В умовах нестабільності соціальних процесів, які відбиваються на стані кожної сім*ї, наростають, з одного боку тривожність, агресивність дітей, а з іншого пасивність та заляканість, які здійснюють деструктивний вплив на їх емоційний стан та роблять перепони на шляху до нормальних адаптаційних процесів у мікросоціумі. Одна з наукових теорій розглядає агресію, як результат наслідування соціальних зразків. Справді, кожна дитина хоче бути дорослою, і дуже часто вона наслідує агресивну поведінку значущих дорослих (батьків, вихователів, старших братів чи сестер) та вважає такий тип взаємодії нормою.
А це означає , що і педагоги і психологічна служба мають спрямовувати зусилля на профілактику і подолання таких поведінкових проявів .
І найголовнішим завданням суспільства і педагогів – не підкоряти, не деформувати, а вчити особистість саморозвитку, самовдосконаленню, вмінню бути собою, завжди і в усьому робити свідомий вибір.
Асертивна поведінка передбачає чітке й лаконічне роз’яснення своїх вимог і власної поведінки, сприяючи запобіганню конфліктних відносин між людьми.
Цей матеріал буде корисним для дорослих які працюють з дошкільнятами.
