «-» омметру до катоду) омметр буде показувати 50…100 Ом, а в зворотному напрямку – нескінченність. Якщо діод показує менше 50 Ом в обох напрямках, то діод «пробитий» і якщо в жодному напрямку має нескінченний опір, то він «вигорів».
Діоди характеризуються такими основними електричними параметрами:
– Струмом, що проходить через діод в прямому напрямі;
– Струмом, що проходить через діод у зворотному напрямку;
– Найбільшим допустимим прямим струмом;
– Прямою напругою;
– Зворотною напругою;
– Найбільш допустимою зворотною напругою;
