Цей поетичний твір розповідає про маленьких дітей, які із захопленням спостерігають за стиглими черешнями на високих гілках. Хлопчик та дівчинка марно намагаються дістати червоні плоди, відчуваючи водночас і сильне бажання поласувати ними, і розпач через недосяжність мети. У тексті звучить пряме звернення до ягід із питанням, чому вони виросли так далеко від землі. Наприкінці черешні дають мудру відповідь, пояснюючи, що саме висота врятувала їх від передчасного зривання. Таким чином, недоступність дозволила плодам повністю дозріти та налитися соком. Ця коротка історія підкреслює зв'язок між терпінням, часом та природною досконалістю.











