Андріївські вечорниці
Мета: продовжити започатковану традицію Андріївських вечорниць, як народного звичаю, бо збереження народної пам’яті - це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в історичному минулому;виховувати любов і повагу до світовідчуття, світосприймання та взаємин між окремими людьми; розвивати співочі та хореографічні навики, сценічну культуру, творчі навики молоді.
Обладнання та оформлення зали: сільська хата з піччю, столами,
рушниками, образами , налавниками, горшками; калита, миски з варениками , макітра, решето, узвар в глечиках та інше частування; вислови видатних про мову, культуру, звичаї, фонозаписи, ілюстрації.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті
І скажу до речі,
Ще й талановиті.
Землю засівають
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синє море.
Про людей і квіти…
То скажіть же,діти,
Що це за країна?
Всі: Наша Україна!
Що таке Україна?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця
Золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
Українці – то є назва славного народу,
Україна – то край славний, аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний, і степи, і гори.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?
Пісня « Рідна серцю Україна»
Вчитель: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведучий: Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння та вечорниці.
Ведучий: Це було й 13 грудня,що вважається днем пам’яті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозданного.
Ведучий: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави, нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
Ведучий: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум,
мудрість,щедрість нашого народу!
Сьогодні ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів.
Сценка
Дід
Щось добреньке з’їсти хочу,
Тільки що – не знаю сам.
Баба
Голови б ти не морочив,
Що зварила – те й подам.
Дід
Вареники,борщ і каша,
В животі від них бурчить.
Баба
Вередливий став ти, діду.
Що тобі іще варить?
Дід
Знаю, бабо, ти не сердься,
Я, мабуть, би з’їв оце…
Коровай із борошенця,
А туди ще вбить яйце.
Баба
Отже, клятий! Причепився!
Хоч бери,тікай із хати!
Будь по-твоєму, спечу.
Лиш маленьку калиту.
( Баба порається біля столу)
Дід
Ти готуй, стара, швиденько,
Повечеряєм гарненько.
( До зали) Баба в мене – молодець!
Дід
Пам’ятаєш, моя люба,
Як були ми молоді,
Напечем, бувало, хліба –
Повна хата молоді.
Баба
Танці, співи, сміх до ночі Вечорниці…. А тепер?
( Чути музику. Дівчата та хлопці заходять танком під музику « Вечорниці»)
Хлопець
Господарі! Чи пустите до хати ?
Дівчина
Вміємо співати, вмієм танцювати.
Дід
Заходьте, заходьте, хлопці та дівчата!
Скоро і калиту з печі будемо виймати.
Якраз впору.
Баба
Поспішайте, поспішайте,
До нашої хати.
Бо пора вже вечорниці
Нам розпочинати.
Дід
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Добрий вечір, господаре!
Добрий вечір, господине!
Чули, ми що в цій хатині
Сьогодні вечорниці.
Баба: І вам вечір добрий!
Заходьте, сідайте, будьте ласкаві,
У нашій хаті, на нашій лаві.
Чи ж нам пристало сідати
Нам пристало пісню співати
( Пісня « А я молода»)
Загадки :
14 (1) Дівчата! Хлопці!
Чи любите ви загадки розгадувати?
Ану відгадайте!
Довго з тіста їх ліпили
У окропі поварили
Потім дружно ласували
Ще й сметанки додавали ….
14 (2) З давніх часів дівчата на вечорницях вареники ліпили і варили, а хлопці спостерігали й ласували. Так вони вибирали собі наречену, яка вміла доладні вареники готувати.
Вареники спрадавна
Шанують в Україні:
Вареники із вишнями,
Вареники з черешнями,
З чорницями, суницями.
Сливками й шовковицями,
Вареники з капустою,
Картоплею і сиром –
І ходіть із миром!
Ось наліпимо вареничків,
Біленьких,пухкеньких,
Та й запросимо до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Що би вони разом з нами
Гарно святкували.
