Єпископ Гавриїл (у світі Гаврило Федорович Бужинський; бл. 1680–1731) — видатний церковний діяч, інтелектуал епохи бароко та один із найближчих сподвижників Петра I у проведенні реформ.
Біографія
Походження та освіта: Народився в місті Ізюм на Слобожанщині в купецькій родині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянський академії, яку закінчив у 1706 році.
Кар'єра: Того ж року на запрошення царя переїхав до Москви.
Викладав у Слов’яно-греко-латинській академії, де згодом став префектом.
У 1707 році прийняв чернечий постриг.
Служив обер-ієромонахом флоту та архімандритом Троїце-Сергієвої лаври.
Єпископство: У 1726 році висвячений на єпископа Рязанського і Муромського.
Смерть: Помер 27 квітня 1731 року в Москві.
Творчість та діяльність
Гавриїл Бужинський був відомий як талановитий проповедник та перекладач, чий стиль Петро I вважав зразковим.
Літературна праця: Склав низку урочистих проповідей на державні свята та перемоги. Його авторству належить «Служба благодарственная» на честь укладення Ніштадтського миру (1724).
Переклади: За наказом царя перекладав фундаментальні праці європейських мислителів для поширення знань у Росії:
«Введення в історію європейську» Самуеля Пуфендорфа (1718).
Праці Вільгельма Стратемана та інших лютеранських авторів, що свідчило про його відкритість до західних ідей.
Ідеологія: Був палким прихильником «просвітницького абсолютизму», боровся з церковними забобонами, за що іноді зазнавав критики від консервативного духовенства.
Детальніше про його внесок у розвиток барокової культури можна дізнатися у розділі про вихованців КМА на сайті Інституту історії України НАНУ.
