«Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет» — це один із центральних давньоєгипетських міфів, який пояснює причину виникнення посухи, щорічного розливу річки Ніл та зміни пір року.
Головна героїня міфу — Тефнут, богиня вологи, дощу та роси, яка також вважалася Сонячним Оком (донькою) верховного бога Ра.
Сюжет міфу
Сварка та втеча: Через суперечку зі своїм батьком, богом сонця Ра, Тефнут сильно розгнівалася. Вона прийняла подобу розлюченої левиці й втекла з Єгипту на південь — у Нубійську пустелю.
Страшна посуха: Разом із Тефнут із земель Верхнього та Нижнього царств пішла вся волога. На Єгипет упала жахлива спека: земля потріскалася, рослини зів'яли, Ніл майже пересох, а людей почав нищити голод і спрага.
Пошуки богині: Бог Ра зрозумів, що без доньки світ загине, і наказав повернути її. На пошуки вирушили її брат і чоловік Шу (бог повітря) та Тот (бог мудрості й Місяця). Щоб не лякати Тефнут, вони перетворилися на диких мавп (павіанів).
Хитрість Тота: Шу намагався діяти силою та переконаннями, але левиця лише лютувала. Тоді за справу взявся Тот. Своїми солодкими промовами, повчальними казками (зокрема, про шуліку та кішку) та обіцянками пишного весілля він зміг розчулити й заспокоїти Тефнут. Вона погодилася повернутися.
Повернення і повноводдя: Коли Тефнут переступила кордон Єгипту, природа миттєво ожила. Почалися проливні дощі, і Ніл знову наповнився водою. Ра влаштував грандіозний бенкет на честь повернення доньки, а єгиптяни відсвяткували цю подію як день родючості й нового життя.
