Виховний захід для учнів 1-4 класів
«Як тобі,доню,хустка моя до лиця…»
Мета. Ознайомити дітей з народними традиціями ; презентувати матеріли пошукової діяльності в рамках проекту «Хустка»: давні обряди, звичаї, фольклор рідного краю. Розвивати пам’ять, мислення, уяву, поетичні та музично-хореографічні уміння й навички; інтонаційну виразність мовлення ; виховувати ціннісні орієнтації учнів; любов до народної краси і гармонії, до родинних оберегів.
Обладнання: хустки, вироби декоративно-прикладного мистецтва, аудіозаписи фрагментів народної музики, ілюстрації «Хустка у різні історичні періоди України», стіл, покритий вишитою скатертиною, вишитий рушник, на ньому хліб-сіль. Хід свята
(Сцена прикрашена українськими хустками, та напис «Як тобі,доню,хустка моя до лиця…»»
(Під мелодію пісні « Мамина хустка» в залі з'являються дівчата з хустками. Виконують танцювальну композицію. Потім виходить дівчина в українському костюмі з хлібом на рушнику)
Дівчинка:
- Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром!
- Запрошуємо всіх на побачення з нашою
Берегинею, українською хусткою...(Звучить мелодія.)
Ведуча - Доброго дня, дорогі батьки, шановні вчителі, любі діти! На Україні є багато народних символів: верба, калина, тополя. А сьогодні перед нами хустини, звичайні українські хустини, а скільки таємничості в них!
(Виходять учні )
1 ученьІ. Я відкрила бабусину скриню,
В ній стареньку я хустку знайшла.
Одягла її, наче малинка,
Стала гарна я зразу така.
2 учень Посміхнулись захоплено друзі,
Бо вона мені так до лиця,
Вишивана яскрава хустинка,
Що бабуся мені зберегла.
3 учень Бабусина хустка чарівна,
Берегиня роду є вона.
Бабусину хустку збережу,
Як незабутню пам’ять
Про рідну сторону.
4 учень Я люблю свою рідну бабусю,
Завжди радо до неї іду.
Добре серце і лагідні руки,
Щось для мене цікаве знайдуть.
5 учень І вдягнути хустинку зберусь я,
В ній все барвами, мов самоцвіт.
Нехай тішиться знову бабуся,
Хай пригадує час юних літ.
(Виходить дівчинка в українському вбранні, пов’язана хусткою)
Дівчинка:
- Доброго дня. Мене звати Хустуня. Моє ім’я споріднене зі словами: «хустка», «хистка», «захищати». Я весь час комусь потрібна: мене зодягають на голову, на шию, покривають плечі, носять на поясі, кладуть в кишеньку, модниці прикрашають мною сумки. Колись дами дарували мене лицарям серця, мене носили як пам’ятку про батьківську хату, у деяких народів кинута долу хустинка означала виклик на поєдинок, мною перев’язували рани, на мені зав’язують вузлики напам’ять, діти дарують хустки матерям на знак великої любові і вдячності...
Ведуча: - Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки. Хустину ми бачимо на всіх старовинних малюнках, вона проходить через усю історію українського народного вбрання.
6-й учень: Тисячу років тому, за часів Київської Русі, жінки носили хустки-покритки.
7-й учень: Дві тисячі років тому, коли на території України проживали скіфи, хустки широко використовувалися в побуті.
8-й учень: Три тисячі років тому, коли на землях України селилися слов’янські племена, жінки зодягали хустки.
9-й учень: І п’ять тисяч років тому в бронзову добу, носили хустки.
Ведуча:І, майже не змінившись, хустка залишається у вжитку до наших днів. Зберігає український народ, як давній символ, пам'ять про хустину. Хустка як берегиня роду була поруч із людиною від народження до останнього подиху.
Хустка на хрестинах, на весняних хороводах, на сватанні, на вінчанні, на проводах козака на війну, хустка при закладенні будинку, при похованні. Хустка і в радості, і в печалі. Це перша ознака одягу жінки. Хустка широко розповсюджена на всій Україні. Способи пов'язування були різними.
(На сцену виходять дівчата в українському вбранні. Їх голови пов'язані по-різному різними за кольором хустками. Кожна з них коментує пов'язування хустки.)
1-а дівчинка: На Лівобережжі України влітку дівчата складають хустину трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, «щоб волосся видно». З лівого боку приколють квітку рожі або гілочку барвінку. Взимку закутуються так, як молодиці.
2-а дівчинка: На Правобережжі України дівчата в разі потреби закутуються так, як жінки, але з-під хустки визирає коса.
