1. Роль мінеральних ресурсів та сировинний чинник
Визначення: Сировинний чинник (або чинник матеріаломісткості) визначає вибір місця для підприємств, чий технологічний процес потребує великої кількості природних ресурсів.
Логіка розміщення: Виробництва з високою матеріаломісткістю (металургія, цукрова, цементна галузі) зазвичай розташовують поблизу родовищ, щоб мінімізувати витрати на транспортування важкої або громіздкої сировини.
Приклад: У Кривому Розі під час переробки залізної руди отримують кварцити, які використовують для місцевого дорожнього покриття, що ілюструє комплексне використання ресурсів на місці видобутку.
2. Паливно-енергетичний чинник
Визначення: Цей чинник охоплює умови забезпечення підприємств паливом (вугілля, газ) та електроенергією.
Енергомісткі виробництва: Підприємства, де витрати на енергію складають 30–45% собівартості (наприклад, виплавка алюмінію), тяжіють до потужних електростанцій.
Кейс Запоріжжя: На базі потужного гідровузла у Запоріжжі сформувався великий центр енергомісткої промисловості, що демонструє визначальну роль доступної енергії.
3. Енергетика України та сталий розвиток
Сучасний стан: У 2023 році частка вітрових та сонячних станцій у виробництві електрики в Україні досягла 11,4%.
Приватний сектор: Презентація пропонує проаналізувати можливість встановлення сонячних панелей на домогосподарствах для забезпечення стабільного енергоспоживання та автономності.
4. Аналіз та висновки
Територіальний аналіз: Розглядається розміщення різних типів виробництв на території України та їхня залежність від ресурсної бази.
Головний підсумок: Сировинний чинник є ключовим для добувної промисловості, а паливно-енергетичний — для галузей, що споживають багато тепла та струму (металургія, хімія).
Презентація завершується контрольними питаннями про важливість сонячної енергетики та необхідність збагачення вітчизняного вугілля для підвищення ефективності промисловості