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
А ви нас зустрічайте
З варениками смачними та м’ясними
Бо прийшли до вас з танцями,
Піснями голосними!
Дівчина: Вже варенички готові. Ой, які вони чудові!
1 дівчинка:
Їжте вареники бульб’яні, щоб ваші щічки були рум’яні.
2 дівчинка:
Їжте вареники з капусти, щоб животи не були пусті!
3 дівчинка
Їжте вареники з грибами, щоб були ви багаті кумами!
4 дівчинка:
Їжте вареники з м’ясом та запивайте їх квасом!
5 дівчинка :
Їжте вареники з сиром – з добром вас і миром!
А гостей скільки у хаті!
То це теж наші гості,
І по очах бачу, теж вареничків хочуть.
Зараз, зараз скуштуєте.
Милі гості, прошу сісти,
Вареники будем їсти.
Вареники непогані, вареники у сметані
Їжте, їжте, просим щиро
Вареники наші з сиром.
Господиня: Дівчата, ану ж бо ворожити на чобітках.
Дівчина: А як це, тітонько, розкажіть.
Господиня: Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати.
Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у
який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.
Дівчата ( разом): Звичайно! Поворожимо!
Первозданний Андрію,
На тебе надіємось!
Долю хочемо знати,
Зійди до нас
В цей вечірній час,
В цю годину
Благослови кожну дівчину!
Дівчина
Андрію, Андрію, тебе благаю
До тебе взиваю,
Зійди, зійди
І долю проречи!
Хай почую, побачу
Що мені віщує.
Хай знаю,
Що мене чекає.
1 дівчинка:
Черевички мої,
Носики вистрочені,
Не хотіли танцювати,
Самі вискочили(танцює)
2 дівчинка:
А заграйте-но, музики, в мене гарні черевики,
Починайте грати, бо хочеться танцювати.
3 дівчинка
Я притупну каблучками, в боки розведе руками.
Сплесну, вихром закружляю – черевички нові маю!
4 дівчинка:
А черевички не простенькі,
В них підківки золотенькі,
Тай риплять, ступлю лиш крок,
Так і просяться в танок.
5 дівчинка:
А ми взуєм черевички, підмалюєм личка.
І вам пісню заспіваєм, про ці черевички.
Пісня « Черевички»
Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі. І в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір’я дерли. І обов’язково жартували, веселились і співали гарних пісень, бо пісня українська, як душ народу.
Але спочатку промовляли прохання до вогню:
Гори, вогонь, ясно,
Спечи нам калиту красну.
Діти повторюють
А перш ніж саджати калиту в піч, дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:
Водице – студенице
Окропи калиті дорогу
Аж від печі та до стелі,
Щоб ми були веселі.
Діти утворюють коридор, господиня його « скроплює» водою, діти повторюють слова. Потім господиня бере калиту і садить її в піч,закриває заслінкою.
А водичкою,що залишилася, вмиваю ваші личка, аби були гарні та красні
( Вмиває)
Як то було з початку світу.
Не було тоді неба, ні землі,
А лишень було синє море.
А на тім морі, ой три дубочки,
Три голубочки з неба зіслані,
З неба зіслані – на Калиту прислані.
З давніх літ була в пошані
На Андріївські свята
І пахуча і рум’яна
Символ щастя – Калита.
В ніч Андріївську дівчата
Її випікали,
По ній суджених своїх
І долю гадали
Найчастіше пов’язаний культом сонця вогонь, в тому числі домашнє вогнище, тому на Калиту так широко використовувались атрибути печі та знаряддя праці, яким господиня поралася коло вогню – кочерга, хлібна лопата, рогачі, горня, сажа.
Обрядовий хліб – калита також нагадує сонце, він обов’язково круглий, як сонце, в середині з діркою, до того ж вимазаний медом. Золотий мед, принесений бджолами ( божими мухами) також символізував сонце і широко використовувався в цей день.
