ЯЗИЧНИЦТВО (поганство) в контексті української історії. Язичництво (від старослов’ян. — мова, говірка, плем’я, народ) — 1) істор. форма релігії, що передувала монотеїстичним (християнству, ісламу) релігіям, а подекуди і співіснувала з ними у вигляді сект чи аборигенних реліг. практик до 20 ст.; 2) сучасні, переважно альтернативні до авраамічних, реліг. практики (неоязичництво).



















