Ми повинні знаити свої традиції, свою культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами і художниками, музикантами і письменниками, але і ту, що впродовж багатьох століть творилася й плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала свої риси, які утверджувалися і поширювалися, ставали традиційними. І однією з таких традицій є живуча любов нашого народу до незбагненного, але на жаль забутого дива – української хустки.
У матеріалі використані вірші, пісні, танці - зібрані з різних джерел.
До даного сценарію маю відео пісень, танців, зроблено запрошення у вигляді хустки.