Господиня. Ну й цікаво слухати , забула про калиту.
Ой, та вона вже спеклася.
Рум’яна та ясна,
На весь світ прекрасна!
Господиня бере калиту і промовляє:
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!
Діти. Ой калита, калита!
Із чого ти вилита?
(1) Господиня. З жита сповита,
Сонцем налита,
Для красного цвіту,
По білому світу!
1-й хлопець.
І нарешті, калита,
Наче сонце,золота,
Хто вкусить калити хоч раз,
Той буде першим серед нас.
Нумо, хлопці і дівчата,
Хто з нас буде починати?
2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,
Я найпершим хочу бути
Їду, їду я до річки,
Ой,дайте вкусити калити хоч трішки.
( Дівчата при взують до калити червону стрічку, підвішують на палку. До Калити призначається артів пан Калитинський. Він тримає підв’язану Калиту)
Прийшов час Калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.
Славна та ясна,
На весь світ прекрасна
У небо, калита, у небо.
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.
– Дозвольте мені бути паном Калитинським
– А я буду паном Коцюбинським
– Добрий вечір, пане Коцюбинський!
– Добрий вечір,пане Калитинський !
– Куди йдете?
- Калиту кусати. –Чи вкусиш ти, чи ні, а я на білому коні,
То й калита мені.
А наша калита
Та й з маком і медом.
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся.
Сівши на кочергу Кочержинський говорив: « Їду, їду калиту кусать»
Калитинський відповідає « Я буду по губах писать»
Підскакуючи до калити Кочержинський казав: « А я в кушу»
Калитинський відповідає: « А я вмажу» ( повторюють кілька раз)
( маже сажею, хто не вкусить, тому загадують загадку)
Як прийде зима й свята
Серед них і Калита
В християнстві день – подія!
Адже свято це …. ( Андрія)
Що у світі наймиліше? ( сон)
Що у світі найпрудкіше? ( думка)
Що у світі найбагатше ? ( земля)
Що у світі найсильніше? ( вода)
Калита, калита, солодка така!
Хто вкусить калиту, тому всю зиму сонце світити буде.
Тому буде добро в домі.
І я, і я хочу калити вкусити!
( під музику кусають калиту)
Хлопці – Калита, калита,
Солодка була.
А ми її з’їли,
Аж до сонця підлетіли.
Підкріпилися, а тепер можна і заспівати для гостей жартівливу пісню.
Пісня « Чи я не хазяйка»
Вже вечірній морок висне,
Нічка зорі запалила
Українська наша пісня
Серце й душу звеселила.
Наше слово щире, без прикрас:
Спасибі, Андрію,за свято для нас.
Обряди і звичаї хай оживають
І душу народу завжди звеселяють.
Хай Ганни, і Сави, і Варвари
Знаходять, шукаючи пари.
Хай завжди і всюди в народу – творця
Праця і свято ідуть без кінця.
Так чи інакше, наше Поділля
Віддавна святкує Андрія
Ой, мабуть, давайте, люди,
За гостину дякувати будем
І за те, що гарно приймали.
І за те, що смачно частували.
Нехай ваша добра хата
Буде радістю багата
І ділами, й пирогами,
І гостями, і друзями.
А ще бажаємо сили,
Щоб ніколи не хворіли,
Щоб люди поважали,
Щоб діти шанували.
Щастя, здоров’я не на один рік,
А на цілий рік!
Пісня « Мама і тато»
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці закінчились,
І здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про Андріїв вечір спогад
В нашім серці буде жить.
Наша думка,наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава
Слава Україні. ( всі)
Ми показали, як колись жило
Без будинків культури
Українське село.
Питай, цікався, пізнавай,
Яким же був колись твій край!
Бо-хоче рідна Україна,
Аби росла достойна зміна.
Господиня: Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!
Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість
людям!
Господар: Всім, хто прийшов на наше свято – многії літа.
Пісня « І в вас, і в нас хай буде гаразд)