3-я дівчинка: На півдні України влітку закутуються у білі хустки так, що ледве визирають очі.
4-а дівчинка: У північних районах хустину пов'язували під підборіддям, а кінці на маківці (усьому передувало зав'язування двох невеликих платків, один з яких проходив під підборіддям).
5-а дівчинка: На Київщині кінці хустки зав'язували навколо шиї та на потилиці.
ВЕДУЧА: - Якими ж були хустки в давнину?
12-й учень: Хустки в Україні були білого кольору. Барвисті хустки, що тепер стали модними, запозичені від південних слов’ян: болгарів та сербів, а ті запозичили від турків та персів.
13-й учень : Українська хустка - це справжній мистецький витвір. Колись хустки в Україні вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори. Трапляється і чорний колір. Синій окремо не вживали, а в поєднанні з червоним. Вишиті візерунки, як колись, так і тепер розміщувались на чотирьох кутах та посередині хустки.
14-й учень: Орнамент на хустках був переважно геометричний, а у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – різної форми і кольору квіти рожі, васильків, гвоздик з численними листочками. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення лісових птахів, качок, півників, голубів…
Пісня «Хустина»
Сл. Вадима Крищенко, муз. В. Філіпенко
Ведуча: Хустка в Україні - це символ прихильності, любові, перехід з дівчини у жінку, символ матері, символ життя. Вона пам’ять роду, його святиня. Будь-який народний обряд не обходиться без хустки. На народини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб - символ добробуту, а хустина - оберіг дитини і матері від злих сил.
І росло дитя, сповите м’якою бабусиною хустиною та ніжними маминими колисковими піснями. Літечко за літечком пролітає… Тішиться, не натішиться вся родина. Погляньте. Он воно уже на зарінку з дівчатами таночок заводить, грається у «хустинку». Гра «Хустина»
Ведучий: В часи козаччини, коли козак йшов на війну, кохана йому дарувала вишиту хустку — китайку червоного (іноді — зеленого) кольору, як символ вірності. Дарувала шиту шовком хустину, щоб згадував на чужині. І мандрувала світом із козацькою піснею та славою українська хустина. Носив її козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-країни.
Хлопчик:
Ромен –зілля, ромен-зілля,
похилився.
З України до дівчини
Козак уклонився... Дівчинка:
Ой, дав він їй поклон низький
З коня вороного,
Вона ж йому хустиноньку
З шовку зеленого.(Діти співають українську народну пісню)
Пісня «Їхав козак на війноньку»
Ведуча: Коли козак гинув, то хустиною вкривали обличчя, щоб «хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали». Якщо козака ховали з козацькими почестями, то вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.
1-й учень:
Ведуть коня вороного
Розбиті копита...
А на ньому сіделечко
Хустиною вкрите...
Так про цей звичай писав Т. Г. Шевченко у своїй поемі «Хустина».
2-й учень: І в наш час зберігся звичай дарувати юнакові, який іде служити до лав Збройних Сил України, хусточку, а в ній грудочку рідної землі.
Пісня «Хустина»
Сл. Вадима Крищенко, муз. В. Філіпенко
Ведуча: Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла свою незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо ж парубок був до душі, то вона сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку:
( Виходять дівчатка з хустками в руках і співають пісню )
Пісня «Відбивна хустина»
Ведуча: На весіллі наречений з’являється з гарною хусткою за поясом. Голова нареченої прикрашена вінком зі стрічками або вінком з фатою. У церкві під час вінчання руки молодим пов’язують хусткою — на знак міцної сім’ї.
Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою. Свекруха зав’язувала невістці ту хустку, з якою наречений ходив на весіллі.
Ведуча: Хустка і нині - невід’ємний атрибут на похоронах. Хустиною перев’язують вінки, тримають свічку, обгорнуту хустиною, пов’язують руки. Такі хустки називають «провідником».
Учитель: Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з'являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з пам'яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми — діти народу українського. Подивуймося ж і нині не знищеній, живучій любові нашого народу до простого, та водночас незбагненного дива - української хустки. Нехай матерям, коханим, молодим дружинам, бабусям несуть хустки-дарунки, барвисті, як сад навесні, мерехтливі, як світання над річкою. Хай завжди веселить вас українська хустка.
(Під мелодію пісні « Хустка тернова» дівчатка виконують танцювальну композицію з хустками. По закінченні виходять із залу і в танку тріпотить українська хустка.)
У кінці свята звучать слова:
- Хай завжди береже хустка тепло ваших душ і живе вічно, як наша невмируща мати — Україна.
