Модель життєстійкості особистості. Стаття присвячена розгляду феномену життєстійкості особистості. Описано структуру життєстійкості особистості та модель її розвитку.
Розглянуто життєстійкість як складну інтегральну властивість особистості, представ-лену у вигляді трирівневого конструкту, включно з рівнями, що відповідають ієрархічній структурі властивостей особистості.
Ключові слова: життєстійкість особистості, компоненти життєстійкості, особистісний потенціал життєстійкості.
Постановка проблеми. Вивчення життєстійкості особистості є важливим напрямом психологічних досліджень, оскільки дуже часто звучить питання про:
якість життя людини;
психічне здоров’я;
її задоволеність собою;
своєю працею;
своєю сім’єю.
Увага концентрується на вивченні ключових передумов, що дозволяють підтримувати ефективну взаємодію зі значущими людьми, досягати успіху в житті, бути щасливим навіть за наявності несприятливих обставин.
Мета: обґрунтувати структуру та модель життєстійкості особистості як цілісне особистісне утворення.
Зазначений феномен складається з трьох компонентів: залученість, контроль та прийняття ризику.
