Євген Плужник — видатний український поет, драматург та перекладач епохи «Розстріляного відродження», який народився 1898 року на Вороніжчині, а загинув 1936-го в ув'язненні на Соловках після арешту у справі «Національної терористичної організації». Його творчість відзначається гуманізмом, глибоким ліризмом та філософською насиченістю, а за життя вийшли збірки «Дні» (1926), «Рання осінь» (1927), роман «Недуга» (1928) та п'єси, а завершальна збірка «Рівновага» була надрукована посмертно.
Біографія
Народження і дитинство:
Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в селі Кантемирівка Воронізької губернії (нині Росія) в родині торговця.
Освіта та початок кар'єри:
Вчився у сільській школі та кількох гімназіях. Після переїзду родини на Полтавщину в 1918 році, працював учителем у сільській місцевості, одночасно продовжуючи самоосвіту.
Переїзд і робота:
З 1923 року працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами писав вірші. У цьому ж році одружився з Галиною Коваленко.
Арешт і ув'язнення:
4 грудня 1934 року був заарештований НКВС за звинуваченням у приналежності до національної терористичної організації. Спочатку засуджений до розстрілу, але потім вирок замінили на довготривале ув'язнення на Соловках, де він і помер 2 лютого 1936 року.
Творчість
Літературний спадок:
За життя вийшли поетичні збірки «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927).
Прозовий твір:
Автор роману "Недуга" (1928) та кількох п'єс, зокрема віршованої драми «Змова у Києві».
Заповіти і посмертні публікації:
Плужник вважав «Змову у Києві» своїм головним твором, а його завершальна збірка «Рівновага» була надрукована лише у 1948 році за кордоном, завдяки зусиллям його дружини, яка вивезла рукопис за межі СРСР.
Тематика та стиль:
У творах поет досліджував світ людської душі, гуманізм та реакцію людей на драматичні події, що зображував у контексті тогочасної радянської реальності. Провідними рисами його лірики є сповідальність, ліричність та філософічність.
